Ісус має владу прощати гріхи
1 Сівши в човен, Він переплив назад і прийшов до Свого міста.
2 І ось, принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!
3 Тут деякі з книжників заговорили між собою: Він Бога зневажає!
4 А Ісус, знаючи їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве у ваших серцях?
5 Що легше: сказати «прощаються твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?
6 Та щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи. Тоді каже паралізованому: Встань, візьми свою постіль і йди додому!
7 Підвівшись, [він узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.
8 А люди, побачивши це, налякалися і прославили Бога, Який дає таку владу людям.
Покликання Матвія. Не здорові потребують лікаря, а хворі
9 Відходячи звідти, Ісус запримітив чоловіка, який сидів на митниці і звався Матвієм, та й каже йому: Іди за Мною! Той підвівся і пішов слідом за Ним.
10 І коли Він сидів при столі в домі, прийшло багато митників та грішників, і посідали вони з Ісусом та Його учнями.
11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п’є] з митниками та грішниками?
12 Він же, почувши, відповів: Не здорові потребують лікаря, а хворі.
13 Ідіть же й навчіться, що то значить «хочу милосердя, а не жертви», адже Я прийшов закликати не праведників, а грішників [до покаяння].
Притча про бурдюки і про латки
14 Тоді підходять до Нього учні Івана й кажуть: Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?
15 А Ісус їм сказав: Чи можуть гості молодого сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити.
16 Адже ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу, тому що латка збіжиться на одязі, й діра стане ще більша.
17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, тому що бурдюки розірвуться – і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вливають нове вино в нові бурдюки – і те й інше зберігається.
Жінка з кровотечею. Воскрешення дочки начальника синагоги
18 Коли Він це казав їм, підійшов один начальник, вклонився і сказав Йому: Моя донька щойно померла; прийди й поклади на неї Свою руку, – і вона оживе.
19 Тож Ісус та Його учні, вставши, пішли за ним.
20 І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,
21 бо говорила сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, стану здоровою.
22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Кріпися, дочко! Віра твоя тебе спасла. І жінка була оздоровлена тієї ж миті.
23 Прийшовши до дому начальника і побачивши сопілкарів та натовп, який голосив, Ісус
24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. Та з Нього почали глузувати.
25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, – і дівчина встала.
26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі.
Ісус відкриває очі двом сліпим
27 А як Ісус відходив звідти, за Ним пішло двоє сліпих, котрі голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів!
28 Коли ж увійшов Він до хати, сліпі підійшли до Нього. Ісус сказав їм: Чи ви вірите, що Я можу це зробити? Вони відповіли Йому: Так, Господи!
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, промовивши: Нехай вам станеться за вашою вірою!
30 І їхні очі відкрилися. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався!
31 Вони ж, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.
Зцілення німого
32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, біснуватого.
33 Коли був вигнаний біс, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.
34 А фарисеї говорили: То князем бісівським виганяє Він бісів.
Жнива великі, а женців мало
35 Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].
36 Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха.
37 Тоді каже Ісус Своїм учням: Жнива великі, а женців мало.
38 Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.
Uzdrowienie sparaliżowanego
(Mar. 2,1—12Łuk. 5,17—26)1 I wstąpiwszy do łodzi, przeprawił się na drugi brzeg i przybył do swego miasta.
2 I oto przynieśli mu sparaliżowanego, leżącego na łożu. A gdy Jezus ujrzał wiarę ich, rzekł do sparaliżowanego: Ufaj, synu, odpuszczone są grzechy twoje.
3 A oto niektórzy z uczonych w Piśmie pomyśleli sobie: Ten bluźni.
4 Ale Jezus przejrzawszy ich myśli, rzekł: Dlaczego myślicie źle w sercach swoich?
5 Cóż bowiem jest łatwiej, czy rzec: Odpuszczone są grzechy twoje, czy rzec: Wstań i chodź?
6 Lecz abyście wiedzieli, że Syn Człowieczy ma moc na ziemi odpuszczać grzechy — rzekł do sparaliżowanego: Wstań, weź łoże swoje i idź do domu swego!
7 Wstał tedy i odszedł do domu swego.
8 A gdy to ujrzały tłumy, przelękły się i uwielbiły Boga, który dał ludziom taką moc.
Powołanie Mateusza
(Mar. 2,13—17Łuk. 5,27—32)9 I odchodząc stamtąd, ujrzał Jezus człowieka, siedzącego przy cle, imieniem Mateusz, i rzekł do niego: Pójdź za mną. A on wstał i poszedł za nim.
10 A gdy Jezus siedział w domu za stołem, wielu celników i grzeszników przyszło, i przysiedli się do Jezusa i uczniów jego.
11 Co widząc faryzeusze, mówili do uczniów jego: Dlaczego Nauczyciel wasz jada z celnikami i grzesznikami?
12 A gdy [Jezus] to usłyszał, rzekł: Nie potrzebują zdrowi lekarza, lecz ci, co się źle mają.
13 Idźcie i nauczcie się, co to znaczy: Miłosierdzia chcę, a nie ofiary. Nie przyszedłem bowiem wzywać sprawiedliwych, lecz grzeszników.
Sprawa postu
(Mar. 2,18—22Łuk. 5,33—39)14 Wtedy przyszli do niego uczniowie Jana i pytali: Dlaczego my i faryzeusze pościmy, a uczniowie twoi nie poszczą?
15 I rzekł im Jezus: Czyż mogą goście weselni się smucić, dopóki z nimi jest oblubieniec? Nastaną jednak dni, gdy oblubieniec zostanie im zabrany, a wtedy pościć będą.
16 A nikt nie wstawia w starą szatę łaty z sukna nowego, bo taka łata ściąga cały materiał i rozdarcie staje się gorsze.
17 I nie wlewają wina młodego do starych bukłaków, bo inaczej bukłaki pękają, wino wycieka, a bukłaki niszczeją. Ale młode wino wlewa się do nowych bukłaków, a wtedy zachowuje się jedno i drugie.
Wskrzeszenie córki Jaira i uzdrowienie niewiasty
(Mar. 5,21—43Łuk. 8,40—56)18 Gdy to do nich mówił, oto pewien przełożony [synagogi] przyszedł, złożył mu pokłon i rzekł: Córka moja dopiero co skonała, lecz pójdź, połóż na nią swą rękę, a ożyje.
19 I wstał Jezus, i poszedł za nim wraz z uczniami swymi.
20 A oto niewiasta, która od dwunastu lat cierpiała na krwotok, podeszła z tyłu i dotknęła się kraju szaty jego.
21 Mówiła bowiem do siebie: Bylebym się tylko dotknęła szaty jego, będę uzdrowiona.
22 A Jezus, obróciwszy się i ujrzawszy ją, rzekł: Ufaj, córko, wiara twoja uzdrowiła cię. I od tej chwili niewiasta była uzdrowiona.
23 A gdy przyszedł Jezus do domu przełożonego i ujrzał flecistów oraz zgiełkliwy tłum,
24 Rzekł: Odejdźcie, bo nie umarła dziewczynka, lecz śpi. I naśmiewali się z niego.
25 A gdy wygnano tłum, wszedł i ujął ją za rękę, i wstała dziewczynka.
26 I rozeszła się wieść o tym po całej tamtej okolicy.
Uzdrowienie dwóch ślepych
27 A gdy Jezus odchodził stamtąd, szli za nim dwaj ślepi, wołając i mówiąc: Zmiłuj się nad nami, Synu Dawida!
28 A gdy wszedł do domu, przyszli do niego ci ślepi. I rzekł im Jezus: Czy wierzycie, że mogę to uczynić? Rzekli mu: Tak jest, Panie!
29 Wtedy dotknął ich oczu, mówiąc: Według wiary waszej niechaj się wam stanie.
30 I otworzyły się ich oczy; a Jezus przykazał im surowo, mówiąc: Baczcie, aby nikt się o tym nie dowiedział!
31 A oni wyszedłszy, rozsławili imię jego po całej okolicy.
Uzdrowienie opętanego niemowy
32 A gdy oni wychodzili, przyprowadzono do niego niemowę, opętanego przez demona.
33 A gdy demon został wypędzony, niemy przemówił. I zdumiał się lud, i mówił: Nigdy coś podobnego nie pokazało się w Izraelu.
34 Faryzeusze zaś mówili: Mocą księcia demonów wypędza demony.
35 I obchodził Jezus wszystkie miasta i wioski, nauczał w ich synagogach i zwiastował ewangelię o Królestwie, i uzdrawiał wszelką chorobę i wszelką niemoc.
Jezus lituje się nad ludem
36 A widząc lud, użalił się nad nim, gdyż był utrudzony i opuszczony jak owce, które nie mają pasterza.
37 Wtedy rzekł uczniom swoim: Żniwo wprawdzie wielkie, ale robotników mało.
38 Proście więc Pana żniwa, aby wyprawił robotników na żniwo swoje.