Амасія – цар Юдеї
1 Амасія зійшов на царський престол, коли йому було двадцять п’ять років, і двадцять дев’ять років він правив у Єрусалимі. Ім’я його матері було Єгоаддан, з Єрусалима.
2 Хоча він чинив те, що було до вподоби Господу, проте не від щирого серця.
3 Так сталося, що коли його царська влада зміцнилась, то він стратив своїх вельмож, котрі вбили його батька, царя Йоаша .
4 Проте дітей тих убивць він не карав, дотримуючись наказу Господа, записаного в книзі Закону Мойсея, такого змісту: Не карай батьків за дітей, і дітей не карай за батьків, але кожен має понести смерть за свій гріх!
Амасія воює з едомцями
5 Після цього Амасія зібрав усіх громадян Юдеї, і розподілив усіх нащадків Юди та Веніяміна за їхніми батьківськими родинами під командування тисячників і сотників. Він перелічив їх від двадцяти років і вище, – їх виявилось триста тисяч добірних воїнів, придатних до війська, озброєних списами та щитами.
6 Крім того, він найняв за сто талантів срібла з числа Ізраїльтян ще сто тисяч хоробрих воїнів.
7 Але до нього прийшов Божий чоловік, який сказав: Царю, нехай не вирушає з тобою військо від Ізраїлю, адже Господь нічого спільного не має ні з Ізраїлем, ні з нащадками Єфрема!
8 Виступай сам, будь відважним у бою, бо інакше Бог сприятиме твоїй поразці від ворогів. У Бога достатньо є сили для здобуття перемоги, як і для твоєї поразки!
9 Тоді Амасія промовив до Божого чоловіка: А що я маю робити зі сотнею талантів, які я дав Ізраїльському війську? А Божий чоловік відповів: Господь може дати тобі значно більше від цього!
10 Амасія відпустив військо, яке прийшло до нього від єфремовців, аби вони повернулись у свої поселення. Ті дуже обурились на Юдеїв, проте з великим гнівом усе ж таки повернулись у свої місцевості.
11 Амасія, набравшись сміливості, попровадив своє військо в Соляну Долину, де знищив десять тисяч мешканців Сеіру.
12 Ще десять тисяч їхніх воїнів Юдеї взяли в полон. Вони привели їх на верхівку скелі й скинули їх зі скелі вниз, так що вони всі порозбивались.
13 Однак частина воїнів, яких Амасія відправив, щоб вони не йшли з ним на війну, розпорошились по Юдейських містах, від Самарії й до Бет-Хорона і вбили серед тамтешніх мешканців три тисячі осіб, награбувавши там чимало здобичі.
14 Проте так сталося, що, повертаючись після перемоги над едомцями, Амасія взяв із собою ідолів мешканців Сеіру; він поставив їх у себе як богів, поклонявся їм і навіть кадив перед ними, спалюючи пахучий ладан.
15 І Господь запалав гнівом на Амасію. Він послав до нього пророка, який сказав йому: Чому ти звертаєшся до богів народу, які не врятували від тебе свого народу?
16 Але так сталося, що пророк ще не встиг договорити, як цар сказав йому: Хіба ми тебе призначали радником царя? Припини, адже наражаєшся на смерть! Пророк зупинився, але додав: Знаю, що Бог вирішив тебе знищити за те, що ти зробив, але ти не дослухав моєї поради!
Ізраїль перемагає Юдею
17 Порадившись, Юдейський цар Амасія відправив до Ізраїльського царя Йоаша, сина Єгоахаза, онука Єгу, вісників з такими словами: Приходь, зустрінемось віч-на-віч і поміряємось силами!
18 Але Ізраїльський цар Йоаш дав Юдейському правителю Амасії таку відповідь: Ліванський терен послав до ліванського кедра гінців з такою пропозицією: Видай твою дочку за мого сина, щоб стала його дружиною! Але вийшли дикі звірі, що в Лівані, й потоптали терен.
19 Від того, що ти розгромив едомців, твоє серце загорділо. Але тішся своєю славою у себе вдома. Навіщо накликати на себе нещастя? Адже поляжеш сам, і Юдеї з тобою!
20 Проте Амасія не послухався, адже Бог допустив, щоб видати Юдеїв у руки Йоаша за те, що вони поклонялися богам Едому.
21 Отже, Ізраїльський цар Йоаш виступив, і вони й насправді, зустрілись віч-на-віч, – він і Юдейський цар Амасія, – біля Юдейського Бет-Шемеша.
22 В результаті битви Юдеї зазнали цілковитої поразки перед Ізраїлем, так що всі повтікали до своїх наметів.
23 Самого ж Юдейського царя Амасію, сина Йоаша й онука Єгоахаза, Йоаш, цар Ізраїлю, у Бет-Шемеші захопив у полон. Після цього він вирушив на Єрусалим, і зробив у єрусалимській стіні вилом довжиною в чотириста ліктів, – від Єфремової Брами і аж до Брами Наріжної.
24 Забравши усе золото, срібло та весь посуд, який знайшов у Божому Храмі під наглядом Оведедома, і у скарбницях царського палацу, а також заручників, повернувся в Самарію.
Смерть і поховання Амасії
25 Юдейський цар Амасія, син Йоаша, після смерті Ізраїльського царя Йоаша, сина Єгоахаза, прожив ще п’ятнадцять років
26 Усі інші оповіді про Амасію, – від першої й до останньої, – записані в Книзі Літопису Юдейських та Ізраїльських Царів.
27 У той час, коли Амасія відступив від Господа, проти нього учинили в Єрусалимі змову, тому він утік до Лахіша. Але за ним послали у Лахіш погоню, і там його стратили.
28 Його привезли на конях, і поховали біля його батьків у Юдиному місті.
Panowanie Amasjasza
(II Król. 14,1—22)1 Amasjasz miał dwadzieścia pięć lat, gdy objął władzę królewską, a panował dwadzieścia dziewięć lat w Jeruzalemie. Jego matka miała na imię Jehoaddan, a pochodziła z Jeruzalemu.
2 Czynił on to, co prawe w oczach Pana, jednak nie ze szczerego serca.
3 Gdy wszakże władza królewska umocniła się w jego ręku, kazał zabić tych ze swoich dostojników, którzy zabili króla, jego ojca.
4 Lecz ich synów nie kazał zabić, gdyż tak jest napisane w zakonie, w Księdze Mojżeszowej gdzie Pan nakazał: Nie poniosą śmierci ojcowie za synów ani synowie nie poniosą śmierci za ojców, lecz każdy za swój grzech śmierć poniesie.
5 Następnie Amasjasz zebrał Judejczyków i oddał ich według rodów pod komendę dowódców nad tysiącami i setników dla całego Judy i Beniamina, dokonał też przeglądu mężczyzn od dwudziestu lat wzwyż i doliczył się trzystu tysięcy zdatnych do boju, uzbrojonych w dzidę i tarczę
6 Oraz najął z Izraela sto tysięcy dzielnych wojowników za sto talentów srebra.
7 Lecz przyszedł do niego pewien mąż Boży i rzekł: Królu! Niech nie wyrusza z tobą wojsko Izraela, gdyż Pan nie jest z Izraelem, z nikim z Efraimitów.
8 Lecz wyrusz sam! Działaj! Wytrwaj dzielnie w boju! W przeciwnym razie Bóg przywiedzie cię do upadku wobec nieprzyjaciół. Bóg ma bowiem moc, by wesprzeć, ale i przywieść do upadku.
9 Wtedy rzekł Amasjasz do męża Bożego: A co zrobić ze stu talentami, które dałem wojsku izraelskiemu? Mąż Boży odpowiedział: Pan ma tyle, że może ci dać więcej niż to.
10 Amasjasz oddzielił więc wojsko, które przyszło do niego z Efraima, aby powrócili do swych miejscowości; lecz oni wybuchnęli wielkim gniewem na Judę i powrócili do swych miejscowości mocno zagniewani.
11 Amasjasz zaś nabrał odwagi i powiódł swój zbrojny lud, i doszedł do Doliny Solnej, gdzie pobił dziesięć tysięcy mieszkańców Seiru,
12 Dziesięć tysięcy zaś uprowadzili Judejczycy żywcem do niewoli, a przywiódłszy ich na szczyt skały, strącili ich ze szczytu skały tak, iż wszyscy się roztrzaskali.
13 Lecz wojownicy z wojska, które Amasjasz odprawił, aby nie poszło z nim na wojnę, rozproszyli się po miastach judzkich od Samarii aż po Bet-Choron, zabili z nich trzy tysiące i zagrabili duży łup.
14 Amasjasz, powracając po pobiciu Edomitów, przyniósł z sobą bóstwa mieszkańców Seiru i ustanowił je swoimi bogami, oddając im pokłon i składając ofiary z kadzidła.
15 Wtedy gniew Pana rozgorzał na Amasjasza. Wysłał więc do niego proroka, który rzekł do niego: Dlaczego szukasz bogów ludu, którzy swego ludu nie wyrwali z twojej ręki?
16 A gdy ten tak do niego przemawiał, król rzekł do niego: Czy ustanowiliśmy cię doradcą króla? Przestań! Dlaczego mają cię zabić? Prorok przestał, ale jeszcze rzekł: Wiem, że Bóg postanowił cię zgubić za to, że to uczyniłeś, a nie usłuchałeś mojej rady.
17 Potem Amasjasz, król judzki, naradziwszy się wysłał do Joasza, syna Jehoachaza, a wnuka Jehu, króla izraelskiego, takie wezwanie: Nuże, zmierzmy się w boju.
18 Wtedy Joasz, król izraelski, posłał Amasjaszowi, królowi judzkiemu, taką odpowiedź: Oset, który rośnie na Libanie, posłał do cedru, który rośnie na Libanie, takie wezwanie: Daj swą córkę mojemu synowi za żonę; lecz zwierz dziki, który jest na Libanie, przeszedł się po oście i podeptał go.
19 Myślisz sobie: Oto pobiłem Edomczyków, więc serce twoje wzbiło się w pychę, aby się przechwalać. Lecz pozostań w swoim domu. Po co wyzywasz nieszczęście? Przecież upadniesz ty i Juda wraz z tobą.
20 Amasjasz jednak nie usłuchał, gdyż takie było zrządzenie Boże, by wydać ich w jego rękę za to, że szukali bogów Edomu.
21 I nadciągnął Joasz, król izraelski, i zmierzyli się w boju, on i Amasjasz, król judzki, w Bet-Szemesz, które należy do Judy.
22 Lecz Judejczycy zostali pobici przez Izraelitów i uciekli, każdy do swego namiotu,
23 Amasjasza zaś, króla judzkiego, syna Joasza, wnuka Jehoachaza, wziął do niewoli Joasz, król izraelski, w Bet-Szemesz, po czym sprowadził go do Jeruzalemu, gdzie zrobił wyłom na czterysta łokci w murze jeruzalemskim od Bramy Efraimskiej aż do Bramy Narożnej,
24 A zabrawszy wszystko złoto i srebro, i wszystkie naczynia znajdujące się w świątyni Bożej pod dozorem Obeda Edomczyka oraz skarbiec pałacu królewskiego i zakładników, powrócił do Samarii.
25 Amasjasz, syn Joasza, król judzki, żył jeszcze piętnaście lat po śmierci Joasza, syna Jehoachaza, króla izraelskiego.
26 Pozostałe zaś sprawy Amasjasza, pierwsze i ostatnie, są opisane w Księdze Królów Judzkich i Izraelskich.
27 Od czasu zaś, kiedy odstąpił Amasjasz od Pana, knuto przeciwko niemu spisek w Jeruzalemie, schronił się więc w Lachisz. Lecz wysłano za nim pościg do Lachisz i tam pozbawiono go życia.
28 Potem jednak przewieziono go końmi i pochowano obok jego ojców w Mieście Dawida.