Натан докоряє Давиду
1 Тому Господь послав до Давида Натана, який, прийшовши, розповів Давидові: В одному місті жили два чоловіки: один – багатий, а другий – бідний.
2 У багатого були отари овець і дуже великі стада,
3 а в бідняка не було нічого, крім однієї малої овечки, яку він купив маленькою і вигодував. Вона в нього разом з його дітьми виросла. Вона їла його хліб, пила з його чаші та на його грудях засинала, – була йому як дочка.
4 Якось до багатого чоловіка зайшов подорожній, і той пожалів узяти щось зі своєї отари, або зі своїх стад, аби пригостити подорожнього, що до нього прийшов, а він відібрав овечку бідняка й приготував її для чоловіка, який до нього зайшов.
5 Давид спалахнув великим гнівом на того чоловіка, і сказав Натанові: Як живий Господь, чоловік, який це вчинив, заслуговує смерті
6 за те, що вчинив таку ганебну річ, і не виявив жодного співчуття; а за ту овечку він має заплатити в чотирикратному розмірі!
7 Тоді Натан промовив до Давида: Ти є тим чоловіком! Так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і Я спас тебе від рук Саула!
8 Я дав тобі дім твого володаря, та жінок твого володаря на твоє лоно , Я дав тобі весь рід Ізраїля і Юди, а якби й цього було замало, додав би тобі ще більше!
9 Чому ж ти так зневажливо поставився до Господніх слів, учинивши перед Ним злочин? Хеттейця Урію ти віддав під меч, убивши його руками аммонійців, а його дружину ти взяв собі за жінку.
10 Тому з цього часу меч повіки не відступить від твого дому через те, що ти зневаживши Мене, взяв дружину хеттейця Урії, щоб вона була твоєю дружиною!
11 Так говорить Господь: Ось Я виведу на тебе лихо з твого власного дому; на твоїх очах заберу від тебе дружин і віддам їх найближчому до тебе, який матиме з ними статеві стосунки серед ясного дня .
12 Ти все це вчинив таємно, а Я здійсню це провіщення перед усім Ізраїлем у світлі сонця.
Сповідь Давида
13 Після цього Давид сказав Натанові: Я, дійсно, згрішив перед Господом! Натан же відповів Давиду: Господь простив твій гріх, – і ти не помреш.
14 Але оскільки ти своїм учинком збезчестив Господа перед Його ворогами, то твій новонароджений син неодмінно помре!
Божа кара за гріх Давида
15 І Натан пішов до свого дому, а Господь уразив дитину, що народила дружина Урії Давидові, й дитина захворіла.
16 Давид благав Бога за дитину; Давид постив, зодягнувшись у вереття , а прийшовши до дому, лежав цілу ніч на землі.
17 Коли підійшли до нього старійшини його роду, щоб підвести його з землі, він не захотів підніматись, і нічого з ними не їв.
18 Так сталося, що на сьомий день дитина померла. Але Давидові слуги боялися йому повідомити, що хлопчик помер, мовляв: Ось, поки ще дитина була живою, ми вмовляли його, але він не слухав, то як можемо йому повідомити, що хлопчик помер, адже він може вчинити з собою щось погане.
19 Але Давид зауважив, що його слуги шепочуться між собою, – з цього Давид зрозумів, що дитя померло, тому Давид запитав своїх слуг: Що хлопчик, насправді, помер? Вони ж відповіли: Так, помер…
20 Тоді Давид підвівся з землі, вмився й намастився єлеєм , переодягнувся і пішов до Господнього Храму, щоб поклонитись Йому. Повернувшись до свого палацу, він попросив, аби дали йому їсти , – і коли йому подали страву, він їв.
21 Тоді його слуги спитали його: Що має означати така твоя поведінка? Адже, поки дитина ще була живою, ти постив і плакав, а коли хлоп’ятко померло, ти встав, і почав їсти?
22 Давид відповів: Поки дитина ще жила, я постив і плакав, сподіваючись: Хто знає, може Господь помилує мене, і хлопчик житиме?!.
23 Тепер же, коли він помер, то для чого я маю постити? Хіба я зможу його повернути. Це я піду за ним, а він вже не повернеться до мене…
Народження Соломона
24 Після цього Давид потішив сумуючу дружину Вірсавію, увійшов до неї і спав з нею, – вона завагітніла знову й народила сина, назвавши його Соломоном. Він був Господнім улюбленцем.
25 Тому Він (Господь ) послав пророка Натана, й через нього дав йому ім’я Єдід’я , бо так побажав ГОСПОДЬ…
Давид захоплює Равву та інші міста аммонійців
26 Тим часом Йоав вирішив підкорити Равву аммонійців, і вже захопив царську фортецю.
27 Після цього Йоав послав до Давида вісників, повідомляючи: Я закінчую воювати проти Равви, і вже захопив водні джерела міста.
28 Отже, збери решту війська та вчини облогу міста, й захопи його, адже, якщо захоплю місто я, то воно буде назване моїм ім’ям!
29 Тож Давид зібрав усе військо, вирушив на Равву, розпочав проти міста бойові дії, і захопив його.
30 Він зняв корону з голови їхнього царя Мілкона вагою у талант золота , прикрашену дорогоцінним каменем; цю корону поклали на голову Давида. Крім того, він виніс з міста дуже велику здобич.
31 Мешканців, які були у місті, він забрав із собою і приставив їх до пил, до залізних молотарок, та до залізних сокир, заставив працювати в цегельнях. Так само Давид учинив з усіма іншими містами аммонійців, після чого Давид з усім військом повернувся в Єрусалим.
Prorocka nagana Dawida i jego pokuta
1 Wtedy Pan posłał Natana do Dawida, a ten, przyszedłszy do niego, powiedział:
W pewnym mieście było dwóch mężów,
Jeden bogaty, a drugi ubogi.
2 Bogaty miał bardzo wiele owiec i bydła,
3 Ubogi zaś nie miał nic oprócz jednej małej owieczki,
Którą nabył. I żywił ją, a ona wyrosła u niego
Razem z jego dziećmi.
Z chleba jego jadała, z kubka jego piła,
Na łonie jego sypiała i była mu jak córka.
4 Pewnego razu przybył do męża bogatego podróżny.
Żal mu było wziąć ze swoich owiec czy ze swojego bydła,
Aby je przyrządzić dla podróżnego,
Który do niego przybył. Wziął więc owieczkę tego męża ubogiego,
I ją przyrządził dla męża, który do niego przybył.
5 Wtedy Dawid wybuchnął wielkim gniewem na owego męża i rzekł do Natana: Jako żyje Pan, że na śmierć zasługuje mąż, który tak postąpił.
6 Za owieczkę zapłaci w czwórnasób, dlatego że taką rzecz uczynił i że nie miał litości.
7 Wtedy Natan rzekł do Dawida: Ty jesteś tym mężem. Tak mówi Pan, Bóg Izraela: Ja cię namaściłem na króla nad Izraelem i Ja cię wyrwałem z ręki Saula.
8 Dałem ci dom twojego pana i żony twojego pana na twoje łono, dałem ci dom Izraela i Judy, a jeśliby to było za mało, byłbym dodał ci jeszcze nadto.
9 Dlaczego więc wzgardziłeś słowem Pana, popełniając zło w oczach jego? Uriasza Chetejczyka zabiłeś mieczem, jego żonę wziąłeś sobie za żonę, jego zaś zabiłeś mieczem Ammonitów.
10 Teraz już nie odstąpi miecz od twojego domu po wszystkie czasy, dlatego że mną wzgardziłeś i wziąłeś żonę Uriasza Chetejczyka, aby była twoją żoną.
11 Tak mówi Pan: Oto Ja wzbudzę zło w twoim własnym domu przeciwko tobie, na twoich oczach zabiorę ci twoje żony i dam je innemu, i będzie z nimi obcował w blasku tego słońca.
12 Ty wprawdzie uczyniłeś to potajemnie, Ja jednak uczynię to wobec całego Izraela i przy blasku słońca.
13 Wtedy rzekł Dawid do Natana: Zgrzeszyłem wobec Pana. Natan zaś rzekł do Dawida: Pan również odpuścił twój grzech, nie umrzesz.
14 Ponieważ jednak czynem tym zbezcześciłeś Pana, przeto syn, który ci się urodził, musi umrzeć.
15 Potem Natan poszedł do swojego domu. Pan zaś ugodził dziecię, które żona Uriasza urodziła Dawidowi, i ono zachorowało.
16 Wtedy Dawid błagał Boga za dziecięciem i pościł Dawid, a gdy przyszedł na noc do domu, leżał całą noc na ziemi.
17 Gdy zaś przystąpili do niego starsi jego domu, aby go podnieść z ziemi, nie chciał wstać i nie spożył z nimi posiłku.
18 Siódmego dnia dziecię zmarło. Słudzy Dawida bali się powiedzieć mu, że dziecię nie żyje, myśleli bowiem: Jeżeli oto, póki jeszcze dziecię żyło i my mówiliśmy do niego, on nie słuchał naszego głosu, to jakże mamy mu powiedzieć, że dziecię nie żyje? Gotów jeszcze zrobić sobie coś złego.
19 Lecz Dawid spostrzegł, że jego słudzy szepcą między sobą, domyślił się więc, że dziecię nie żyje. I zapytał Dawid swoich sług: Czy dziecię zmarło? A oni odpowiedzieli: Zmarło.
20 Wtedy Dawid podniósł się z ziemi, umył się, namaścił, zmienił swoje szaty i poszedł do świątyni Pana, aby mu oddać pokłon. Potem powrócił do swojego domu, poprosił o posiłek, a gdy mu go podano, spożył go.
21 Wtedy rzekli do niego jego słudzy: Co ma znaczyć to, co uczyniłeś? Dopóki dziecię żyło, pościłeś i płakałeś, a gdy dziecię zmarło, podniosłeś się i spożyłeś posiłek?
22 A on odpowiedział: Dopóki dziecię żyło, pościłem i płakałem, gdyż myślałem sobie: Kto wie? Może Pan zlituje się nade mną i dziecię będzie żyło?
23 Teraz zaś, gdy zmarło, po cóż mam pościć? Czy mogę je jeszcze przywrócić życiu? To ja pójdę za nim, a nie ono powróci do mnie.
24 Następnie Dawid pocieszał Batszebę, swoją żonę, przybył do niej i obcował z nią. Potem ona urodziła syna, któremu nadał imię Salomon. A Pan go miłował.
25 I poruczył go opiece Natana, proroka, a ten nadał mu imię Jedidia (Umiłowany przez Pana) ze względu na Pana.
Zwycięstwo nad Ammonitami
26 Tymczasem Joab stoczył bitwę o Rabbę ammonicką i zdobył stolicę królewską.
27 Wyprawił więc Joab posłańców do Dawida z doniesieniem: Stoczyłem bitwę o Rabbę i właśnie zdobyłem dzielnicę wód.
28 Zbierz więc resztę zbrojnego ludu i oblegnij pozostałą część miasta, i zdobądź ją, abym to nie ja zdobył miasto i aby nie nazywano go moim imieniem.
29 Zebrał tedy Dawid cały zbrojny lud i podążył do Rabby, stoczył o nią bitwę i zdobył ją.
30 Potem zdjął koronę z głowy Milkoma; waga jej wynosiła talent złota, nadto miała ona w sobie kamień drogocenny. Dawid włożył ją sobie na głowę, wyniósł też z miasta bardzo wiele łupów.
31 Następnie kazał wyprowadzić mieszkańców miasta i zatrudnił ich przy piłach do obróbki kamienia i przy żelaznych zębatych młockarniach, i przy żelaznych siekierach, zapędził ich też do wyrobu cegieł. Tak postąpił Dawid ze wszystkimi miastami Ammonitów, po czym Dawid powrócił wraz z całym zbrojnym ludem do Jeruzalemu.