Єгорам – цар Юдеї
1 Йосафат спочив зі своїми прабатьками, і його поховали поруч із його батьками у Місті Давида, а замість нього зійшов на царський престол його син Єгорам.
2 У нього були брати, сини Йосафата: Азарія, Єгіїл, Захарія, інший Азарія, Михаїл і Шефатія. Всі вони були синами Йосафата, царя Ізраїлю.
3 Їхній батько щедро обдарував їх багатьма дарами: сріблом, золотом і різними коштовностями, а також дав у володіння в Юдеї міста-твердині, – проте царську владу він передав Єгорамові, як своєму первістку.
4 Але коли Єгорам оволодів царством свого батька, і зміцнився у владі, то він усіх своїх братів знищив мечем, як і деяких Ізраїльських можновладців.
5 Коли Єгорам зійшов на царський престол, він мав тридцять два роки, й вісім років владарював у Єрусалимі.
6 Проте він пішов дорогою Ізраїльських царів, за прикладом родини Ахава, оскільки його дружиною була дочка Ахава. Він творив злочини перед Господом.
7 Однак Господь не бажав знищити рід Давида заради Заповіту, укладеного з Давидом, – згідно з даною йому обітницею, що ніколи не допустить, аби погас світильник у його царських нащадках.
8 За роки його царювання звільнився з-під влади Юдеїв Едом, обравши власного царя.
9 Тому Єгорам вирушив разом зі своїми воєначальниками та всіма військовими колісницями проти них, але так сталося, що, оточений едомцями, він посеред ночі, разом з воєначальниками і колісницями, ледве пробився крізь оточення едомців.
10 Після того Едом остаточно вийшов з-під влади Юдеїв аж до сьогодні. Тоді ж з-під влади Єгорама вийшла і Лівна , оскільки він залишив Господа, Бога своїх батьків.
11 Він побудував капища на узвишшях в Юдеї й запровадив розпусту серед мешканців Єрусалима, спровадивши Юдеїв з вірного шляху.
12 У той час до нього надійшов лист від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог твого батька Давида: Оскільки ти не дотримуєшся дороги твого батька Йосафата, а також вірності Юдейського царя Аси,
13 а йдеш слідами царів Ізраїлю, впровадивши у розпусту Юдеїв та мешканців Єрусалима, як жив у розпусті й рід Ахава, а також знищив своїх братів, – родину свого батька, – котрі були кращі за тебе,
14 то Господь уразить великим покаранням твій народ, твоїх дітей, твоїх дружин і все твоє майно,
15 а тебе самого вразить тяжка хвороба, – захворювання кишківника, яка триватиме багато днів, аж поки твої нутрощі не випадуть через хворобу назовні.
16 Після того Господь збудив проти Єгорама ворожий дух филистимців та арабів, що межували з кушійцями (ефіоплянами ).
17 Отже, вони виступили проти Юдеї, вторглися в край, і захопили все майно, яке було в царському палаці; забрали також його синів і його дружин, – у нього не залишилось синів, окрім Єгоахаза, наймолодшого з його синів.
18 А після всього цього Господь уразив його нутрощі невиліковною хворобою.
19 В стражданнях минав день за днем, аж поки наприкінці другого року від хвороби випали його нутрощі, й він помер у невимовних муках. Його народ не запалював на його честь вогнища з пахощів, як чинив це в жалобі по його батьках.
20 Єгораму було тридцять два роки, коли він зійшов на царський престол, й вісім років владарював у Єрусалимі. Він відійшов неоплаканим, і був похований у Місті Давида, але не в царських гробницях.
Panowanie Jehorama z Judy
(II Król. 8,16—24)1 I spoczął Jehoszafat ze swoimi ojcami, i pochowano go obok jego ojców w Mieście Dawida, a władzę królewską po nim objął Jehoram, jego syn.
2 Miał on braci, synów Jehoszafata: Azariasza, Jechiela, Zachariasza, Azariasza, Michaela i Szefatiasza. Wszyscy oni byli synami Jehoszafata, króla judzkiego.
3 Ich ojciec obdarował ich obfitymi darami w srebrze, w złocie i klejnotach oraz miastami warownymi w Judzie; lecz władzę królewską oddał Jehoramowi, gdyż on był pierworodnym.
4 Gdy Jehoram objął władzę królewską po swoim ojcu i umocnił się w niej, kazał pozabijać swoich braci mieczem, a także niektórych spośród książąt Izraela.
5 Jehoram miał trzydzieści dwa lata, gdy objął władzę królewską, a panował w Jeruzalemie osiem lat.
6 Kroczył jednakże drogą królów izraelskich, podobnie jak postępował ród Achaba, gdyż córka Achaba była jego żoną, toteż czynił to, co było złe w oczach Pana.
7 Jednakże Pan nie chciał wytracić rodu Dawida przez wzgląd na przymierze, jakie zawarł z Dawidem zgodnie z daną mu obietnicą, że nie da nigdy wygasnąć jego potomstwu.
8 Za jego czasów Edomici wyzwolili się spod zwierzchnictwa Judy i ustanowili sobie własnego króla.
9 Wtedy Jehoram wyruszył wraz ze swoimi dowódcami i wszystkimi swoimi wozami wojennymi, lecz musiał zerwać się w nocy i przebijać się przez Edomitów, którzy otoczyli jego i dowódców wozów wojennych.
10 W ten sposób Edomici wyzwolili się spod zwierzchnictwa Judy aż do dnia dzisiejszego. Również Libna wyzwoliła się w tym czasie spod jego władzy, gdyż opuścił on Pana, Boga swoich ojców,
11 I pobudował świątynki na górach judzkich, i przywiódł do cudzołóstwa mieszkańców Jeruzalemu oraz zwiódł Judę.
12 Wtedy przyszło do niego pismo od proroka Eliasza tej treści: Tak mówi Pan, Bóg Dawida, twego praojca: Dlatego że nie chodziłeś drogami Jehoszafata, swego ojca, i drogami Asy, króla judzkiego,
13 Lecz poszedłeś drogą królów izraelskich i przywiodłeś do cudzołóstwa Judę i mieszkańców Jeruzalemu, jak przywodził do cudzołóstwa ród Achaba, oraz pomordowałeś swoich braci, rodzinę swojego ojca, którzy byli lepsi od ciebie,
14 Przeto Pan uderzy potężnym ciosem w twój lud, w twoich synów, w twoje żony i w twoje mienie,
15 Ty sam zaś zachorujesz ciężko na chorobę jelit, tak iż po pewnym czasie od tej choroby wyjdą z ciebie wnętrzności.
16 Potem Pan pobudził przeciwko Jehoramowi gniew Filistyńczyków i Arabów, mieszkających obok Kuszytów,
17 I ci, wyruszywszy przeciwko Judzie, wtargnęli do niej i zagarnęli całe mienie, jakie znajdowało się w pałacu królewskim, uprowadzili też jego synów i żony, a został przy nim tylko najmłodszy z jego synów, Jehoachaz.
18 A po tym wszystkim nawiedził go Pan nieuleczalną chorobą jelit.
19 Po upływie dłuższego czasu, gdy dobiegał końca drugi rok, wyszły zeń na skutek choroby wnętrzności i umarł wśród ciężkich boleści. Jego ludzie nie zapalili na jego cześć ogniska, jak je zapalano dla jego przodków.
20 Miał on trzydzieści dwa lata, gdy objął władzę królewską, a panował osiem lat w Jeruzalemie. Gdy odszedł, nikt go nie żałował. Pogrzebano go w Mieście Dawida, lecz nie w grobach królewskich.