Ахаз – цар Юдеї
1 Ахазові було двадцять років, коли він зійшов на царський престол, і шістнадцять років владарював у Єрусалимі. Але він не робив того, що було до вподоби Господу, як його прабатько Давид,
2 а пішов слідами Ізраїльських царів, і навіть виготовляв литі статуї ваалам.
3 Він приносив жертви та спалював пахучий ладан у долині Бен-Гіннома та провадив своїх синів через вогонь за огидним звичаєм народів, яких Господь прогнав з-перед Ізраїльтян;
4 приносив жертви та кадив ладаном на узвишшях, на пагорбах та під усяким розлогим деревом.
5 Тому Господь, його Бог, видав його в руки сирійського царя. Йому завдали нищівної поразки, й захопили з його воїнів у полон багато бранців, яких запровадили у Дамаск. Він був виданий і в руки Ізраїльського царя, який також завдав Ахазові нищівної поразки.
6 Ізраїльський цар Пеках, син Ремалії, в один день знищив із числа Юдеїв сто двадцять тисяч сильних та хоробрих воїнів, – і лише тому, що вони залишили Господа, Бога своїх батьків.
7 А єфремовський витязь Зіхрі навіть убив царського сина Маасею й управителя царського палацу Азрікама, а також Елкану, другу людину після царя.
8 Ізраїльтяни захопили в полон зі своїх братів двісті тисяч жінок, синів і дочок. Награбувавши в них багато здобичі, вони вивезли все в Самарію.
Ізраїль повертає полонених
9 Там був Господній пророк на ім’я Одед. Він вийшов назустріч війську, яке рухалось до Самарії, і промовив до них: Оце Господь, Бог ваших батьків, у Своєму гніві на Юдеїв видав їх у ваші руки, але ви їх знищили з такою жорстокістю, яка досягла небес.
10 Крім того, ви ще й вирішили Юдеїв та мешканців Єрусалима зробити своїми рабами й невільницями. Подумайте, невже ви самі ні в чому не винуваті перед Господом, вашим Богом?
11 Тож тепер послухайте мене, й відпустіть полонених, яких ви захопили з числа ваших братів, бо інакше ви спровадите на себе Господній гнів!
12 Тоді деякі мужі з числа єфремовських начальників, зокрема, Азарія, син Єгоханана, Берехія, син Мешіллемота, Єхізкій, син Шаллума та Амаса, син Хадлая, виступили перед військом, що поверталось з війни,
13 і промовили до них: Не вводьте сюди полонених! Невже ви хочете ще додати до наших провин і гріхів перед Господом? Адже і так наші численні провини та беззаконня тяжіють великим Його гнівом над Ізраїлем!
14 І воїни звільнили полонених, а здобич залишили перед можновладцями й усією громадою.
15 Після цього мужі, імена яких були названі, піднялись й заходились допомагати полоненим: всіх нагих одягнули в одежу зі здобичі, дали їм також взуття, нагодували, напоїли й намастили олією ; усіх хворих з-поміж них і немічних посадили на ослів і доставили їх до Єрихона, тобто до Міста Пальм, яке було неподалік їхніх одноплемінників, а самі повернулись у Самарію.
Ахаз просить допомоги у ассирійського царя
16 Того часу цар Ахаз направив послів до ассирійського царя з проханням надати йому допомогу,
17 адже вторглись едомці, котрі, завдавши поразки Юдеям, забрали полонених.
18 Виступили також і филистимці проти Юдейських міст як на рівнині, так і на півдні, захопивши Бет-Шемеш, Аялон, Ґедерот, Сохо з його околицями, Тімну з її околицями, Ґімзо з його околицями, й оселилися в них.
19 Так Господь упокорював Юдею через учинки Юдейського царя Ахаза, за те, що він розбестив Юдею, діючи віроломно проти Господа.
20 Виступив проти нього й ассирійський цар Тіглатпелесар і, замість допомоги, завдав йому багато лиха.
21 І хоч Ахаз спустошив скарбниці Господнього Храму, царського палацу та можновладців, віддавши все ассирійському цареві, це Ахазові не допомогло.
22 Проте навіть у період таких труднощів він, цар Ахаз, припускався ще більших гріхів проти Господа.
23 Він приносив жертви дамаським богам, вважаючи, що це вони нанесли йому поразку, адже міркував так: Сирійські боги іншим допомагають, тому я буду їм приносити жертви, то вони й мені допоможуть. Проте, насправді, вони призвели його до падіння, як і весь Ізраїль.
24 Нарешті Ахаз зібрав увесь посуд Божого Храму та інші предмети, – він потрощив усе начиння Божого Храму, замкнув двері Господнього Храму, і спорудив собі жертовники на всіх кутах у Єрусалимі.
25 В кожному місті, тобто в усіх Юдейських містах, він влаштував узгір’я з капищами, щоб там кадити іншим богам, викликаючи тим ще більший гнів Господа, Бога своїх батьків.
Смерть і поховання Ахаза
26 Усі інші події щодо владарювання Ахаза та його вчинки, – від першого й до останнього, – описані у Книзі Літопису Юдейських та Ізраїльських Царів.
27 Ахаз спочив, приєднавшись до своїх батьків, – його поховали в самому місті, тобто в Єрусалимі, але його не поклали в царську гробницю Юдейських царів. Після нього став царем його син Єзекія.
Panowanie Achaza
(II Król. 16,1—20)1 Achaz miał dwadzieścia lat, gdy objął władzę królewską, a panował szesnaście lat w Jeruzalemie. Nie czynił tego, co prawe w oczach Pana, jak Dawid, jego praojciec,
2 Lecz kroczył drogami królów izraelskich, sporządził także posągi lane dla Baalów.
3 On to składał ofiary z kadzidła w Dolinie Syna Chinnoma, a nawet własnego syna oddał na spalenie w ogniu, jak to było ohydnym zwyczajem narodów, które Pan wytępił przed synami izraelskimi.
4 Składał też ofiary rzeźne i z kadzidła na wyżynach i na wzgórzach, i pod każdym drzewem zielonym.
5 Toteż Pan, Bóg jego, wydał go w ręce króla aramejskiego. Pobili go i wzięli do niewoli z jego ludzi wielką liczbę jeńców, których zaprowadzili do Damaszku. Dostał się też w ręce króla izraelskiego, który zadał mu wielką klęskę,
6 Pekach bowiem, syn Remaliasza, wymordował wtedy w Judzie w jednym dniu sto dwadzieścia tysięcy dzielnych wojowników, dlatego że opuścili Pana, Boga swoich ojców.
7 Zikri zaś, rycerz efraimski, zabił syna królewskiego Maasejasza, zarządcę pałacu Azrikama, i namiestnika królewskiego Elkanę.
8 Synowie izraelscy uprowadzili też do niewoli swoich współplemieńców dwieście tysięcy kobiet, chłopców i dziewcząt oraz zdobyli u nich ogromny łup i wywieźli ten łup do Samarii.
9 A był tam wtedy prorok Pana imieniem Oded. Wyszedł on naprzeciw wojska podążającego do Samarii i rzekł do nich: Oto Pan, Bóg waszych ojców, w swoim gniewie na Judejczyków wydał ich w wasze ręce, lecz wy wymordowaliście ich z wściekłością, która aż niebios sięga.
10 Teraz zaś zamierzacie ujarzmić Judejczyków i Jeruzalemczyków, aby byli waszymi niewolnikami i niewolnicami. Tylko czy wy sami nie macie żadnych win wobec Pana, waszego Boga?
11 Posłuchajcie mnie więc! Wróćcie wolność jeńcom, których uprowadziliście do niewoli od waszych pobratymców, gdyż inaczej rozpali się przeciwko wam gniew Pana.
12 Wtedy niektórzy mężowie spośród naczelników efraimskich: Azariasz, syn Jehochanana, Berekiasz, syn Meszillemota, Hiskiasz, syn Szalluma, i Amasa, syn Chadlaja, wystąpili przed wojsko wracające z wyprawy
13 I rzekli do nich: Nie wprowadzajcie tutaj jeńców, gdyż obwini nas to przed Panem. Czy zamierzacie dodać jeszcze coś do naszego grzechu i do naszej winy? Wszak i tak wielka jest nasza wina i gniew Pana rozpalił się nad Izraelem.
14 Wtedy wojownicy zwolnili jeńców, a łup zostawili przed naczelnikami i całym zgromadzeniem,
15 Mężowie zaś, których imiennie wyznaczono, wystąpili i zajęli się jeńcami: wszystkich nagich przyodziali odzieżą z łupu, przyodziali ich, obuli, nakarmili, napoili i namaścili, kulejących wsadzili na osły i zawiedli do Jerycha, miasta palm, do ich współplemieńców, sami zaś powrócili do Samarii.
16 W tym czasie król Achaz wysłał posłów do króla asyryjskiego z prośbą o pomoc.
17 Edomici wtargnęli bowiem ponownie i pobiwszy Judejczyków, uprowadzili jeńców.
18 Także Filistyńczycy ruszyli na judzkie miasta w Szefeli i Negebie i zdobyli Bet-Szemesz, Ajjalon, Gederot i Socho z jego przyległościami, Timnę z jej przyległościami, Gimzo z jego przyległościami i osiedlili się tam.
19 Pan bowiem upokorzył Judę z powodu Achaza, króla judzkiego, za to, że doprowadził Judę do rozkładu i prostacko sprzeniewierzył się Panu.
20 Ruszył też przeciwko niemu Tiglat-Pileser, król asyryjski, i utrapił go raczej zamiast go wspomóc.
21 Chociaż bowiem Achaz ogołocił świątynię Pańską i pałac króla i książąt, i dał to królowi asyryjskiemu, nic mu to nie pomogło.
22 Owszem, w czasie swego ucisku, on, król Achaz, jeszcze większych dopuszczał się grzechów wobec Pana,
23 Składał ofiary rzeźne bogom Damasceńczyków, którzy go pokonali, i mawiał: Bogowie królów aramejskich pomogli im, więc i ja będę im składał ofiary, a oni mi pomogą. Tymczasem oni przyczynili się do upadku jego samego i całego Izraela.
24 Zebrał też Achaz naczynia świątyni Bożej i pokruszył naczynia świątyni Bożej, pozamykał drzwi świątyni Pańskiej, a pobudował ołtarze po wszystkich kątach Jeruzalemu.
25 We wszystkich w ogóle miastach judzkich kazał pobudować świątynki na wzgórzach, aby tam składano ofiary z kadzidła bogom cudzym, i przez to pobudził do gniewu Pana, Boga swoich ojców.
26 Pozostałe zaś jego sprawy i całe jego postępowanie, pierwsze i ostatnie, są zapisane w Księdze Królów Judzkich i Izraelskich.
27 I spoczął Achaz ze swoimi ojcami, i pochowano go w mieście, w Jeruzalemie, lecz nie sprowadzono go do grobów królów izraelskich; władzę królewską zaś po nim objął Hiskiasz, jego syn.