Єзекія – цар Юдеї
1 Єзекія зійшов на царський престол, коли йому було двадцять п’ять років, і двадцять дев’ять років він владарював у Єрусалимі. Його матір, Авія, була дочкою Захарії.
2 Він чинив так, як було до вподоби Господу, в усьому дотримуючись діянь свого прабатька Давида.
Єзекія відчинив двері Господнього Храму
3 Вже першого року свого владарювання, в першому місяці, він відчинив двері Господнього Храму і поновив їх.
4 Єзекія звелів священикам і левітам зібратись на східній площі,
5 і сказав їм: Слухайте мене, левіти! Негайно освятіться і освятіть Храм Господа, Бога ваших батьків, та викиньте всяку нечистоту зі святого місця!
6 Адже наші батьки, втративши вірність, робили злочини перед Господом, нашим Богом, залишили Його й цілковито відвернулись від Господнього Намету, повернувшись до нього спиною.
7 Вони замкнули двері навіть у притворі, погасили світильники, не спалювали на жертовниках кадіння ладану й не приносили жертв всепалення Богові Ізраїлю.
8 Через те Господь запалав гнівом на Юдею та на Єрусалим; Він віддав нас на ганьбу, на спустошення і на посміховисько, як ви й бачите на власні очі.
9 Тому й наші батьки полягли від меча, а наші сини, наші дочки та наші жінки опинились за це в полоні.
10 І от тепер я маю намір поновити Заповіт із Господом, Богом Ізраїлю, аби Він відвернув від нас полум’я Свого гніву.
11 Тепер же, сини мої, не будьте недбалі, адже вас обрав Господь, щоб ви стояли перед Ним й служили Йому, були Його слугами і спалювали на жертовнику кадіння ладан.
12 Після цього піднялись левіти: Махат, син Амасаї, та Йоіл, син Азарії від нащадків Кегата; із нащадків Мерарі – Кіш, син Авдії, та Азарія, син Єгаллелела; із нащадків Гершона – Йоах, син Зімми, та Еден, син Йоаха;
13 із синів Еліцафана – Шімрі та Єіїл; із синів Асафа – Захарія та Маттанія;
14 із синів Гемана – Єгіїл та Шімей; із синів Єдутуна – Шемая та Уззіїл.
15 Зібравши своїх братів, вони освятилися, і за наказом царя пішли, аби, згідно з Господнім словом, очистити Господній Храм.
16 З метою очищення священики ввійшли всередину Господнього Храму, і винесли усяку нечистоту, яку виявили в Господньому Храмі, у двір Господнього Храму; а вже звідти левіти забирали й виносили геть до потоку Кедрон.
17 Вони почали освячення в перший день першого місяця, а восьмого дня того ж місяця увійшли до Господнього притвору. Освячення Господнього Храму тривало ще вісім днів і було завершене шістнадцятого дня першого місяця.
18 Після того пішли до царя Єзекії й сказали: Ми очистили весь Господній Храм, а також жертовник всепалення, і все його приладдя; стіл для Виставних хлібів і все його приладдя.
19 Над усім начинням, яке цар Ахаз вилучив зі споживання за період свого владарювання і відступлення, ми звершили обряд освячення, і зараз воно знаходиться перед Господнім жертовником.
Єзекія поновлює жертви й подячні приношення в Господньому Храмі
20 Вставши спозаранку, цар Єзекія зібрав можновладців міста й пішов до Господнього Храму.
21 Потім привели сім тельців, сім баранів, сім ягнят та сім козлів у жертву покути за царство, за Святиню та за всю Юдею. Цар звелів священикам, нащадкам Аарона, принести усе це в жертву всепалення на Господньому жертовнику.
22 Зарізавши тельців, священики взяли їхню кров, й окропили жертовник. Потім зарізали баранів, і також окропили кров’ю жертовник. Далі зарізали ягнят, і тією кров’ю ще раз окропили жертовник.
23 Привели також козлів, призначених для жертви за гріхи, й поставили перед царем та зібраними, котрі поклали на них свої руки,
24 після чого священики їх зарізали, а їхню кров вилили на жертовник, як жертву спокути за гріх усього Ізраїлю, адже цар звелів звершити жертву всепалення і жертву за гріх усього Ізраїлю.
25 Єзекія поставив левітів у Господньому Храмі з цимбалами, цитрами й арфами, за постановою Давида, а також царського провидця Ґада й пророка Натана, – це було свідченням того, що ця постанова від Господа, дана через Його пророків.
26 Отже, левіти стали з інструментами Давида, а священики – з трубами.
27 Тоді Єзекія звелів принести на жертовник жертву всепалення. І щойно розпочалось жертвоприношення всепалення, зазвучала пісня хвали Господу в супроводі труб та інструментів Ізраїльського царя Давида.
28 Усі зібрані долілиць вклонились; і доки не закінчилась жертва всепалення, лунали мелодії співців, та трубили труби.
29 А коли всепалення закінчилось, цар і всі, що були з ним, схилились і долілиць вклонились.
30 Після цього цар Єзекія, разом з можновладцями, наказали левітам прославити Господа словами Давида та ясновидця Асафа. Отже, вони з радістю заспівали пісню хвали і схилившись на коліна, долілиць поклонились.
31 Тоді Єзекія заговорив знову, і сказав: Тепер ви цілковито освячені для Господа, – йдіть і приносьте жертви й подячні приношення в Господній Храм. І всі присутні почали приносити жертви й подячні приношення, а хто щиро бажав, то і жертви всепалення.
32 Таким чином загальна кількість жертв всепалення, які принесла громада, становила: сімдесят тельців, сто баранів і двісті ягнят. Усе це призначалось на жертву всепалення для Господа.
33 А посвячених жертв подяки було: тельців – шістсот, і три тисячі овець.
34 Проте священиків було надто мало, й вони не були спроможними здирати шкури з усіх жертв всепалення, тому їхні брати-левіти допомагали їм, аж поки не закінчили цієї праці й поки інші священики також не звершили обряд освячення. Адже левіти поставились до справи освячення сумлінніше, ніж священики.
35 Було також багато всепалень із жиром мирних жертв і жертв возливання до всепалень. Отже, так було відновлено служіння в Господньому Храмі.
36 Єзекія разом з усім народом раділи з того, що Бог учинив для народу, адже все це сталось досить несподівано.
Panowanie Hiskiasza
(II Król. 18,1—3)1 Hiskiasz objął władzę królewską, mając dwadzieścia pięć lat, panował zaś w Jeruzalemie dwadzieścia dziewięć lat. Matka jego miała na imię Abijja, a była córką Zachariasza.
2 Czynił on to, co prawe w oczach Pana, zupełnie tak samo, jak czynił Dawid, jego praojciec.
Odrodzenie religijne za Hiskiasza
(II Król. 18,4—7)3 On to w pierwszym roku swojego panowania, w pierwszym miesiącu kazał otworzyć bramy świątyni Pańskiej i naprawić je,
4 Następnie sprowadził kapłanów i Lewitów, a zebrawszy ich na wschodnim dziedzińcu,
5 Rzekł do nich: Słuchajcie mnie, Lewici! Poświęćcie się teraz i poświęćcie świątynię Pana, Boga waszych ojców, i usuńcie nieczystość z miejsca świętego.
6 Sprzeniewierzyli się bowiem nasi ojcowie i czynili to, co złe w oczach Pana, naszego Boga, opuścili go, odwrócili swoje oblicza od mieszkania Pana, a obrócili się ku niemu tyłem.
7 Zamknęli także drzwi przedsionka, pogasili lampy, nie składali ofiar z kadzidła ani całopalnych w świątyni Boga izraelskiego.
8 Toteż gniew Pana spadł na Judę i na Jeruzalem, więc uczynił z nich przedmiot zgrozy, zdumienia i drwiny, jak na własne oczy widzicie.
9 Oto nasi ojcowie polegli od miecza, a nasi synowie, nasze córki i nasze żony poszły za to do niewoli.
10 Zamierzam tedy zawrzeć przymierze z Panem, Bogiem Izraela, aby odwrócił od nas żar swego gniewu.
11 Nuże więc, synowie moi, nie gnuśniejcie, gdyż was wybrał Pan, abyście stali przed nim, służąc mu, i byli mu sługami, i składali mu ofiary z kadzidła.
12 Wtedy wystąpili Lewici: z Kehatytów Machat, syn Amasaja, i Joel, syn Azariasza, z Merarytów Kisz, syn Abdiego, i Azariasz, syn Jehallelela, a z Gerszonitów Joach, syn Zimmy, i Eden, syn Joacha,
13 Z synów Elisafana zaś Szimri i Jeiel, a z synów Asafa Zachariasz i Mittaniasz;
14 Z synów Hemana Jechiel i Szimei, a z synów Jedutuna Szemajasz i Uzzjel.
15 Zebrali oni swoich pobratymców, poświęcili się i na rozkaz króla, zgodnie ze słowami Pana, poszli, aby oczyścić świątynię Pańską.
16 Kapłani weszli do wnętrza świątyni Pańskiej celem oczyszczenia jej i wynieśli wszystkie nieczystości, jakie zastali w przybytku Pańskim, na dziedziniec świątyni, stąd zaś zabierali to Lewici, aby wynieść to precz do potoku Kidron.
17 Zaczęli oczyszczanie w pierwszym dniu pierwszego miesiąca, a w ósmym dniu tego miesiąca doszli do przedsionka Pana. Świątynię Pańską poświęcali przez osiem dni, a w szesnastym dniu pierwszego miesiąca zakończyli.
18 Następnie poszli do króla Hiskiasza i rzekli: Oczyściliśmy całą świątynię Pańską, ołtarz całopaleń i wszystkie jego przybory oraz stół chlebów pokładnych i wszystkie jego przybory,
19 I wszystkie przybory, które za swojego panowania przy swoim odstępstwie wycofał z użytku król Achaz, przygotowaliśmy i poświęciliśmy, i są one oto przed ołtarzem Pana.
20 Król Hiskiasz wstał wcześnie rano, zgromadził naczelników miasta i poszedł do świątyni Pana.
21 Przyprowadzono potem siedem cielców i siedem baranów, siedem jagniąt i siedem kozłów na ofiarę przebłagalną za królestwo, za świątynię i za Judę. I kazał synom Aaronowym, kapłanom, aby złożyli ofiary całopalne na ołtarzu Pana.
22 A gdy zabito te cielce, kapłani wzięli ich krew i pokropili nią ołtarz. Potem zabito barany i krwią ich pokropiono ołtarz, zabito też jagnięta i krwią ich pokropiono ołtarz.
23 Potem przyprowadzono kozły na ofiarę przebłagalną przed króla i zgromadzenie, aby włożyli na nie swoje ręce.
24 A gdy kapłani je zabili, krew ich wylali na ołtarz jako przebłaganie za całego Izraela, gdyż za całego Izraela nakazał król złożyć tę ofiarę całopalną i przebłagalną.
25 Kazał też stawić się w świątyni Pańskiej Lewitom z cymbałami, lutniami i cytrami według nakazu Dawida, jasnowidza królewskiego Gada oraz proroka Natana, gdyż od Pana pochodził ten nakaz za pośrednictwem jego proroków.
26 Stanęli więc Lewici z instrumentami Dawida, kapłani zaś z trąbami.
27 Wtedy Hiskiasz kazał złożyć ofiarę całopalną na ołtarzu, w chwili zaś rozpoczęcia ofiary całopalnej zaczęto śpiew na cześć Pana przy wtórze trąb za przewodem instrumentów Dawida, króla izraelskiego.
28 Całe zgromadzenie oddawało pokłon, rozbrzmiewał śpiew i donośny głos trąb, a wszystko to trwało aż do zakończenia ofiary całopalnej.
29 Gdy zaś ofiara całopalna dobiegła końca, król i wszyscy, którzy znajdowali się przy nim, uklękli i oddali pokłon.
30 Potem król Hiskiasz i naczelnicy nakazali Lewitom wysławiać Pana słowami Dawida i jasnowidza Asafa. Zaśpiewali więc z radością pieśń pochwalną, klękali i oddawali pokłon.
31 I odezwał się Hiskiasz w te słowa: Teraz poświęciliście się Panu; przystąpcie więc i przynieście ofiary rzeźne i dziękczynne do świątyni Pańskiej. I przyniosło zgromadzenie ofiary rzeźne i dziękczynne, a kto chciał, także całopalenia.
32 A liczba całopaleń, które złożyło zgromadzenie, wynosiła: siedemdziesiąt cielców, sto baranów, dwieście jagniąt. Wszystko to na ofiarę całopalną dla Pana.
33 Jako zaś dary poświęcone: sześćset cielców, trzy tysiące owiec.
34 Lecz kapłanów było za mało i nie mogli obedrzeć ze skóry wszystkich zwierząt na ofiarę całopalną, toteż zanim poświęcili się inni kapłani, pomagali im ich bracia Lewici aż do zakończenia tej pracy, gdyż Lewici byli ochotniejsi do poświęcenia się niż kapłani.
35 Dużo było również całopaleń z tłuszczem ofiar pojednania i ofiar z płynów. W ten sposób wznowiona została służba Boża w świątyni Pańskiej.
36 I uradował się Hiskiasz i cały lud tym, co Bóg ludowi zgotował, rzecz ta bowiem dokonała się znienacka.