Йоахаз – цар Юдеї
1 Після цього народ краю взяв сина Йосії, Йоахаза, й проголосив його, замість його батька, царем у Єрусалимі.
2 Йоахаз мав двадцять три роки, коли він зійшов на царський престол. Він владарював у Єрусалимі три місяці.
3 Єгипетський цар усунув його від влади в Єрусалимі, а на край наклав данину в розмірі сто талантів срібла й талант золота.
4 Єгипетський цар поставив над Юдеєю та Єрусалимом Йоахазового брата Еліякима, змінивши його ім’я на Єгояким. Що ж до його брата Йоахаза, то Нехо забрав його і відпровадив до Єгипту.
Єгояким – цар Юдеї
5 Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він зійшов на царський престол, і одинадцять років він владарював у Єрусалимі. Він чинив зло, що було не до вподоби Господу, його Богові.
6 Проти нього виступив вавилонський цар Навуходоносор, і, закувавши в мідні кайдани, запровадив його у Вавилон.
7 Крім того, частину посуду Господнього Храму Навуходоносор забрав до Вавилона, й поклав його в своєму капищі у Вавилоні.
8 Всі інші оповіді про Єгоякима, – про всі ті гидкі справи, які він чинив, і що в результаті його спіткало, – записані в Книзі Ізраїльських та Юдейських Царів. Замість нього став царем його син Єгояхін.
Єгояхін – цар Юдеї
9 Єгояхін мав вісімнадцять років , коли він зійшов на царський престол, і три місяці й десять днів владарював у Єрусалимі. Він чинив зло, що було не до вподоби Господу.
10 На зламі календарного року, цар Навуходоносор послав, аби його спровадили у Вавилон разом з коштовним начинням (посудом ) Господнього Храму, а замість нього царем над Юдеєю та Єрусалимом поставив його брата Седекію.
Седекія – цар Юдеї
11 Седекії було двадцять один рік, коли він зійшов на царський престол, і одинадцять років владарював у Єрусалимі.
12 Він чинив зло перед Господом, своїм Богом, і не впокорився навіть після слів пророка Єремії, через якого звертався до нього Господь.
13 Він також збунтувався і проти царя Навуходоносора, якому він присягнувся у вірності Божим Ім’ям, став тугошиїм та жорстокосердим настільки, що відвернувся від Господа, Бога Ізраїлю.
14 Так само й усі можновладці зі священиків і народу постійно грішили, наслідуючи гидкі звичаї чужих народів, оскверняючи й Господній Храм, який Він освятив у Єрусалимі.
Знищення Храму Господнього та стін Єрусалима
15 Проте Господь, Бог їхніх батьків, постійно посилав до них своїх вісників, оскільки жалів і співчував Своєму народові, щадив Своє місцеперебування.
16 Але вони знущались над Божими вісниками, зневажливо ставились до Його застережень й глузували з Його пророків, аж поки Господній гнів не впав на Його народ, так що вже не було порятунку.
17 Тому Він спровадив на них халдейського царя, котрий вражав їхніх юнаків мечем у їхньому святому Храмі, – не щадив ні юнака, ні дівчини, ані людини похилого віку, – всіх Господь віддав у його руки.
18 Усе начиння Божого Храму, – великий і малий посуд, скарби Божого Храму та всі скарби царя і його можновладців, – усе переніс до Вавилона.
19 Халдеї спалили Господній Храм і зруйнували стіни Єрусалима; спалили вогнем усі його палаци, так що вогонь знищив усі набуті коштовності народу.
20 Всіх, уцілілих від меча Навуходоносор полонив у Вавилон. Там вони були йому та його нащадкам рабами аж поки царське владарювання не перейшло до персів.
21 Так виповнилось слово Господа, сказане пророком Єремією, такого змісту: Доки край не задовольниться суботнім спокоєм, увесь час його спустошення, – тобто до завершення сімдесяти років, – буде суботнім часом спокою.
Наказ перського царя Кіра про відбудову Храму у Єрусалимі
22 Першого року владарювання перського царя Кіра, – як виконання Господнього слова, провіщеного пророком Єремією , – Господь спонукав дух перського царя Кіра, аби він оголосив у всьому своєму царстві, усно та письмово, повідомляючи:
23 Так говорить Кір, цар Персії: Господь, Бог небес, дав мені всі царства землі, й Він наказав мені відбудувати Йому Храм у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто з усього Його народу є серед нас, нехай відправляється туди, і Господь, його Бог, буде з ним.
Obwołanie królem i detronizacja Jehoachaza
(II Król. 23,31—35)1 Potem prosty lud zabrał Jehoachaza, syna Jozjasza, i obwołali go królem w Jeruzalemie w miejsce jego ojca.
2 Jehoachaz miał dwadzieścia trzy lata, gdy objął władzę królewską, a panował trzy miesiące w Jeruzalemie.
3 Król egipski usunął go od władzy w Jeruzalemie i nałożył na kraj haracz w wysokości stu talentów srebra i talentu złota.
4 Król egipski ustanowił też królem nad Judą i Jeruzalemem jego brata Eljakima, zmieniając jego imię na Jehojakim; Jehoachaza zaś, jego brata, Necho zabrał i uprowadził do Egiptu.
Panowanie Jehojakima
(II Król. 23,36—24,7)5 Jehojakim miał dwadzieścia pięć lat, gdy objął władzę królewską, a panował jedenaście lat w Jeruzalemie, czynił zaś to, co złe w oczach Pana, jego Boga.
6 Przeciwko niemu wyruszył Nebukadnesar, król babiloński, kazał go zakuć w spiżowe kajdany, aby go zaprowadzić do Babilonu.
7 Także część naczyń świątyni Pańskiej sprowadził Nebukadnesar do Babilonu i umieścił je w swoim pałacu w Babilonie.
8 Pozostałe zaś sprawy Jehojakima i obrzydliwości, jakie popełnił, i co go potem spotkało, jest zapisane w Księdze Królów Izraelskich i Judzkich. Władzę królewską po nim objął jego syn Jehojachin.
Uprowadzenie Jehojachina do Babilonu
(II Król. 24,8—17)9 Jehojachin miał osiemnaście lat, gdy objął władzę królewską, a panował trzy miesiące i dziesięć dni w Jeruzalemie, czynił zaś to, co złe w oczach Pana.
10 Na przełomie roku przesłał król Nebukadnesar rozkaz, aby sprowadzić go do Babilonu wraz z drogocennymi przyborami świątyni Pańskiej, a królem nad Judą i Jeruzalemem ustanowił Sedekiasza, jego brata.
Panowanie Sedekiasza
(II Król. 24,18—20Jer. 52,1—3)11 Sedekiasz miał dwadzieścia jeden lat, gdy objął władzę królewską, a panował jedenaście lat w Jeruzalemie.
12 Czynił zaś to, co złe w oczach Pana, jego Boga, i nie ukorzył się przed prorokiem Jeremiaszem, przez którego przemawiał Pan.
13 Zbuntował się również przeciwko królowi Nebukadnesarowi, któremu na Boga zaprzysiągł uległość, przeciwnie, usztywnił swój kark i zatwardził swoje serce tak, iż nie nawrócił się do Pana, Boga Izraela.
14 Także wszyscy książęta judzcy i kapłani oraz lud coraz bardziej grzęźli w niewierności, naśladując wszelkie obrzydliwości narodów, bezczeszcząc świątynię Pańską, którą On poświęcił w Jeruzalemie.
15 A przecież Pan, Bóg ich ojców, nieustannie wysyłał do nich swoich posłańców, litując się nad swoim ludem i nad swoim mieszkaniem.
16 Lecz oni drwili z posłańców Bożych, pogardzali jego słowami i wyszydzali jego proroków, aż gniew Pana na jego własny lud wzmógł się tak, iż nie było już ratunku.
Niewola babilońska
(II Król. 25,8—21Jer. 39,8—10Jer. 52,12—30)17 Toteż sprowadził na nich króla chaldejskiego, który pobił mieczem ich pierworodnych w ich świętym przybytku, nie oszczędzając ani młodzieńców, ani dziewic, ani starców, ani sędziwych. Wszystkich wydał Pan w jego ręce.
18 Wszystkie przybory świątyni Bożej, wielkie i małe, skarby świątyni Pańskiej i skarby króla i jego książąt, wszystko to wywiózł do Babilonu.
19 Spalili oni świątynię Bożą, zburzyli mury Jeruzalemu, wszystkie jego pałace spalili ogniem, tak iż wszystkie drogocenne sprzęty zniszczały.
20 Następnie uprowadził do niewoli do Babilonu wszystkich pozostałych, którzy ocaleli od miecza, i tam zostali niewolnikami jego i jego synów aż do nastania królestwa perskiego.
21 Tak wypełniło się słowo Pana, wypowiedziane przez usta Jeremiasza tej treści: Przez cały czas spustoszenia, dopóki kraj nie odpłaci swoich sabatów, będzie odpoczywał, aby dopełnić siedemdziesiąt lat.
Orędzie króla perskiego Cyrusa
(Ezdr. 1,1—4)22 W pierwszym roku panowania Cyrusa, króla perskiego, ażeby wypełniło się słowo Pana wypowiedziane przez usta Jeremiasza, pobudził Pan ducha Cyrusa, króla perskiego, żeby ogłosił ustnie, a także pisemnie w całym swoim królestwie:
23 Tak mówi Cyrus, król perski: Wszystkie królestwa ziemi dał mi Pan, Bóg niebios. On też nakazał mi, abym mu zbudował świątynię w Jeruzalemie, które leży w Judzie. Kto z całego jego ludu jest wśród was, niech Pan, jego Bóg, będzie z nim — niech wyrusza!