Ізраїль продовжує війну проти ханаанців за свою спадщину
1 Йшов час, і після смерті Ісуса Ізраїльтяни звернулися до Господа з запитанням: Хто з нас першим має виступити проти ханаанців, аби воювати з ними?
2 І Господь сказав: Юда вирушить! Ось Я віддаю землю в його руки!
3 Тоді сини Юди звернулись до своїх братів, нащадків Симеона: Приєднайтесь до нас, щоб відвоювати в ханаанців визначену нам жеребкуванням спадщину, а потім ми підемо з вами аби відібрати вашу спадщину! І плем’я Симеона вирушило з ними.
4 Тож Юдине плем’я пішло, й Господь віддав ханаанців та періззейців їм у руки; вони знищили біля Безеку десять тисяч чоловік.
5 У Безеку вони зіткнулися з Адоні-Безеком , воювали з ним і розбили ханаанців та періззейців.
6 Сам же Адоні-Безек кинувся тікати, але вони наздогнали його, схопили й повідтинали йому великі пальці на його руках та на його ногах.
7 Після того Адоні-Безек сказав: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями своїх рук і своїх ніг збирали крихти під моїм столом. Як учинив я, так відплатив і мені Бог! Його запровадили в Єрусалим, де він і помер.
8 Потім (після Безеку ) Юдині нащадки виступили проти Єрусалима, здобули його, а його мешканців знищили мечем; саме ж місто спалили вогнем.
9 Після цього сини Юди вирушили, щоб воювати з ханаанцями, які жили в горах, на півдні, та на рівнинах узгір’я .
10 Далі Юдині нащадки виступили проти ханаанців, котрі мешкали в Хевроні. Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба. Вони розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
11 А звідти вони вирушили проти мешканців Девіра, який раніше називався Кір’ят-Сефером.
12 Як відомо, Халев пообіцяв: Хто візьме Кір’ят-Сефер і заволодіє ним, тому віддам мою дочку Ахсу за дружину.
13 Здобув місто Отніїл, син Кеназа, молодшого брата Халева. Тому й віддав Халев за нього свою дочку Ахсу за дружину.
14 Так сталося, що коли Ахса прибула, то вона домовилась з Отніїлом просити у свого батька поле. Тож коли вона зійшла з осла, Халев запитав її: Що хочеш?
15 Вона відповіла йому: Дай мені разом з благословенням подарунок! Адже ти мені дав у придане суху південну землю, тому дай мені також водні джерела. І Халев дав їй Верхні і Нижні джерела.
16 Нащадки кенейця Реуїла , Мойсеєвого тестя, з Міста Пальм (Єрихона ) пішли разом з нащадками Юди, в Юдейську пустелю, що на півдні Аради. Прийшовши туди, вони оселились серед місцевого населення.
17 А нащадки Юди вирушили разом зі своїми братами з племені Симеона; вони розбили ханаанців, що мешкали в Цефаті, віддавши його закляттю, і назвали те місто Хорма (спустошення ).
18 Потім сини Юди завоювали Газу з її околицями, Ашкелон з його околицями та Екрон з його околицями.
19 І був Господь з нащадками Юди, так що вони оволоділи всім нагірним краєм. Проте вони не змогли прогнати мешканців рівнини (поділля ), оскільки в них були залізні колісниці.
20 А Халев отримав Хеврон, як і заповів Мойсей; він прогнав звідти трьох Енакових синів.
21 Сини Веніяміна не змогли вигнати євусейців, котрі мешкали в Єрусалимі, тому євусейці й досі мешкають у Єрусалимі з нащадками Веніяміна.
22 Так само й нащадки Йосифа виступили проти Бетеля, і Господь був з ними.
23 Ще коли сини Йосифа вивідували Бетель, який раніше називався Луз,
24 розвідники побачили чоловіка, що виходив з міста, – вони сказали йому: Покажи нам, як краще пробратись у місто, й ми виявимо до тебе милосердя.
25 Він показав їм такий прохід у місто. Вони знищили мешканців міста мечем, а того чоловіка й усю його родину відпустили.
26 Той чоловік подався в край хеттейців, збудував там місто й назвав його Луз. Така його назва залишається до цього часу.
27 Що ж до нащадків Манассії, то вони не змогли оволодіти Бет-Шеаном, ані його околицями, ні Таанахом з його околицями; не прогнали і мешканців Дора, як і з його околиць, ані мешканців Ївлеама з його околицями, ні мешканців Меґіддо з його околицями. Ханаанцям пощастило втриматись у цій місцевості.
28 Але так сталось, що коли Ізраїль зміцнів, то змусив ханаанців платити данину, хоч повністю їх не подолав.
29 Нащадки Єфрема також не прогнали ханаанців, що мешкали в Ґезері; так що ханаанці й надалі живуть серед них (єфремлян ) у Ґезері.
30 Так само й нащадки Завулона не прогнали мешканців Кітрона, як і мешканців Нагалола. Тому ханаанці й надалі живуть між ними, хоч і платять данину.
31 Нащадки Асира не прогнали мешканців Акко, а також мешканців Сидона, Ахлава, Акзіва, Хелби, Афека й Рехова.
32 Так і жили нащадки Асира серед ханаанців, мешканців краю, оскільки не прогнали їх.
33 Так само й нащадки Нефталима не прогнали мешканців Бет-Шемеша, ані мешканців Бет-Аната. Вони були змушені жити серед ханаанців, які мешкали в тому краю. Але мешканці Бет-Шемеша та Бет-Аната віддавали нефталимцям данину.
34 Аморейці ж витісняли Данових нащадків у гірські місцевості й не дозволяли їм сходити в долину.
35 Аморейці також проживали на узгір’ї Хересу, в Аялоні та в Шаалевіні, але, коли міць нащадків Йосифа стала потужнішою, ті (аморейці ) стали платити данину.
36 Кордони аморейців сягали узвишшя Акраббім, – від Сели й далі вгору.
Plemiona Judy i Symeona pokonują Adonibezeka
1 Po śmierci Jozuego pytali synowie izraelscy Pana, mówiąc: Kto z nas ma wyruszyć pierwszy przeciwko Kananejczykom, aby walczyć z nimi?
2 A Pan rzekł: Juda wyruszy! Oto dałem tę ziemię w jego ręce.
3 Juda zaś rzekł do Symeona, swego brata: Wyrusz ze mną do przyznanej mi losem ziemi i będziemy walczyli z Kananejczykami, a ja również wyruszę z tobą do przyznanej ci losem ziemi. I Symeon wyruszył z nim.
4 Wyruszył więc Juda, Pan zaś wydał Kananejczyka i Peryzyjczyka w ich ręce i pobili w Bezek dziesięć tysięcy mężów.
5 W Bezek napotkali Adonibezeka, walczyli z nim i pobili Kananejczyków i Peryzyjczyków.
6 Lecz Adonibezek uciekł, oni zaś gonili go i pochwycili, i obcięli mu kciuki u rąk i nóg.
7 Wtedy rzekł Adonibezek: Siedemdziesięciu królów z obciętymi kciukami u rąk i nóg zbierało okruszyny pod moim stołem; jak ja uczyniłem, tak odpłacił mi Bóg. Następnie przyprowadzili go do Jeruzalemu i tam umarł.
Pokonanie Jeruzalemu i Hebronu
8 Potem walczyli synowie Judy przeciwko Jeruzalemowi, zdobyli je, wybili mieszkańców jego ostrzem miecza, a miasto puścili z dymem.
9 Następnie synowie Judy zeszli w dół, aby walczyć z Kananejczykami mieszkającymi w górach, na południu i na nizinie.
10 Potem wyruszył Juda przeciwko Kananejczykom mieszkającym w Hebronie; a Hebron nazywało się przedtem Kiriat-Arba. I pobili Szeszaja, Achimana i Talmaja.
Zdobycie Debiru przez Otniela
(Joz. 15,15—19)11 Stamtąd wyruszył przeciwko mieszkańcom Debiru, które przedtem nazywało się Kiriat-Sefer.
12 I rzekł Kaleb: Temu, kto pobije Kiriat-Sefer i zdobędzie je, dam Achsę, moją córkę, za żonę.
13 Zdobył je Otniel, syn Kenaza, młodszego brata Kaleba; dał mu więc Achsę, swoją córkę, za żonę.
14 A gdy ta przybyła do niego, namówiła go, aby wyprosił od jej ojca pole. Gdy zaś zsiadła z osła, rzekł do niej Kaleb: Co chcesz?
15 Rzekła do niego: Daj mi wiano. Dałeś mi suchą ziemię południową, daj mi więc także źródła wód. I Kaleb dał jej źródła górne i źródła dolne.
Zasięg zdobyczy Judy i Beniamina
16 Potomkowie Kenity Chobaba, teścia Mojżesza, wyruszyli z synami Judy z Miasta Palm na pustynię judzką, która jest na południe od Arad, i przyszedłszy tam, zamieszkali wraz z ludem.
17 Lecz Juda wyruszył z Symeonem, swoim bratem, i pobili Kananejczyków mieszkających w Sefat, obłożyli je klątwą, i nazwali to miasto Chorma.
18 Potem Juda zdobył Gazę wraz z jej okolicą i Aszkalon wraz z jego okolicą oraz Ekron wraz z jego okolicą.
19 A Pan był z Judą; objął on w posiadanie góry, lecz nie wypędził mieszkańców dolin, gdyż ci mieli żelazne wozy.
20 Kalebowi dali Hebron, jak powiedział Mojżesz. Wypędził on stamtąd trzech synów Anaka.
21 Synowie Beniamina nie wypędzili Jebuzejczyków mieszkających w Jeruzalemie, i Jebuzejczycy mieszkają z synami Beniamina w Jeruzalemie aż do dnia dzisiejszego.
Zdobycie Betel przez ród Józefa
22 Również ród Józefa wyruszył do Betel, a Pan był z nimi.
23 Synowie Józefa przeprowadzili w Betel wywiad; a miasto to nazywało się przedtem Luz.
24 Wywiadowcy zobaczyli męża wychodzącego z miasta i rzekli do niego: Pokaż nam wejście do miasta, a okażemy ci łaskę.
25 On pokazał im wejście do miasta, oni zaś wybili mieszkańców miasta ostrzem miecza, lecz męża tego wraz z całą jego rodziną puścili wolno.
26 Mąż ten udał się do ziemi Chetejczyków, zbudował miasto i nazwał je Luz. Taka jest jego nazwa aż do dnia dzisiejszego.
Zasięg zdobyczy Manassesa i Efraima
27 Manasses zaś nie posiadł Bet-Szean i jego osad ani Taanak i jego osad, ani nie wypędził mieszkańców Dor i jego osad, ani mieszkańców Jibleam i jego osad, ani mieszkańców Megiddo i jego osad. Kananejczycy więc zdołali utrzymać się w tej ziemi.
28 Gdy zaś Izrael się wzmocnił, narzucił Kananejczykom pańszczyznę, ale ich nie wypędził.
29 Również Efraim nie wypędził Kananejczyków mieszkających w Gezer; Kananejczycy więc mieszkali wśród nich w Gezer.
Zasięg zdobyczy innych plemion
30 Zebulon nie wypędził mieszkańców Kitron i mieszkańców Nachalol. Kananejczycy więc mieszkali wśród nich, lecz odrabiali pańszczyznę.
31 Aszer nie wypędził mieszkańców Akko i mieszkańców Sydon, Achlab, Achzib, Chelba, Afik i Rechob.
32 Aszeryci więc mieszkali wśród Kananejczyków mieszkających w tej ziemi, gdyż ich nie wypędzili.
33 Naftali nie wypędził mieszkańców Bet-Szemesz i mieszkańców Bet-Anat, mieszkał więc wśród Kananejczyków mieszkających w tej ziemi, lecz mieszkańcy Bet-Szemesz i Bet-Anat odrabiali dla nich pańszczyznę.
34 Amorejczycy wyparli synów Dana w górskie okolice i nie pozwolili im zejść w doliny.
35 Amorejczycy utrzymali się w Har-Cheres, w Ajjalon i w Szaalbim, lecz ręka rodu Józefa zaciążyła nad nimi i odrabiali dla nich pańszczyznę.
36 A obszar Amorejczyków sięgał od Wzniesienia Skorpionów do Sela i wzwyż.