1 Тоді Пилат звелів узяти Ісуса й бичувати.
2 Воїни, сплівши вінок із терну, поклали Йому на голову й одягнули Його в багряницю; вони підходили до Нього
3 й казали: Радій , Царю юдеїв! – і били Його в обличчя.
4 І Пилат знову вийшов у двір і сказав їм: Ось виводжу Його вам у двір, щоб ви знали, що я не бачу в Ньому жодної провини.
5 Вийшов Ісус у двір, маючи на Собі терновий вінок та багряний одяг. І Пилат каже їм: Оце – Людина!
6 Коли Його побачили первосвященики й слуги, то закричали, гукаючи: Розіпни, розіпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть і розіпніть Його ви, бо я не знаходжу в Ньому провини.
7 Юдеї відповіли йому: Ми маємо Закон, і за Законом Він повинен померти, бо видає Себе за Божого Сина!
8 Коли Пилат почув ці слова, то ще більше злякався.
9 Ще раз зайшов у преторій і каже Ісусові: Звідки Ти? Ісус не дав йому відповіді.
10 Каже Йому Пилат: Чому до мене не говориш? Хіба не знаєш, що маю владу Тебе відпустити і маю владу розіп’яти Тебе?
11 Ісус йому відповів: Не мав би ти жодної влади наді Мною, якби не була вона тобі дана з висоти. Тому той, хто Мене видав тобі, має більший гріх.
12 Відтоді Пилат намагався відпустити Його, та юдеї закричали, гукаючи: Якщо Його відпустиш, ти не є другом кесаря! Кожний, хто себе робить царем, противиться кесареві!
13 Почувши це слово, Пилат вивів Ісуса у двір, сів на місце судді, що зветься літостротон, – єврейською мовою: гаввата.
14 Була ж п’ятниця перед Пасхою , близько шостої години . Він каже юдеям: Ось ваш Цар!
15 Тоді вони зчинили галас: Візьми, візьми та розіпни Його! Пилат їх запитує: Вашого Царя розіп’яти? Та первосвященики відповіли: Ми не маємо царя, крім кесаря!
Розп’яття Ісуса
16 І тоді він видав Його їм на розп’яття. Ісуса взяли [й повели].
17 Несучи Свій хрест, Він вийшов на місце, яке називається Череповище, – єврейською мовою: Голгофа,
18 де розіп’яли Його, і з Ним двох інших: з одного та з другого боку, а Ісуса – посередині.
19 Пилат зробив напис і помістив на хресті. Було написано: Ісус Назарянин, Цар юдеїв!
20 Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де розіп’яли Ісуса, було поблизу міста, написано ж було по‑єврейськи, по‑грецьки і по‑латинськи.
21 Та юдейські первосвященики говорили Пилатові: Не пиши: Цар юдеїв, але те, що Він Сам заявляв: Я – Цар юдеїв!
22 Пилат відповів: Що я написав, – те написав!
Розподіл Ісусового одягу
23 А воїни, розіп’явши Ісуса, взяли Його одяг і розділили його на чотири частини, кожному воїнові по частині, а також хітон. Хітон був не шитий, а весь згори тканий.
24 Тож міркували між собою: Не роздираймо його, але киньмо жереб на нього, – кому припаде. Це щоби збулося Писання, яке гласить: Розділили Мій одяг між собою і за Мій плащ кидали жереб. Воїни так і зробили.
Піклування про Свою матір
25 Біля Ісусового хреста стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26 Побачивши матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до [Своєї] матері: Жінко, ось твій син!
27 Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе.
Смерть Ісуса
28 Після цього, знаючи, що все вже завершилося, каже Ісус, аби збулося Писання: Прагну!
29 Стояла повна посудина оцту. Воїни, настромивши на тростину губку, намочену в оцті, піднесли до Його уст.
30 Спробувавши оцту, Ісус сказав: Звершилося! І схиливши голову, віддав духа.
Кістка Його не буде поламана
31 Оскільки була п’ятниця , то юдеї, щоб не залишилися на хресті тіла в суботу, тому що був великий день тієї суботи, просили Пилата, аби перебили їхні голінки й забрали.
32 Тож воїни прийшли і перебили голінки першому й другому, розп’ятому з Ним.
33 Підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, і не стали перебивати Йому голінок.
34 Але один з воїнів списом проколов Йому бік, і тут же витекли кров та вода.
35 А той, хто бачив, засвідчив, – і правдиве його свідчення. Він знає, що каже правду, щоб і ви повірили.
36 Бо сталося це, аби збулося Писання: Кістка Його не буде поламана.
37 І знову ж, у іншому місці Писання говориться: Будуть дивитися на Того, Кого прокололи.
Поховання Ісуса
38 Після цього Йосип з Ариматеї, який був учнем Ісуса, – але таємним, оскільки боявся юдеїв, – попросив Пилата, щоби зняти тіло Ісуса. І Пилат дозволив. Тож прийшов і взяв Його тіло.
39 Прибув також і Никодим, який раніше приходив вночі до Нього, несучи суміш смирни з алое, близько ста літр .
40 Отже, вони взяли тіло Ісуса та обгорнули його полотном з пахощами, – згідно зі звичаєм поховання в юдеїв.
41 На тому місці, де Він був розп’ятий, був сад, а в саду – нова гробниця, в якій ніколи ніхто не був похований.
42 Тут і поклали Ісуса, з огляду на юдейську п’ятницю, бо гробниця була близько.
Piłat wydaje Jezusa Żydom
(Mat. 27,15—31Mar. 15,6—20Łuk. 23,13—25)1 Wówczas Piłat wziął Jezusa i kazał go ubiczować.
2 A żołnierze upletli koronę z ciernia, włożyli mu ją na głowę, przyodziali go w płaszcz purpurowy,
3 A podchodząc do niego, mówili: Witaj, królu żydowski; i wymierzali mu policzki.
4 A Piłat wyszedł znowu na zewnątrz i rzekł im: Oto wyprowadzam go do was, abyście poznali, że w nim żadnej winy nie znajduję.
5 Wyszedł więc Jezus w koronie cierniowej i w płaszczu purpurowym. I rzekł im Piłat: Oto człowiek!
6 A gdy go ujrzeli arcykapłani i słudzy, krzyknęli głośno: Ukrzyżuj, ukrzyżuj! Rzekł do nich Piłat: Weźcie go wy i ukrzyżujcie, ja bowiem winy w nim nie znajduję.
7 Odpowiedzieli mu Żydzi: My mamy zakon, a według zakonu winien umrzeć, bo się czynił Synem Bożym.
8 A gdy Piłat usłyszał te słowa, bardziej się uląkł
9 I wszedł znowu do zamku, i rzekł do Jezusa: Skąd jesteś? Ale Jezus nie dał mu odpowiedzi.
10 Rzekł więc do niego Piłat: Ze mną nie chcesz rozmawiać? Czy nie wiesz, że mam władzę wypuścić cię i mam władzę ukrzyżować cię?
11 Odpowiedział Jezus: Nie miałbyś żadnej władzy nade mną, gdyby ci to nie było dane z góry; dlatego większy grzech ma ten, który mnie tobie wydał.
12 Odtąd Piłat starał się wypuścić go, ale Żydzi krzyczeli głośno: Jeśli tego wypuścisz, nie jesteś przyjacielem cesarza; każdy bowiem, który się królem czyni, sprzeciwia się cesarzowi.
13 Piłat tedy, usłyszawszy te słowa, wyprowadził Jezusa na zewnątrz i zasiadł na krześle sędziowskim, na miejscu, zwanym Kamienny Bruk, a po hebrajsku Gabbata.
14 A był to dzień Przygotowania Paschy, około szóstej godziny; i rzekł do Żydów: Oto król wasz!
15 A oni zawołali: Precz, precz, ukrzyżuj go! Rzekł do nich Piłat: Króla waszego mam ukrzyżować? Odpowiedzieli arcykapłani: Nie mamy króla, tylko cesarza.
Ukrzyżowanie Jezusa
(Mat. 27,32—44Mar. 15,21—32Łuk. 23,26—43)16 Wtedy to wydał go im na śmierć krzyżową. Wzięli więc Jezusa i odprowadzili go.
17 A On dźwigając krzyż swój, szedł na miejsce, zwane Trupią Czaszką, co po hebrajsku zwie się Golgota,
18 Gdzie go ukrzyżowali, a z nim innych dwóch, z jednej i z drugiej strony, a pośrodku Jezusa.
19 A Piłat sporządził też napis i umieścił go nad krzyżem; a było napisane: Jezus Nazareński, król żydowski.
20 A napis ten czytało wielu Żydów, bo blisko miasta było to miejsce, gdzie Jezus został ukrzyżowany; a było napisane po hebrajsku, po łacinie i po grecku.
21 Mówili tedy arcykapłani żydowscy Piłatowi: Nie pisz: król żydowski, ale że On powiedział: Jestem królem żydowskim.
22 Odpowiedział Piłat: Com napisał, tom napisał.
23 A gdy żołnierze ukrzyżowali Jezusa, wzięli szaty jego i podzielili na cztery części, każdemu żołnierzowi część, i zwierzchnią suknię. A ta suknia nie była szyta, ale od góry cała tkana.
24 Tedy rzekli jedni do drugich: Nie krajmy jej, rzućmy losy o nią, czyja ma być; aby się wypełniło Pismo, które mówi:
Rozdzielili między siebie szaty moje
A o suknię moją losy rzucali.
To właśnie uczynili żołnierze.
25 A stały pod krzyżem Jezusa matka jego i siostra matki jego, Maria, żona Kleofasa, i Maria Magdalena.
26 A gdy Jezus ujrzał matkę i ucznia, którego miłował, stojącego przy niej, rzekł do matki: Niewiasto, oto syn twój!
27 Potem rzekł do ucznia: Oto matka twoja! I od owej godziny wziął ją ów uczeń do siebie.
Śmierć Jezusa
(Mat. 27,45—56Mar. 15,33—41Łuk. 23,44—49)28 Potem Jezus, wiedząc, że się już wszystko wykonało, aby się wypełniło Pismo, powiedział: Pragnę.
29 A stało tam naczynie pełne octu; włożywszy więc na pręt hizopu gąbkę nasiąkniętą octem, podali mu do ust.
30 A gdy Jezus skosztował octu, rzekł: Wykonało się! I skłoniwszy głowę, oddał ducha.
Pogrzeb Jezusa
(Mat. 27,57—61Mar. 15,42—47Łuk. 23,50—56)31 Ponieważ był to dzień Przygotowania, aby więc ciała nie pozostawały przez sabat na krzyżu, albowiem dzień tego sabatu był uroczysty, Żydzi prosili Piłata, aby im połamano golenie i zdjęto je.
32 Przyszli więc żołnierze i połamali golenie pierwszemu i drugiemu, którzy z nim byli ukrzyżowani;
33 A gdy podeszli do Jezusa i ujrzeli, że już umarł, nie połamali goleni jego;
34 Lecz jeden z żołnierzy włócznią przebił bok jego i zaraz wyszła krew i woda.
35 A ten, który to widział, dał o tym świadectwo, a jego świadectwo jest prawdziwe; i on wie, że mówi prawdę, abyście i wy wierzyli.
36 To bowiem stało się, aby się wypełniło Pismo:
Kość jego nie będzie złamana.
37 A na innym miejscu mówi Pismo:
Zobaczą, kogo przebodli.
38 A potem prosił Piłata Józef z Arymatii, który był potajemnie uczniem Jezusa, z bojaźni przed Żydami, aby mógł zdjąć ciało Jezusa; i pozwolił Piłat. Poszedł więc i zdjął ciało jego.
39 Przyszedł też Nikodem, ten, który poprzednio przybył w nocy do Jezusa, niosąc około stu funtów mieszaniny mirry i aloesu.
40 Wzięli tedy ciało Jezusa i zawinęli je w prześcieradła z wonnościami, jak Żydzi mają zwyczaj chować umarłych.
41 A na miejscu, gdzie go ukrzyżowano, był ogród, w ogrodzie zaś nowy grobowiec, w którym jeszcze nikt nie był złożony.
42 Tam więc, z powodu żydowskiego dnia Przygotowania, że blisko był grób, położyli Jezusa.