Ахав та Йосафат готуються до війни з Рамотом Гілеадським
1 Протягом трьох років, не було війни між Сирією та між Ізраїлем.
2 Але на третій рік сталося так, що до Ізраїльського царя прибув Юдейський цар Йосафат.
3 Тоді Ізраїльський цар промовив до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Гілеадський належить нам? А ми, однак, зволікаємо й не відбираємо його з рук сирійського царя!
4 Він також звернувся до Йосафата: Чи вирушиш зі мною на війну задля здобуття Рамоту Гілеадського! А Йосафат відповів Ізраїльському цареві: Я учиню так, як ти, адже мій народ, – як твій народ, мої коні, – як твої коні!
5 Проте Йосафат сказав Ізраїльському цареві: Запитай, будь ласка, сьогодні ж Господньої поради!
6 Тож Ізраїльський цар зібрав пророків, яких було близько чотирьохсот чоловік, і запитав їх: Вирушати мені війною на Рамот Гілеадський, чи не робити цього? Вони ж відповіли: Вирушай, а Господь видасть його в руки царя!
7 Однак Йосафат запитав: Чи немає в тебе когось із Господніх пророків, аби ми могли запитати його?
8 А цар Ізраїлю відповів Йосафату: Є один такий, через якого можна запитати Господа, але я його зненавидів, оскільки він ніколи не провіщає мені чогось доброго, а тільки погане. Це – Міхей, син Їмли. А Йосафат сказав: Не говори так, царю!
9 Тоді Ізраїльський цар, покликавши одного євнуха, сказав йому: Негайно приведи сюди Міхея, сина Їмли!
10 У той час Ізраїльський цар та Юдейський цар Йосафат сиділи окремо на своїх тронах на площі навпроти вхідної брами Самарії. Обидва були зодягнуті в урочисті шати, а всі пророки перед ними пророкували.
11 А один з них на ім’я Седекія, син Кенаани, навіть зробив собі залізні роги і говорив, що нібито говорить Господь: Отакими рогами будеш бити сирійців, аж поки не знищиш їх!
12 Всі пророки в один голос підтримували, говорячи: Вирушай на Рамот Гілеадський, і тобі пощастить, – Господь видасть його в руки царя.
13 Так само й посланець, котрий пішов покликати Міхея, вмовляв його, говорячи: Ось усі пророки в один голос говорять добрі провіщення для царя. Нехай і твої слова будуть такими, як одного з них; отже, провісти добре!
Міхей попереджає про поразку Ахава
14 Але Міхей сказав: Як живий Господь, я провіщатиму лише те, що скаже мені Господь!
15 Проте, коли він прийшов до царя, і цар його запитав: Міхею, йти нам війною на Рамот Гілеадський, чи відмовитись від того? А той йому відповів: Іди, й тобі пощастить, – Господь видасть його в руки царя!
16 Але цар сказав йому: Скільки разів маю заклинати тебе, щоб ти говорив мені тільки правду в Ім’я Господа?
17 Тоді Міхей сказав: Я бачив увесь Ізраїль розпорошеним по горах, наче вівці, які не мають пастиря, і Господь сказав: У них немає володаря, тому нехай кожен з них повертається з миром до свого дому!
18 Після цих слів Ізраїльський цар промовив до Йосафата: Хіба я тобі не говорив, що цей не провіщає мені нічого доброго, а тільки лихе?
19 Однак Міхей продовжував: усе ж дослухай до кінця Господнє слово: Я бачив Господа, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне воїнство стояло біля Нього – праворуч від Нього та ліворуч від Нього.
20 І от Господь запитав: Хто би намовив Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамоті Гілеадському? Хтось відповідав одне, а інші говорили інакше.
21 Тоді вийшов один з духів, став перед Господом і сказав: Я його намовлю на хибний шлях. А Господь запитав його: Яким чином?
22 А той відповів: Я піду й стану духом неправди в устах усіх його пророків! Тоді Він сказав: У такому разі тобі вдасться його вмовити, – отже йди й зроби так!
23 І от, як бачиш, Господь дозволив духові неправди ввійти в уста всіх цих твоїх пророків. Та Господь провіщає про твоє нещастя!
24 Після цього Седекія, син Кенаана, підійшов, вдарив Міхея по щоці й вигукнув: Невже Господній Дух, залишивши мене, перейшов, щоб говорити через тебе?
25 А Міхей відповів: Ти переконаєшся в цьому того дня, коли бігатимеш від кімнати в кімнату, аби заховатись!
26 Тоді Ізраїльський цар звелів: Візьміть Міхея і відведіть його до градоначальника Амона та царського сина Йоаша,
27 і передайте їм, що сказав цар: Посадіть його у в’язницю й годуйте його обмежено хлібом і водою, доки я щасливо не повернусь!
28 Тоді Міхей відповів: Якщо ти й справді щасливо повернешся, то це означатиме, що не Господь промовляв через мене! І додав: Пам’ятайте про це всі люди!
Загибель Ахава
29 Після цього Ізраїльський цар та Йосафат, цар Юдейський, вирушили на Рамот Гілеадський.
30 Ізраїльський цар сказав Йосафатові, що він піде в бій переодягнутим, а йому порадив: Ти залишайся в своїх шатах. Після цього Ізраїльський цар, переодягнувшись, кинувся у бій.
31 А сирійський цар наказав своїм тридцяти двом начальникам військових колісниць, звелівши: Не затівайте бою будь з ким з воїнів, а лише з самим Ізраїльським царем!
32 Але сталося так, що коли начальники колісниць узріли Йосафата, то вони подумали: Напевно, це і є Ізраїльський цар! Вони оточили його, щоб дати бій, але Йосафат голосно закричав.
33 Як тільки начальники колісниць зрозуміли, що він не є Ізраїльським царем, то відступили від нього.
34 Але в той час якийсь воїн натягнув лук, і випустив стрілу навмання і вразив Ізраїльського царя на стику між поясом та панциром. Ахав звелів своєму візникові колісниці: Поверни колісницю і вивези мене з поля бою, адже я поранений!
35 Оскільки ж битва ставала дедалі запеклішою, то цар, стікаючи кров’ю , змушений був стояти на колісниці в бою проти сирійців до самого вечора . А ввечері він помер… Виявилось, що вся долівка колісниці була залита кров’ю царя.
36 А коли заходило сонце, в таборі пролунав потужний оклик такого змісту: Всі повертайтеся у свої місцевості! Кожен йди до свого краю,
37 адже цар помер! Царя привезли до Самарії, і там, у Самарії, царя поховали.
38 Коли ж мили колісницю біля ставу в Самарії, в якому переважно купались повії, пси лизали його кров, за Господнім словом, яке Він провістив.
39 Про всю іншу діяльність Ахава: про палац зі слонової кості, який він спорудив, а також про всі міста, які побудував, записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
40 Отже, Ахав спочив зі своїми батьками, а замість нього зійшов на царський престол його син Ахазія.
Йосафат – цар Юдеї
41 Що ж до Йосафата, сина Аси, то він став царем над поколінням Юди на четвертий рік правління Ізраїльського царя Ахава.
42 Йосафату було тридцять п’ять років, коли він зійшов на царський престол, і двадцять п’ять років владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері Азува, дочка Шілхи.
43 Він цілковито дотримувався дороги свого батька Аси, й не відступав від неї, виконуючи те, що було до вподоби Господу.
44 Проте капища на узвишшях він не знищив, і народ усе ще приносив жертви й кадив на висотах ладаном.
45 Йосафат жив також у мирі і з царем Ізраїлю.
46 Про всі інші діяння Йосафата, – про його доблесні подвиги, які він здійснював, та військові походи, – все записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
47 Тих небагатьох культових розпусників, котрі ще залишалися з часів правління його батька Аси, він повністю усунув з краю.
48 В Едомі тоді царя не було, – правління там здійснював царський намісник.
49 Йосафат побудував кораблі на зразок таршіських , аби ходити за золотом до Офіру. Але кораблі так і не вирушили, оскільки були розбиті ще в Еціон-Ґевері.
50 Ще до того, син Ахава Ахазія пропонував Йосафатові: Нехай мої слуги плавають на твоїх кораблях разом з твоїми слугами, але Йосафат на це не погодився.
51 Отже, Йосафат спочив зі своїми батьками, і був похований біля своїх батьків у Місті Давида, свого прабатька, а замість нього зійшов на царський престол його син Єгорам.
Ахазія – цар Ізраїля
52 Ахазія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії в сімнадцятому році правління Юдейського царя Йосафата. Він владарював над Ізраїлем два роки.
53 Ахазія чинив те, що було злочином перед Господом, діючи так, як робив його батько та його матір, а також за прикладом Єровоама, Наватового сина, котрий увів Ізраїль у гріх.
54 Він служив Ваалові, поклоняючись йому, чим викликав гнів Господа, Бога Ізраїлю, – усе точнісінько так, як чинив його батько.
Przymierze Achaba z Jehoszafatem
1 Przez trzy lata nie było wojny między Aramejczykami a Izraelem.
2 Lecz w trzecim roku zjechał Jehoszafat, król judzki, do króla izraelskiego.
3 Toteż król izraelski rzekł do swoich dworzan: Czy wiecie, że do nas należy Ramot Gileadzkie? My jednak zwlekamy z odebraniem go z ręki króla aramejskiego.
4 Rzekł też do Jehoszafata: Czy ruszysz ze mną na wojnę pod Ramot Gileadzkie? Jehoszafat zaś odpowiedział królowi izraelskiemu: Ja zrobię tak jak ty, mój lud jak twój lud, a konie moje jak twoje konie.
5 Jehoszafat rzekł jeszcze do króla izraelskiego: Wpierw jednak zapytaj Pana o wyrocznię.
Prorok Micheasz, syn Jimli, zapowiada klęskę
6 Król izraelski zgromadził więc proroków w liczbie około czterystu mężów i zapytał ich: Czy mam wyruszyć na wojnę pod Ramot Gileadzkie, czy też mam tego zaniechać? A oni odpowiedzieli: Wyrusz, a Pan wyda je w rękę króla.
7 Lecz Jehoszafat zapytał: Czy nie ma tutaj jeszcze jakiegoś proroka Pana, abyśmy i jego zapytali?
8 Król izraelski odpowiedział Jehoszafatowi: Jest jeszcze jeden mąż, przez którego moglibyśmy zapytać się Pana, lecz ja go nienawidzę, gdyż nie zwiastuje mi nigdy nic dobrego, a tylko zło. Jest to Micheasz, syn Jimli. A Jehoszafat rzekł: Niech król tak nie mówi.
9 Wtedy król izraelski zawołał jednego z dworzan i rzekł: Sprowadź tu szybko Micheasza, syna Jimli.
10 Król izraelski zaś i Jehoszafat, król judzki, siedzieli na swoich tronach przyodziani w szaty uroczyste na placu, naprzeciwko bramy wjazdowej do Samarii, a wszyscy prorocy prorokowali przed nimi.
11 Jeden z nich, Sedekiasz, syn Kenaany, sporządził sobie żelazne rogi i mówił: Tak mówi Pan: Nimi będziesz bódł Aramejczyków, dopóki ich zupełnie nie wytępisz.
12 Wszyscy też prorocy tak samo prorokowali, mówiąc: Wyrusz do Ramot Gileadzkiego, a poszczęści ci się i Pan wyda je w ręce króla.
13 A posłaniec, który poszedł, aby przywołać Micheasza, rzekł do niego tak: Oto wszystkie wypowiedzi proroków są jednakowo pomyślne dla króla; oby i twoje słowa były jak słowa każdego z nich; przepowiadaj dobrze.
14 A Micheasz odpowiedział: Jako żyje Pan, że będę mówił tylko to, co mi powie Pan.
15 A gdy przyszedł do króla, król rzekł do niego: Micheaszu, czy mamy ruszyć przeciwko Ramot Gileadzkiemu na wojnę, czy też tego zaniechać? A on odpowiedział: Wyrusz, a poszczęści ci się i Pan wyda je w ręce króla.
16 Tedy rzekł król do niego: Ileż razy mam cię zaklinać, byś mi nie mówił nic innego, jak tylko prawdę w imieniu Pana?
17 Wtedy rzekł:
Widziałem całego Izraela rozproszonego po górach
Jak owce, które nie mają pasterza.
Pan zaś rzekł: Ci nie mają pana,
Niechaj każdy wraca do swego domu w pokoju.
18 Wtedy król izraelski rzekł do Jehoszafata: Czy nie mówiłem ci, że ten nie zwiastuje mi nic dobrego, a tylko złe?
19 On zaś rzekł: Słuchaj przeto słowa Pańskiego: Widziałem Pana siedzącego na swoim tronie, a cały zastęp niebieski stał przy nim, po jego prawicy i po lewicy.
20 A Pan rzekł: Kto zwiedzie Achaba, aby wyruszył i poległ w Ramot Gileadzkim? I jeden mówił to, a drugi owo.
21 Wtedy wystąpił Duch i stanął przed Panem, i rzekł: Ja go zwiodę. A Pan rzekł do niego: W jaki sposób?
22 A on odpowiedział: Wyjdę i stanę się duchem kłamliwym w ustach wszystkich jego proroków. Wtedy On rzekł: Tak, ty go zwiedziesz, ty to potrafisz. Idź więc i uczyń tak!
23 Otóż teraz włożył Pan ducha kłamliwego w usta tych wszystkich twoich proroków; Pan zapowiedział tobie nieszczęście.
24 Wtedy przystąpił Sedekiasz, syn Kenaana, i uderzył Micheasza w policzek, mówiąc: Jak to? Więc Duch Pana odszedł ode mnie, aby mówić przez ciebie?!
25 A Micheasz rzekł: Przekonasz się o tym w tym dniu, kiedy będziesz biegał z izby do izby, aby się ukryć.
26 Wtedy król izraelski rzekł: Zabierz Micheasza i zaprowadź go z powrotem do Amona, dowódcy miasta, i do Joasza, syna królewskiego,
27 I powiedz im: Tak mówi król: Osadźcie go w więzieniu i żywcie go skąpo chlebem i wodą, dopóki nie wrócę szczęśliwie.
28 Micheasz zaś rzekł: Jeżeli ty szczęśliwie powrócisz, to Pan nie mówił przeze mnie. I dodał jeszcze: Słuchajcie tego wszyscy ludzie!
29 Potem wyruszył król izraelski oraz Jehoszafat, król judzki, przeciwko Ramot Gileadzkiemu.
30 Król izraelski rzekł tam do Jehoszafata, że pójdzie do walki w przebraniu. Ty wszakże — rzekł do niego — zachowaj swoje szaty. Potem król izraelski przebrał się i ruszył do walki.
31 Król aramejski zaś dał taki rozkaz swoim trzydziestu dwom dowódcom wozów wojennych: Nie wdawajcie się w bitwie z byle kim, czy pospolitym, czy znakomitym, ale tylko z samym królem izraelskim.
32 Gdy więc dowódcy wozów wojennych dostrzegli Jehoszafata, pomyśleli: Zapewne ten jest królem izraelskim i zwrócili się przeciwko niemu, aby z nim stoczyć bój, lecz Jehoszafat wydał okrzyk
33 I po tym dowódcy wozów wojennych poznali, że nie on jest królem izraelskim; odstąpili więc od niego.
34 Wtem pewien wojownik ni stąd ni zowąd naciągnął łuk i trafił króla izraelskiego w spojenie między pasem a pancerzem. A ten rzekł do swojego woźnicy: Zawróć i wywieź mnie z pola bitwy, gdyż jestem ranny.
Śmierć Achaba
35 Lecz właśnie w tym dniu bitwa zaostrzała się coraz bardziej i król musiał stać na rydwanie naprzeciw Aramejczyków aż do wieczora, wieczorem zaś zmarł, a krew z rany spływała do wnętrza rydwanu.
36 O zachodzie słońca rozległ się w obozie okrzyk: Każdy do swojego miasta, każdy do swojej ziemi,
37 Bo król nie żyje! I przywieziono go do Samarii, i tam w Samarii pochowano króla.
38 A gdy zmywano rydwan nad stawem w Samarii, psy lizały jego krew i nierządnice kąpały się w nim według słowa Pana, jakie wypowiedział.
39 Pozostałe zaś sprawy Achaba i wszystko, czego dokonał, pałac z kości słoniowej, który zbudował, i wszystkie miasta, które obwarował, opisane są w Księdze Dziejów Królów Izraelskich.
40 I spoczął Achab ze swoimi ojcami, a władzę królewską po nim objął Achazjasz, jego syn.
Panowanie Jehoszafata w państwie judzkim
41 A Jehoszafat, syn Asy, objął władzę królewską nad Judą w czwartym roku panowania Achaba, króla izraelskiego.
42 Jehoszafat miał trzydzieści pięć lat, gdy został królem, a w Jeruzalemie panował dwadzieścia pięć lat. Matka jego nazywała się Azuba, a była córką Szilchiego.
43 Postępował on zaś zupełnie tak samo jak Asa, jego ojciec, nie odstępował od tego, czyniąc to, co prawe w oczach Pana.
44 Tylko świątynki na wyżynach nie zostały usunięte i lud w dalszym ciągu składał na wyżynach ofiary i spalał kadzidła.
45 Jehoszafat też utrzymywał pokój z królem izraelskim.
46 Pozostałe zaś sprawy Jehoszafata i jego potęga, jaką posiadał, i wojny, jakie prowadził, opisane są w Księdze Dziejów Królów Judzkich.
47 Resztę uprawiających nierząd kultowy, którzy pozostali jeszcze z czasów Asy, jego ojca, wygnał z kraju.
48 W Edomie nie było wtedy króla. Królem był namiestnik.
49 Jehoszafat kazał zbudować okręty handlowe, aby płynęły do Ofiru po złoto, lecz nie popłynęły, gdyż rozbiły się w Esjon-Geber.
50 Wtedy Achazjasz, syn Achaba, rzekł do Jehoszafata: Niech słudzy moi płyną okrętami z twoimi sługami. Lecz Jehoszafat nie zgodził się na to.
51 I spoczął Jehoszafat ze swoimi ojcami, i został pochowany obok swoich ojców w Mieście Dawida, swojego praojca, a władzę królewską po nim objął Jehoram, jego syn.
Panowanie Achazjasza w Samarii
52 Achazjasz, syn Achaba, objął władzę królewską nad Izraelem w Samarii w siedemnastym roku panowania Jehoszafata, króla judzkiego, a panował nad Izraelem dwa lata.
53 Czynił on to, co złe w oczach Pana, i postępował tak, jak jego ojciec i jego matka, i Jeroboam, syn Nebata, który przywiódł do grzechu Izraela.
54 Służył on Baalowi i oddawał mu pokłon, i pobudził do gniewu Pana, Boga izraelskiego, jak to czynił jego ojciec.