Йоаш – цар Юдеї
1 Йоашові було сім років, коли він став царем, і сорок років він владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Цівія, з Вірсавії.
2 Йоаш чинив те, що було до вподоби Господу, протягом усього життя священика Єгояди.
3 Єгояда також підібрав йому дві дружини, від яких народились у нього сини та дочки…
Йоаш поновлює Господній Храм
4 Якось сталося так, що Йоашові спало на думку поновити Господній Храм.
5 Тож він зібрав священиків та левітів і промовив до них: Пройдіть негайно по Юдейських містах і зберіть з усього Ізраїлю належну суму грошей, аби щороку поновлювати Храм вашого Бога! Отже, поспішайте! Проте левіти не квапились.
6 Тоді цар покликав первосвященика Єгояду, і сказав йому: Чому ти не вимагаєш від левітів, щоб вони збирали з Юдеїв та мешканців Єрусалима податок, встановлений Господнім слугою Мойсеєм щодо всього Ізраїлю, для Намету Свідчення?
7 Адже нечестива Аталія зі своїми синами спустошили Божий Храм, а всі святі предмети Господнього Храму вони використали для ваалів.
8 Тому цар звелів, аби виготовили спеціальну скриньку для грошей, і поставили її з зовнішнього боку брами Господнього Храму,
9 а в усій Юдеї та в Єрусалимі оголосили, що належить приносити для Господа данину, встановлену Божим слугою Мойсеєм для всього Ізраїлю ще в пустелі.
10 Всі старійшини та керівники, як і весь народ, з радістю приносили гроші та вкидали їх у скриньку, аж поки вона не наповнювалася.
11 Час від часу левіти приносили скриньку до царських урядників; і коли вони переконувались, що в ній багато грошей, то приходив царський писар і представник первосвященика, – вони опорожнювали скриньку від грошей й повертали її на своє місце. Так робили щодня, і зібрали досить велику суму грошей.
12 Цар разом з Єгоядою віддавали гроші тим, котрі керували роботами в Господньому Храмі, а ті наймали каменярів і теслярів, які виконували роботи по відновленню Господнього Храму, а також ковалів і майстрів з міді для направи зіпсутих предметів у Господньому Храмі.
13 Робітники вправно виконували свою працю і ремонтні роботи швидко просувались вперед. Незабаром Господній Храм був приведений до його належного стану й укріплений.
14 Після закінчення праці, залишок грошей виконроби принесли до царя та Єгояди. На них виготовили посуд для Господнього Храму, – речі, необхідні для служіння і всепалень, – чаші та інший посуд із золота та срібла. З того часу в Господньому Храмі регулярно приносили жертви всепалення протягом усього часу, поки був живий Єгояда.
15 Але Єгояда постарів, досягнувши похилого віку. Наситившись життям, він помер у віці ста тридцяти років.
16 Його поховали в Місті Давида разом із царями, оскільки він учинив в Ізраїлі багато доброго, залишаючись вірним Богові та Його Храму.
Відступництво царя Йоаша
17 Після смерті Єгояди прийшли Юдейські можновладці й поклонилися цареві. З того часу цар почав прислухатись до їхніх порад.
18 Залишивши Храм Господа, Бога своїх батьків, Юдеї стали поклонятись Астарті та ідолам. За цю їхню провину Божий гнів упав на Юдею та Єрусалим.
19 Тому Бог посилав до них пророків, аби навернути їх до Господа. Пророки свідчили проти них, але юдеї не звертали на те уваги.
20 Тоді Божий Дух зійшов на Захарію, сина священика Єгояди, який виступив перед народом й промовив до них: Послухайте, що говорить Бог! Чому ви порушуєте Господні Заповіді? Адже вам ні в чому не буде щастити! Оскільки ви залишили Господа, то і Він залишив вас!
21 Але вони змовились проти нього, і, за наказом царя, каменували його в дворі Господнього Храму.
22 Таким чином, цар Йоаш забув ті численні добродійства, які щодо нього учинив батько Захарії, Єгояда, й убив його сина. І коли Захарія помирав, то заволав: Нехай Господь це бачить і відплатить!
23 Так сталося, що не минуло й року, як проти Йоаша вирушило сирійське військо, яке вторглось в Юдею і оволоділо Єрусалимом. Сирійці знищили всіх можновладців народу, а всю награбовану в них здобич відіслали своєму цареві в Дамаск.
24 І хоч сирійське військо було нечисленним, проте Господь віддав у їхні руки дуже велику Юдейську армію, оскільки вони залишили Господа, Бога своїх батьків. Так був виконаний вирок Божого суду над Йоашом.
25 Після того як сирійці відійшли, залишивши його в нестерпних муках, проти нього змовились його вельможі й помстилися за смерть сина священика Єгояди, – вони стратили його на власному ложі. Після смерті його поховали в Місті Давида, проте Йоаша не поклали в царську гробницю.
26 У змові проти Йоаша брали участь: Завад, син аммонійки Шімат і Єгозавад, син моавійки Шімріт.
27 А щодо його синів та багатьох пророцтв про Йоаша, а також про відбудову Божого Храму, то усе це написано у викладі Книги Царів. Замість Йоаша став царем його син Амасія.
Panowanie Joasza
(II Król. 12,1—21)1 Joasz miał siedem lat, gdy objął władzę królewską, a panował czterdzieści lat w Jeruzalemie. Matka jego miała na imię Sibia, a pochodziła z Beer-Szeby.
2 A Joasz czynił to, co prawe w oczach Pana, przez całe życie kapłana Jehojady.
3 Jehojada dobrał mu też dwie żony i miał z nimi synów i córki.
4 Potem Joasz powziął myśl, aby odnowić świątynię Pańską.
5 Zebrał więc kapłanów i Lewitów i rzekł do nich: Wyjdźcie do miast judzkich i zbierajcie od całego Izraela pieniądze, aby rok w rok naprawiać Świątynię waszego Boga. A pośpieszcie się z tą sprawą. Lecz Lewici się nie śpieszyli.
6 Wezwał tedy król arcykapłana Jehojadę i rzekł do niego: Dlaczego nie zażądałeś od Lewitów, aby ściągnęli z Judy i z Jeruzalemu daninę, jaką Mojżesz, sługa Pana, i zgromadzenie Izraela nałożyli na rzecz Namiotu Świadectwa?
7 Gdyż bezbożna Atalia i jej synowie wtargnęli do świątyni Bożej i nawet wszystkie święte przedmioty należące do świątyni Pana oddali Baalom.
8 Nakazał tedy król sporządzić jedną skrzynię i umieścić ją w bramie świątyni Pana na zewnątrz.
9 W Judzie zaś i w Jeruzalemie ogłoszono, że należy składać daninę dla Pana, nałożoną na Izraela przez Mojżesza, sługę Bożego, na pustyni.
10 I ucieszyli się wszyscy dowódcy i cały lud, toteż przynosili datki i wrzucali do skrzyni aż ją napełnili.
11 O pewnej porze, gdy Lewici przynosili skrzynię do straży królewskiej i gdy stwierdzono, że jest w niej dużo pieniędzy, przychodził pisarz królewski oraz przedstawiciel arcykapłana i ci opróżniali skrzynię, po czym odnosili ją z powrotem na jej miejsce; tak robiono codziennie i zebrano bardzo dużo pieniędzy.
12 Wtedy król i Jehojada dawali je wykonawcom robót w świątyni Pańskiej, ci zaś najmowali kamieniarzy i cieśli, aby odnowić świątynię Pańską, oraz kowali i brązowników, aby ponaprawiać szkody w świątyni Pańskiej.
13 Rzemieślnicy pracowali tak, że za ich sprawą praca postępowała naprzód i naprawili świątynię Bożą zgodnie z jej planem i wzmocnili ją.
14 A gdy skończyli, przynieśli do króla i Jehojady resztę pieniędzy i sprawili za to przybory do świątyni Pańskiej, naczynia do służby Bożej i całopaleń, i czasze oraz inne naczynia ze złota i srebra. W świątyni Pańskiej składano ofiary całopalne stale, dopóki żył Jehojada.
15 Potem Jehojada bardzo się zestarzał i syty życia umarł, licząc w chwili śmierci sto trzydzieści lat.
16 Pogrzebano go w Mieście Dawida obok królów, gdyż wiele dobrego zdziałał w Izraelu oraz dla sprawy Bożej i dla jego świątyni,
Odstępstwo Joasza
(II Król. 12,19—21)17 Po śmierci Jehojady przyszli książęta judzcy i oddali pokłon królowi, a król ich wysłuchał.
18 Porzucili oni świątynię Pana, Boga swoich ojców, a służyli aszerom i bałwanom. Toteż gniew Boży spadł na Judę i na Jeruzalem za to ich przewinienie.
19 Pan wysyłał do nich proroków, aby nawracali ich do Pana; ci napominali ich, lecz oni nie usłuchali.
20 Wtedy Duch Boży ogarnął Zachariasza, syna kapłana Jehojady. Wystąpił on przed ludem i rzekł do nich: Tak mówi Bóg: Dlaczego wy przekraczacie przykazania Pana tak, iż nie macie powodzenia? Dlatego że wy opuściliście Pana, więc On was opuścił.
21 Wtedy sprzysięgli się przeciwko niemu i na rozkaz króla ukamienowali go na dziedzińcu świątyni Pańskiej.
22 Król Joasz nie pamiętał o dobrodziejstwie, jakie wyświadczył mu Jehojada, ojciec Zachariasza, lecz kazał zabić jego syna. A gdy ten umierał, zawołał: Niech Pan w to wejrzy i ukarze!
23 Po upływie roku wyruszyło przeciwko niemu wojsko aramejskie, które przybywszy do Judy i do Jeruzalemu, wytraciło spośród ludu wszystkich ich przywódców, całą zaś zdobycz posłali do króla Damaszku.
24 Chociaż bowiem wojsko aramejskie nadciągnęło z niewielką liczbą wojowników, Pan jednak wydał w ich ręce wojsko nader liczne, dlatego że opuścili Pana, Boga swoich ojców. W ten sposób dokonali oni sądu nad Joaszem.
25 A gdy od niego odeszli, pozostawiając go ciężko chorym, sprzysięgli się przeciwko niemu jego słudzy za krew syna kapłana Jehojady i zabili go na jego łożu. A gdy umarł, pochowali go w Mieście Dawida, ale nie pochowali go w grobach królewskich.
26 Uczestnikami sprzysiężenia przeciwko niemu byli: Zabad, syn Ammonitki Szimeat, i Jehozabad, syn Moabitki Szimrit.
27 Co zaś dotyczy jego synów, licznych wyroczni o nim i odbudowy świątyni Bożej, to są one opisane w Objaśnieniu do Księgi Królewskiej. Władzę królewską po nim objął Amasjasz, jego syn.