1 Після того, як Ісус закінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом.
2 За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх там.
Що Бог поєднав, людина хай не розлучає
3 Підійшли до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, запитали: Чи годиться чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь‑якої причини?
4 А Він у відповідь сказав: Хіба не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою?
5 І сказав: Тому залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом.
6 То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, людина хай не розлучає.
7 Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів дати розвідний лист і її відпустити?
8 Він каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам розлучатися з вашими дружинами, але спочатку так не було.
9 Кажу ж вам, що кожен, хто розлучається зі своєю дружиною, – за винятком випадку , спричиненого розпустою, – і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто одружується з розлученою, чинить перелюб].
10 Його учні кажуть Йому: Коли така справа чоловіка з жінкою, то краще не одружуватися.
11 Він же сказав їм: Не всі розуміють це слово, а лише ті, кому дано.
12 Бо є скопці, що такими народилися з лона матері; є скопці, яких оскопили люди, і є скопці, які задля Царства Небесного оскопили самі себе. Хто може збагнути, нехай збагне.
Ісус благословляє дітей
13 Тоді привели до нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм.
14 Та Ісус сказав: Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо для таких є Царство Небесне.
15 І, поклавши на них руки, Він пішов звідти.
Ісус і багатий юнак
16 І ось один, підійшовши, сказав Йому: Учителю [добрий], що доброго я маю робити, аби мати вічне життя?
17 Ісус сказав йому: Чому питаєш Мене про добре? Добрий тільки Один Бог . Як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей.
18 Той питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво,
19 шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе.
20 Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку], чого ще мені бракує?
21 Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним і матимеш скарб на небесах, а тоді приходь і йди за Мною.
22 Почувши ці слова, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки.
23 А Ісус сказав Своїм учням: Запевняю вас, що важко багатому ввійти в Царство Небесне.
24 І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
25 Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж тоді може спастися?
26 Поглянувши на них , Ісус промовив: Для людей це неможливо, а для Бога все можливе.
Нагорода тим, хто пішов за Христом
27 Тоді Петро, звернувшись до Нього, сказав: Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?
28 А Ісус відказав: Запевняю вас, що ви, які пішли за Мною, в новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі Своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля.
29 І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, [або дружину], або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя.
30 Багато перших будуть останніми, а останні – першими.
Sprawa małżeństwa i rozwodu
(Mar. 10,1—12Łuk. 16,18)1 A gdy Jezus dokończył tych mów, odszedł z Galilei i przyszedł na pogranicze Judei, po drugiej stronie Jordanu.
2 I szło za nim mnóstwo ludu, a On ich tam uzdrawiał.
3 I przyszli do niego faryzeusze, kusząc go i mówiąc: Czy wolno odprawić żonę swoją dla każdej przyczyny?
4 A On, odpowiadając, rzekł: Czyż nie czytaliście, że Stwórca od początku stworzył mężczyznę i kobietę?
5 I rzekł: Dlatego opuści człowiek ojca i matkę i połączy się z żoną swoją, i będą ci dwoje jednym ciałem.
6 A tak już nie są dwoje, ale jedno ciało. Co tedy Bóg złączył, człowiek niechaj nie rozłącza.
7 Mówią mu: Czemuż jednak Mojżesz nakazał dać list rozwodowy i odprawić?
8 Rzecze im: Mojżesz pozwolił wam odprawiać swoje żony ze względu na zatwardziałość serc waszych, ale od początku tak nie było.
9 A powiadam wam: Ktokolwiek by odprawił żonę swoją, z wyjątkiem przyczyny wszeteczeństwa, i poślubił inną, cudzołoży, a kto by odprawioną poślubił, cudzołoży.
10 Rzekli mu uczniowie: Jeśli tak się przedstawia sprawa męża i żony, nie warto się żenić.
11 A On im powiedział: Nie wszyscy pojmują tę sprawę, tylko ci, którym jest dane.
12 Albowiem są trzebieńcy, którzy się takimi z żywota matki urodzili, są też trzebieńcy, którzy zostali wytrzebieni przez ludzi, są również trzebieńcy, którzy się wytrzebili sami dla Królestwa Niebios. Kto może pojąć, niech pojmuje!
Jezus błogosławi dzieci
(Mar. 10,13—16Łuk. 18,15—17)13 Wtedy mu przyniesiono dzieci, aby włożył na nie ręce i modlił się; ale uczniowie gromili ich.
14 Lecz Jezus rzekł: Zostawcie dzieci w spokoju i nie zabraniajcie im przychodzić do mnie; albowiem do takich należy Królestwo Niebios.
15 I włożył na nie ręce, po czym odszedł stamtąd.
Bogaty młodzieniec szuka życia wiecznego
(Mar. 10,17—22Łuk. 18,18—23)16 I oto ktoś przystąpił do niego, i rzekł: Nauczycielu, co dobrego mam czynić, aby osiągnąć żywot wieczny?
17 A On mu odrzekł: Czemu pytasz mnie o to, co dobre? Jeden jest tylko dobry, Bóg. A jeśli chcesz wejść do żywota, przestrzegaj przykazań.
18 Mówi mu: Których? A Jezus rzekł: Tych: Nie zabijaj, nie cudzołóż, nie kradnij, nie mów fałszywego świadectwa,
19 Czcij ojca i matkę, i miłuj bliźniego swego, jak siebie samego.
20 Mówi mu młodzieniec: Tego wszystkiego przestrzegałem od młodości mojej; czegóż mi jeszcze nie dostaje?
21 Rzekł mu Jezus: Jeśli chcesz być doskonały, idź, sprzedaj, co posiadasz, i rozdaj ubogim, a będziesz miał skarb w niebie, potem przyjdź i naśladuj mnie.
22 A gdy młodzieniec usłyszał to słowo, odszedł zasmucony, miał bowiem wiele majętności.
Życie wieczne i bogactwo
(Mar. 10,23—31Łuk. 18,24—30)23 Jezus zaś rzekł do uczniów swoich: Zaprawdę powiadam wam, że bogacz z trudnością wejdzie do Królestwa Niebios.
24 A nadto powiadam wam: Łatwiej wielbłądowi przejść przez ucho igielne niż bogatemu wejść do Królestwa Bożego.
25 A gdy to usłyszeli uczniowie, zaniepokoili się bardzo i mówili: Któż tedy może być zbawiony?
26 A Jezus spojrzał na nich i rzekł im: U ludzi to rzecz niemożliwa, ale u Boga wszystko jest możliwe.
27 Wtedy odpowiadając Piotr rzekł mu: Oto my opuściliśmy wszystko i poszliśmy za tobą; cóż za to mieć będziemy?
28 A Jezus rzekł im: Zaprawdę powiadam wam, że wy, którzy poszliście za mną, przy odrodzeniu, gdy Syn Człowieczy zasiądzie na tronie chwały swojej, zasiądziecie i wy na dwunastu tronach i będziecie sądzić dwanaście pokoleń izraelskich.
29 I każdy, kto by opuścił domy albo braci, albo siostry, albo ojca, albo matkę, albo dzieci, albo rolę dla imienia mego, stokroć tyle otrzyma i odziedziczy żywot wieczny.
30 A wielu pierwszych będzie ostatnimi, a ostatnich pierwszymi.