Смерть і воскресіння Лазаря
1 Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
2 Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
3 Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
4 Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
5 Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6 Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
7 Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
8 А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
10 Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, – піду розбудити його.
12 А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;
15 і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
16 Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
17 Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
18 Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
19 тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
21 Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
23 Ісус каже їй: Твій брат воскресне!
24 Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
25 Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити.
26 І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це?
27 Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти – Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
28 Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
31 А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
33 Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
35 Ісус заплакав.
36 А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!
37 Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38 Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
39 Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
40 Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, – побачиш Божу славу?
41 Відвалили камінь від печери , [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, – аби повірили, що Ти Мене послав!
43 Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
44 І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
Первосвященики і фарисеї змовляються вбити Ісуса
45 Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.
47 Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!
48 Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!
49 Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!
50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?
51 Це він сказав не від себе, але, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, –
52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
53 Отже, з цього дня вони змовилися вбити Його.
54 Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
56 Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?
57 А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його.
Wskrzeszenie Łazarza
1 A zachorował niejaki Łazarz z Betanii, miasteczka Marii i Marty, jej siostry.
2 A była to ta Maria, która namaściła Pana maścią i otarła nogi włosami swymi, i jej to brat chorował.
3 Posłały więc siostry do niego, mówiąc: Panie, oto choruje ten, którego miłujesz.
4 A usłyszawszy to Jezus, rzekł: Ta choroba nie jest na śmierć, lecz na chwałę Bożą, aby Syn Boży był przez nią uwielbiony.
5 A Jezus miłował Martę i jej siostrę, i Łazarza.
6 A gdy usłyszał, że choruje, został jeszcze dwa dni na miejscu, gdzie przebywał;
7 Potem rzekł do uczniów swoich: Pójdźmy znowu do ziemi judzkiej.
8 Rzekli do niego uczniowie: Mistrzu! Dopiero co chcieli cię Żydzi ukamienować i znowu chcesz tam iść?
9 Odpowiedział Jezus: Czy dzień nie ma dwunastu godzin? Jeśli kto chodzi we dnie, nie potknie się, bo widzi światło tego świata.
10 Jeśli zaś kto chodzi w nocy, potknie się, bo nie ma w sobie światła.
11 To powiedział, a potem rzekł do nich: Łazarz, nasz przyjaciel, zasnął; ale idę zbudzić go ze snu.
12 Tedy rzekli uczniowie do niego: Panie! Jeśli zasnął, zdrów będzie.
13 Ale Jezus mówił o jego śmierci; oni zaś myśleli, że mówił o zwykłym śnie.
14 Wtedy to rzekł im Jezus wyraźnie: Łazarz umarł,
15 I raduję się, że tam nie byłem, ze względu na was, bo uwierzycie; lecz pójdźmy do niego.
16 Tedy rzekł Tomasz, zwany Bliźniakiem, do współuczniów: Pójdźmy i my, abyśmy razem z nim pomarli.
17 Przyszedł tedy Jezus i znalazł go już od czterech dni w grobie.
18 A Betania była blisko Jerozolimy, około piętnastu stadiów.
19 I przyszło wielu Żydów do Marty i Marii, aby je pocieszyć po stracie brata.
20 Gdy więc Marta usłyszała, że Jezus idzie, wybiegła na jego spotkanie; ale Maria siedziała w domu.
21 Rzekła więc Marta do Jezusa: Panie! Gdybyś tu był, nie byłby umarł brat mój.
22 Ale i teraz wiem, że o cokolwiek byś prosił Boga, da ci to Bóg.
23 Rzekł jej Jezus: Zmartwychwstanie brat twój.
24 Odpowiedziała mu Marta: Wiem, że zmartwychwstanie przy zmartwychwstaniu w dniu ostatecznym.
25 Rzekł jej Jezus: Jam jest zmartwychwstanie i żywot; kto we mnie wierzy, choćby i umarł, żyć będzie.
26 A kto żyje i wierzy we mnie, nie umrze na wieki. Czy wierzysz w to?
27 Rzecze mu: Tak, Panie! Ja uwierzyłam, że Ty jesteś Chrystus, Syn Boży, który miał przyjść na świat.
28 A gdy to powiedziała, odeszła i zawołała Marię, siostrę swoją, i rzekła jej w tajemnicy: Nauczyciel tu jest i woła cię.
29 A ta, skoro to usłyszała, wstała spiesznie i poszła do niego.
30 A Jezus jeszcze nie przyszedł do miasteczka, ale był na tym miejscu, gdzie go spotkała Marta.
31 Żydzi więc, którzy byli z nią w domu i pocieszali ją, ujrzawszy, że Maria szybko wstała i wyszła, poszli za nią w mniemaniu, że idzie do grobu, aby tam płakać.
32 Lecz gdy Maria przyszła tam, gdzie był Jezus i ujrzała go, padła mu do nóg, mówiąc do niego: Panie, gdy byś tu był, nie byłby umarł mój brat.
33 Jezus tedy, widząc ją płaczącą i płaczących Żydów, którzy z nią przyszli, rozrzewnił się w duchu i wzruszył się,
34 I rzekł: Gdzie go położyliście? Rzekli do niego: Panie, pójdź i zobacz.
35 I zapłakał Jezus.
36 Rzekli więc Żydzi: Patrz, jak go miłował.
37 A niektórzy z nich mówili: Nie mógł ten, który ślepemu otworzył oczy, uczynić, aby i ten nie umarł?
38 Jezus znowu rozrzewniwszy się w sobie, poszedł do grobu; była tam pieczara, u której wejścia leżał kamień.
39 Rzekł Jezus: Usuńcie ten kamień. Rzekła mu Marta, siostra umarłego: Panie! Już cuchnie, bo już jest czwarty dzień w grobie.
40 Rzekł jej Jezus: Czyż ci nie powiedziałem, że, jeśli uwierzysz, oglądać będziesz chwałę Bożą?
41 Usunęli więc kamień, gdzie leżał umarły. A Jezus, wzniósłszy oczy w górę, rzekł: Ojcze, dziękuję ci, żeś mnie wysłuchał.
42 A Ja wiedziałem, że mnie zawsze wysłuchujesz, ale powiedziałem to ze względu na lud stojący wkoło, aby uwierzyli, żeś Ty mnie posłał.
43 A gdy to rzekł, zawołał donośnym głosem: Łazarzu, wyjdź!
44 I wyszedł umarły, mając nogi i ręce powiązane opaskami, a twarz jego była owinięta chustą. Rzekł do nich Jezus: Rozwiążcie go i pozwólcie mu odejść.
Arcykapłani radzą jak zabić Jezusa
(Mat. 26,1—5Mar. 14,1—2Łuk. 22,1—2)45 Wielu więc z Żydów, którzy przyszli do Marii i ujrzeli to, czego dokonał Jezus, uwierzyło w niego.
46 A niektórzy z nich odeszli do faryzeuszów i powiedzieli im, czego dokonał Jezus.
47 Tedy arcykapłani i faryzeusze zwołali Radę Najwyższą i mówili: Cóż uczynimy? Człowiek ten dokonuje wielu cudów.
48 Jeśli go tak zostawimy, wszyscy uwierzą w niego; wtedy, przyjdą Rzymianie i zabiorą naszą świątynię i nasz naród.
49 A jeden z nich, Kaifasz, który tego roku był arcykapłanem, rzekł do nich: Wy nic nie wiecie,
50 I nie myślicie, że lepiej jest dla nas, by jeden człowiek umarł za lud, niż żeby wszystek ten lud zginął.
51 A tego nie mówił sam z siebie, ale jako arcykapłan w owym roku prorokował, że Jezus miał umrzeć za naród.
52 A nie tylko za naród, lecz też aby zebrać w jedno rozproszone dzieci Boże.
53 Od tego też dnia naradzali się aby go zabić.
54 Jezus więc już nie chodził jawnie między Żydami, ale odszedł stamtąd do krainy w pobliżu pustyni, do miasta zwanego Efraim, i tam przebywał wraz z uczniami.
55 A była blisko Pascha żydowska, i wielu z tej krainy szło do Jerozolimy przed Pasch?, aby odbyć oczyszczenie.
56 Szukali więc Jezusa i mówili jedni do drugich stojąc w świątyni: Cóż sądzicie? Zapewne nie przyjdzie na święto?
57 Arcykapłani zaś i faryzeusze wydali rozkaz, aby każdy, kto się dowie o nim, gdzie przebywa, doniósł, ażeby go mogli pojmać.