Вбивство Ішбошета
1 Коли син Саула, Ішбошет, довідався, що Авнер загинув у Хевроні, то опустилися його руки, а весь Ізраїль засмутився і був украй збентежений.
2 У цього Саулового сина було два видатних мужа, – командири військових загонів: ім’я одного з них було Баан, а другого – Рехав, сини Ріммона з Беерота, із племені Веніяміна. Адже тоді Беерот належав Веніямінові.
3 Колишні мешканці Беерота втекли до Ґіттаїма, і там проживають приходцями аж по сьогодні.
4 А в Йонатана, сина Саула, був кульгавий син. Адже коли йому було п’ять років, із Єзреела прийшла вістка про смерть Саула та Йонатана. Тоді його підхопила нянька, щоб утікати, але так сталося, що, втікаючи, вона дуже поспішала, а тому він випав з її рук і окривів. Звали його Мефівошет.
5 Отже, сини Ріммона з Беерота, Рехав і Баан, під час денної спеки ввійшли в дім Ішбошета, коли той у південь відпочивав на ліжку.
6 Вони зайшли в дім, ніби взяти пшениці; Рехав і його брат Баан, вразили його в живіт і втекли .
7 Було так : увійшовши в дім, вони застали його сплячим на своєму ліжку в своїй спальні; тоді й вдарили його і, позбавивши життя, відсікли йому голову. Забравши голову Ішбошета, вони всю ніч йшли степовою дорогою.
8 Вони принесли його голову Давидові в Хеврон, і сказали царю: Ось тобі голова Ішбошета, сина твого ворога Саула, котрий хотів позбавити тебе життя. Господь сьогодні учинив помсту над Саулом і його нащадками за нашого володаря, царя!
9 Але Давид відповів Рехавові та його братові Баану, синам Ріммона з Беерота: Як живий Господь, Який рятував моє життя від усякого нещастя,
10 якщо того, хто повідомив мені про смерть Саула, вважаючи свою вістку приємною для мене, я, замість того, щоб дати йому за це нагороду , стратив його в Ціклазі, –
11 то тим більше тепер, коли люди-негідники вбили чесного мужа в його домі на власному ліжку?! Невже я не повинен зажадати його крові з ваших рук, і знищити вас з поверхні землі?
12 Тож Давид наказав своїм воїнам, аби вони вбили їх, відтяли їхні руки та їхні ноги, й повісили їх над ставом у Хевроні. А голову Ішбошета взяли й поховали в гробниці Авнера, в Хевроні.
Skrytobójstwo dokonane na Iszboszecie
1 Kiedy syn Saula dowiedział się o tym, że Abner zginął w Hebronie, opadły mu ręce, a cały Izrael się przestraszył.
2 Syn Saula zaś miał dwóch ludzi jako dowódców oddziałów wojskowych. Jeden nazywał się Baana, a drugi Rekab, synowie Rimmona Beerotczyka, z Beniaminitów. Beerot bowiem także zaliczano do Beniamina.
3 Później zaś Beerotczycy wywędrowali do Gittaim i tam zostali jako obcy przybysze aż do dnia dzisiejszego.
4 A Jonatan, syn Saula, miał syna kulawego na obie nogi. Gdy bowiem miał pięć lat, a z Jezreel nadeszła wtedy wieść o śmierci Saula i Jonatana, zabrała go jego piastunka, aby uciekać, lecz w pośpiechu tej ucieczki on wypadł jej i przez to okulał. Nazywał się Mefiboszet.
5 Rekab i Baana, synowie Rimmona Beerotczyka, wyruszyli tedy i doszli o upalnej porze dnia do domu Iszboszeta, podczas jego południowej drzemki.
6 Odźwierna domu była właśnie zajęta czyszczeniem pszenicy i zdrzemnęła się przy tym; wtedy Rekab i Baana, jego brat, wtargnęli do środka domu i pchnęli go w brzuch, i umknęli.
7 Kiedy weszli do domu, on spał na swoim łóżku w pokoju sypialnym i pchnęli go, i pozbawili go życia, ucięli mu głowę i zabrali ją z sobą, i szli całą noc drogą przez Araba.
8 I przynieśli głowę Iszboszeta do Dawida do Chebronu, i rzekli do króla: Oto głowa Iszboszeta, syna Saula, twojego wroga, który czyhał na twoje życie. Lecz Pan wymierzył dziś mojemu panu, królowi, pomstę na Saulu i jego potomstwie.
9 Lecz Dawid odpowiedział Rekabowi i Baanie, jego bratu, synom Rimmona Beerotczyka, tak: Jako żyje Pan, który wybawił moją duszę z wszelkiej niedoli,
10 Że ja tego, który mi doniósł: Oto zginął Saul, a który uważał się za zwiastuna dobrej wieści, kazałem pojmać i zabić w Syklag, chociaż powinienem był dać mu zapłatę za dobrą wieść.
11 Gdy zaś wy, ludzie podli, zabiliście człowieka sprawiedliwego w jego domu, na jego łożu, czy nie powinienem zażądać jego krwi z waszych rąk i usunąć was z ziemi?
12 I kazał Dawid swoim sługom ich zabić, obciąć im ręce i nogi i powiesić ich nad stawem w Hebronie. Głowę zaś Iszboszeta wzięli i pochowali w grobie Abnera w Hebronie.