Питання про суботу
1 Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани , і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.
2 А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
3 У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?
4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?
5 І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!
Ісус оздоровляє в суботу
6 І сталося іншої суботи, коли увійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.
7 Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.
8 А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу – добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?
10 Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].
11 А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.
Покликання дванадцятьох апостолів
12 Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.
13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:
14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,
15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом ,
16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Ісус навчає і зціляє
17 Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалиму, і з приморського Тира й Сидона,
18 які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, – і оздоровлялися.
19 І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.
Принципи щасливого життя
20 А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.
22 Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.
23 Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.
24 Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.
25 Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.
26 Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.
Любіть своїх ворогів
27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;
28 благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.
29 Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.
30 Кожному, хто просить у тебе, – дай, а від того, хто забирає твоє, – не домагайся.
31 Як хочете, щоби чинили вам люди, – чиніть [і ви] їм так само.
32 А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.
33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.
34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.
Не судіть
37 Також не судіть – і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте – і проститься вам;
38 давайте – і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
39 І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40 Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.
41 Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка в твоєму оці, не помічаєш?
42 [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! – а не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
Чим переповнене серце, те промовляють уста
43 Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.
44 Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
45 Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана – зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!
Будьте виконавцями Божого Слова
46 Чому Мене кличете: Господи, Господи! – а не робите того, що Я кажу?
47 Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, – скажу вам, до кого він подібний:
48 він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.
49 А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі – без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, – велика стала з нього руїна!
O przestrzeganiu sabatu
(Mat. 12,1—14Mar. 2,23—3,6)1 I stało się w pewien sabat, że przechodził przez zboża, a uczniowie jego rwali kłosy i wykruszając je rękami, jedli.
2 Wtedy niektórzy z faryzeuszów rzekli: Czemu czynicie to, czego nie wolno czynić w sabat?
3 A odpowiadając Jezus rzekł do nich: Czy nie czytaliście o tym, co czynił Dawid, gdy był głodny, on sam i ci, co z nim byli?
4 Jak wszedł do domu Bożego i wziął chleby pokładne, których wszak nie wolno jeść nikomu, jak tylko kapłanom, i jadł, dał tym, którzy z nim byli?
5 I rzekł im: Syn Człowieczy jest Panem sabatu.
6 I stało się w inny sabat, że wszedł do synagogi i nauczał. A był tam człowiek z suchą prawą ręką.
7 I podpatrywali go uczeni w Piśmie i faryzeusze, czy uzdrawia w sabat, aby znaleźć podstawę do oskarżenia go.
8 On sam jednak znał myśli ich, rzekł więc do człowieka z suchą ręką: Podnieś się i stań pośrodku. A on podniósłszy się, stanął.
9 I rzekł do nich Jezus: Zapytuję was, czy wolno w sabat dobrze czynić, czy źle czynić? Życie ocalić czy zatracić?
10 I spojrzawszy wokoło po wszystkich, rzekł do niego: Wyciągnij rękę swoją. A ten to zrobił, i ręka jego wróciła do dawnego stanu.
11 Lecz oni, pełni szaleństwa, rozmawiali między sobą, co by uczynić z Jezusem.
Powołanie dwunastu apostołów
(Mat. 10,1—4Mar. 3,13—19)12 I stało się w tych dniach, że wyszedł na górę, aby się modlić, i spędził noc na modlitwie do Boga.
13 A gdy nastał dzień, przywołał uczniów swoich i wybrał z nich dwunastu, których też nazwał apostołami:
14 Szymona, którego nazwał Piotrem, i Andrzeja, brata jego, i Jakuba, i Jana, i Filipa, i Bartłomieja,
15 I Mateusza, i Tomasza, i Jakuba Alfeuszowego, i Szymona, zwanego Gorliwcem,
16 I Judasza Jakubowego, i Judasza Iskariotę, który został zdrajcą.
17 I zstąpił z nimi w dół, i zatrzymał się na równinie, również liczne rzesze uczniów jego i wielkie mnóstwo ludu z całej Judei i Jerozolimy, i znad morza, z Tyru i Sydonu, którzy przybyli, aby go słuchać i dać się wyleczyć ze swych chorób;
18 A także dręczeni przez duchy nieczyste byli uzdrawiani.
19 A cała rzesza pragnęła się go dotknąć, dlatego że moc wychodziła z niego i uzdrawiała wszystkich.
Błogosławieństwa i groźby
(Mat. 5,1—12)20 A On podniósłszy oczy na uczniów swoich powiedział: Błogosławieni ubodzy, albowiem wasze jest Królestwo Boże.
21 Błogosławieni, którzy teraz łakniecie, albowiem będziecie nasyceni. Błogosławieni, którzy teraz płaczecie, albowiem śmiać się będziecie.
22 Błogosławieni będziecie, gdy ludzie was nienawidzić będą i gdy was wyłączą, i lżyć was będą, i gdy imieniem waszym pomiatać będą jako bezecnym z powodu Syna Człowieczego.
23 Radujcie i weselcie się w tym dniu; oto bowiem zapłata wasza obfita jest w niebie; tak samo bowiem czynili prorokom ojcowie ich.
24 Ale biada wam bogaczom, bo już odbieracie pociechę swoją.
25 Biada wam, którzy teraz nasyceni jesteście, gdyż będziecie cierpieć głód. Biada wam, którzy teraz się śmiejecie, bo smucić się i płakać będziecie.
26 Biada wam, gdy wszyscy ludzie dobrze o was mówić będą; tak samo bowiem czynili fałszywym prorokom ojcowie ich.
Miłość nieprzyjaciół
(Mat. 5,38—48)27 Ale wam, którzy słuchacie, powiadam: Miłujcie nieprzyjaciół waszych, dobrze czyńcie tym, którzy was nienawidzą,
28 Błogosławcie tym, którzy was przeklinają, módlcie się za tych, którzy was krzywdzą.
29 Temu, kto cię uderzy w policzek, nadstaw i drugi, a temu, kto ci zabiera płaszcz, i sukni nie odmawiaj.
30 Każdemu, kto cię prosi, daj, a od tego, kto bierze, co twoje, nie żądaj zwrotu.
31 A jak chcecie, aby ludzie wam czynili, czyńcie im tak samo i wy.
32 A jeśli miłujecie tych, którzy was miłują, na jakąż wdzięczność zasługujecie? Wszak i grzesznicy miłują tych, którzy ich miłują.
33 Jeśli bowiem dobrze czynicie tym, którzy wam dobrze czynią, na jaką wdzięczność zasługujecie? Wszak i grzesznicy to samo czynią.
34 A jeśli pożyczacie tym, od których spodziewacie się zwrotu, na jaką wdzięczność zasługujecie? I grzesznicy pożyczają grzesznikom, aby to samo odebrać z powrotem.
35 Ale miłujcie nieprzyjaciół waszych i dobrze czyńcie, i pożyczajcie, nie spodziewając się zwrotu, a będzie obfita nagroda wasza, i synami Najwyższego będziecie, gdyż On dobrotliwy jest i dla niewdzięcznych, i dla złych.
36 Bądźcie miłosierni, jak miłosierny jest Ojciec wasz.
Nie sądźcie!
(Mat. 7,1—5)37 I nie sądźcie, a nie będziecie sądzeni, i nie potępiajcie, a nie będziecie potępieni, odpuszczajcie, a dostąpicie odpuszczenia.
38 Dawajcie, a będzie wam dane; miarę dobrą, natłoczoną, potrzęsioną i przepełnioną dadzą w zanadrze wasze; albowiem jakim sądem sądzicie, takim was osądzą, i jaką miarą mierzycie, taką i wam odmierzą.
39 Opowiedział im też podobieństwo: Czy może ślepy ślepego prowadzić? Czy obaj nie wpadną do dołu?
40 Nie masz ucznia nad mistrza, ale należycie będzie przygotowany każdy, gdy będzie jak jego mistrz.
41 A dlaczego widzisz źdźbło, w oku brata swego, a belki w oku własnym nie dostrzegasz?
42 Albo jak powiesz bratu swemu: Pozwól, że wyjmę źdźbło z oka twego, a oto belka jest w oku twoim? Obłudniku, wyjmij najpierw belkę z oka swego, a wtedy przejrzysz, aby wyjąć źdźbło z oka brata swego.
43 Nie ma bowiem drzewa dobrego, które by rodziło owoc zły, ani też drzewa złego, które by rodziło owoc dobry.
44 Każde bowiem drzewo poznaje się po jego owocu, bo nie zbierają z cierni fig ani winogron z głogu.
45 Człowiek dobry z dobrego skarbca serca wydobywa dobro, a zły ze złego wydobywa zło; albowiem z obfitości serca mówią usta jego.
Dwa fundamenty
(Mat. 7,24—27)46 Dlaczego mówicie do mnie: Panie, Panie, a nie czynicie tego, co mówię?
47 Pokażę wam, do kogo jest podobny każdy, kto przychodzi do mnie i słucha słów moich, i czyni je.
48 Podobny jest do człowieka budującego dom, który kopał i dokopał się głęboko, i założył fundament na skale. A gdy przyszła powódź, uderzyły wody o ów dom, ale nie mogły go poruszyć, bo był dobrze zbudowany.
49 Kto zaś słucha, a nie czyni, podobny jest do człowieka, który zbudował dom na ziemi bez fundamentu, i uderzyły weń wody, i wnet runął, a upadek domu owego był zupełny.