Ізраїль воює проти веніямінців
1 І обурився весь Ізраїль; зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана й до Вірсавії, а також весь Гілеадський край до Господа, в Міцпу.
2 Прийшли начальники всього народу; від усіх Ізраїльських племен зібрався Божий народ – чотириста тисяч воїнів-піхотинців, озброєних мечами.
3 Веніямінці також дізнались, що Ізраїльтяни зібрались у Міцпі. Отже, Ізраїльтяни сказали: Нехай хтось розкаже, як міг статись такий ганебний злочин?
4 Тоді левіт, чоловік замученої жінки, сказав: Я з моєю наложницею зайшов у Гіву Веніямінову переночувати.
5 Але проти мене повстали мешканці Гіви й уночі оточили довкола дім, де я ночував, з метою вбити мене. Над моєю наложницею вони чинили наругу, доки вона не померла.
6 Тому я взяв тіло моєї наложниці, порізав його на частини, й розіслав у всі околиці Ізраїльського володіння, адже вони вчинили в Ізраїлі ганебний і огидний злочин.
7 Тепер же всі ви, Ізраїльтяни, розсудіть і порадьте, що маємо далі робити.
8 І повстав увесь народ, як один чоловік, заявивши: Жоден з нас не піде до свого намету, і ніхто не повернеться до свого дому!
9 Щодо Гіви, то вчинимо ось що: Виступимо проти неї жеребкуванням!
10 Визначимо десять мужів із сотні – з усіх Ізраїлевих племен, сто – з тисячі й тисячу – з десяти тисяч, котрі постачали би харчі для військових людей, що вирушать на Гіву Веніямінову, аби учинити відповідно з тим огидним злочином, який вона (Гіва ) скоїла в Ізраїлі!
11 Отже, воїни Ізраїлевих племен, – всі, як один, – зібрались навпроти того міста.
12 Після цього Ізраїльські племена розіслали спеціальних людей до всіх родин племені Веніяміна зі словами: Що це за мерзенний злочин стався серед вас?
13 Тому негайно видайте тих негідних чоловіків-злочинців із Гіви, – ми їх стратимо й таким чином викоренимо зло в Ізраїлі! Але веніямінці не захотіли прислухатись до поради своїх братів-ізраїльтян,
14 а всупереч їм веніямінці зібралися з усіх своїх міст у Гіву, аби воювати з іншими Ізраїльтянами.
15 Того ж дня веніямінці нарахували з усіх своїх міст двадцять шість тисяч чоловіків, озброєних мечами, крім мешканців Гіви, серед яких було нараховано ще сімсот добірних чоловіків-воїнів.
16 З усього цього війська виявилось сімсот добірних мужів, які були лівшами, проте кожен з них влучав камінцем, випущеним з пращі , у волосину, й не хибив.
17 Що ж до Ізраїльтян, то їх, окрім веніямінців, налічувалось чотириста тисяч, озброєних мечами мужів. Усі вони були досвідченими військовими людьми.
18 Ізраїльтяни відправились у Бетель, аби запитати Бога. Вони говорили: Хто з нас мав би виступити першим аби воювати з веніямінцями? І Господь відповів: Юда піде вперед!
19 Тож уранці Ізраїльтяни вирушили й отаборились навпроти Гіви.
20 Отже, Ізраїльські мужі оголосили війну веніямінцям, і вишикувались бойовими лавами неподалік Гіви.
21 Проте воїни племені Веніяміна, вийшовши з Гіви, напали на них і поклали того дня на землю вбитими двадцять дві тисячі Ізраїльтян.
22 Але народ, – Ізраїльські воїни, – зібравшись із силами, знову вишикувались для битви на тому ж місці, де стояли першого дня.
23 Адже після поразки , коли до самого вечора Ізраїльтяни плакали перед Господом, звертаючись до Господа з питанням: Чи варто далі продовжувати битву з поколінням Веніяміна, – нашими братами? – то Господь відповів: Виступайте проти них!
24 Тож Ізраїльтяни вишикувались проти веніямінців і другого дня.
25 Але веніямінці, виступивши проти них з Гіви на другий день, знову поклали вбитими на землю ще вісімнадцять тисяч озброєних мечами Ізраїльських воїнів.
26 Тоді всі Ізраїльтяни, разом з усім військом, пішли в Бетель і там, перебуваючи перед Господом, вони плакали й постили того дня до самого вечора. Після того вони принесли перед Господом всепалення і мирні жертви.
27 Оскільки в той час там знаходився Ковчег Божого Заповіту, то Ізраїльтяни саме там і шукали поради в Господа.
28 Пінхас, син Елеазара, внук Аарона, в той час звершував перед ним (Ковчегом ) служіння, запитуючи: Чи йти нам знову в бій з нашими братами веніямінцями, чи припинити війну? І Господь відповів: Йдіть, адже завтра Я віддам їх у ваші руки!
29 Тоді Ізраїльтяни влаштували довкола Гіви засідку.
30 На третій день знову виступили Ізраїльтяни проти веніямінців, – вишикувались до бою проти Гіви, як і в попередні рази.
31 Коли ж веніямінці кинулись проти війська Ізраїльтян , віддаляючись від міста, й почали знову вбивати Ізраїльських мужів, як і в попередні рази, на роздоріжжі двох доріг, з яких одна провадила в Бетель, а друга – до Гіви та її околиць і вже вбили близько тридцяти мужів з-поміж Ізраїльтян,
32 то веніямінці почали кричати: Вони падають перед нами, як і раніше! Ізраїльтяни ж говорили: Втікаймо, аби відтягнути їх з міста на дороги!
33 Таким чином всі передові Ізраїльські загони війська піднялись зі своїх позицій і вишикувались до бою в Баал-Тамарі, а в той час Ізраїльська засідка піднялась з місця свого перебування західніше від Гіви , –
34 десять тисяч добірних воїнів з усього Ізраїлю, – й кинулась з боєм на Гіву. Зав’язалась тяжка й запекла битва, хоч веніямінці ще не усвідомлювали, яке лихо на них чекає.
35 Того дня Господь завдав поразки веніямінцям від Ізраїлю, так що Ізраїльтяни знищили двадцять п’ять тисяч сто веніямінців, – мужів всіх, озброєних мечами.
36 Лише тоді веніямінці зрозуміли, що вони розгромлені, адже Ізраїльські воїни відступили перед веніямінцями, оскільки вони розраховували на засідку, яка була влаштована неподалік Гіви.
37 Воїни, що були в засідці піднялись, несподівано увірвались у Гіву й знищили мечем усіх мешканців міста.
38 Між основним Ізраїльським військом і загоном воїнів, що були в засідці, існувала домовленість: коли над містом з’явиться ознака, – великий дим, –
39 то військо Ізраїльтян повернеться і вступить у битву знову. І от, коли веніямінці почали знову вбивати Ізраїльських воїнів, і вже полягло близько тридцяти чоловік, а вони почали говорити: І цього разу Ізраїльтяни падають перед нами, як і під час попередньої битви, –
40 над містом почав здійматись вгору стовп диму. Озирнувшись назад, веніямінці побачили, що дим від палаючого міста підноситься до самих небес.
41 Тоді Ізраїльське військо обернулось й пішло в наступ , а перелякані воїни Веніяміна усвідомили, що їх чекає лихо цілковитої поразки .
42 Втікаючи від Ізраїльських воїнів, вони повернули на дорогу в пустелю, але й там їх наздоганяли переслідувачі. Втікачів знищували також і ті, що виходили з міста.
43 Вони з усіх боків оточили веніямінців, наздоганяли та знищували до самої Менухи, що на схід від Гіви.
44 Тож полягло тоді веніямінців вісімнадцять тисяч чоловік, з яких усі були відважними воїнами.
45 Уцілілі повернули вбік й утікали в пустелю до скелі Ріммона, але по дорозі таких виловлювали, й ще загинуло п’ять тисяч чоловік. Переслідуючи їх далі аж до Ґідеома, знищили з них знову дві тисячі чоловік.
46 Усіх полеглих у той день веніямінців було двадцять п’ять тисяч озброєних мечами чоловіків, – могутніх і відважних воїнів.
47 І все ж шістсот чоловіків, які повернули в пустелю, в напрямку скелі Ріммона, втікли й перебували в ущелинах скелі Ріммона чотири місяці.
48 Що ж до Ізраїльських воїнів, то вони, повернувшись від переслідування до веніямінців, знищили всіх мешканців міста мечем, і навіть худобу, – всіх поголовно, хто ще залишався. А всі міста, що зустрічали по дорозі, спалили вогнем.
Wojna z Beniaminitami zakończona ich klęską
1 Wtedy wyruszyli wszyscy synowie izraelscy i zgromadził się zbór jak jeden mąż, od Dan aż po Beerszebę, także i ziemia gileadzka, przed Panem w Mispa.
2 I stawili się przywódcy całego ludu, wszystkich plemion izraelskich w zgromadzeniu ludu Bożego, czterysta tysięcy mężów pieszych, zbrojnych w miecze.
3 Toteż Beniaminici usłyszeli, że synowie izraelscy pociągnęli do Mispy. Synowie izraelscy zaś mówili: Powiedzcie, jak mogło się stać to bezprawie?
4 I odezwał się mąż, Lewita, mąż tej zamordowanej kobiety w te słowa: Przyszedłem do Gibei, która należy do Beniaminitów, ja i moja nałożnica, aby przenocować.
5 I powstali przeciwko mnie obywatele Gibei i otoczyli we wrogim zamiarze dom w nocy, chcąc mnie zabić, moją nałożnicę zaś zgwałcili tak, iż umarła.
6 Chwyciłem więc moją nałożnicę i pokrajałem ją na kawałki i rozesłałem je poprzez wszystkie pola dziedzictwa izraelskiego, gdyż dopuścili się czynu haniebnego i ohydnego w Izraelu.
7 Otoście wszyscy tutaj, synowie izraelscy, więc wypowiedzcie się i radźcie.
8 I powstał cały lud jak jeden mąż, mówiąc: Nikt z nas nie pójdzie do swego namiotu i nikt nie wróci do swego domu,
9 Lecz teraz tak postąpimy z Gibeą, że przeciwko niej wystąpimy, jak wskaże los.
10 Weźmiemy dziesięciu mężów ze stu we wszystkich plemionach izraelskich, stu z tysiąca, tysiąc z dziesięciu tysięcy, aby dostarczyli żywności dla ludu zbrojnego, który ruszy na Gibeę w Beniaminie za tę ohydę, jaką popełniono w Izraelu.
11 Tak więc zebrali się wszyscy mężowie izraelscy przy tym mieście zwarcie jak jeden mąż.
12 Potem rozesłały plemiona izraelskie mężów do wszystkich rodów Beniamina z takim orędziem: Co to za bezprawie zostało u was popełnione?
13 Wydajcie teraz tych mężów, ludzi niegodziwych, którzy są w Gibei, a zabijemy ich i usuniemy zło z Izraela. Lecz Beniaminici nie chcieli wysłuchać głosu swoich braci, synów izraelskich.
14 Owszem, Beniaminici z innych miast zebrali się w Gibei, aby ruszyć do walki z synami izraelskimi.
15 Beniaminici dokonali w tym dniu przeglądu ludu z miast na liczbę dwudziestu sześciu tysięcy mężów zbrojnych w miecze oprócz mieszkańców Gibei w liczbie siedmiuset mężów doborowych.
16 W całym tym zastępie zbrojnym było siedmiuset mężów doborowych, leworękich, każdy z nich trafiał rzuconym z procy kamieniem co do włosa, nie chybiając.
17 Oprócz Beniamina dokonano przeglądu czterystu tysięcy mężów izraelskich zbrojnych w miecze, a każdy z nich był wojownikiem.
18 I wyruszyli synowie izraelscy i poszli do Betelu, i zapytywali Boga, mówiąc: Kto z nas pójdzie jako pierwszy do walki z Beniaminitami? A Pan rzekł: Juda pójdzie jako pierwszy.
19 Ruszyli więc synowie izraelscy rano i rozłożyli się obozem naprzeciw Gibei.
20 I wyszli mężowie izraelscy do walki z Beniaminem, i stanęli w szyku bojowym pod Gibeą.
21 Beniaminici też wyszli z Gibei i w tym dniu położyli wśród Izraela trupem dwadzieścia dwa tysiące mężów.
22 Lud zbrojny, mężowie izraelscy, nabrali więc otuchy i ponownie stanęli do walki w tym samym miejscu, w którym stanęli do walki pierwszego dnia.
23 Poszli więc synowie izraelscy do Betelu i tam płakali przed Panem aż do wieczora, a potem zapytali Pana: Czy mamy ponownie ruszyć do walki z Beniaminitami, naszymi braćmi? A Pan odpowiedział: Ruszcie na nich!
24 Ruszyli więc synowie izraelscy na Beniaminitów w tym drugim dniu.
25 Lecz Beniaminici wyszli z Gibei w tym drugim dniu na ich spotkanie i jeszcze raz położyli trupem wśród synów izraelskich osiemnaście tysięcy mężów zbrojnych w miecze.
26 Ruszyli tedy wszyscy synowie izraelscy, cały lud zbrojny, i przyszli do Betelu, i tam trwali przed Panem płacząc i poszcząc w tym dniu aż do wieczora, a potem złożyli przed Panem ofiary całopalne i ofiary pojednania.
27 I zapytali synowie izraelscy Pana — tam bowiem była w tych czasach Skrzynia Przymierza Bożego,
28 A Pinechas, syn Eleazara, syna Aarona, sprawował w tych czasach przy niej służbę — i zapytali tymi słowy: Czy mamy ponownie wyjść do walki z Beniaminitami, naszymi braćmi, czy też tego zaniechać? A Pan odpowiedział: Ruszcie, gdyż jutro wydam ich w wasze ręce.
29 Wtedy urządzili Izraelici wokół całej Gibei zasadzki.
30 I ruszyli synowie izraelscy trzeciego dnia na Beniaminitów i stanęli w szyku bojowym przeciwko Gibei jak poprzednimi razy.
31 Gdy zaś Beniaminici wyszli naprzeciw zbrojnego ludu, zostali odciągnięci od miasta i zaczęli bić niektórych ze zbrojnego ludu jak poprzednimi razy po drogach, z których jedna prowadzi do Betelu a druga do Gibei, kładąc trupem około trzydziestu ludzi, mężów z Izraela.
32 Myśleli zaś Beniaminici: Bici są przez nas jak poprzednio. Izraelici wszakże umówili się: Uciekajmy i odciągnijmy ich od miasta na drogi.
33 Wszyscy wojownicy izraelscy wycofali się ze swoich stanowisk i stanęli w szyku bojowym dopiero w Baal-Tamar, podczas gdy zasadzki izraelskie wyłoniły się ze swego ukrycia w pobliżu Gibei.
34 I dziesięć tysięcy doborowych mężów z całego Izraela natarło z przodu na Gibeę, i wywiązała się ciężka walka; a tamci nawet nie wiedzieli, że spotyka ich klęska.
35 I ugodził Pan Beniamina wobec Izraela, i wytracili synowie izraelscy w tym dniu wśród Beniaminitów dwadzieścia pięć tysięcy mężów, samych zbrojnych w miecze.
36 Wtedy dopiero ujrzeli Beniaminici, że zostali pobici. Wojownicy izraelscy bowiem ustąpili miejsca Beniaminitom, gdyż polegali na zasadzce, którą urządzili przeciw Gibei,
37 A ci, którzy byli w zasadzce, szybko wypadli na Gibeę, nadciągnęli i wybili całe miasto ostrzem miecza.
38 A był umówiony znak między wojownikami izraelskimi a tymi, którzy byli w zasadzce, że ci puszczą z miasta w górę potężny kłąb dymu.
39 Gdy tedy wojownicy izraelscy zawrócili do bitwy a Beniaminici początkowo położyli trupem około trzydziestu mężów spośród wojowników izraelskich, myśleli bowiem: Zaiste bici są przez nas jak w poprzedniej bitwie,
40 Wówczas zaczął się z miasta wznosić ku górze słup dymu, i gdy Beniaminici spojrzeli za siebie, oto całe miasto płonęło aż pod niebo.
41 Że zaś wojownicy izraelscy zawrócili, przerazili się wojownicy Beniamina, widząc że spotyka ich klęska,
42 Toteż w ucieczce przed wojownikami izraelskimi skierowali się na drogę wiodącą na pustynię, lecz bitwa i tam ich dosięgła, a ci, którzy byli z innych miast, wybili ich pośród siebie,
43 Otoczyli bowiem Beniaminitów i ścigali ich i deptali im po piętach od Nochach aż do okolic na wschód od Gibei.
44 I padło z Beniaminitów osiemnaście tysięcy mężów, samych dzielnych wojowników.
45 Inni zaś zawrócili i uciekali na pustynię ku skale Rimmon. Tamci jednak wyłapali z nich na ścieżkach pięć tysięcy mężów i ścigali ich dalej, aż ich wytracili, zabijając z nich dwa tysiące mężów.
46 I było wszystkich poległych z Beniamina w tym dniu dwadzieścia pięć tysięcy mężów zbrojnych w miecze, samych dzielnych wojowników,
47 Lecz sześciuset mężów zawróciło i uciekało na pustynię do skały Rimmon, i pozostali tam przy skale Rimmon przez okres czterech miesięcy.
48 Wojownicy izraelscy zaś wrócili do Beniaminitów pozostałych jeszcze w mieście i wybili ostrzem miecza ludzi i bydło, i w ogóle wszystko, co się znalazło, a także wszystkie napotkane miasta puścili z dymem.