Повернення Якова до Бетелю
1 Тоді Бог промовив до Якова: Встань і йди до місцевості Бетель; оселися там і побудуй жертовника Богові, Який з’явився тобі, коли ти втікав від свого брата Ісава.
2 Тож сказав Яків своїм домашнім, усім що жили з ним: Викиньте чужих богів, які є у вас, очистіться і змініть ваш одяг.
3 А тепер вставайте й підемо до Бетеля. Там я споруджу жертовник Богові, Який мені відповів у день моєї скрути і був зі мною в дорозі, якою я йшов.
4 Тож віддали Якову всіх чужих богів, які були в них, а також сережки, що в їхніх вухах. І закопав усе це Яків під модриною, що біля Сихема.
5 Вони вирушили, а страх від Бога охопив навколишні міста, через що й не переслідували синів Якова.
6 Отже , Яків з усім народом, який був з ним, прибули до Луза, що в ханаанській землі, тобто в Бетель.
7 Яків збудував там жертовник і назвав місцевість Ел-Бетель, тому що, коли він утікав від свого брата, саме там йому з’явився Бог.
8 Там померла Девора, годувальниця Ревеки, і була похована нижче Бетеля, під дубом. Назвав його Яків Дубом Плачу.
9 Бог знову з’явився Якову, коли він повернувся в Падан-Арама, і поблагословив його.
10 І сказав йому Бог: Твоє ім’я – Яків, але не будуть тебе називати Яковом, бо надалі твоє ім’я буде Ізраїль. Тож дав йому ім’я Ізраїль.
11 Після цього Бог сказав йому: Я – Бог Всемогутній! Зростай чисельністю і розмножуйся; цілі народи і громади народів походитимуть від тебе. Навіть царі вийдуть з твоїх нащадків.
12 Адже землю, яку Я колись віддав Авраамові й Ісаакові, даю тобі. Так само Я дам цю землю і твоїм нащадкам після тебе.
13 З того місця, де з ним відбувалась ця розмова, Бог піднявся від Якова вгору.
14 Саме на тому місці, де Бог розмовляв з Яковом, він поставив кам’яний стовп і вилив на нього вино та олію, як жертву.
15 Ось чому назвав Яків місце, де Бог розмовляв з ним, Бетель.
Смерть та поховання Рахилі
16 Вони вирушили з Бетеля, і, коли ще залишалося пройти деяку відстань до Ефрати, почала народжувати Рахиль. Її роди були вельми тяжкі.
17 Під час цих тяжких родів повитуха сказала їй: Кріпися, бо й цей також у тебе син.
18 Так сталося, коли залишало її життя, оскільки вона вмирала, то дала йому ім’я: Беноні. Батько ж назвав його Веніяміном.
19 Отже , Рахиль померла. Її поховали по дорозі до Ефрати, тобто до Вифлеєму.
20 І поставив Яків стовп на її могилі. Це надмогильний пам’ятник Рахилі, який існує до сьогодні.
21 Ізраїль вирушив далі й поставив свій намет за Міґдал-Едером.
22 Коли поселився Ізраїль у тій землі, увійшов Рувим до Білги, наложниці свого батька. І довідався про це Ізраїль. Було ж на той час у Якова вже дванадцять синів.
Дванадцять синів Якова
23 Сини Лії: Рувим, первенець Якова, а також Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон.
24 Сини Рахилі: Йосиф і Веніямін.
25 Сини Рахилиної рабині Білги: Дан і Нефталим.
26 Сини Ліїної невільниці Зілпи: Ґад і Асир. Це усі сини Якова, які народилися в нього в Падан-Арамі.
Смерть та поховання Якова
27 Тож прийшов Яків до свого батька Ісаака, до Мамре, в Кір’ят-Арбу, тобто в Хеврон, де мешкали Авраам та Ісаак.
28 Було ж віку Ісаака сто вісімдесят років.
29 Він упокоївся, помер і приєднався до свого роду в похилому віці, в повноті днів. Поховали Ісаака його сини Ісав та Яків.
Bóg błogosławi Jakubowi w Betelu
1 Potem rzekł Bóg do Jakuba: Wstań, idź do Betelu i osiądź tam. Zbuduj tam ołtarz Bogu, który ci się ukazał, gdy uciekałeś przed Ezawem, bratem swoim.
2 Wtedy rzekł Jakub do swej rodziny i do wszystkich, którzy z nim byli: Usuńcie obcych bogów spośród siebie, oczyśćcie się i zmieńcie szaty wasze!
3 Wstawszy bowiem, pójdziemy do Betelu. Tam zbuduję ołtarz Bogu, który mię wysłuchał w dniu niedoli mojej i był ze mną w drodze, którą odbyłem.
4 I oddali Jakubowi wszystkich obcych bogów, których mieli, i kolczyki, które mieli w uszach, Jakub zaś zakopał je pod dębem koło Sychemu.
5 A gdy wyruszyli, przyszedł od Boga strach na miasta okoliczne, tak że nikt nie ścigał synów Jakuba.
6 I przyszedł Jakub do Luz, które jest w ziemi kanaanejskiej, to jest do Betelu, on i wszyscy jego ludzie.
7 I zbudował tam ołtarz, i nazwał to miejsce El-Betel, bo tam objawił mu się Bóg, gdy uciekał przed bratem swoim.
8 Wtedy umarła Debora, mamka Rebeki, i została pochowana poniżej Betelu pod dębem; i nazwano go dębem płaczu.
9 I znów ukazał się Bóg Jakubowi, gdy wracał z Paddan-Aram, i błogosławił mu.
10 I rzekł do niego Bóg: Imię twoje jest Jakub; lecz odtąd nie będziesz się nazywał Jakub, ale imię twoje będzie Izrael. I nazwał go imieniem Izrael.
11 Potem rzekł do niego Bóg: Jam jest Bóg Wszechmogący! Rozradzaj się i rozmnażaj się. Od ciebie pochodzić będzie naród, a nawet mnóstwo narodów, i królowie wywodzić się będą od ciebie.
12 A ziemię, którą dałem Abrahamowi i Izaakowi, dam tobie, i potomstwu twemu po tobie dam tę ziemię.
13 I odszedł Bóg od niego w górę z miejsca, gdzie z nimi rozmawiał.
14 Jakub zaś postawił pomnik na tym miejscu, gdzie Bóg z nim rozmawiał, pomnik kamienny, i wylał nań ofiarę z płynów, i polał go oliwą.
15 Miejsce, gdzie Bóg z nim rozmawiał, nazwał Jakub Betel.
Śmierć Racheli przy urodzeniu Beniamina
16 Potem wyruszyli z Betelu i gdy mieli jeszcze kawałek drogi do Efraty, Rachela poczęła rodzić, a miała ciężki poród.
17 A gdy ciężko rodziła, rzekła do niej położna: Nie bój się, bo i tym razem masz syna.
18 A gdy uchodziła z niej dusza, bo umierała, nazwała go: Ben-Oni, lecz ojciec jego nazwał go Beniamin.
19 I umarła Rachela, i została pochowana przy drodze do Efraty, czyli do Betlejemu.
20 A Jakub postawił na jej grobie pomnik. Pomnik ten jest na grobie Racheli po dziś dzień.
21 Potem wyruszył Izrael i rozbił namiot swój poza Migdal-Eder.
Synowie Jakuba
(I Kron. 2,1—2)22 A gdy Izrael mieszkał w tym kraju, poszedł Ruben i spał z Bilhą, nałożnicą ojca swego. A Izrael dowiedział się o tym. A synów Jakuba było dwunastu.
23 Synowie Lei: pierworodny Jakuba Ruben, Symeon, Lewi, Juda, Issachar i Zebulon.
24 Synowie Racheli: Józef i Beniamin.
25 Synowie Bilhy, służącej Racheli: Dan i Naftali.
26 Synowie Zylpy, służącej Lei: Gad i Aszer. To są synowie Jakuba, którzy urodzili mu się w Paddan-Aram.
Śmierć Izaaka
27 Potem przyszedł Jakub do Izaaka, ojca swego, do Mamre, do miasta Arba, to jest Hebronu, gdzie mieszkał Abraham i Izaak jako gość.
28 A Izaak miał sto osiemdziesiąt lat.
29 Potem Izaak opadł z sił i umarł, i został przyłączony do przodków swoich, sędziwy i syty dni. A pochowali go synowie jego Ezaw i Jakub.