Посланці від Івана Хрестителя
1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах.
2 Іван же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів
3 запитати Його: Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого?
4 А Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите:
5 сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві встають, убогим звіщається Євангелія;
6 щасливий той, хто не спокуситься через Мене.
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
7 Коли ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана: На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер?
8 Або що ходили побачити? Людину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах.
9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка!
10 Це той, про кого написано: Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою.
11 Запевняю вас: не було між народженими від жінок більшого за Івана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший від нього.
12 Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його.
13 Адже всі Пророки й Закон пророкували до Івана;
14 і коли хочете знати, він – Ілля, який має прийти.
15 Хто має вуха, нехай слухає.
До кого подібний цей рід
16 З ким Мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, які сидять на майданах і гукають до інших,
17 кажучи: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не ридали.
18 Бо прийшов Іван, який не їсть, не п’є, а вони кажуть: Біса має.
19 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п’яниця, друг митників та грішників. Тож виправдалася премудрість власними ділами.
Ісус докоряє невірним містам
20 Тоді почав [Ісус] докоряти містам, у яких сталося найбільше Його чудес, за те, що вони не покаялися:
21 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, які сталися у вас, вони давно покаялися б у волосяниці та в попелі.
22 Однак кажу вам: Тиру й Сидону буде легше в день суду, ніж вам.
23 І ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду провалишся, бо коли би чудеса, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.
24 Тож кажу вам, що землі содомській легше буде в день суду, ніж тобі.
Заклик до втомлених і обтяжених
25 Того часу, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
26 Так, Отче, бо то було Тобі до вподоби.
27 Все передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син – і той, кому тільки бажає Син відкрити.
28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!
29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам.
30 Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.
1 A gdy Jezus skończył wydawanie poleceń dwunastu uczniom swoim, odszedł stamtąd, aby nauczać i kazać w miastach ich.
Misja Jana Chrzciciela
(Łuk. 7,18—35)2 A Jan, usłyszawszy w więzieniu o czynach Chrystusa, wysłał uczniów swoich i kazał mu powiedzieć:
3 Czy Ty jesteś tym, który ma przyjść, czy też mamy oczekiwać innego?
4 A Jezus im odpowiedział: Idźcie i oznajmijcie Janowi, co słyszycie i widzicie:
5 Ślepi odzyskują wzrok i chromi chodzą, trędowaci zostają oczyszczeni i głusi słyszą, umarli są wskrzeszani, a ubogim zwiastowana jest ewangelia;
6 A błogosławiony jest ten, kto się mną nie zgorszy.
Świadectwo Jezusa o Janie Chrzcicielu
7 A gdy ci odchodzili, zaczął Jezus mówić do tłumów o Janie: Co wyszliście oglądać na pustyni? Czy trzcinę chwiejącą się od wiatru?
8 Ale co wyszliście oglądać? Czy człowieka w miękkie szaty odzianego? Oto ci, którzy miękkie szaty noszą, w domach królewskich mieszkają.
9 Więc po co wyszliście? Ujrzeć proroka? Owszem, powiadam wam, nawet więcej niż proroka.
10 To jest ten, o którym napisano: Oto Ja posyłam posłańca mego przed tobą, który przygotuje, drogę twoją przed tobą.
11 Zaprawdę powiadam wam: Nie powstał z tych, którzy z niewiast się rodzą, większy od Jana Chrzciciela, ale najmniejszy w Królestwie Niebios większy jest niż on.
12 A od dni Jana Chrzciciela aż dotąd Królestwo Niebios doznaje gwałtu i gwałtownicy je porywają.
13 Albowiem wszyscy prorocy i zakon prorokowali aż do Jana;
14 Jeżeli zaś chcecie to przyjąć, on jest Eliaszem, który miał przyjść.
15 Kto ma uszy, niechaj słucha!
16 A do kogo przyrównam to pokolenie? Podobne jest do dzieci, które siadają na rynku i wołają na swoich rówieśników
17 I mówią: Graliśmy wam na flecie, a nie tańczyliście, śpiewaliśmy wam żałobne pieśni, a nie płakaliście.
18 Albowiem przyszedł Jan, nie jadł i nie pił, a mówią: Demona ma.
19 Przyszedł Syn Człowieczy, jadł i pił, a mówią: Oto żarłok i pijak, przyjaciel celników i grzeszników. I usprawiedliwiona została mądrość na podstawie swoich uczynków.
Jezus grozi miastom galilejskim
(Łuk. 10,13—15)20 Wtedy zaczął grozić miastom, w których dokonało, się najwięcej jego cudów, że nie pokutowały.
21 Biada tobie, Chorazynie, biada tobie, Betsaido; bo gdyby w Tyrze i Sydonie działy się te cuda, które u was się stały, dawno by w worze i popiele pokutowały.
22 Ale powiadam wam: Lżej będzie Tyrowi i Sydonowi w i dniu sądu aniżeli wam.
23 A ty, Kafarnaum, czy aż do nieba wywyższone będziesz? Aż do piekła zostaniesz strącone, bo gdyby się w Sodomie dokonały te cuda, które się stały u ciebie, stałaby jeszcze po dzień dzisiejszy.
24 Ale powiadam wam: Lżej będzie ziemi sodomskiej w dniu sądu aniżeli tobie.
Jezus wysławia swojego Ojca
(Łuk. 10,21)25 W tym czasie odezwał się Jezus i rzekł: Wysławiam cię, Ojcze, Panie nieba i ziemi, że zakryłeś te rzeczy przed mądrymi i roztropnymi, a objawiłeś je prostaczkom.
26 Zaprawdę, Ojcze, bo tak się tobie upodobało.
Misja Jezusa
(Łuk. 10,22)27 Wszystko zostało mi przekazane przez Ojca mego i nikt nie zna Syna tylko Ojciec, i nikt nie zna Ojca, tylko Syn i ten, komu Syn zechce objawić.
28 Pójdźcie do mnie wszyscy, którzy jesteście spracowani i obciążeni, a Ja wam dam ukojenie.
29 Weźcie na siebie moje jarzmo i uczcie się ode mnie, że jestem cichy i pokornego serca, a znajdziecie ukojenie dla dusz waszych.
30 Albowiem jarzmo moje jest miłe, a brzemię moje lekkie.