Ісаак благословляє Якова
1 Коли Ісаак постарів і його зір ослаб, так що він перестав бачити, то покликав свого старшого сина Ісава з такими словами: Сину мій! А той відповів: Ось я!
2 Він же промовив: Я вже в похилому віці і не знаю дня моєї смерті.
3 Тому візьми тепер свою зброю – свого сагайдака та свого лука, – вийди в поле і вполюй мені дичини.
4 Приготуй мені страву, яку я люблю, принеси мені, щоб я з’їв, і перш ніж я помру, щоб моя душа поблагословила тебе.
5 Ревека ж підслухала все, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тому, щойно пішов Ісав на рівнину, щоб упіймати і принести дичину,
6 вона сказала своєму синові Якову: Я почула, як твій батько твоєму братові Ісаву казав:
7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, я поблагословив тебе перед Господом, перш ніж помру.
8 Тому тепер послухайся, мій сину, моєї поради, яку я тобі скажу.
9 Піди до отари й принеси мені звідти двоє гарних козенят. Я приготую з них твоєму батькові страву, яку він любить.
10 Ти занесеш її своєму батькові, щоб він попоїв і поблагословив тебе перед своєю смертю.
11 Та Яків своїй матері Ревеці заперечив: Мій брат Ісав – чоловік волохатий, а я чоловік гладкошкірий.
12 Ану ж, обмацає мене мій батько, і я стану в його очах ошуканцем! Таким чином накличу на себе прокляття, а не благословення.
13 Його ж мати наполягала: На мені, мій сину, твоє прокляття! Ти послухайся мене та йди і принеси мені.
14 Тож він пішов, взяв і приніс своїй матері, як вона просила. Мати приготувала їжу, яку любив його батько.
15 Тоді Ревека взяла гарний одяг свого старшого сина Ісава, який був у неї в хаті, й одягнула свого молодшого сина Якова.
16 Шкурами козлят вона обмотала його руки і гладеньку шию,
17 і дала в руки свого сина Якова хліб і страву, яку приготувала.
18 Той пішов до свого батька і сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я! Хто ти, сину мій?
19 Яків відповів своєму батькові: Я – Ісав, твій первісток! Я зробив так, як ти мені сказав. Устань, сядь і попоїж з моєї мисливської здобичі, аби мене поблагословила твоя душа.
20 Ісаак спитав свого сина: Як це ти так швидко знайшов, мій сину? Той відповів: Господь, Бог твій, послав мені.
21 Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче, мій сину, і я тебе обмацаю, чи справді ти мій син Ісав, чи може ні.
22 Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, той обмацав його і сказав: Голос – ніби голос Якова, а руки – руки Ісава.
23 Так і не впізнав його, тому що його руки були волохаті, як руки його брата Ісава. І поблагословив він його.
24 Але ще раз запитав: Чи дійсно ти мій син Ісав? Той відповів: Я.
25 Подай мені, й попоїм дичини мого сина, – промовив Ісаак , – щоби поблагословила тебе моя душа. Той подав йому, і він наївся; приніс йому також вина, і він випив.
26 Тоді каже Ісаак, його батько: Підійди ближче і поцілуй мене, сину мій!
27 Тож, наблизившись, він поцілував його, а той відчув запах його одягу, поблагословив його і сказав: Чую запах мого сина, як запах поля, яке Господь благословив.
28 Нехай же дасть тобі Бог небесну росу, й багатство землі – достаток пшениці та свіжого вина.
29 Нехай тобі служать народи, і племена вклоняються тобі. Будь паном над своїми братами, і нехай схиляться перед тобою сини твоєї матері. Хто проклинатиме тебе, буде проклятий; хто ж тебе благословлятиме, буде благословенний!
Втрачена надія Ісава
30 Щойно закінчив Ісаак благословляти Якова, і той відійшов від обличчя свого батька Ісаака, як прийшов зі свого полювання його брат Ісав.
31 Він також приготував їжу, приніс її своєму батькові і сказав: Підведись, батьку мій, і їж дичину свого сина, щоб поблагословила мене твоя душа!
32 І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я – твій син-первісток, Ісав.
33 Ісаака охопив великий жах, і він запитав: Хто ж тоді той, що упіймав дичину і приніс мені? Перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і поблагословив його. Тож він і буде благословенним!
34 Почувши слова свого батька, Ісав пронизливо закричав і жалісливо почав благати: Поблагослови й мене, мій батьку!
35 Та Ісаак сказав йому: Твій брат прийшов і обманом узяв твоє благословення.
36 Ісав сказав: Хіба не тому дано йому ім’я Яків? Адже він обманув мене ось уже вдруге: спочатку забрав моє первородство, а тепер узяв і моє благословення. І додав: Хіба ж не залишилось у тебе і для мене благословення?
37 На це Ісаак відповів Ісаву: Я вже поставив його володарем над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами, забезпечив його пшеницею та свіжим вином, то що я можу учинити для тебе, мій сину?
38 Та Ісав допитувався в батька: Хіба в тебе лише одне благословення, мій батьку? Поблагослови ж і мене, мій тату! При цьому Ісав заголосив і заплакав.
39 Відповідаючи, Ісаак, його батько, сказав йому: Від багатства землі залежатиме твоє життя, а також від небесної роси зверху.
40 Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Проте колись станеться так, що ти збунтуєшся і скинеш його ярмо зі своєї шиї.
Погрози Ісава та втеча Якова до Лавана
41 Тому зненавидів Ісав Якова через благословення, якими наділив Якова батько. Ісав вирішив у своєму серці: Щойно настануть дні жалоби за моїм батьком, тоді я вб’ю мого брата Якова.
42 Та Ревека дізналась про наміри старшого сина Ісава. Вона покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозиться вбити тебе.
43 Тому тепер, мій сину, послухай мене: вставай і швидше втікай до мого брата Лавана, в Харан.
44 Поживи там деякий час, поки не пройде лють твого брата,
45 й мине його гнів щодо тебе. Він забуде те, що ти йому заподіяв. Тоді я пошлю за тобою і поверну тебе назад. Боюсь, аби часом не сталося так, що протягом одного дня я залишусь без дітей, тобто без вас обох.
46 А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через Хетових дочок. Якщо і Яків візьме дружину з Хетових дочок, як оці, тобто з дочок цієї землі, то навіщо мені й жити?
Jakub wyłudza błogosławieństwo ojca
1 A gdy Izaak się zestarzał i oczy jego osłabły, tak że nie widział, wezwał Ezawa, starszego syna swego, i rzekł do niego: Synu mój! A on odpowiedział: Otom ja.
2 I rzekł: Oto się zestarzałem i nie znam dnia śmierci swojej.
3 Weź więc teraz sprzęt swój, kołczan i łuk, wyjdź w pole i upoluj mi zwierzynę,
4 I przyrządź mi smaczną potrawę, którą lubię, i przynieś mi, abym jadł, gdyż chcę cię pobłogosławić, zanim umrę.
5 Rebeka zaś słyszała, gdy Izaak mówił to do Ezawa, syna swego. I wyszedł Ezaw w pole, aby upolować zwierzynę, i przyniósł ją.
6 A Rebeka rzekła do Jakuba, syna swego, mówiąc: Oto słyszałam ojca twego tak mówiącego do Ezawa, brata twego:
7 Przynieś mi zwierzynę i przyrządź mi smaczną potrawę, abym jadł i abym cię pobłogosławił przed obliczem Pana, zanim umrę.
8 Teraz więc, synu mój, posłuchaj głosu mego i uczyń, co ci każę.
9 Idź do trzody i weź mi stamtąd dwoje dorodnych koźląt, ja zaś przyrządzę z nich dla ojca twego smaczną potrawę, którą lubi.
10 Potem zaniesiesz ją ojcu swemu i spożyje ją, aby cię pobłogosławił przed swoją śmiercią.
11 Wtedy rzekł Jakub do Rebeki, matki swej: Przecież Ezaw, brat mój, jest owłosiony, ja zaś jestem gładki.
12 Ojciec może mnie dotknąć, a wtedy stanę się w jego oczach oszustem i ściągnę na siebie klątwę, a nie błogosławieństwo.
13 Rzekła do niego matka: Niech na mnie spadnie przekleństwo, które miałoby spaść na ciebie, synu mój! Tylko usłuchaj głosu mego, idź i przynieś mi.
14 Wtedy poszedł, wziął i przyniósł matce. A matka jego przyrządziła smaczną potrawę, którą lubił jego ojciec.
15 Potem wzięła Rebeka szaty Ezawa, starszego syna swego, najpiękniejsze, jakie miała u siebie w domu, i ubrała w nie Jakuba, młodszego syna swego.
16 A skórkami koźlęcymi okryła jego ręce i jego gładką szyję.
17 Potem dała w ręce Jakuba, syna swego, smaczną potrawę i chleb, który przygotowała.
18 A on, wszedłszy do ojca swego rzekł: Ojcze mój! Ten zaś odpowiedział: Otom ja, ale kto ty jesteś, synu mój?
19 Wtedy Jakub rzekł do ojca swego: Jestem Ezaw, twój pierworodny. Uczyniłem, jak mi kazałeś; wstań, proszę, siądź i jedz z łowów moich, aby błogosławiła mi dusza twoja.
20 A Izaak rzekł do syna swego: Jakże prędko uwinąłeś się z tym, synu mój? On zaś odpowiedział: Pan, Bóg twój, sprawił, że mi się powiodło.
21 Na to rzekł Izaak do Jakuba: Zbliż się, proszę, abym się ciebie dotknął, synu mój, czy to ty jesteś moim synem Ezawem, czy nie.
22 Zbliżył się tedy Jakub do Izaaka, ojca swego, który dotknął się go, i rzekł: Głos jest głosem Jakuba, ale ręce są rękami Ezawa.
23 I nie poznał go, bo ręce jego były owłosione jak ręce Ezawa, brata jego. Wtedy pobłogosławił go.
24 I rzekł: To ty jesteś syn mój Ezaw? A on odpowiedział: Jestem.
25 Na to rzekł: Podaj mi, bym jadł z łowów syna mego, aby błogosławiła ci dusza moja. Wtedy mu podał, a on jadł. Przyniósł mu też wina, a on pił.
26 I rzekł do niego ojciec jego Izaak: Zbliż się, proszę, i pocałuj mnie, synu mój.
27 Zbliżył się przeto i pocałował go. A gdy poczuł woń szat jego, pobłogosławił go, mówiąc: Oto woń syna mego jako woń pola, które pobłogosławił Pan.
28 Niech ci Bóg da rosę niebios
i żyzność ziemi,
Oraz obfitość zboża i wina.
29 Niechaj ci służą ludy
I niechaj ci pokłon oddają narody.
Bądź panem braci twoich,
A niech ci pokłon oddają synowie matki twojej.
Kto ciebie przeklinać będzie,
Niech będzie przeklęty,
A kto tobie błogosławić będzie,
Niech będzie błogosławiony.
30 A gdy Izaak skończył błogosławienie Jakuba, a Jakub tylko co odszedł od Izaaka, ojca swego, wrócił Ezaw, brat jego, z łowów.
31 Również on przyrządził smaczną potrawę i przyniósł ją ojcu swemu, i rzekł do ojca: Niech wstanie ojciec mój i niech je z łowów syna swego, aby mi błogosławiła dusza twoja.
32 Wtedy rzekł do niego Izaak, ojciec jego: Kto ty jesteś? A on powiedział: Jam jest syn twój, pierworodny twój, Ezaw.
33 Izaak przeląkł się ogromnie i rzekł: Któż to więc był ten, co upolował zwierzynę i przyniósł mi, i ja jadłem ze wszystkiego, zanim ty przyszedłeś, i pobłogosławiłem go? Wobec tego on będzie błogosławiony.
34 Gdy Ezaw usłyszał słowa ojca swego, podniósł głośny i pełen goryczy krzyk i rzekł do ojca: Pobłogosław także mnie, ojcze mój.
35 A on rzekł: Brat twój przyszedł podstępnie i wziął błogosławieństwo twoje.
36 Wtedy rzekł: Słusznie nazwano go Jakub, podszedł mnie bowiem już dwukrotnie, wziął moje pierworodztwo, a teraz wziął moje błogosławieństwo. I rzekł jeszcze: Czy nie zachowałeś i dla mnie błogosławieństwa?
37 A Izaak odpowiedział i rzekł do Ezawa: Oto ustanowiłem go panem nad tobą i dałem mu za sługi wszystkich pobratymców jego, zapewniłem mu zboże i wino; cóż więc mogę jeszcze dla ciebie uczynić, synu mój?
38 A Ezaw rzekł do ojca swego: Czy tylko jedno błogosławieństwo masz, ojcze? Pobłogosław także mnie, ojcze mój! I Ezaw zaczął głośno płakać.
39 Izaak zaś, ojciec jego, odpowiedział i rzekł do niego: Oto z dala od urodzajnej ziemi będzie siedziba twoja, z dala od rosy niebieskiej z góry.
40 Z miecza twego żyć będziesz i bratu twemu służyć będziesz, ale gdy wytężysz siły, zrzucisz z szyi jarzmo jego.
41 Dlatego znienawidził Ezaw Jakuba z powodu błogosławieństwa, którym go pobłogosławił ojciec, i taki powziął Ezaw zamiar: Zbliżają się dni żałoby po ojcu moim. Wtedy zabiję brata mego Jakuba.
Rebeka wyprawia Jakuba do Labana
42 Rebece doniesiono słowa Ezawa, starszego jej syna. Wtedy ona kazała przywołać Jakuba, młodszego syna, i rzekła do niego: Brat twój, Ezaw, chce zemścić się na tobie i zabić cię.
43 Posłuchaj więc, synu mój, głosu mego, wstań i uciekaj do Haranu, do Labana, brata mego.
44 Zamieszkaj u niego przez jakiś czas, aż przejdzie złość brata twego,
45 A gdy przeminie gniew brata twego przeciwko tobie i zapomni o tym, coś mu uczynił, dam ci znać i sprowadzę cię stamtąd. Czemu jednego dnia miałabym was obu utracić?
46 Potem rzekła Rebeka do Izaaka: Obmierzło mi życie moje z powodu córek Chetytów. Jeśliby i Jakub miał pojąć za żonę którąś z córek Chetytów, mieszkających w tym kraju, to po cóż miałabym jeszcze żyć?