Ісуса ведуть до Пилата
1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Каяття Юди
3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
8 Тому те поле досі зветься Полем крові.
9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків – вартість Оціненого, – Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Суд у Пилата
11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
13 Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.
19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині уві сні через Нього!
20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
21 Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22 Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
23 Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника ! Дивіться самі!
25 У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Знущання над засудженим Ісусом
27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію , зібрали через Нього весь підрозділ.
28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, впавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
Дорога на Голгофу
31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
36 і, посідавши, стерегли Його там.
37 Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус – Цар юдейський.
38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного – праворуч, другого – ліворуч.
Глузування над розп’ятим Ісусом
39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
40 і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
42 Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста – і повіримо в Нього.
43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я – Божий Син!
44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
45 Від шостої години по всій землі тривала темрява – аж до дев’ятої години.
46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю .
48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
49 Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
51 І ось завіса храму роздерлася надвоє – згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих встали
53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія – мати Якова та Йосипа, мати Зеведеєвих синів.
Поховання Ісуса
57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосип, який і сам був учнем Ісуса;
58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
59 Взявши тіло, Йосип обгорнув Його чистим полотном
60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Сторожа біля гробниці
62 Наступного дня, що після п’ятниці , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
63 і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! – бо буде цей останній обман гірший від першого.
65 Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.
66 Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.
Jezus przed Piłatem
(Mar. 15,1Łuk. 23,1—2Jan 18,28—32)1 A wczesnym rankiem wszyscy arcykapłani i starsi ludu powzięli uchwałę przeciwko Jezusowi, że trzeba go zabić.
2 Związali go więc, odprowadzili i przekazali namiestnikowi Piłatowi.
Śmierć Judasza
3 Wtedy Judasz, który go zdradził, widząc, że został skazany, żałował tego, zwrócił trzydzieści srebrników arcykapłanom oraz starszym
4 I rzekł: Zgrzeszyłem, gdyż wydałem krew niewinną. A oni rzekli: Cóż nam do tego? Ty patrz swego.
5 Wtedy rzucił srebrniki do świątyni, oddalił się, poszedł i powiesił się.
6 A arcykapłani wzięli srebrniki i rzekli: Nie wolno kłaść ich do skarbca, gdyż jest to zapłata za krew.
7 Po naradzie więc nabyli za nie pole garncarza na cmentarz dla cudzoziemców.
8 Dlatego owo pole nazywa się do dnia dzisiejszego Polem Krwi.
9 Wtedy się wypełniło, co było powiedziane przez proroka Jeremiasza w słowach: I wzięli trzydzieści srebrników, cenę wyznaczoną za sprzedanego człowieka, jak go oszacowano w Izraelu.
10 I dali je za pole garncarza, jak mi nakazał Pan.
Jezus i Piłat
(Mar. 15,2—5Łuk. 23,3—5Jan 18,33—38)11 I stawiono Jezusa przed namiestnika, i zapytał go namiestnik: Czy Ty jesteś król żydowski? Jezus odpowiedział: Ty sam to mówisz.
12 A gdy go oskarżali arcykapłani i starsi, nic nie odpowiedział.
13 Wtedy rzekł mu Piłat: Czy nie słyszysz, jak wiele świadczą przeciwko tobie?
14 Lecz On nie odpowiedział mu na żadne słowo, tak iż namiestnik bardzo się dziwił.
15 A na święto zwykł był namiestnik wypuszczać ludowi jednego więźnia, którego chcieli.
16 I mieli wówczas osławionego więźnia, zwanego Barabasz.
17 Gdy się więc zebrali, rzekł do nich Piłat: Którego chcecie, abym wam wypuścił, Barabasza czy Jezusa, którego zowią Chrystusem?
18 Wiedział bowiem, że z zawiści go wydali.
19 A gdy on siedział na krześle sędziowskim, posłała do niego żona jego i kazała mu powiedzieć: Nie wdawaj się z tym sprawiedliwym, bo dzisiaj we śnie przez niego wiele wycierpiałam.
20 Ale arcykapłani i starsi nakłonili lud, aby prosili o Barabasza, a Jezusa aby stracono.
21 A namiestnik, odpowiadając, rzekł im: Jak chcecie, którego z tych dwóch mam wam wypuścić? A oni odrzekli: Barabasza.
22 Rzecze im Piłat: Cóż więc mam uczynić z Jezusem, którego zowią Chrystusem? Na to wszyscy: Niech będzie ukrzyżowany!
23 Ten zaś rzekł: Cóż więc złego uczynił? Ale oni jeszcze głośniej wołali: Niech będzie ukrzyżowany!
24 A Piłat, ujrzawszy, że to nic nie pomaga, przeciwnie, że zgiełk się wzmaga, wziął wodę, umył ręce przed ludem i rzekł: Nie jestem winien krwi tego sprawiedliwego, wasza to rzecz.
25 A cały lud, odpowiadając, rzekł: Krew jego na nas i na dzieci nasze.
26 Wtedy wypuścił im Barabasza, a Jezusa po ubiczowaniu wydał na ukrzyżowanie.
Ukrzyżowanie Jezusa
(Mar. 15,16—32Łuk. 23,26—43Jan 19,17—27)27 Wówczas żołnierze namiestnika zabrali Jezusa na zamek i zgromadzili wokół niego cały oddział.
28 I zdjęli z niego szaty, i przyodziali go w płaszcz szkarłatny.
29 I uplecioną z ciernia koronę włożyli na głowę jego, a trzcinę dali w prawą rękę jego, i upadając przed nim na kolana, wyśmiewali się z niego i mówili: Bądź pozdrowiony, królu żydowski!
30 I plując na niego, wzięli trzcinę i bili go po głowie.
31 A gdy go wyśmiali, zdjęli z niego płaszcz i oblekli go w szaty jego, i odprowadzili go na ukrzyżowanie.
32 A wychodząc, spotkali człowieka, Cyrenejczyka, imieniem Szymon; tego przymusili, aby niósł krzyż jego.
33 A gdy przyszli na miejsce, zwane Golgota, co znaczy Miejsce Trupiej Czaszki,
34 Dali mu do picia wino zmieszane z żółcią; i skosztował je, ale nie chciał pić.
35 A gdy go przybili do krzyża, rozdzielili szaty jego, rzucając o nie losy,
36 Po czym usiedli i pilnowali go tam.
37 I umieścili nad jego głową napis z podaniem jego winy: Ten jest Jezus, król żydowski.
38 Wraz z nim ukrzyżowali wówczas dwóch złoczyńców, jednego po prawicy, a drugiego po lewicy.
39 A ci, którzy przechodzili mimo, bluźnili mu, kiwali głowami swymi,
40 I mówili: Ty, który rozwalasz świątynię i w trzy dni ją odbudowujesz, ratuj siebie samego, jeśli jesteś Synem Bożym, i zstąp z krzyża.
41 Podobnie i arcykapłani wraz z uczonymi w Piśmie i starszymi wyśmiewali się z niego i mówili:
42 Innych ratował, a siebie samego ratować nie może; jest królem izraelskim, niech teraz zstąpi z krzyża; a uwierzymy w niego.
43 Zaufał Bogu; niech On teraz go wybawi, jeśli ma w nim upodobanie, wszak powiedział: Jestem Synem Bożym.
44 Tak samo urągali mu złoczyńcy, którzy z nim razem byli ukrzyżowani.
Śmierć Jezusa
(Mar. 15,33—41Łuk. 23,44—49Jan 19,28—30)45 A od szóstej godziny do godziny dziewiątej ciemność zaległa całą ziemię.
46 A około dziewiątej godziny zawołał Jezus donośnym głosem: Eli, Eli, lama sabachtani! Co znaczy: Boże mój, Boże mój, czemuś mnie opuścił?
47 Niektórzy zaś z tych, co tam stali, usłyszawszy to, mówili: Ten Eliasza woła.
48 I zaraz pobiegł jeden z nich, wziął gąbkę, napełnił octem, włożył na trzcinę i dał mu pić.
49 A inni mówili: Poczekaj, zobaczymy, czy Eliasz przyjdzie, aby go wyratować.
50 Ale Jezus znowu zawołał donośnym głosem i oddał ducha.
51 I oto zasłona świątyni rozdarła się na dwoje, od góry do dołu, i ziemia się zatrzęsła, i skały popękały,
52 I groby się otworzyły, i wiele ciał świętych, którzy zasnęli, zostało wzbudzonych;
53 I wyszli z grobów po jego zmartwychwstaniu, i weszli do świętego miasta, i ukazali się wielu.
54 A setnik i ci, którzy z nim byli i strzegli Jezusa, ujrzawszy trzęsienie ziemi i to, co się działo, przerazili się bardzo i rzekli: Zaiste, ten był Synem Bożym.
55 A było tam wiele niewiast, które z daleka się przypatrywały; przyszły one za Jezusem od Galilei i posługiwały mu.
56 Wśród nich była Maria Magdalena i Maria, matka Jakuba i Józefa, i matka synów Zebedeuszowych.
Pogrzeb Jezusa
(Mar. 15,42—47Łuk. 23,50—56Jan 19,38—42)57 A gdy nastał wieczór, przyszedł człowiek bogaty z Arymatei, imieniem Józef, który też był uczniem Jezusa.
58 Ten przyszedł do Piłata i prosił o ciało Jezusa. Wtedy Piłat kazał je wydać.
59 A Józef wziął ciało i owinął je w czyste prześcieradło,
60 I złożył je w swoim nowym grobie, który wykuł w skale, i zatoczył przed wejście do grobu wielki kamień, i odszedł.
61 A była tam Maria Magdalena i druga Maria; siedziały one naprzeciw grobu.
62 Nazajutrz, czyli w dzień po święcie Przygotowania, zebrali się u Piłata przedniejsi arcykapłani i faryzeusze,
63 Mówiąc: Panie, przypomnieliśmy sobie, że ten zwodziciel jeszcze za życia powiedział: Po trzech dniach zmartwychwstanę.
64 Rozkaż więc zabezpieczyć grób aż do trzeciego dnia, żeby czasem uczniowie jego nie przyszli, nie ukradli go i nie powiedzieli ludowi: Powstał z martwych. I będzie ostatnie oszustwo gorsze niż pierwsze.
65 Rzekł im Piłat: Macie straż, idźcie, zabezpieczcie, jak umiecie.
66 Poszli więc i zabezpieczyli grób, pieczętując kamień i zaciągając straż.