Порівняння мудрості та глупоти
1 Як мертві мухи псують приємний запах пахучого єлею мироварника, так невеличка глупота знеславлює честь і мудрість поважної людини.
2 Як серце мудрого схиляє його праворуч, так серце нерозумного тягне його ліворуч.
3 І по якій би дорозі не йшов нерозумний, видно, що в нього бракує розуму, – такий своєю поведінкою всім демонструє, що він нерозумний.
4 Якщо проти тебе запалає гнів можновладця, не залишай негайно свого місця, адже лагідність сприяє прощенню навіть великих провин…
5 Існує певне зло, яке я бачив під сонцем, – це помилка, що походить від самого володаря:
6 Іноді нерозумного підіймають на велику висоту, тоді як обдаровані розумом мусять сидіти приниженими, –
7 я бачив слуг верхи на конях, у той час як вельможі ходять пішки, як слуги.
8 Хто копає яму, – сам до неї і впаде, а того, хто валить огорожу, – неодмінно вкусить гадюка.
9 Хто переносить камені, може від них надірватись, як і той, хто рубає дрова, – наражається на небезпеку.
10 Якщо затупиться сокира, і її лезо не нагострити, тоді потрібно прикладати більше сили, але мудрість здатна цьому зарадити.
11 Якщо гадюка вкусить до замовляння, тоді заклинач вже не потрібний .
12 Слова з уст мудрого користуються визнанням, тоді як нерозумного гублять його власні уста,
13 адже початок слів з його уст – глупота, як і кінець його мови – безглузде шаленство.
14 Нерозумний говорить багато, хоч людина не знає, що станеться, – і хто їй може сказати, що буде після неї?
15 Праця втомлює нерозумного, так що йому навіть важко знайти дорогу до міста.
16 Горе тобі, країно, коли твій цар – дитина, а твої можновладці лише те і знають, що спозаранку бенкетувати.
17 Проте щасливий ти, краю, якщо твій цар зі шляхетного роду, а твої можновладці сідають за стіл в належний час, щоб підживитись, а не впиватись.
18 Через лінощі будівничих може завалитись дах, і через недбальство рук протікатиме стеля.
19 Гостину справляють, щоб разом порадіти, бо вино розвеселяє життя, – а гроші уможливлюють усе це зробити.
20 Навіть подумки не лихослов царя, і в своїй спальні не проклинай багача, адже небесні птахи перенесуть твій голос, – крилаті передадуть твої слова.
Skutki głupoty
1 Martwa mucha może zepsuć olejek aptekarza.
Cenniejszą jest mądrość i chwała niż odrobina głupoty.
2 Serce mędrca skłania się ku jego stronie prawej,
lecz serce głupca ku jego lewej.
3 Po którejkolwiek drodze idzie głupi, widać, że brakuje mu rozumu;
i w ten sposób mówi do wszystkich, że jest głupcem.
4 Jeżeli gniew władcy wybucha przeciwko tobie,
nie opuszczaj swojego miejsca,
gdyż spokój może zapobiec wielkim uchybieniom.
5 Istnieje pewne zło, które widziałem pod słońcem,
a jest nim pewien rodzaj pomyłki,
która wychodzi od zwierzchności:
6 Że głupców stawia się na wysokich stanowiskach,
a zasobni w mądrość siedzą nisko.
7 Widziałem niewolników na koniach,
a książąt idących piechotą jak niewolnicy.
8 Kto kopie dół, ten może weń wpaść,
a kto rozwala ogrodzenie, tego może ukąsić wąż.
9 Kto wyłamuje kamienie, może się nimi skaleczyć,
kto rąbie drwa, jest narażony przez nie na niebezpieczeństwo.
10 Jeżeli stępi się siekiera,
a ostrza się nie naostrzy,
to trzeba wytężyć siły.
Korzystniejszą jednak rzeczą byłoby posłużyć się mądrością.
11 Jeżeli wąż ukąsi przed zaklęciem,
to zaklinacz nic nie zyskuje.
12 Słowa z ust mędrca zyskują uznanie,
ale głupca gubią jego własne wargi:
13 Ledwie otworzy swoje usta, mówi głupstwo,
a końcem jego mowy jest groźne szaleństwo.
14 Głupi mówi wiele,
chociaż człowiek nie wie, co się stanie;
a któż mu powie, co po nim będzie?
15 Głupiec zamęcza się trudem,
a nie zna nawet drogi do miasta.
16 Biada ci, ziemio, której królem jest chłopiec
i której książęta już rano ucztują!
17 Szczęśliwa jesteś, ziemio, której król jest szlachetnego rodu,
której książęta w czasie właściwym jadają,
po męsku, a nie po pijacku.
18 Gdzie wielkie lenistwo, tam dach się zapada,
a gdzie ręce opieszałe, tam dom zacieka.
19 Ucztę urządza się dla zabawy,
a wino rozwesela życie.
Pieniądz umożliwia wszystko.
20 Ani na swoim łożu nie przeklinaj króla,
ani w swojej sypialni nie przeklinaj bogacza,
bo ptaki niebieskie mogłyby roznieść ten głos,
a stwór skrzydlaty oznajmić to słowo.