Чудо нагодування чотирьох тисяч людей
1 У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм:
2 Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти;
3 якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.
4 Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?
5 А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім.
6 І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям.
7 Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати.
8 І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків.
9 А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх.
10 І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі.
Фарисеї вимагають ознаки з неба
11 Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його.
12 Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки!
13 Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік.
Застереження від фарисейської закваски
14 Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні.
15 І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.
16 А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають.
17 Знаючи це , Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле?
18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте,
19 коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.
20 А як сім – на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім.
21 Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте?
Чудо зцілення сліпого
22 І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього.
23 І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш?
24 Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять.
25 Потім Він знову поклав руки на його очі – і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно.
26 І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі].
Учні визнають Ісуса Месією
27 І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Пилипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?
28 А вони у відповідь сказали, що одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного з пророків.
29 І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро та й каже Йому: Ти – Христос.
30 Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього.
Ісус говорить про Свої страждання, смерть і воскресіння
31 І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне.
32 І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому.
33 А Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докірливо сказав Петрові: Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!
Узявши хрест, іди за Христом
34 І, покликавши людей та Своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною.
35 Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелії, той спасе її.
36 Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?
37 Або що дасть людина взамін за душу свою?
38 Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця з ангелами святими!
Nakarmienie czterech tysięcy
(Mat. 15,32—39)1 W one dni, gdy znowu było wielkie mnóstwo ludu, a nie mieli co jeść, przywołał uczniów i rzekł do nich:
2 Żal mi tego ludu, bo już trzy dni są ze mną, a nie mają co jeść.
3 A jeśli rozpuszczę ich głodnych do domów, ustaną w drodze; a przecież niektórzy z nich przybyli z daleka.
4 I odpowiedzieli mu uczniowie jego: Skądże ktoś potrafi ich nakarmić chlebem, tutaj, na pustyni?
5 I zapytał ich: Ile macie chlebów? Oni zaś rzekli: Siedem.
6 I polecił ludowi usiąść na ziemi. I wziąwszy te siedem chlebów, i podziękowawszy, łamał i dawał uczniom swoim, by kładli przed nimi. I kładli przed ludem.
7 Mieli też kilka rybek. I pobłogosławiwszy je, kazał i te kłaść przed nimi.
8 A jedli i nasycili się, i zebrali siedem koszów resztek chleba, które zbywały.
9 Było ich zaś około czterech tysięcy. I rozpuścił ich.
10 Zaraz też wsiadł do łodzi z uczniami swoimi i przybył w okolice Dalmanuty.
Jezus odmawia znaku z nieba
(Mat. 16,1—4Łuk. 12,54—56)11 I wyszli faryzeusze, i zaczęli z nim rozprawiać, a wystawiając go na próbę, żądali od niego znaku z nieba.
12 I westchnąwszy w duchu swoim rzekł: Czemu ten ród żąda znaku? Zaprawdę powiadam wam, że temu rodowi znak nie będzie dany.
13 I opuścił ich, wsiadł do łodzi i przeprawił się na drugą stronę.
Jezus gani małowierność uczniów
(Mat. 16,5—12)14 A uczniowie zapomnieli wziąć chlebów, mieli z sobą w łodzi tylko jeden bochenek.
15 I nakazywał im, mówiąc: Baczcie i wystrzegajcie się kwasu faryzeuszów i kwasu Heroda.
16 A oni rozmawiali między sobą o tym, że chleba nie mają.
17 Zauważył to Jezus i rzekł do nich: O czym rozmawiacie, czy o tym, że chleba nie macie? Jeszcze nie pojmujecie i nie rozumiecie? Czy serce wasze jest nieczułe?
18 Macie oczy, a nie widzicie? Macie uszy, a nie słyszycie? I nie pamiętacie?
19 Gdy łamałem pięć chlebów dla pięciu tysięcy, ile koszów pełnych resztek chleba zebraliście? Odpowiedzieli mu: Dwanaście.
20 A ile koszów pełnych okruszyn zebraliście z siedmiu chlebów dla czterech tysięcy? Odpowiedzieli mu: Siedem.
21 I rzekł im: Jeszcze nie rozumiecie?
Uzdrowienie ślepego w Betsaidzie
22 I przybyli do Betsaidy. I przyprowadzili do niego ślepego, i prosili go, aby się go dotknął.
23 A On wziął ślepego za rękę, wyprowadził go poza wieś, plunął w jego oczy, włożył nań ręce i zapytał go: Czy widzisz coś?
24 A ten, przejrzawszy, rzekł: Spostrzegam ludzi, a gdy chodzą, wyglądają mi jak drzewa.
25 Potem znowu położył ręce na jego oczy, a on przejrzał i został uzdrowiony; i widział wszystko wyraźnie.
26 I odesłał go do domu jego, nakazując: Tylko do wsi nie wchodź.
Wyznanie Piotra o Jezusie
(Mat. 16,13—20Łuk. 9,18—21)27 I wyszedł Jezus z uczniami do wiosek koło Cezarei Filipa; i pytał w drodze uczniów swoich, mówiąc do nich: Za kogo mnie ludzie uważają?
28 A oni mu odpowiedzieli: Jedni za Jana Chrzciciela, inni za Eliasza, jeszcze inni za jednego z proroków.
29 I zapytał ich: A wy za kogo mnie uważacie? Wtedy Piotr, odpowiadając, rzekł mu: Tyś jest Chrystus.
30 I nakazał im surowo, aby nikomu o nim nie mówili.
Jezus zapowiada swoją śmierć i zmartwychwstanie
(Mat. 16,21—23Łuk. 9,22)31 I zaczął ich pouczać o tym, że Syn Człowieczy musi wiele cierpieć, musi być odrzucony przez starszych, arcykapłanów oraz uczonych w Piśmie i musi być zabity, a po trzech dniach zmartwychwstać.
32 I mówił o tym otwarcie. A Piotr wziął go na stronę i począł go upominać.
33 Lecz On odwrócił się, spojrzał na uczniów swoich i zgromił Piotra, mówiąc: Idź precz ode mnie, szatanie, bo nie myślisz o tym, co Boskie, tylko o tym, co ludzkie.
Jezus wzywa do naśladowania
(Mat. 16,24—28Łuk. 9,23—27)34 A przywoławszy lud wraz z uczniami swoimi, rzekł im: Jeśli kto chce pójść za mną, niech się zaprze samego siebie i weźmie krzyż swój i naśladuje mnie.
35 Bo kto by chciał duszę swoją zachować, utraci ją, a kto by utracił duszę swoją dla mnie i dla ewangelii, zachowa ją.
36 Albowiem cóż pomoże człowiekowi, choćby cały świat pozyskał, a na duszy swej szkodę poniósł?
37 Albo co da człowiek w zamian za duszę swoją?
38 Kto bowiem wstydzi się mnie i słów moich przed tym cudzołożnym i grzesznym rodem, tego i Syn Człowieczy wstydzić się będzie, gdy przyjdzie w chwale Ojca swego z aniołami świętymi.