Питання Єремії
1 Ти, Господи, будеш правий (матимеш рацію), якби я захотів сперечатись з Тобою! Проте я все ж хотів би поговорити з Тобою відносно справедливості. Чому нечестивим у житті щастить і віроломні почувають себе в безпеці?
2 Адже Ти їх посадив, вони пустили коріння, ростуть і приносять плоди. Ти, ніби близький в їхніх устах, тоді як далекий від їхніх сердець.
3 Але мене Ти, Господи, знаєш; Ти бачиш мене, – Ти дослідив моє серце і розумієш, що я з Тобою. Відокрем їх, як овець, призначених на заріз, – визнач їх на день страти.
4 До яких пір земля перебуватиме в жалобі і в’янутиме польова трава? Адже через злочини тих, котрі на ній живуть, будуть гинути тварини й птахи, оскільки вони (люди ) кажуть: Він (Бог ) не знає нашого майбутнього кінця!
Господь відповідає Єремії
5 Якщо ти біг з пішими, – відповідає Господь, – і вони тебе втомили, то як будеш змагатися з кіннотою? Коли ти почуваєш себе в небезпеці в мирній країні, то що робитимеш під час повені Йордану?
6 Адже навіть твої брати, й родина твого батька, зраджують тебе, голосно лаючись услід тобі. Тому не довіряй їм, навіть коли по-доброму звертатимуться до тебе!
7 Я залишив Мій дім, Я покинув Мій спадок, Я віддав любе Моїй душі (народ ) у руки його ворогів.
8 Моя спадщина стала для Мене, наче лев у лісі, – підносить проти Мене свій голос, через що Я її зненавидів.
9 Невже Мій спадок став для Мене наче різнобарвний птах, за яким чатують гієни та звідусіль злітаються хижі птахи? Так ідіть, збирайтеся, усі хижі звірі, й кидайтеся на поживу…
10 Ватага пастухів спустошила Мій виноградник, – геть витоптала Мій наділ, перетворивши Мою улюблену частку на голу пустелю.
11 Отже, вона (частка ) перетворена в руїну, й спустошена, – вона плаче переді Мною, бо знищений увесь край, – і нема нікого, хто брав би це до серця.
12 Спустошувачі зайняли навіть пагорби пустелі й Господній меч усе пожирає, – від одного краю землі й до іншого краю землі, – не має спокою жодна людина!
13 Сіють пшеницю, а жнуть тернину (бур’яни ), – вони працюють, втомлюються , але без жодної користі. Ви соромитесь свого врожаю через палкий Господній гнів.
14 Ось що говорить Господь і відносно всіх ваших лихих сусідів, котрі зазіхають на спадщину, яку Я розподілив між Моїм народом Ізраїлем: Ось Я викоріню їх з їхньої (Ізраїлю ) землі, а рід Юдин вирву з-посеред них (загарбників ).
15 А після того як їх вирву, Я виявлю до них милосердя і поверну всіх на їхню спадщину, – кожного в свій край.
16 І якщо вони справді навчаться ходити дорогами Мого народу й присягатись Моїм Ім’ям: Як живий Господь! – як раніше Мій народ навчився клястися Ваалом, – то вони осядуть (приживуться ) серед Мого народу.
17 Якщо ж не послухаються, то Я викоріню цей народ й назавжди його знищу, – говорить Господь.
Skarga Jeremiasza i odpowiedź Pana
1 Panie! Ty będziesz miał słuszność,
choćbym wszczął z tobą spór,
a jednak chciałbym z tobą porozmawiać o sprawiedliwości:
Dlaczego życie bezbożnych upływa szczęśliwie
i bezpiecznie się czują wszyscy wiarołomni?
2 Ty ich zasadziłeś i oni puszczają korzenie,
rosną i także wydają owoc.
Bliski jesteś ich ust,
lecz daleki od ich nerek.
3 Lecz, Panie, Ty znasz mnie, widzisz mnie,
zbadałeś, że moje serce jest przy tobie.
Porwij ich jak owce na rzeź
i przeznacz ich na dzień zarzynania.
4 Jak długo ziemia pozostanie w żałobie,
a zieleń na wszystkich polach będzie więdnąć?
Z powodu złości jej mieszkańców giną zwierzęta i ptactwo,
bo mówią: Nie dostrzega On naszych ścieżek.
5 Jeżeli gdy biegłeś z pieszymi, zmęczyło cię to,
jakże pójdziesz w zawody z rumakami?
A jeżeli w kraju spokojnym nie czujesz się bezpieczny,
cóż poczniesz w zaroślach Jordanu?
6 Nawet twoi bracia i dom twojego ojca — i oni cię zdradzają, i oni pełnym głosem wołają za tobą. Nie wierz im, choćby nawet przyjaźnie z tobą rozmawiali!
7 Opuściłem mój dom, porzuciłem moje dziedzictwo,
kochanka mojej duszy wydałem w ręce jego wrogów.
8 Moje dziedzictwo stało się dla mnie jakby lew w lesie,
podniosło przeciwko mnie swój głos, dlatego je znienawidziłem.
9 Czy moje dziedzictwo stało się hieną,
że ptaki drapieżne wokół je okrążają?
Pójdźcie, zbierzcie się, wszystkie zwierzęta polne, zgromadźcie się na żer!
10 Liczni pasterze zniszczyli moją winnicę,
podeptali mój dział,
mój dział rozkoszny zamienili w głuchą pustynię.
11 Obrócono go w pustynię,
w żałosną dla mnie pustynię.
Spustoszony cały kraj,
nikt nie wziął tego do serca.
12 Na wszystkie gołe wzniesienia w pustyni wtargnęli rabusie, gdyż miecz Pana pożera od jednego krańca ziemi do drugiego krańca ziemi. Żadne ciało nie mą spokoju.
13 Zasiali pszenicę, a zbierają ciernie,
wysilali się, lecz bez pożytku.
I będą się wstydzić swoich plonów z powodu żarliwego gniewu Pana.
14 Tak mówi Pan o wszystkich złych sąsiadach naruszających dziedzictwo, które dałem na własność mojemu ludowi izraelskiemu: Oto wyrwę ich z ich ziemi, a dom judzki wyrwę spośród nich.
15 Lecz gdy ich wyrwę, znów ulituję się nad nimi i sprowadzę z powrotem każdego do jego dziedzictwa i do jego ziemi.
16 A gdy dokładnie nauczą się dróg mojego ludu, przysięgając na moje imię: Jako żyje Pan! — tak jak nauczyli mój lud przysięgać na Baala — wtedy będą odbudowani pośród mojego ludu.
17 Jeżeli zaś nie usłuchają, wtedy doszczętnie wyplenię i wygubię ten naród — mówi Pan.