Повчання матері царя Лемуїла
1 Слова царя Лемуїла, – повчання, яке давала йому його мати.
2 Що, сину мій?… Що, дитино мого лона, сину моїх обітниць!?
3 Не віддавай жінкам своїх сил, ні доріг серця твого згубницям царів.
4 Не царям, Лемуїле, не царям пити вино, і не князям вживати міцні напої!
5 Аби напившись, вони не забували Закону і не викривляли правосуддя щодо пригноблених людей.
6 Дайте міцний напій тому, хто гине, і вино тим, у кого гірко на душі!
7 Він вип’є, і забуде про свої злидні, – нехай більше не згадує про своє страждання.
8 Відкрий свої уста заради оборони німого і захисту приречених на погибель.
9 Не мовчи, коли йдеться про правосуддя, – будь справедливим щодо вбогого та нужденного.
Характеристики добропорядної жінки
10 Хто знайде добропорядну жінку, то вона цінніша за перли!
11 Цілковито впевнене у ній серце її чоловіка, і він не залишиться без прибутку.
12 В усі дні свого життя вона засвідчує йому добром, а не злом.
13 Вона дбає про вовну та льон – і охоче працює власними руками.
14 Вона, наче комерційні кораблі, здалека привозить свій хліб.
15 Встає ще вдосвіта, розподіляє домашнім їжу і відповідну працю служницям.
16 Захоче придбати поле, – купує його; завдяки прибутку з власних рук засаджує виноградник.
17 Надійно підперізує свій стан, і зміцнює свої м’язи.
18 Вона задоволена хорошими результатами своєї праці, тому її світильник не гасне і вночі.
19 Свої руки вона простягає до прядки, і пальці її беруться за веретено.
20 Свою долоню вона відкриває перед убогим, – свої руки простягає нужденному.
21 Не боїться вона холоду в своєму домі, тому що вся її сім’я одягнена в подвійний одяг.
22 Вона робить собі покривала; її одежа – вісон і кармазин.
23 Її чоловік шанований при брамах, і засідає зі старійшинами краю.
24 Вона виготовляє і продає тонку білизну, постачає купцям пояси.
25 Вона одягається у силу та гідність й весело дивиться у майбутнє.
26 Уста свої вона відкриває з мудрістю, і люб’язне повчання в неї на язиці.
27 Уважно наглядає вона за справами свого дому, і дармового хліба вона не їсть.
28 Встають її діти і називають її щасливою, а її чоловік хвалить її, кажучи :
29 Було багато вправних жінок, однак ти перевершила їх усіх!
30 Миловидність – оманлива, краса – швидкоплинна, але жінка, яка боїться Господа, гідна хвали.
31 Віддайте їй належне за надбанням її рук, – і нехай її вчинки вихваляють її при брамах!
Przestrogi dla panujących
1 Słowa Lemuela, króla Massy, których go uczyła jego matka.
2 Cóż mam powiedzieć, mój pierworodny Lemuelu, i co, synu mojego łona, synu moich ślubów?
3 Nie oddawaj kobietom swojej siły,
nie chodź drogami, na których gubią się królowie.
4 Królom, o Lemuelu, królom nie wypada pić wina
albo książętom pragnąć mocnego napoju,
5 Aby przy piciu nie zapomnieli ustaw
i nie naginali prawa wszystkich ubogich.
6 Dajcie mocny napój ginącemu
i wino strapionym na duchu!
7 Niech piją i zapomną o nędzy
i nie pomną już swojego trudu.
8 Otwórz swoje usta w obronie niemego
i w sprawie wszystkich opuszczonych!
9 Otwórz swoje usta, sądź sprawiedliwie,
ubogim i biednym wymierzaj sprawiedliwość!
Pochwała dzielnej kobiety
10 Dzielna kobieta — trudno o taką —
jej wartość przewyższa perły,
11 Serce małżonka ufa jej,
nie brak mu niczego,
12 Gdyż wyświadcza mu dobro, a nie zło,
po wszystkie dni swojego życia;
13 Dba o wełnę i len
i pracuje żwawo swoimi rękami.
14 Podobna jest do okrętów handlowych,
z daleką przywozi żywność.
15 Wstaje wcześnie, gdy jeszcze jest noc;
daje żywność swoim domownikom,
a swoim służącym, co im się należy.
16 Gdy zechce mieć rolę, nabywa ją,
pracą swoich rąk zasadza winnicę.
17 Mocą przepasuje swoje biodra
i rzeźko porusza ramionami.
18 Wyczuwa pożytek ze swojej pracy,
jej lampa także w nocy nie gaśnie.
19 Wyciąga ręce po kądziel,
swoimi palcami chwyta wrzeciono.
20 Otwiera swoją dłoń przed ubogim,
a do biedaka wyciąga swoje ręce.
21 Nie boi się śniegu dla swoich domowników,
bo wszyscy jej domownicy mają po dwa ubrania.
22 Sama sobie sporządza okrycia,
jej szata jest z purpury i bisioru.
23 Mąż jej jest w bramach szanowany,
zasiada w radzie starszych kraju.
24 Wyrabia spodnią bieliznę i sprzedaje ją,
i pasy dostarcza kupcowi.
25 Dziarskość i dostojność jest jej strojem,
z uśmiechem na twarzy patrzy w przyszłość.
26 Gdy otwiera usta, mówi mądrze,
a jej język wypowiada dobre rady.
27 Czuwa nad biegiem spraw domowych,
nie jada chleba nie zapracowanego.
28 Jej synowie nazywają ją szczęśliwą,
jej mąż sławi ją, mówiąc:
29 Jest wiele dzielnych kobiet,
lecz ty przewyższasz wszystkie!
30 Zmienny jest wdzięk i zwiewna jest uroda,
lecz bogobojna żona jest godna chwały.
31 Oddajcie jej, co się jej należy!
Niech ją w bramach wysławiają jej czyny!