Милосердя хочу, а не жертви!
1 Того часу проходив Ісус у суботу засіяними ланами. Учні Його зголодніли й почали зривати колосся та їсти.
2 А фарисеї, побачивши те , сказали Йому: Поглянь, Твої учні роблять те, що не годиться робити в суботу.
3 Та Він відповів їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, котрі були з ним?
4 Коли увійшов до Божого дому і їв хліби покладання, які, за винятком лише священиків, не годилося їсти ні йому, ні тим, котрі з ним були!
5 Або хіба ви не читали в Законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, та є невинні?
6 Я ж кажу вам, що тут є щось більше, ніж храм.
7 Коли б ви збагнули, що це значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – то ніколи не осуджували б невинних.
8 Адже Син Людський є Володарем і суботи.
Ісус зціляє в суботу
9 І вирушивши звідти, Він прийшов до їхньої синагоги;
10 там був чоловік, який мав суху руку. І щоб Його звинуватити, запитали, кажучи: Чи годиться в суботу оздоровлювати?
11 А Він відказав їм: Чи є хтось з‑поміж вас, хто має одну вівцю, і коли вона в суботу впаде в яму, то не візьме та й не витягне її?
12 А наскільки ціннішою за вівцю є людина! Тому годиться і в суботу робити добро.
13 Тоді каже чоловікові: Простягни свою руку. Той простягнув, – і вона стала здоровою, як і друга.
14 А фарисеї вийшли і вчинили проти Нього змову – як Його погубити.
15 Ісус же, довідавшись про це , пішов звідти.
Надламаної тростини Він не доламає
За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх усіх,
16 але застеріг їх, щоб не виявляли Його,
17 аби збулося сказане через пророка Ісаю, який промовляв:
18 Ось Мій Слуга, Якого Я обрав, Мій Улюблений, що Його вподобала душа Моя; Я покладу Духа Мого на Нього, і Він сповіщатиме суд народам.
19 Він не буде змагатися, не буде кричати, ніхто не почує на майданах Його голосу.
20 Надламаної тростини Він не доламає і тліючого ґнота не загасить, доки не доведе правосуддя до перемоги.
21 І на Його Ім’я будуть надіятися народи!
Хто не збирає, той розкидає
22 Тоді привели до Нього біснуватого: сліпого та німого, – і Він зцілив його, так що сліпий [і німий] заговорив і став бачити.
23 Дивувалися всі люди й говорили: Чи не є це [Христос], Син Давидів?
24 Фарисеї ж, почувши це , сказали: Він виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем бісівським!
25 А Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, що розділилося саме в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, що розділилися самі в собі, не встоять.
26 І коли сатана виганяє сатану, він сам у собі розділився. Як же встоїть його царство?
27 Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким тоді виганяють ваші сини? Тому вони будуть вам суддями.
28 Коли ж Я Божим Духом виганяю бісів, то прийшло до вас Царство Боже.
29 Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, коли раніше не зв’яже сильного? І лише тоді його дім пограбує.
30 Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає.
Зневага Святого Духа
31 Тому кажу вам, що кожний гріх і кожна хула будуть прощені людям, але хула на Духа не буде прощена.
32 І коли хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.
Від переповнення серця промовляють уста
33 Виростіть добре дерево, то й плід його добрий, а виростіть погане дерево, то й плід його поганий, бо дерево пізнається по плодах.
34 Роде гадючий, як ви можете добре говорити, будучи злими? Адже чим переповнене серце, те промовляють уста.
35 Добра людина з доброго скарбу виносить добро, а погана людина зі злого скарбу виносить зло.
36 Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня,
37 бо за словами своїми будеш виправданий, і за словами своїми будеш осуджений.
Фарисеї та книжники вимагають ознаки
38 Тоді озвалися деякі з книжників і фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від Тебе бачити ознаку.
39 А Він у відповідь їм сказав: Лукавий і перелюбний рід шукає ознаку, та ознаки не буде дано йому, хіба лише ознака пророка Йони.
40 Адже так, як Йона був у череві кита три дні й три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі.
41 Мужі ніневійські встануть на суд з цим родом і засудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони, а тут – більше, ніж Йона.
42 Цариця півдня підніметься на суд з цим родом і засудить його, бо вона прийшла з краю світу, щоби послухати мудрість Соломона, а тут – більше від Соломона.
Покоління, яке покорилося нечистому духові
43 Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи відпочинку, та не знаходить.
44 Тоді каже: Повернуся до свого дому, звідки вийшов. І, повернувшись, він знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45 Він тоді іде, бере із собою сім інших духів, гірших від себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і кінець тієї людини буває гірший від початку. Так буде і цьому злому родові.
Хто є рідними Ісуса
46 Коли Він ще промовляв до людей, то Його мати й брати стояли надворі, намагаючись поговорити з Ним.
47 Хтось сказав Йому: Ось Твоя мати і Твої брати стоять надворі, бажаючи з Тобою розмовляти.
48 Він же відповів тому, хто говорив до Нього: А хто Моя мати і хто Мої брати?
49 І, вказавши Своєю рукою на Своїх учнів, промовив: Ось Моя мати і Мої брати.
50 Адже хто чинитиме волю Мого Отця, Який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матір’ю!
Zrywanie kłosów w sabat
(Mar. 2,23—28Łuk. 6,1—5)1 W tym czasie szedł Jezus w sabat wśród zbóż, a uczniowie jego byli głodni i poczęli rwać kłosy i jeść.
2 A gdy to ujrzeli faryzeusze, rzekli do niego: Oto uczniowie twoi czynią, czego nie wolno czynić w sabat.
3 A On rzekł im: Czyż nie czytaliście, co uczynił Dawid, kiedy był głodny, on i ci, którzy z nim byli?
4 Jak wszedł do Domu Bożego i jadł chleby pokładne, których nie wolno było jeść jemu ani tym, którzy z nim byli, tylko samym kapłanom?
5 Albo czy nie czytaliście w zakonie, że w sabat kapłani w świątyni naruszają sabat, a są bez winy?
6 Ale mówię wam, że tutaj jest coś większego niż świątynia.
7 I gdybyście byli zrozumieli, co to jest: Miłosierdzia chcę, a nie ofiary, nie potępialibyście niewinnych.
8 Albowiem Syn Człowieczy jest Panem sabatu.
Uzdrowienie człowieka z uschłą ręką
(Mar. 3,1—6Łuk. 6,6—11)9 I odszedłszy stamtąd, przyszedł do ich synagogi.
10 A był tam człowiek, który miał uschłą rękę. I zapytali go, mówiąc: Czy wolno w sabat uzdrawiać? Chcieli go bowiem oskarżyć.
11 A On im rzekł: Któż z was, mając jedną owcę, gdyby mu ta w sabat do dołu wpadła, to czy jej nie pochwyci i nie wyciągnie?
12 O ileż więcej wart jest człowiek, niż owca! A zatem wolno w sabat dobrze czynić.
13 Wtedy rzekł temu człowiekowi: Wyciągnij swoją rękę, a on wyciągnął i stała się znów zdrowa jak druga.
14 A faryzeusze wyszedłszy, naradzali się co do niego, jakby go zgładzić.
Jezus sługą Pana
15 A gdy się o tym Jezus dowiedział, odszedł stamtąd i szło za nim wielu, i uzdrowił ich wszystkich.
16 I przykazał im, aby go nie ujawniali,
17 Żeby się wypełniło, co powiedziano przez proroka Izajasza w słowach:
18 Oto sługa mój, którego wybrałem, umiłowany mój, w którym moja dusza ma upodobanie. Złożę na niego Ducha mego, a On obwieści narodom sąd.
19 Nie będzie się spierał i nie będzie krzyczał, i nikt na ulicach nie usłyszy głosu jego.
20 Trzciny nadłamanej nie dołamie, a lnu tlejącego nie zagasi, dopóki nie doprowadzi do zwycięstwa sprawiedliwości.
21 A w imieniu jego narody pokładać będą nadzieję.
Jezus odpowiada na zarzuty współpracy z szatanem
(Mar. 3,20—30Łuk. 11,14—23Łuk. 12,10)22 Wtedy przyniesiono do niego opętanego, który był ślepy i niemy; i uzdrowił go, tak że odzyskał mowę i wzrok.
23 I zdumiony był cały lud, i mówił: Czy nie jest to Syn Dawida?
24 A gdy to usłyszeli faryzeusze, rzekli: Ten nie wygania demonów inaczej jak tylko przez Belzebuba, księcia demonów.
25 A Jezus, znając ich myśli, rzekł im: Każde królestwo, rozdwojone samo w sobie, pustoszeje, i żadne miasto czy dom, rozdwojony sam w sobie, nie ostoi się.
26 A jeśli szatan szatana wygania, sam z sobą jest rozdwojony; jakże więc ostoi się królestwo jego?
27 A jeśli Ja przez Belzebuba wyganiam demony, synowie wasi przez kogo wyganiają? Dlatego oni będą sędziami waszymi.
28 A jeśli Ja wyganiam demony Duchem Bożym, tedy nadeszło do was Królestwo Boże.
29 Albo jak może kto wejść do domu mocarza i jego sprzęty zagrabić, jeśli pierwej nie zwiąże mocarza; wtedy dopiero dom jego ograbi?
30 Kto nie jest ze mną, jest przeciwko mnie, a kto ze mną nie zbiera, rozprasza.
31 Dlatego powiadani wam: Każdy grzech i bluźnierstwo będzie ludziom odpuszczone, ale bluźnierstwo przeciw Duchowi nie będzie odpuszczone.
32 A jeśliby ktoś rzekł słowo przeciwko Synowi Człowieczemu, będzie mu odpuszczone; ale temu, kto by mówił przeciwko Duchowi Świętemu, nie będzie odpuszczone ani w tym wieku ani w przyszłym.
33 Zasadźcie drzewo dobre, to i owoc będzie dobry, albo zasadźcie drzewo złe, to i owoc będzie zły; albowiem z owocu poznaje się drzewo.
34 Plemiona żmijowe! Jakże możecie mówić dobrze, będąc złymi? Albo wiem z obfitości serca mówią usta.
35 Dobry człowiek wydobywa z dobrego skarbca dobre rzeczy, a zły człowiek wydobywa ze złego skarbca złe rzeczy.
36 A powiadam wam, że z każdego nieużytecznego słowa, które ludzie wyrzekną, zdadzą sprawę w dzień sądu.
37 Albowiem na podstawie słów twoich będziesz usprawiedliwiony i na podstawie słów twoich będziesz potępiony.
Jezus odmawia znaku z nieba
(Mar. 8,11—12Łuk. 11,29—32)38 Wtedy odpowiedzieli mu niektórzy z uczonych w Piśmie faryzeuszów, mówiąc: Nauczycielu, chcemy widzieć od ciebie znak.
39 A On odpowiadając, rzekł im: Pokolenie złe i cudzołożne znaku żąda, ale nie otrzyma innego znaku jak tylko znak Jonasza proroka.
40 Albowiem jak Jonasz był w brzuchu Wieloryba trzy dni i trzy noce, tak i Syn Człowieczy będzie w łonie ziemi trzy dni i trzy noce.
41 Mężowie z Niniwy staną na sądzie wraz z tym pokoleniem i spowodują jego potępienie, gdyż na skutek zwiastowania Jonasza upamiętali się, a oto tutaj więcej niż Jonasz.
42 Królowa z Południa stanie na sądzie wraz z tym pokoleniem i potępi je; bo przybyła z krańców ziemi słuchać mądrości Salomona, a oto tutaj więcej niż Salomon.
Niebezpieczeństwo powierzchownego odrodzenia
(Łuk. 11,24—26)43 Gdy zaś duch nieczysty wyjdzie z człowieka, wędruje po miejscach bezwodnych, szukając ukojenia, ale go nie znajduje.
44 Wtedy mówi: Wrócę do domu swego, skąd wyszedłem, i przyszedłszy, zastaje go opróżnionym, wymiecionym i przyozdobionym.
45 Wówczas idzie i zabiera z sobą siedem duchów innych gorszych niż on, i wszedłszy mieszkają tam; i bywa końcowy stan człowieka tego gorszy niż pierwotny. Tak będzie i z tym złym pokoleniem.
Prawdziwa rodzina
(Mar. 3,31—35Łuk. 8,19—21)46 A gdy On jeszcze mówił do tłumów, oto matka i bracia jego stanęli na dworze, chcąc z nim mówić.
47 I rzekł mu ktoś: Oto matka twoja i bracia twoi stoją na dworze i chcą z tobą mówić.
48 A On, odpowiadając, rzekł temu, co mu to powiedział: Któż jest moją matką? I kto to bracia moi?
49 I wyciągnąwszy rękę ku uczniom swoim, rzekł: Oto matka moja i bracia moi!
50 Albowiem ktokolwiek czyni wolę Ojca mojego, który jest w niebie, ten jest moim bratem i siostrą, i matką.