Псалом 50
1 Псалом Асафа.
Бог над богами – Господь, проголосив і закликав землю від сходу сонця і до його заходу.
2 Із Сіону, досконалого в своїй красі, з’явився Бог у сяйві.
3 Іде наш Бог, Він не мовчатиме! Перед Ним палаючий вогонь, а навколо Нього надзвичайно потужна буря.
4 Він з висоти закликає небо і землю, щоб судити Свій народ.
5 Зберіть до Мене святих Моїх, які через жертву уклали Заповіт зі Мною.
6 Небеса проголошують Його справедливість, адже Сам Бог – суддя.
Музична пауза .7 Слухай, народе Мій, Я до тебе промовлятиму; Ізраїлю, Я свідчитиму проти тебе. Я Бог, – твій Бог.
8 Я не за твої жертви буду дорікати тобі, адже твої всепалення постійно переді Мною.
9 Не прийму теляти з твого дому, ані козлів з твоєї кошари,
10 адже всі звірі у лісі, як і тварини на тисячах гір належать Мені.
11 Я знаю всіх гірських птахів, і все, що рухається в полі, Мені відоме.
12 Якби Я зголоднів, то не говорив би тобі, оскільки Всесвіт і все, що в ньому, – Мої.
13 Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подяку і виконуй дані тобою Всевишньому обітниці.
15 Тоді покличеш до Мене в день скорботи, – Я тебе визволю, і ти Мене прославиш.
16 А до нечестивого Бог промовляє: Чому ти розповідаєш про Мої закони, і чому в тебе на устах Мій Заповіт?
17 Адже ти ненавидиш повчання і Мої слова відкидаєш геть.
18 Коли зустрічаєш злодія, то погоджуєшся з ним, і з перелюбниками спілкуєшся.
19 Твої уста повні злості, а твій язик сплітає оману.
20 Сидиші наговорюєш на свого брата, обмовляєш сина своєї матері.
21 Ти таке робив, а Я мовчав, – і ти подумав, що Я такий самий, як ти. Я ж докорю тобі й виставлю все перед твої очі.
22 Затямте це собі ви, що забуваєте Бога, – щоб часом Я вас не пошматував, і не буде кому врятувати.
23 Хто приносить жертву подяки, той Мене шанує, – тому, хто бездоганно вважає на свою дорогу, явлю Я Боже спасіння.
Prawdziwa ofiara
1 Psalm Asafowy.
Bóg, Wszechmocny Pan, przemówił i wezwał ziemię
Od wschodu słońca aż do zachodu jego.
2 Z Syjonu pełnego piękności
Zajaśniał Bóg.
3 Bóg nasz przybywa i nie milczy;
Przed nim ogień pochłaniający,
A dokoła niego sroży się potężna burza.
4 Przyzywa niebiosa z góry
I ziemię, aby sądzić swój lud:
5 Zgromadźcie mi wiernych moich,
Którzy zawarli ze mną przymierze przez ofiarę.
6 Niebiosa zwiastują sprawiedliwość jego,
Ponieważ sam Bóg jest sędzią! Sela.
7 Słuchajcie, ludu mój, będę mówił,
Izraelu, będę cię przestrzegał:
Bogiem, Bogiem twoim jestem!
8 Ganię cię z powodu krwawych ofiar twoich,
Całopalenia twoje są zawsze przede mną.
9 Nie wezmę byka z domu twego
Ani kozłów z zagród twoich.
10 Mój bowiem jest wszelki zwierz leśny,
Tysiące zwierząt na górach.
11 Znam wszelkie ptactwo gór
I moje jest to, co rusza się na polach.
12 Gdybym łaknął, nie mówiłbym ci o tym,
Bo mój jest świat i to, co go napełnia.
13 Czyż jadam mięso byków
Albo piję krew kozłów?
14 Ofiaruj Bogu dziękczynienie
I spełnij Najwyższemu śluby swoje!
15 I wzywaj mnie w dniu niedoli,
Wybawię cię, a ty mnie uwielbisz!
16 Lecz do bezbożnego rzecze Bóg:
Po co wyliczasz ustawy moje
I masz na ustach przymierze moje?
17 Wszak nienawidzisz karności
I lekceważysz słowa moje.
18 Gdy widzisz złodzieja, bratasz się z nim,
A z cudzołożnikami zadajesz się.
19 Ustom swoim pozwalasz mówić źle,
A język twój knuje zdradę.
20 Siedzisz i mówisz przeciw bratu swemu,
Znieważasz syna matki swojej.
21 Czyniłeś to, a ja milczałem,
Mniemałeś, żem tobie podobny;
Karcę cię i stawiam to przed oczy twoje…
22 Pojmijcież to wy, którzy zapominacie Boga,
Bym was nie rozdarł, a nie będzie ratunku!
23 Kto ofiaruje dziękczynienie, czci mnie,
A temu, kto nienagannie postępuje, ukażę zbawienie Boże.