Псалом 142
1 Повчання Давида, коли він перебував у печері. Молитва.
2 Щосили я волаю до Господа, на повен голос я кричу в молитві до Господа.
3 Виливаю перед Ним своє благання, відкриваю Йому свою журбу, особливо
4 коли знемагає у мені мій дух. Але Тобі відома моя стежка, – на дорозі, якою я ходжу, розставили на мене пастку.
5 Дивлюся праворуч і бачу: нема нікого, хто на мене звернув би увагу, – нікуди мені діватись, і нема того, хто потурбувався би про мене.
6 Тоді я заволав до Тебе, Господи, і сказав: Ти – мій Притулок, моя Доля серед живих людей.
7 Прислухайся до мого благання, бо я дуже пригнічений! Визволи мене від моїх переслідувачів, бо вони сильніші за мене.
8 Виведи мою душу з в’язниці, аби я прославив Твоє Ім’я. Навколо мене зберуться праведні, коли Ти виявиш до мене благовоління.
Modlitwa o pomoc w udręce
1 Pieśń pouczająca Dawida, gdy był w jaskini.
Modlitwa.
2 Głośno do Pana wołam,
Głośno Pana błagam.
3 Wylewam przed nim moją prośbę
I o niedoli mojej jemu opowiadam.
4 Gdy duch mój omdlewa we mnie,
Ty znasz ścieżkę moją;
Na drodze, którą chodzę,
Zastawili na mnie sidła.
5 Patrzę na prawo i widzę
— Nikt nie zważa na mnie.
Nie ma dla mnie ucieczki,
Nikt się nie troszczy o mnie.
6 Panie, do ciebie wołam.
Rzekłem: Tyś moją nadzieją,
Tyś działem moim w krainie żyjących.
7 Słuchaj uważnie błagania mego,
Bom bardzo udręczony,
Wybaw mnie od prześladowców moich,
Bo są silniejsi ode mnie!
8 Wywiedź mnie z więzienia,
Abym wysławiał imię twoje!
Zaiste, otoczą mnie sprawiedliwi,
Gdy mi swą dobroć okażesz.