Псалом 105
1 Прославляйте Господа, прикликайте Його Ім’я, сповіщайте між народами про Його діла.
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі Його дивовижні діяння.
3 Хваліться Його святим Іменем, – нехай радіють серця тих, котрі шукають Господа.
4 Шукайте Господа і силу Його, завжди шукайте Його обличчя.
5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, – Його ознаки і присуди Його уст.
6 Його слуги – нащадки Авраама, діти Якова – Його обранці!
7 Він – Господь, наш Бог, і для всієї землі Його закони.
8 Він вічно пам’ятає Свій Заповіт, – слова, які Він заповів тисячам поколінь, –
9 Заповіт, який уклав з Авраамом, і Свою клятву, яку дав Ісаакові.
10 Він підтвердив його для Якова як Закон, – як вічний Заповіт для Ізраїля,
11 кажучи: Тобі дам ханаанську землю, як визначену для твоїх нащадків спадщину.
12 Тоді вони були невеличкою горсткою людей, – захожими були вони в тій землі і нечисленними.
13 Вони мандрували від народу до народу, від одного царства й до іншої народності.
14 Він не дозволяв жодній людині їх скривдити і за них картав навіть царів, говорячи :
15 Не торкайтесь Моїх помазаників і не робіть зла Моїм пророкам!
16 Він навів на країну голод, позбавивши їх усіх запасів хліба.
17 А попереду них послав людину – Йосифа, проданого в рабство.
18 У кайдани закували його ноги, залізне кільце наділи на шию.
19 Доки не збулося Його провіщення, – слово Господнє випробовувало його вірність .
20 Цар послав, щоб зняти з нього кайдани, – володар народів звільнив його.
21 Він зробив його господарем над своїм домом, – управителем усього свого володіння,
22 щоб напоумляв його князів за власним розсудом і навчав царських вельмож мудрості.
23 Прибув у той час у Єгипет Ізраїль, – Яків став приходцем у краю Хама.
24 Господь дуже розмножив Свій народ, зробивши його сильнішим від його ворогів,
25 в серцях яких Він викликав ненависть до Свого народу, так що ті поводилися підступно щодо Його слуг.
26 Тоді Він послав Свого слугу Мойсея, а також Аарона, обранця Свого,
27 аби вони виявили там, в краю Хама, великі ознаки й чудеса.
28 Наслав темряву, і стемніло, проте вони не зважали на Його слова.
29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу.
30 Їхня земля закишіла жабами, які з’явились навіть у царських покоях.
31 Він сказав, і налетіли рої мух, – комарі вкрили всі їхні околиці.
32 Замість дощу Він послав на них град, – нищівний вогонь на їхню землю.
33 Погубив їхні виноградники та їхні смоківниці, понищив у їхній землі дерева.
34 Він звелів, і заполонила край сарана, а також безліч гусені.
35 Вони пожерли всю зелень у їхній землі, з’їли їхній врожай.
36 Він вигубив усіх первістків у їхньому краї, – всі первоплоди їхньої чоловічої сили.
37 А їх (ізраїльтян ) вивів із золотом та сріблом; серед їхніх племен не було жодного недужого.
38 Єгипет радів з приводу їхнього відходу, оскільки ним оволодів страх перед Ізраїлем .
39 Він (Господь ) розпростер над ними хмару, як пелену, і вогонь для освітлення вночі.
40 Вони просили і наслав перепелиць, – Він наситив їх небесним хлібом.
41 Він розколов скелю і ринули води, – потекли потоки безводною землею.
42 Адже Він дотримувався Свого незмінного слова, даного Своєму слузі Авраамові,
43 тому виводив Свій народ у радості, – обранців Своїх – з веселощами.
44 Він дав їм землі народів, – вони успадкували плоди праці чужоземців,
45 аби вони виконували Його Заповіді, дотримуючись Його законів. Алілуя.
Zbawcze czyny Boże w dziejach Izraela
(I Kron. 16,8—22)1 Wysławiajcie Pana, wzywajcie imienia jego,
Głoście narodom czyny jego!
2 Śpiewajcie mu, grajcie mu,
Opowiadajcie o wszystkich cudach jego!
3 Chlubcie się imieniem jego świętym,
Niech raduje się serce szukających Pana!
4 Szukajcie Pana i mocy jego,
Szukajcie zawsze oblicza jego!
5 Pamiętajcie o cudach, które uczynił,
O znakach i wyrokach ust jego.
6 Wy, potomkowie Abrahama, sługi jego,
Synowie Jakuba, wybrańcy jego!
7 On jest Panem, Bogiem waszym,
Prawa jego na całej ziemi.
8 Pamięta wiecznie o przymierzu swoim,
O słowie, które dał tysiącznym pokoleniom,
9 O przymierzu, które zawarł z Abrahamem,
I o przysiędze swej dla Izaaka.
10 Ustanowił je dla Jakuba jako prawo,
Dla Izraela jako przymierze wieczne,
11 Mówiąc: Tobie dam ziemię Kanaan,
W dziedziczne wasze posiadanie.
12 Gdy było ich jeszcze niewielu,
Nieliczni i obcy w niej,
13 Wędrowali wtedy od narodu do narodu,
Z jednego królestwa do innego ludu.
14 Nikomu nie dozwolił ich krzywdzić
I z powodu nich karał nawet królów:
15 Nie tykajcie pomazańców moich
I nie czyńcie nic złego prorokom moim!
16 Przywołał głód na ziemię
I pozbawił wszelkich zasobów chleba,
17 Wysłał przed nimi męża,
Józefa sprzedanego w niewolę,
18 Nogi jego skrępowano pętami;
Dostał się w żelazne kajdany
19 Aż do czasu, gdy się spełniło słowo jego
I wyrok Pana go uniewinnił,
20 Posłał król mężów i uwolnił go,
Władca ludów wypuścił go na wolność,
21 Ustanowił go panem domu swego
I włodarzem całego mienia swego,
22 Aby szkolił książąt jego według swego uznania
I nauczał mądrości starszych jego.
23 Przybył tedy Izrael do Egiptu,
Jakub był przybyszem w ziemi Chama,
24 I rozmnożył lud swój bardzo,
I uczynił go potężniejszym niż nieprzyjaciół jego.
25 Odmienił serce ich tak, że znienawidzili lud jego,
Działali podstępnie wobec sług jego.
26 Posłał Mojżesza sługę swego,
Aarona, którego sobie wybrał.
27 Czynili wśród nich znaki jego
I cuda w ziemi Chama.
28 Zesłał ciemności i nastała ciemność,
Lecz nie zważali na jego słowo.
29 Zamienił wody ich w krew
I wygubił ryby ich.
30 Ziemia ich zaroiła się od żab,
Były nawet w komnatach ich królów.
31 Rzekł, i zjawiło się robactwo,
Muchy w całym ich kraju,
32 Zesłał grad zamiast deszczu,
Płomienie ognia na ich ziemię;
33 Zniszczył ich winorośle i figowce
I połamał drzewa ich kraju.
34 Rzekł, i spadła szarańcza
I niezliczone mnóstwo chrząszczy.
35 I pożarły one wszelką zieleń w ich ziemi,
I zjadły plon ich roli.
36 Potem pobił wszystkich pierworodnych w ich kraju,
Pierwociny wszystkiej ich siły.
37 Wyprowadził ich ze srebrem i złotem,
A nie było ułomnych wśród ich plemion.
38 Egipt uradował się z ich wyjścia,
Bo padł na nich strach przed nimi.
39 Rozpostarł obłok jak zasłonę
I ogień, by rozświetlał noc.
40 Prosili, a On zesłał przepiórki
I chlebem niebieskim ich nasycił,
41 Rozszczepił skałę i trysnęły wody,
Popłynęły strumieniem w pustyni.
42 Wspomniał bowiem na słowo swoje święte,
Na Abrahama, sługę swego.
43 I wyprowadził lud swój wśród wesela,
Wśród radosnych śpiewów wybrańców swoich.
44 Potem dał im ziemię narodów,
I posiedli dorobek ludów,
45 Aby przestrzegali ustaw jego
I zachowali zakon jego. Alleluja.