1 Краще кусочок сухого хліба і з ним мир, аніж дім, повний м’яса, але зі сваркою.
2 Розумний слуга керує навіть безпутним сином господаря і отримує долю від спадщини на рівні з його синами.
3 Плавильня для срібла, а горно для золота, але серця випробовує Господь.
4 Злочинець прислухається до уст беззаконників, і неправдомовець уважний до згубної мови.
5 Хто насміхається з убогого, той зневажає його Творця, як і той, хто радіє нещастю іншого , – обидва не уникнуть кари.
6 Вінець людей похилого віку – їх онуки, а слава дітей – їхні батьки.
7 Як нерозумному не личить поважна мова, так само поважній людині – брехливі уста.
8 Хабар, в очах того, хто дає, – чарівний камінь, – куди б він не повернувся, всюди йому буде щастити.
9 Хто провину прощає, той шукає дружби, а хто про неї нагадує, той друга віддаляє.
10 На розумного один докір впливає більше, ніж на нерозумного сто ударів.
11 Лиходій прагне лише заколоту, але до нього буде посланий немилосердний ангел .
12 Краще зустріти ведмедицю, в якої забрали ведмежат , аніж нерозумного з його безглуздістю.
13 Хто за добро платить злом, то від дому такого зло не відійде.
14 Початок сварки, як прорив води, тому зупини суперечку раніше, ніж спалахне сварка .
15 Хто виправдовує нечестивого, як і той, хто засуджує праведного, – обидва вони огидні для Господа.
16 Яка користь з грошей в руках нерозумного? Міг би за них набути мудрості, але для цього не вистачає розуму?!
17 Друг любить усякого часу, і в нещасті стає як рідний брат.
18 Лише обмежена розумом людина, дає руку і ручається за свого ближнього.
19 Хто любить сварку, той любить гріх, і хто ставить високу браму , той шукає власного падіння.
20 Людина з підступним серцем не знайде добра, як і той, у кого лукавий язик, – обоє потраплять у біду.
21 Хто породив немудрого, той усе життя матиме горе, – не порадується батько нерозумного.
22 Веселе серце як хороші ліки, а пригнічений дух сушить кості.
23 Нечестивий крадькома бере хабара, щоб викривити дороги правосуддя.
24 У розумного мудрість перед очима, а нерозумний шукає її аж на краю землі.
25 Нерозумний син – то смуток для його батька, і гіркота для тієї, котра його народила.
26 Несправедливо перекладати вину на невинного, як і бити шляхетного за справедливий суд .
27 Хто стриманий у своїх словах, той розсудливий, – як і розумний той, хто зберігає спокій духа.
28 Навіть нерозумний, коли мовчить, може видаватися мудрим, – як і благородним – той, хто тримає свої уста закритими.
1 Lepsza kromka suchego chleba i przy tym spokój,
niż dom pełen mięsa, a przy tym kłótnia.
2 Rozumny sługa będzie panem nad synem nicponiem
i wraz z jego braćmi będzie miał udział w dziedzictwie.
3 Tygiel wytapia srebro, a piec złoto,
lecz Pan bada serca.
4 Złośnik zważa na złośliwe wargi,
fałszywy słucha zgubnego języka.
5 Kto się naśmiewa z ubogiego, urąga jego Stworzycielowi,
a kto się raduje z nieszczęśliwego, nie ujdzie kary.
6 Koroną starców są synowie synów,
a chlubą dzieci są ich ojcowie.
7 Dostojna mowa nie przystoi głupiemu,
tym mniej szlachetnemu — mowa kłamliwa.
8 Za kamień czarodziejski uchodzi dar w oczach tego, kto go daje;
gdziekolwiek się zwróci, ma powodzenie.
9 Zataja występek ten, komu zależy na przyjaźni;
lecz kto o nim rozgłasza, rozłącza przyjaciół.
10 Karcenie głębiej dotyka rozumnego,
niż głupiego sto batów.
11 Zły dąży tylko do buntu,
lecz zostanie przeciwko niemu wysłany okrutny posłaniec.
12 Lepiej spotkać niedźwiedzicę, której zabrano młode,
niż głupca w jego szale.
13 Nie wychodzi zło z domu tego,
kto odpłaca złem za dobre.
14 Kto wywołuje zwadę, jest jak ten, kto wypuszcza wodę;
więc zaniechaj tego, zanim spór wybuchnie.
15 I ten, kto uwalnia winnego, i ten, kto skazuje niewinnego,
obaj są ohydą dla Pana.
16 Na cóż pieniądze w ręku głupca?
Mógłby nabyć mądrości, lecz nie ma na to rozumu.
17 Przyjaciel zawsze okazuje miłość;
rodzi się bratem w niedoli.
18 Człowiekiem nierozumnym jest ten, kto daje zobowiązanie,
kto daje porękę za swojego bliźniego.
19 Kto lubi występek, lubi zwadę;
kto stawia wysoką bramę, dąży do upadku.
20 Człowiek przewrotnego serca nie znajduje szczęścia,
a człowiek podstępnego języka wpada w nieszczęście.
21 Kto spłodził głupca, ten ma zmartwienie;
ojciec głupca nie doznaje radości.
22 Wesołe serce jest najlepszym lekarstwem;
lecz przygnębiony duch wysusza ciało.
23 Bezbożny przyjmuje łapówki ukradkiem,
aby wykrzywiać ścieżki prawa.
24 Roztropny ma twarz zwróconą ku mądrości,
lecz oczy głupca błądzą po krańcach ziemi.
25 Głupi syn jest zmartwieniem dla ojca
i goryczą dla swojej rodzicielki.
26 Już nawet wymierzyć grzywnę niewinnemu nie jest rzeczą dobrą,
a chłostać szlachetnych jest wbrew prawu.
27 Kto oszczędza swych słów, jest rozsądny,
a kto zachowuje spokój ducha, jest roztropny.
28 Nawet głupiec, gdy milczy, uchodzi za mądrego,
za roztropnego, gdy zamyka usta.