Преображення Господнє
1 Ісус промовив до них: Запевняю вас: деякі з тих, які стоять отут, не зазнають смерті, доки не побачать Боже Царство, що прийшло в могутності.
2 А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.
3 Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.
4 І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.
5 І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!
6 Однак він не знав, що говорив, – так вони були налякані.
7 І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8 І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.
9 А коли вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10 І вони зберегли те слово для себе, допитуючись: Що то значить – з мертвих воскреснути?
11 І запитували Його, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спершу потрібно прийти Іллі?
12 Він же пояснив їм: Ілля прийде раніше і приготує все. Тож написано про Сина Людського, що Він має багато постраждати і бути зневаженим.
13 Та кажу вам, що Ілля прийшов, але зробили з ним те, що хотіли, як написано про нього.
Вигнання німого духа. Сила молитви й посту
14 Повернувшись до учнів, вони побачили безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними.
15 Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його.
16 А Він запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою?
17 І відповів Йому один із натовпу: Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа.
18 Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами, ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!
19 А Він у відповідь каже їм: О роде невірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!
20 І його привели до Нього. Дух, побачивши Його, відразу затряс хлопцем . Упавши на землю, той качався, пускаючи піну.
21 Ісус запитав його батька: Скільки часу, як це сталося з ним? Той відповів: З дитинства.
22 Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!
23 А Ісус сказав йому: Щодо «якщо можеш», то все можливе віруючому!
24 Тут батько дитини, скрикнувши, [зі сльозами] вигукнув: Вірю! Допоможи моєму невірству!
25 Зауваживши, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи йому: Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!
26 Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець став як мертвий, так що деякі говорили, що він помер.
27 А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той встав.
28 Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: Чому ми не змогли його вигнати?
29 А Він сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою [і постом].
Ісус нагадує про Свою смерть і воскресіння
30 Вийшовши звідти, вони пішли через Галилею. Та Ісус не бажав, щоби хтось довідався.
31 Він навчав Своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне.
32 Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати.
Найбільший у Царстві Небесному
33 Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: Що це дорогою ви обговорювали?
34 Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший.
35 Сівши, Він покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма найменший і всім слугою.
36 І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм:
37 Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто Мене послав.
Хто не проти нас, той за нас
38 Іван Йому відповів: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами], котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами.
39 А Ісус сказав: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити;
40 бо хто не проти нас, той за нас.
41 І коли хто напоїть вас чашкою води в [Моє] Ім’я, – адже ви Христові, – то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди.
Спокуси треба побороти
42 А коли хто спокусить одного з цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море.
43 І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою увійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни , в невгасимий вогонь,
44 [де черв’як не гине, і вогонь не гасне].
45 І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни,
46 [у вогонь невгасимий, де черв’як не гине, і вогонь не гасне].
47 І якщо твоє око спокушає тебе, вибери його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну,
48 де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне.
49 Бо кожний вогнем буде посолений, [і всяка жертва посолиться сіллю].
50 Сіль – добра річ; якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолите її? Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою.
1 I mówił im: Zaprawdę powiadam wam: Niektórzy z tych, co tu stoją, nie zaznają śmierci, zanim nie ujrzą Królestwa Bożego, nadchodzącego w mocy.
Przemienienie Jezusa
(Mat. 17,1—13Łuk. 9,28—36)2 A po sześciu dniach wziął Jezus z sobą Piotra i Jakuba, i Jana i wprowadził ich tylko samych na wysoką górę, na osobność, i przemienił się przed nimi.
3 I szaty jego stały się tak lśniąco białe, jak ich żaden farbiarz na ziemi wybielić nie zdoła.
4 I ukazał się im Eliasz z Mojżeszem, i rozmawiali z Jezusem.
5 A odezwawszy się Piotr, rzekł do Jezusa: Mistrzu! Dobrze nam tu być; rozbijmy trzy namioty: Tobie jeden i Mojżeszowi jeden, i Eliaszowi jeden.
6 Nie wiedział bowiem, co ma powiedzieć, bo ogarnął ich lęk.
7 I powstał obłok, który ich zacienił, a z obłoku rozległ się głos: Ten jest Syn mój umiłowany, jego słuchajcie.
8 A nagle, rozejrzawszy się wokoło, już nikogo przy sobie nie widzieli, tylko Jezusa samego.
9 A gdy zstępował z góry, przykazał im, aby nikomu nie opowiadali o tym, co widzieli, dopóki Syn Człowieczy nie zmartwychwstanie.
10 I zachowali to słowo u siebie, ale zastanawiali się między sobą, co to znaczy powstanie z martwych.
11 Pytali go też, mówiąc: Cóż to mówią uczeni w Piśmie, że Eliasz ma przyjść pierwej?
12 A On im odrzekł: Eliasz wprawdzie przyjdzie najpierw i wszystko naprawi; ale jakże napisano o Synu Człowieczym? Musi wiele ucierpieć i za nic być poczytanym.
13 Ale powiadam wam, że i Eliasz przyszedł, i uczynili mu, co chcieli, jak o nim jest napisane.
Uzdrowienie epileptyka
(Mat. 17,14—21Łuk. 9,37—43)14 I przyszedłszy do uczniów, ujrzeli mnóstwo ludu wokół nich i uczonych w Piśmie, rozprawiających z nimi.
15 I wnet wszystek lud, ujrzawszy go, zdumiał się, i przybiegłszy, witał go.
16 I zapytał ich: O czym z nimi rozprawiacie?
17 Wtedy odpowiedział mu jeden z ludu: Nauczycielu, przyprowadziłem do ciebie syna mego, który ma ducha niemego.
18 A ten, gdziekolwiek go pochwyci, szarpie nim, a on pieni się i zgrzyta zębami i drętwieje; i mówiłem uczniom twoim, aby go wygnali, ale nie mogli.
19 A On im odrzekł, mówiąc: O rodzie bez wiary! Jak długo będę z wami? Dokąd będę was znosił? Przywiedźcie go do mnie!
20 I przywiedli go do niego. A gdy go duch ujrzał, zaraz zaczął nim szarpać, a on upadłszy na ziemię, tarzał się z pianą na ustach.
21 I zapytał ojca jego: Od jak dawna to się z nim dzieje? A on powiedział: Od dzieciństwa.
22 I często go rzucał nawet w ogień i wodę, żeby go zgubić; ale jeżeli coś możesz, zlituj się nad nami i pomóż nam.
23 A Jezus rzekł do niego: Co się tyczy tego: Jeżeli coś możesz, to: Wszystko jest możliwe dla wierzącego.
24 Zaraz zawołał ojciec chłopca: Wierzę, pomóż niedowiarstwu memu.
25 A Jezus, widząc, że tłum się zbiega, zgromił ducha nieczystego i rzekł mu: Duchu niemy i głuchy! Nakazuję ci: Wyjdź z niego i już nigdy do niego nie wracaj.
26 I krzyknął, i szarpnął nim gwałtownie, po czym wyszedł; a chłopiec wyglądał jak martwy, tak iż wielu mówiło, że umarł.
27 A Jezus ujął go za rękę i podniósł go, a on powstał.
28 I gdy wrócił do domu, uczniowie jego pytali go na osobności: Dlaczego to my nie mogliśmy go wygnać?
29 I rzekł im: Ten rodzaj w żaden inny sposób wyjść nie może, jak tylko przez modlitwę.
Jezus po raz wtóry zapowiada swoją śmierć
(Mat. 17,22—23Łuk. 9,43—45)30 I wyszedłszy stamtąd, przechodzili przez Galileę; a nie chciał, aby ktoś o tym wiedział.
31 Pouczał bowiem uczniów swoich i mówił im: Syn Człowieczy będzie wydany w ręce ludzkie i zabiją go, ale zabity po trzech dniach zmartwychwstanie.
32 Oni jednak nie rozumieli tego słowa, a bali się go pytać.
O prawdziwej wielkości
(Mat. 18,1—5Łuk. 9,46—48)33 I przybyli do Kafarnaum. A będąc w domu, zapytał ich: O czym to rozprawialiście w drodze?
34 A oni milczeli, bo rozmawiali między sobą w drodze o tym, kto z nich jest największy.
35 I usiadłszy, przywołał dwunastu i rzekł im: Jeśli ktoś chce być pierwszy, niechaj stanie się ze wszystkich ostatnim i sługą wszystkich.
36 Potem wziął małe dziecię, postawił je przed nimi i wziąwszy je w ramiona, rzekł do nich:
Nauka o tolerancji
(Łuk. 9,46—48)37 Kto by przyjął jedno z takich dziatek w imieniu moim, mnie przyjmuje, a ktokolwiek by mnie przyjął, nie mnie przyjmuje, lecz tego, który mnie posłał.
38 Odpowiedział mu Jan: Nauczycielu! Widzieliśmy kogoś, kto nie chodzi za nami, jak wypędzał w twoim imieniu demony, i zabranialiśmy mu, bo nie chodził za nami.
39 Ale Jezus rzekł: Nie zabraniajcie mu, ponieważ nie ma takiego, kto by dokonywał cudów w imieniu moim i mógł zaraz potem źle o mnie mówić.
40 Bo kto nie jest przeciwko nam, ten jest za nami.
41 Albowiem kto by napoił was kubkiem wody w imię tego, że należycie do Chrystusa, zaprawdę powiadam wam, nie straci zapłaty swojej.
Ostrzeżenie przed gorszeniem bliźnich
(Mat. 18,6—9Łuk. 17,1—2)42 A kto by zgorszył jednego z tych maluczkich, którzy wierzą, temu lepiej by było, by zawiesić na jego szyi kamień młyński, a jego wrzucić do morza.
43 A jeśli cię gorszy ręka twoja, odetnij ją; lepiej jest dla ciebie wejść kaleką do żywota, niż mieć dwoje rąk, a pójść do piekła, w ogień nieugaszony,
44 Gdzie robak ich nie umiera, a ogień nie gaśnie.
45 A jeśli cię gorszy noga twoja, odetnij ją; lepiej jest dla ciebie wejść kulawym do żywota, niż mieć dwie nogi, a być wrzuconym do piekła,
46 Gdzie robak ich nie umiera, a ogień nie gaśnie.
47 I jeśli cię gorszy oko twoje, wyłup je; lepiej jest dla ciebie jednookim wejść do Królestwa Bożego, niż mieć dwoje oczu, a być wrzuconym do piekła,
48 Gdzie robak ich nie umiera, a ogień nie gaśnie.
Podobieństwo o soli
(Mat. 5,13Łuk. 14,34—35)49 Albowiem każdy ogniem będzie osolony.
50 Sól, to dobra rzecz, ale jeśli sól zwietrzeje, czymże ją przyprawicie? Miejcie sól w samych sobie i zachowujcie pokój między sobą.