Славний в’їзд у Єрусалим
1 Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Він послав двох Своїх учнів
2 і сказав їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
3 А коли хто запитає вас: Навіщо це ви робите? – то скажіть: Господь потребує його, – Він відразу ж відішле його назад.
4 І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв’язувати його.
5 Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?
6 А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх.
7 І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, й Він сів на нього.
8 Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях [і стелили по дорозі].
9 І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!
10 Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах!
11 Ісус увійшов у Єрусалим – до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він пішов з дванадцятьма до Витанії.
Неплідна смоківниця
12 Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів.
13 І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.
14 Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні.
Ісус звільняє храм від торговців
15 І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,
16 та не дозволяв, щоб носили речі через храм.
17 І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!
18 І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням.
19 А як ставало пізно, вони виходили за межі міста.
Майте віру Божу
20 Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла.
21 І, згадавши, Петро каже Йому: Вчителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!
22 У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!
23 Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, – і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, – то так і буде йому.
24 Тому Я кажу вам: Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам.
25 І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини.
26 [Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].
Питання про Ісусову владу
27 І знову вони прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старші
28 та й кажуть Йому: Якою владою Ти все це робиш? Або хто дав Тобі владу чинити оце?
29 А Ісус відповів їм: Запитаю вас [і Я] дещо. Якщо відповісте, то і Я скажу вам, якою владою це чиню.
30 Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь!
31 Вони міркували між собою, говорячи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає: Чому ж ви йому не повірили?
32 А якщо скажемо, що від людей… Вони боялися народу, адже всі вважали Івана за справжнього пророка.
33 Тому у відповідь сказали Ісусові: Не знаємо! А Ісус їм каже: То і Я не скажу вам, якою владою це чиню!
Wjazd Jezusa do Jerozolimy
(Mat. 21,1—11Łuk. 19,28—40Jan 12,12—19)1 A gdy się przybliżali do Jerozolimy, do Betfage i do Betanii, do Góry Oliwnej, posłał dwu z uczniów swoich
2 I rzekł im: Idźcie do wioski, która jest przed wami, a zaraz przy wejściu do niej znajdziecie oślę uwiązane, na którym jeszcze nikt z ludzi nie siedział; odwiążcie je i przyprowadźcie.
3 A jeśliby ktoś wam rzekł: Cóż to czynicie? Powiedzcie: Pan go potrzebuje. I zaraz je tutaj z powrotem odeśle.
4 Poszli więc i znaleźli oślę uwiązane u wrót, na zewnątrz, przy drodze, i odwiązali je.
5 A niektórzy z tych, co tam stali, mówili do nich: Cóż to czynicie, że odwiązujecie oślę?
6 A oni odpowiedzieli, jak im rozkazał Jezus; i tamci pozwolili im odejść.
7 I przyprowadzili oślę do Jezusa, i włożyli na nie szaty swoje, a On usiadł na nim.
8 Wielu zaś słało na drodze szaty swoje, a inni gałęzie, obcięte z drzew polnych.
9 A ci, którzy szli przed nim i którzy szli za nim, wołali: Hosanna! Błogosławiony, który przychodzi w imieniu Pańskim!
10 Błogosławione Królestwo ojca naszego Dawida, które nadchodzi! Hosanna na wysokościach!
11 I wszedł do Jerozolimy, do świątyni, obejrzał wszystko, a że już była późna godzina, wyszedł z dwunastoma do Betanii.
Nieurodzajne drzewo figowe
(Mat. 21,18—19)12 A nazajutrz, gdy wyszli z Betanii, poczuł głód.
13 I ujrzawszy z daleka drzewo figowe pokryte liśćmi, podszedł, by zobaczyć, czy może czegoś na nim nie znajdzie; ale gdy się zbliżył do niego, nie znalazł nic poza liśćmi, nie była to bowiem pora na figi.
14 A odezwawszy się, rzekł do niego: Niechaj nikt na wieki z ciebie owocu nie jada. I słyszeli to uczniowie jego.
Wypędzenie przekupniów ze świątyni
(Mat. 21,12—17Łuk. 19,45—48Jan 2,13—22)15 I przyszli do Jerozolimy. A gdy wszedł do świątyni, począł wyganiać tych, co sprzedawali i kupowali w świątyni, i wywrócił stoły wekslarzy oraz ławy sprzedawców gołębi.
16 I nie pozwolił, żeby ktoś choćby naczynie przeniósł przez świątynię.
17 I nauczał, mówiąc im: Czyż nie jest napisane: Dom mój będzie przez wszystkie narody nazywany domem modlitwy? A wy uczyniliście zeń jaskinię zbójców.
18 I słyszeli to arcykapłani i uczeni w Piśmie, i szukali sposobu, jak by go stracić; bo się go bali, gdyż cały lud zdumiewał się nad nauką jego.
19 A gdy nastał wieczór, wyszli poza miasto.
Moc wiary
(Mat. 21,20—22)20 A przechodząc rano ujrzeli drzewo figowe, uschłe od korzeni.
21 I wspomniał Piotr, i rzekł do niego: Mistrzu, oto drzewo figowe, które przekląłeś, uschło.
22 A Jezus, odpowiadając, rzekł im: Miejcie wiarę w Boga!
23 Zaprawdę powiadam wam: Ktokolwiek by rzekł tej górze: Wznieś się i rzuć się w morze, a nie wątpiłby w sercu swoim, lecz wierzył, że stanie się to, co mówi, spełni mu się.
24 Dlatego powiadam wam: Wszystko, o cokolwiek byście się modlili i prosili, tylko wierzcie, że otrzymacie, a spełni się wam.
25 A gdy stoicie i zanosicie modlitwy, odpuszczajcie, jeśli macie coś przeciwko komu, aby i Ojciec wasz, który jest w niebie, odpuścił wam wasze przewinienia.
26 Bo jeśli wy nie odpuścicie, i Ojciec wasz, który jest w niebie, nie odpuści przewinień waszych.
Rozmowa Jezusa z kapłanami w świątyni
(Mat. 21,23—27Łuk. 20,1—8)27 I przyszli do Jerozolimy. A gdy się przechadzał po świątyni, przystąpili do niego arcykapłani i uczeni w Piśmie, i starsi.
28 I mówili do niego: Jaką mocą to czynisz? Albo kto ci dał tę moc, abyś to czynił?
29 A Jezus odrzekł im: Zapytam i Ja was o jedną rzecz; odpowiedzcie mi na to, a wówczas i Ja wam powiem, jaką mocą to czynię.
30 Chrzest Jana był z nieba czy od ludzi? Odpowiedzcie mi.
31 A oni rozważali to między sobą, mówiąc: Jeśli powiemy: Z nieba, rzeknie: Czemuście mu tedy nie uwierzyli?
32 Lecz czy mamy powiedzieć: Z ludzi? Bali się ludu. Albowiem wszyscy mieli Jana za prawdziwego proroka.
33 I odpowiadając Jezusowi, rzekli: Nie wiemy. A Jezus im rzekł: To i Ja wam nie powiem, jaką mocą to czynię.