1 Затрубіть трубою на Сіоні , оголосіть тривогу на Моїй святій горі! Нехай затремтять усі мешканці землі, тому що надходить Господній День, – він уже близько!
2 Це день темряви і мороку, день хмари і туману! Наче досвітня зірниця, що рухається по горах, так іде в наступ численний і сильний народ. Подібного до нього не було споконвіку, й після нього більше не буде протягом прийдешніх поколінь.
3 Перед ним нищівний вогонь, а за ним – палахкотливе полум’я. Перед ним земля, як Едемський сад, а позаду нього – спустошена пустеля! І вже нікому не буде порятунку.
4 На вигляд вони подібні до коней, і женуться, як кіннота з вершниками.
5 Скачуть по верхів’ях з гуркотом колісниць, – із тріскотом палаючого вогню, що пожирає солому, – і як потужне військо, що шикується до бою.
6 Від одного його вигляду тремтять народи з побліднілими обличчями.
7 Вони (вояки ) мчать, як лицарі, вдираються на стіни, – кожен з них тримається своєї дороги, і не звертає з обраної стежки.
8 Вони не штовхають один одного, а тримаються свого напрямку, – прориваються крізь списи і стріли , але їм нічого не шкодить.
9 Кидаються на місто і вдираються на стіни, – піднімаються на будинки і пролазять через вікна, наче злодії.
10 Перед ними здригається земля й тремтять небеса, – тьмяніє сонце і місяць, втрачають свій блиск зорі.
11 І ось подає Свій голос Господь, Котрий очолює Своє численне воїнство. Не підлягають обліку ті, котрі виконують Його веління. О, який же великий Господній День! Він дуже страшний, і хто зможе його витримати?
Господь закликає Свій народ навернутися до Нього
12 І все ж, – говорить Господь, – хоч тепер наверніться до Мене всім вашим серцем у пості, плачі та в риданні.
13 Роздирайте свої серця, а не ваш одяг, – поверніться до Господа, вашого Бога, адже Він щедрий і сповнений любові, довготерпеливий та вельми милостивий, і співчуває людському горю.
14 Хто знає, може Він обернеться і знову зглянеться, залишивши з нами Свої благословення, – жертви та жертви возливання Господу, нашому Богові?!
15 Тож затрубіть трубою на Сіоні, – призначте піст, скличте зібрання;
16 зберіть людей, освятіть громаду, покличте старших за віком людей, зберіть дітей і навіть грудних немовлят, – нехай вийде наречений зі своєї кімнати і наречена зі своєї світлиці.
17 Поміж притвором і жертовником нехай плачуть Господні служителі-священики, волаючи: Пожалій, Господи, Твій народ і не віддавай на поталу Твоєї спадщини, аби над нею не глумились народи. Для чого мають говорити між людьми: Де їхній Бог?
Господь пожаліє Свій народ
18 Тоді Господь обов’язково запалає ревністю за Свій край, і пожаліє Свій народ.
19 Відповідаючи, Господь так скаже Своєму народові: Ось Я вам посилаю хліб, вино і олію, – у вас буде всього досхочу, і більше не віддам вас на посміховисько народам.
20 Того, що з Півночі, прожену від вас і відішлю його до сухого та спустошеного краю, так що його передні загони скину в Східне (Мертве ) море, а останній його край – у Західне (Середземне ) море, – так що від нього розповсюджуватиметься нестерпний запах гниття, і цей сморід підійматиметься вгору, оскільки він чинив великі злочини.
21 Не бійся, земле, радій і веселися, адже Господь зробив велику справу!
22 Не бійтеся і ви, польові звірі, тому що зазеленіють пасовиська в степу, знову плодоноситимуть дерева, а смоківниця і виноград даватимуть добрі врожаї.
23 Також і ви, діти Сіону, радійте і веселіться у Господі, Богові вашому, тому що Він посилатиме вам ранній дощ у міру, – Він даватиме вам дощі, – дощ ранній і пізній, як і раніше.
24 Ваші токи наповняться зерном, а чавильні будуть переливатись вином та олією.
25 Я відшкодую завдані вам збитки в роки, коли пожирала сарана та личинка сарани, черва та гусінь, – Моє велике військо, яке Я посилав на вас.
26 Ви будете їсти досхочу, а наситившись, прославлятимете Ім’я Господа, вашого Бога, Котрий учинив серед вас дивовижні речі. Мій народ вже ніколи не буде засоромлений.
27 Ви зрозумієте, що Я завжди з Ізраїлем, – що Я, Господь, ваш Бог, і немає іншого. Мій народ ніколи не буде знеславлений.
Klęska szarańczy
1 Zatrąbcie na rogu na Syjonie!
Krzyczcie na mojej świętej górze!
Niech zadrżą wszyscy mieszkańcy ziemi,
gdyż nadchodzi dzień Pana, gdyż jest bliski!
2 Dzień ciemności i mroku,
dzień pochmurny i mglisty.
Jak zorza poranna kładzie się na góry,
tak nadciąga lud wielki i potężny,
któremu równego nie było od wieków
i po nim już nie będzie aż do lat najdalszych pokoleń.
3 Przed nim ogień płonący,
a po nim płomień gorejący.
Przed nim kraj jest jak ogród Eden,
a po nim jak step pusty.
Nikt też przed nim nie ujdzie.
4 Wyglądają jak konie,
a biegną jak rumaki.
5 Podskakują po wierzchołkach gór
z turkotem wozów wojennych,
z trzaskiem płomienia ognia, który pożera ściernisko,
podobnie jak potężny lud, gotowy do bitwy.
6 Przed nim ze strachu drżą ludy,
wszystkie twarze bledną.
7 Biegną naprzód jak bohaterowie,
wdzierają się na mury jak wojownicy;
każdy idzie prosto swoją drogą
i nie zbacza ze swojej ścieżki.
8 Nie wypiera jeden drugiego,
każdy idzie swoim torem,
prą naprzód wśród pocisków,
w ich szeregach nie ma przerw.
9 Uderzają na miasto,
szturmem zdobywają mur,
wpadają do domów
i wdzierają się oknami jak złodzieje.
10 Drży przed nimi ziemia,
trzęsie się niebo,
słońce i księżyc są zaćmione,
a gwiazdy tracą swój blask.
11 I Pan wydaje swój donośny głos przed swoim wojskiem,
gdyż bardzo liczne są jego zastępy
i potężny jest wykonawca jego rozkazu.
Tak! Wielki jest dzień Pana
i pełen grozy, któż go przetrwa?
Ponowne wezwanie do nawrócenia
12 Wszakże jeszcze teraz mówi Pan:
Nawróćcie się do mnie całym swym sercem,
w poście, płaczu i narzekaniu!
13 Rozdzierajcie swoje serca, a nie swoje szaty,
i nawróćcie się do Pana, swojego Boga,
gdyż On jest łaskawy i miłosierny,
nierychły do gniewu i pełen litości,
i żal mu karania!
14 Kto wie, może pożałuje i zlituje się,
i pozostawi błogosławieństwo,
abyście mogli składać ofiarę z pokarmów i płynów Panu, waszemu Bogu.
15 Zatrąbcie na rogu na Syjonie,
ogłoście święty post, zwołajcie zgromadzenie!
16 Zgromadźcie lud, poświęćcie zebranie,
zbierzcie starszych, zgromadźcie dzieci i niemowlęta!
Niech oblubieniec wyjdzie ze swej komory,
a oblubienica ze swej komnaty!
17 Niech kapłani, słudzy Pana, zapłaczą między przedsionkiem a ołtarzem
i mówią: Zmiłuj się nad swoim ludem, Panie, i nie wystawiaj na hańbę swojego dziedzictwa,
aby poganie szydzili z niego!
Dlaczego mają mówić wśród pogańskich ludów:
Gdzie jest ich Bóg?
Odpowiedzią Boga obietnica ratunku
18 Wtedy Pan zapłonął gorliwością o swoją ziemię i zmiłował się nad swoim ludem.
19 I odpowiedział Pan, i rzekł do swojego ludu:
Oto Ja ześlę wam zboże i moszcz, i oliwę,
i tym się nasycicie.
I już was nie wystawię na hańbę między narodami.
20 I oddalę od was wroga z północy,
i zapędzę go do kraju suchego i pustego;
jego przednią straż do Morza Wschodniego,
jego tylną straż do Morza Zachodniego.
I rozejdzie się po nim smród i zaduch,
ponieważ butnie postępował.
21 Nie bój się, ziemio!
Raduj się i wesel,
gdyż Pan dokona wielkich rzeczy!
22 Nie bójcie się wy, zwierzęta polne,
gdyż zazielenią się pastwiska na stepie;
drzewa wydadzą swój owoc,
drzewo figowe i winorośl obficie rodzić będą.
23 A wy, dzieci Syjonu, wykrzykujcie radośnie
i weselcie się w Panu, swoim Bogu,
gdyż da wam obfity deszcz jesienny
i ześle wam, jak dawniej deszcz,
deszcz jesienny i wiosenny.
24 I klepiska będą pełne zboża,
a prasy opływać będą moszczem i oliwą.
25 I wynagrodzę wam szkody lat,
których plony pożarła szarańcza,
konik polny, larwa i gąsienica,
moje wielkie wojsko, które na was wyprawiłem.
26 Wtedy będziecie jeść obficie i nasycicie się,
i wysławiać będziecie imię Pana, swojego Boga,
który dokonał u was cudów,
i mój lud nigdy nie zazna wstydu.
27 I poznacie, że Ja jestem wśród Izraela
i że Ja, Pan, jestem waszym Bogiem i nie ma innego;
i lud mój nigdy nie zazna wstydu.