Йов: Я завжди зі страхом думав про відплату від Бога
1 Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.
2 Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?
3 Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців – нещастя?
4 Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?
5 Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,
6 то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.
7 Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,
8 то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки ) нехай будуть вирвані з землі з корінням!
9 Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,
10 то нехай моя дружина меле (віддається ) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!
11 Бо це була би розпуста, підсудний злочин.
12 Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.
13 Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,
14 то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?
15 Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.
16 Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?
17 Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,
18 яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!
19 Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,
20 то хіба пізніше його серце мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!
21 Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі мені забезпечений захист,
22 то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!
23 Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.
24 Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти – моя надія;
25 якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;
26 якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,
27 і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку ,
28 то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.
29 Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?
30 Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.
31 Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!
32 Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.
33 Якщо я, – що переважно чинять люди, – приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,
34 бо мені було би страшно великої громади, – та й сором перед родиною лякав би мене, – тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому .
35 О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!
36 Адже я готовий покласти його на свої плечі, – як вінком, прикрасив би ним свою голову.
37 Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.
38 І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту
39 через те, що я споживав його (поля ) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих ,
40 що землю обробляли , – то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю – бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…
Job zapewnia o swojej prawości
1 Zawarłem umowę ze swoimi oczyma,
że nie spojrzę pożądliwie na pannę.
2 Jakiż miałbym dział od Boga z góry
i dziedzictwo Wszechmocnego z wysokości?
3 Czyż nie spada na złośników zguba,
a nieszczęście na złoczyńców?
4 Czyż On nie widzi moich dróg
i nie liczy wszystkich moich kroków?
5 Jeżeli postępowałem fałszywie,
jeżeli moja noga śpieszyła się do oszustwa,
6 To niech mnie Bóg zważy na dokładnej wadze,
a wtedy pozna moją niewinność!
7 Jeżeli mój krok zboczył z właściwej drogi
i za oczyma poszło moje serce, a do dłoni moich przylgnęła jaka zmaza,
8 To niech ja sieję, a inny niech spożywa,
i niech będą wykorzenione moje latorośle!
9 Jeżeli moje serce dało się uwieść przez inną kobietę
i jeżeli czyhałem u drzwi mojego sąsiada,
10 To niechaj moja żona miele dla innego,
niech inni z nią obcują!
11 Bo to jest czyn sprośny
i występek karygodny,
12 Bo to byłby ogień, który pożera aż do zatracenia,
i mógłby pochłonąć całe moje mienie.
13 Gdybym podeptał prawo mojego sługi lub mojej służebnicy,
gdy występowali ze skargą przeciwko mnie,
14 Cóż bym począł, gdyby Bóg powstał,
i cóż bym mu odpowiedział, gdyby badał?
15 Czyż ten, który mnie stworzył w łonie matki, nie stworzył i jego?
I czyż nie On jeden ukształtował nas w łonie?
16 Jeżeli odmówiłem prośbie ubogich
albo sprawiłem, że oczy wdowy zaszły łzami,
17 Jeżeli sam jadałem swoją kromkę
i nie jadała z niej sierota,
18 Którą od mojej młodości wychowywałem jak ojciec
i prowadziłem od łona matki;
19 Jeżeli widziałem kogoś ginącego z powodu braku odzieży
i biedaka bez okrycia,
20 A jego biodra nie błogosławiły mnie
i nie ogrzał się wełną moich owiec,
21 Jeżeli kiedy podniosłem rękę przeciwko sierocie,
ponieważ widziałem w bramie pomoc dla siebie,
22 To niech odpadnie moja łopatka od grzbietu,
a moje ramię niech będzie wyrwane ze stawu!
23 Gdyż z trwogą myślałem o kaźni Bożej
i przed jego majestatem nie mógłbym się ostać.
24 Jeżeli w złocie pokładałem nadzieję
i do szczerego złota mówiłem: Tyś ufnością moją,
25 Jeżeli się cieszyłem z mojego wielkiego bogactwa
i z pokaźnego mienia zdobytego swoją ręką,
26 Jeżeli widziałem światło słoneczne, gdy świeciło,
i księżyc, gdy sunął wspaniale,
27 I moje serce dało się uwieść potajemnie,
tak że im słałem ręką pocałunki,
28 I to byłby występek karygodny,
bo bym się zaparł Boga na wysokości.
29 Jeżeli cieszyłem się z upadku mojego wroga
i triumfowałem, że spotkało go coś złego,
30 Nigdy nie dopuściłem, aby moje usta zgrzeszyły,
przeklinając go na śmierć.
31 Zaiste, moi domownicy mawiali:
Któż się nie najadł mięsa u niego?
32 Obcy nie nocował na dworze,
przed podróżnymi otwierałem moje drzwi.
33 Jeżeli — jak to czynią ludzie — ukrywałem moje występki,
moją winę taiłem w moim łonie,
34 Ponieważ bałem się licznego tłumu albo przerażała mnie wzgarda rodów,
więc milczałem i nie wychodziłem poza drzwi.
35 Obym miał kogo, kto by mnie wysłuchał!
Oto mój podpis! Niech mi odpowie Wszechmocny!
Obym miał oskarżenie napisane przez przeciwnika!
36 Zaiste, złożyłbym je na swoje barki,
uwieńczyłbym nimi swoją głowę.
37 Oznajmiłbym mu liczbę moich kroków,
przystąpiłbym do niego jako książę.
38 Jeżeli moja rola wołała o pomstę przeciwko mnie
i wespół z nią płakały nade mną jej zagony,
39 Jeżeli spożywałem jej plony bez zapłaty,
a jej właściciela pozbawiłem życia,
40 to niech zamiast pszenicy wzejdzie oset,
a zamiast jęczmienia chwasty! Skończyły się słowa Joba.