Йов: Чому Всемогутній не дав знати про час покарання нечестивих?
1 Чому Всемогутній не дав знати про час покарання, і навіть ті, котрі Його знають, не бачать Його днів?
2 Нечестиві пересувають межі, грабують отари разом із пастухами.
3 Відбирають ослів від сиріт і женуть, беруть у заставу єдиного вола вдовиці;
4 проганяють убогих з дороги, – всі пригноблені краю змушені від них ховатись.
5 Наче дикі осли в пустелі, вони виходять з самого ранку на свою невдячну працю, шукаючи здобичі, адже пустеля для них – хліб для їхніх малят.
6 Пожинають чужі ниви, й оббирають виноградники нечестивих.
7 Нагими, не маючи одягу лягають спати, а коли холодно, не мають чим накритись.
8 Промоклі гірською зливою, й не маючи де сховатись, вони туляться до скелі.
9 Вони відривають від грудей сироту, й беруть у заставу немовля вбогого.
10 Ходять без одягу, і голодними носять снопи.
11 Хоч вони поміж мурами вичавлюють олію, топчуть у чавильнях виноград, самі залишаються спраглими.
12 З міст лунають стогони вмираючих, поранені благають про допомогу, але Бог не звертає на це уваги.
13 Нечестивці повстають проти світла, – вони не знають Його доріг, і не ходять Його стежками.
14 Перш ніж настане ранок, встають злочинці, вбивають бідного та жебрака, а ночами бродять, наче злодії.
15 Перелюбник також чекає, поки почне смеркатися, мовляв, ніхто мене не впізнає, і покриває своє обличчя.
16 Вони у темряві підкопуються під доми й грабують , а вдень зачиняються, бо не люблять світла.
17 Адже ранок для усіх їх разом – це смертна тінь, та й коли розвидняється, – їх огортають жахи.
18 Вони носяться, наче на воді шумовиння, – їхній уділ на землі – прокляття, і проклята дорога до їхніх виноградників.
19 Як посуха та спека випаровують снігову воду, так шеол забирає грішників.
20 Лоно материнське забуде про них, – вони стануть ласощами для хробаків; ніхто їх більше не згадає. Злочинець буде зламаний наче дерево.
21 Злочинець знущається з бездітної, щоб вона й далі не родила, та й вдовиці він не робить добра.
22 Однак Бог Своєю силою продовжує життя жорстоких мучителів, проте ніхто з них не впевнений, що нема загрози їхньому життю.
23 Господь сприяє їхній безпеці, на яку вони можуть спертися, але Його очам відкриті всі їхні дороги.
24 Вони ледве піднесуться, проте швидко зникають, сохнуть і в’януть, як і всі люди, – наче зрізані колоски.
25 А якщо це не так, то хто може спростувати, засвідчивши, що я говорю неправду, і обернути мої слова в ніщо?
Przykłady niezrozumiałego postępowania Boga wobec ludzi
1 Dlaczego Wszechmocny nie określił czasów karania
i ci, którzy go znają, nie widzą jego dni?
2 Niegodziwcy przesuwają granice,
zagarniają trzody wraz z pasterzami.
3 Osły sierot pędzą przed sobą,
woły wdowy biorą w zastaw.
4 Ubogich spychają z drogi,
wszyscy biedacy na ziemi muszą się ukrywać.
5 Oto, jak dzikie osły na pustyni
wychodzą do swej żmudnej pracy,
szukając żywności; na stepie chleba dla swoich dzieci.
6 W nocy żną zboże na polu
i zbierają grona w winnicy bezbożnika.
7 Nocują nago, bez odzieży,
a w czasie zimy nie mają okrycia.
8 Zmoczeni są górską ulewą,
a nie mając schronienia tulą się do skały.
9 Porywają od piersi sierotę
i biorą w zastaw niemowlę ubogiego.
10 Chodzą nago, bez odzieży
i o głodzie znoszą snopy.
11 Między piwnicznymi murami wytłaczają oliwę;
pracują w tłoczni, a jednak są spragnieni.
12 Z miast rozlegają się jęki umierających,
ranni wołają o pomstę,
ale Bóg nie zważa na modlitwę.
13 Tamci znów są wrogami światłości, nie znają jego dróg
i nie pozostają na jego ścieżkach.
14 Nim światło wzejdzie, powstaje morderca,
zabija ubogiego i biednego,
a w nocy zakrada się złodziej.
15 Oko cudzołożnika czeka na zmierzch,
myśli on: nie dostrzeże mnie żadne oko,
i na twarz kładzie zasłonę.
16 W ciemności włamują się do domów;
w dzień dobrze się zamykają, oni wszyscy nie chcą znać światła.
17 Bo dla nich mrok jest porankiem,
gdyż ze strachami ciemnej nocy są obeznani.
18 Są jak szumowiny unoszone na powierzchni wody;
złą sławę ma ich dział w kraju,
żaden deptacz winogron nie zwraca się już do ich winnicy.
19 Jak susza i upał wyparowują wody śnieżne,
Tak grzeszników porywa kraina umarłych.
20 Zapomina o nich łono, które ich wydało;
robactwo karmi się nimi,
nikt ich nie będzie wspominał,
niegodziwość załamuje się, jak drzewo.
21 Niegodziwiec gnębi niepłodną, która nie rodzi,
a wdowie nie wyświadcza nic dobrego.
22 A jednak On przedłuża swoją mocą życie okrutników;
niejeden podnosi się, chociaż już zwątpił o życiu.
23 Zapewnia mu bezpieczny byt, na którym może się oprzeć,
a jego oczy czuwają nad ich drogami.
24 Ich wielkość trwa tylko chwilę, potem znikają;
schną i więdną, bywają porwani jak wszyscy ludzie
i odcięci jak kłos.
25 Czyż tak nie jest? Kto mi zada kłam i obróci wniwecz moje słowo?