Нагодування п’ятитисячного натовпу
1 Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї.
2 І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими.
3 Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями.
4 Наближалася Пасха – юдейське свято.
5 Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Пилипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли?
6 Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити.
7 Відповів йому Пилип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав.
8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона‑Петра:
9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?
10 Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять.
11 Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] – тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.
12 Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало.
13 Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.
14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] вчинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ.
15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.
Ісус іде по морю
16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря,
17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;
18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій , то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, – і налякалися.
20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!
21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.
Ісус – хліб життя
22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні.
23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу.
24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали в човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?
26 У відповідь Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.
27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!
28 Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?
29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав.
30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш?
31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!
32 А Ісус їм відказав: Істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба,
33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя.
34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!
35 Сказав їм Ісус: Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим.
36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите.
37 Все, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, – [Отця].
39 А воля Того, Хто Мене послав, – [Отця], – є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.
40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, – і Я воскрешу його останнього дня.
41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я – хліб, який зійшов з неба, –
42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосипа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба?
43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою.
44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, – і Я воскрешу його останнього дня.
45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, – Він і бачив Отця.
47 Істинно, істинно кажу вам: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.
48 Я – хліб життя!
49 Ваші батьки їли манну в пустелі, – і повмирали.
50 Цей же – хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.
51 Я – хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, – це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!
52 Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло?
53 А Ісус сказав їм: Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.
54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.
55 Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій.
56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.
57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.
58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!
59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Багато хто з учнів покидає Ісуса
60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?
61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?
62 А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?
63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.
64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.
65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.
66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.
67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти?
68 А Симон‑Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;
69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий – [Син живого] Бога!
70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.
71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.
Nakarmienie pięciu tysięcy
(Mat. 14,13—21Mar. 6,30—44Łuk. 9,10—17)1 Potem odszedł Jezus na drugi brzeg Morza Galilejskiego, czyli Tyberiadzkiego.
2 A szło za nim mnóstwo ludu, bo widzieli cuda, które czynił na chorych.
3 Wstąpił tedy Jezus na górę i tam usiadł z uczniami swoimi.
4 A była blisko Pascha, święto żydowskie.
5 A Jezus podniósłszy oczy i ujrzawszy, że mnóstwo ludu przychodzi doń, rzekł do Filipa: Skąd kupimy chleba, aby mieli co jeść?
6 A mówił to, wystawiając go na próbę; sam bowiem wiedział, co miał czynić.
7 Odpowiedział mu Filip: Za dwieście denarów nie wystarczy dla nich chleba, choćby każdy tylko odrobinę otrzymał.
8 Rzekł do niego jeden z uczniów jego, Andrzej, brat Szymona Piotra:
9 Jest tutaj chłopiec, który ma pięć chlebów jęczmiennych i dwie ryby, lecz cóż to jest na tak wielu?
10 Rzekł Jezus: Każcie ludziom usiąść. A było dużo trawy na tym miejscu. Usiedli więc mężczyźni w liczbie około pięciu tysięcy.
11 Jezus wziął więc chleby i podziękowawszy rozdał uczniom, a uczniowie siedzącym, podobnie i z ryb tyle, ile chcieli.
12 A kiedy się nasycili, rzekł do uczniów swoich: Pozbierajcie pozostałe okruchy, aby nic nie przepadło.
13 Pozbierali więc, i z pięciu chlebów jęczmiennych napełnili dwanaście koszów okruchami, pozostawionymi przez tych, którzy jedli.
14 Wtedy ludzie ujrzawszy cud, jaki uczynił, rzekli: Ten naprawdę jest prorokiem, który miał przyjść na świat.
Jezus chodzi po morzu
(Mat. 14,22—27Mar. 6,45—52)15 Jezus zaś poznawszy, że zamyślają podejść, porwać go i obwołać królem, uszedł znowu na górę sam jeden.
16 A gdy nastał wieczór, uczniowie jego zeszli nad morze
17 I wsiedli w łódź, i popłynęli na drugi brzeg morza do Kafarnaum. Ciemność już zapadła, a Jezus jeszcze do nich nie przyszedł.
18 Morze zaś burzyło się pod wpływem silnego wiatru.
19 Gdy więc przepłynęli około dwudziestu pięciu do trzydziestu stadiów, ujrzeli Jezusa chodzącego po morzu i zbliżającego się do łodzi, i strach ich ogarnął.
20 A On odezwał się do nich: Ja jestem, nie bójcie się!
21 Chętnie więc zabrali go do łodzi, a łódź od razu przybiła do brzegu, do którego płynęli.
Lud żąda znaku
22 Nazajutrz lud, który pozostał na drugim brzegu morza, zauważył, że tam nie było innej łódki prócz tej jednej, w którą wstąpili uczniowie Jezusa, i że Jezus nie wszedł z uczniami swoimi do tej łodzi, ale że sami uczniowie jego odpłynęli.
23 Tymczasem nadeszły inne łódki od Tyberiady w pobliże tego miejsca, gdzie jedli chleb, nad którym Pan wypowiedział dziękczynienie.
24 Gdy więc lud zauważył, że tam nie ma Jezusa ani jego uczniów, wsiedli i oni do łódek i przeprawili się do Kafarnaum, szukając Jezusa.
25 A znalazłszy go za morzem, rzekli do niego: Mistrzu, kiedy tu przybyłeś?
26 Odpowiedział im Jezus i rzekł: Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam, szukacie mnie nie dlatego, że widzieliście cuda, ale dlatego, że jedliście chleb i nasyciliście się.
27 Zabiegajcie nie o pokarm, który ginie, ale o pokarm, który trwa, o pokarm żywota wiecznego, który wam da Syn Człowieczy: na nim bowiem położył Bóg Ojciec pieczęć swoją.
28 Rzekli więc do mego: Cóż mamy czynić, aby wykonywać dzieła Boże? Odpowiedział Jezus i rzekł im:
29 To jest dzieło Boże: wierzyć w tego, którego On posłał.
30 Rzekli tedy do niego: Jaki więc znak czynisz, abyśmy widzieli i uwierzyli tobie? Jakie dzieło wykonujesz?
31 Ojcowie nasi jedli mannę na pustyni, jak napisano:
Chleb z nieba dał im, aby jedli.
Jezus — chlebem żywota
32 Wtedy rzekł im Jezus: Zaprawdę, zaprawdę, powiadam wam, nie Mojżesz dał wam chleb z nieba, ale Ojciec mój daje wam prawdziwy chleb z nieba.
33 Albowiem chleb Boży to ten, który z nieba zstępuje i daje światu żywot.
34 Wtedy rzekli do niego: Panie! Dawaj nam zawsze tego chleba!
35 Odpowiedział im Jezus: Ja jestem chlebem żywota; kto do mnie przychodzi, nigdy łaknąć nie będzie, a kto wierzy we mnie, nigdy pragnąć nie będzie.
36 Lecz powiedziałem wam: Nie wierzycie, chociaż widzieliście mnie.
37 Wszystko, co mi daje Ojciec, przyjdzie do mnie, a tego, który do mnie przychodzi, nie wyrzucę precz;
38 Zstąpiłem bowiem z nieba, nie aby wypełniać wolę swoją, lecz wolę tego, który mnie posłał.
39 A to jest wola tego, który mnie posłał, abym z tego wszystkiego, co mi dał, nic nie stracił, lecz wskrzesił to w dniu ostatecznym.
40 A to jest wola Ojca mego, aby każdy, kto widzi Syna i wierzy w niego, miał żywot wieczny, a Ja go wzbudzę w dniu ostatecznym.
41 Wtedy Żydzi szemrali przeciwko niemu, iż powiedział: Ja jestem chlebem, który zstąpił z nieba.
42 I mówili: Czy to nie jest Jezus, syn Józefa, którego ojca i matkę znamy? Jakże więc teraz może mówić: Z nieba zstąpiłem?
43 Wtedy Jezus odpowiedział i rzekł im: Nie szemrajcie między sobą!
44 Nikt nie może przyjść do mnie, jeżeli go nie pociągnie Ojciec, który mnie posłał, a Ja go wskrzeszę w dniu ostatecznym.
45 Napisano bowiem u proroków:
I będą wszyscy pouczeni przez Boga.
Każdy, kto słyszał od Ojca i jest pouczony, przychodzi do mnie.
46 Nie jakoby ktoś widział Ojca; Ojca widział tylko Ten, który jest od Boga.
47 Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam, kto wierzy we mnie, ma żywot wieczny.
48 Ja jestem chlebem żywota.
49 Ojcowie wasi jedli mannę na pustyni i poumierali;
50 Tu natomiast jest chleb, który zstępuje z nieba, aby nie umarł ten, kto go spożywa.
51 Ja jestem chlebem żywym, który z nieba zstąpił; jeśli kto spożywać będzie ten chleb, żyć będzie na wieki; a chleb, który Ja dam, to ciało moje, które Ja oddam za żywot świata.
52 Wtedy sprzeczali się Żydzi między sobą, mówiąc: Jakże Ten może dać nam swoje ciało do jedzenia?
53 Na to rzekł im Jezus: Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam, jeśli nie będziecie jedli, ciała Syna Człowieczego i pili krwi jego, nie będziecie mieli żywota w sobie.
54 Kto spożywa ciało moje i pije krew moją, ten ma żywot wieczny, a Ja go wskrzeszę dniu ostatecznym.
55 Albowiem ciało moje jest prawdziwym pokarmem, a krew, moja jest prawdziwym napojem.
56 Kto spożywa ciało moje i pije krew moją, we mnie mieszka, a Ja w nim.
57 Jak mię posłał Ojciec, który żyje, a Ja przez Ojca żyję, tak i ten, kto mnie spożywa, żyć będzie przeze mnie.
58 Taki jest chleb, który z nieba zstąpił, nie taki, jaki jedli ojcowie i poumierali; kto spożywa ten chleb, żyć będzie na wieki.
59 To mówił, gdy nauczał w synagodze w Kafarnaum.
Zgorszenie się niektórych i ich odejście
60 Wielu tedy spośród uczniów jego, usłyszawszy to, mówiło: Twarda to mowa, któż jej słuchać może?
61 A Jezus, świadom, że z tego powodu szemrzą uczniowie, jego, rzekł im: To was gorszy?
62 Cóż dopiero, gdy ujrzycie Syna Człowieczego, wstępującego tam, gdzie był pierwej?
63 Duch ożywia. Ciało nic nie pomaga. Słowa, które powiedziałem do was, są duchem i żywotem,
64 Lecz są pośród was tacy, którzy nie wierzą. Jezus bowiem od początku wiedział, którzy są niewierzący i kto go wyda.
65 I mówił: Dlatego, powiedziałem wam, że nikt nie może przyjść do mnie, jeśli mu to nie jest dane od Ojca.
66 Od tej chwili wielu uczniów jego zawróciło i już z nim nie chodziło.
Wyznanie Piotra o Jezusie — Mesjaszu
67 Wtedy Jezus rzekł do dwunastu: Czy i wy chcecie odejść?
68 Odpowiedział mu Szymon Piotr: Panie! Do kogo pójdziemy? Ty masz słowa żywota wiecznego.
69 A myśmy uwierzyli i poznali, że Ty jesteś Chrystusem, Synem Boga żywego.
70 Jezus odpowiedział im: Czy nie dwunastu was wybrałem? Ale jeden z was jest diabłem.
71 I mówił o Judaszu, synu Szymona z Kariotu, bo ten miał go wydać, a był jednym z dwunastu.