Пророцтво про Єгипет
1 Слово Господнє, яке було до пророка Єремії про народи.
2 Про Єгипет і про військо фараона Нехо , єгипетського царя, яке стояло біля ріки Євфрат, у Каркеміші, і яке розбив вавилонський цар Навуходоносор, у четвертому році Юдейського царя Єгоякіма, сина Йосії.
3 Приготуйте списи та щити, і вступайте в бій!
4 Сідлайте коней! Сідайте на них, вершники, і в шоломах шикуйтесь у ряди! Нагостріть ваші списи й одягніться в кольчуги!
5 Але що Я бачу? – говорить Господь. – Вони злякались і відступають назад? Їхні лицарі полягли в бою, тому втікають, не оглядаючись. Всі охоплені жахом і панікою …
6 Але вже не втече навіть найшвидший і не врятується найсильніший. На півночі, біля ріки Євфрат, вони спіткнулись і попадали.
7 Хто це здіймається, наче Ріка Ніл, води якої вирують?
8 Це Єгипет, розбурханий, наче Ріка Ніл , води якої вирують. Він говорить: Підіймусь і покрию землю, знищу міста та їхніх мешканців!
9 Тож галопуйте, коні, мчіться, колісниці! Нехай виступають лицарі з Ефіопії та Путу (Лівії ), що озброєні щитами, а також лідійці, з натягнутими в руках луками!
10 Це день мого Владики, Господа Саваота! В день помсти Він відплатить своїм ворогам. Меч Господа пожиратиме! Він насититься і нап’ється їхньої крові, – все це стане жертвоприношенням моєму Владиці, Господу Саваоту, в північному краю біля ріки Євфрат.
11 Піди до Гілеаду й візьми бальзаму, дівчино, дочко Єгипту. Проте надаремно ти примножуєш ліки, – зцілення для твоїх ран немає.
12 Народи почули про ганьбу твою, бо земля сповнилася твоїми зойками, адже, втікаючи , витязь наштовхнувся на іншого витязя, і разом обидва впали!
13 Слово, яке Господь провістив пророку Єремії, про те, що вавилонський цар Навуходоносор нападе і спустошить єгипетський край.
14 Проголосіть у Єгипті, повідомте у Міґдолі й оповістіть у Нофі (Мемфісі ) та в Тахпанхесі! Подайте клич: Вставайте і готуйтеся, оскільки меч пожиратиме усе довкола тебе!
15 Чому полягли твої лицарі? Вони не встояли, бо Сам Господь їх повалив.
16 Як же стало багато тих, котрі спотикаються, падають один на одного й один одному говорять: Вставаймо й повертаймося до нашого народу, на нашу батьківщину, – подалі від згубного меча!
17 А фараонові, єгипетському цареві, дадуть прізвисько: Хвалько, що пропустив догідний час.
18 Як Я живий, – присягається Цар на Ім’я Господь Саваот, – станеться так: як підноситься гора Тавор серед інших гір, як і Кармел знаходиться біля моря, так певно прийде він (Навуходоносор ).
19 Збирай у мішок свої пожитки, мешканко Єгипту, й готуйся до полону, тому що Ноф (Мемфіс ) перетвориться на руїни, – буде зруйнований й залишиться без мешканців.
20 Єгипет – вродлива телиця, але з півночі летить овід.
21 Навіть найманці в його війську подібні до відгодованих телят, але й вони обернулися і всі пустилися навтіки, позаяк не спроможні встояти, адже на них нагрянув день їхнього нещастя, – час відплати.
22 Сичання його (Єгипту ) голосу буде подібне до змії, бо вони (халдеї ) йдуть із військом, виступають проти нього з сокирами, наче дроворуби.
23 Вони вирубають його ліси, – говорить Господь, – хоч вони й не прохідні, адже вони численніші за сарану, – і їх не порахувати.
24 Осоромлена дочка Єгипту й віддана північному народу на поталу.
25 Ось що говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Я покараю Амона із Но, фараона і весь Єгипет, його богів та його царів, – фараона й тих, що на нього покладаються.
26 Я віддам їх у руки тих, що зазіхають на їхнє життя, – в руки вавилонського царя Навуходоносора і в руки його слуг, – хоча пізніше Єгипет знову відродиться і буде заселеним, як за давніх часів, – провіщає Господь.
Бог не знищить Ізраїль
27 Ти ж, слуго Мій, Якове, не бійся, і не тривожся, Ізраїлю, тому що Я врятую з далекого краю тебе і твоїх нащадків, – з країн їхньої неволі! Повернеться Яків і житиме спокійно в повній безпеці, бо не стане того, хто завдавав би йому страху.
28 Не бійся, Мій слуго Якове, – говорить Господь, – бо Я з тобою. Адже Я вигублю всі народи, серед яких Я тебе розпорошив, – тебе ж не знищу. Я покараю тебе справедливо, й непокараним тебе не залишу.
Proroctwa dotyczące Egiptu
1 To, co jako słowo Pana doszło proroka Jeremiasza o narodach:
2 O Egipcie; przeciwko wojsku faraona Nechona, króla egipskiego, które stało nad rzeką Eufrat pod Karkemisz, a które pobił Nebukadnesar, król babiloński, w czwartym roku Jojakima, syna Jozjasza, króla judzkiego.
3 Przygotujcie tarcze i puklerze
i wystąpcie do boju!
4 Zaprzęgnijcie konie i dosiądźcie rumaków,
i stańcie w hełmach; naostrzcie włócznie,
przywdziejcie pancerze!
5 Dlaczego oni są zatrwożeni?
Dlaczego cofają się, a ich rycerze są pobici,
rzucają się do ucieczki, nawet się nie odwracając?
Zgroza dokoła — mówi Pan.
6 Nie zdoła uciec chyży, nie zdoła ocalić się bohater;
zachwiali się i padli na północy,
nad brzegiem rzeki Eufrat.
7 Któż to jak Nil wzbiera?
Jak strumienie burzą się jego wody.
8 Egipt jak Nil wzbiera
i jak strumienie burzą się wody.
Powiedział: Wzbiorę, zakryję ziemię,
zniszczę miasta i ich mieszkańców.
9 Nacierajcie, konie! Pędźcie rydwany!
Wystąpcie, rycerze, Kuszyci
i Putejczycy, zbrojni w tarcze,
i Ludejczycy, którzy napinacie łuk.
10 Lecz ów dzień należy do Wszechmocnego, Pana Zastępów,
to dzień pomsty, aby się pomścił nad swoimi wrogami!
Miecz Pana pożera, nasyca się i upaja ich krwią,
gdyż Wszechmocny, Pan Zastępów wyprawia ucztę ofiarną
w ziemi północnej, nad rzeką Eufrat.
11 Idź do Gileadu i przynieś balsam, dziewicza córko egipska!
Daremnie zażywasz mnóstwa leków,
nie ma dla ciebie uzdrowienia.
12 Narody słyszały o twojej hańbie,
a ziemia jest pełna twojego krzyku,
gdyż bohater potknął się o bohatera,
obaj razem upadli.
13 Słowo, które Pan wypowiedział do Jeremiasza, że Nebukadnesar, król babiloński, przyjdzie, aby podbić ziemię egipską.
14 Zwiastujcie w Egipcie i głoście w Migdol,
głoście w Nof i w Tachpanches,
mówcie: Stań i przygotuj się,
gdyż miecz już pożera dookoła ciebie!
15 Dlaczego uciekł Apis, twój byk się nie ostał?
Ponieważ Pan zadał mu potężny cios,
16 Więc potknął się i upadł.
I mówili jeden do drugiego:
Wstańmy i wróćmy
przed okrutnym mieczem
do naszego ludu
i do naszej ziemi rodzinnej!
17 Nadajcie faraonowi, królowi egipskiemu, imię:
Wrzawa, która przekracza, swój czas!
18 Jako żyję Ja, mówi Król,
a imię jego Pan Zastępów:
Jak się wynosi Tabor między górami
i jak Karmel nad morzem,
takim on nadciągnie.
19 Przygotuj sobie toboły na niewolę, tubylcza córko egipska,
gdyż Nof będzie pustkowiem,
spalone, bez mieszkańców!
20 Dorodną jałowicą jest Egipt,
lecz nadlatuje na nią z północy giez.
21 Nawet najemni żołnierze w jego szeregach
są jak tuczone cielęta;
odwrócą się i uciekną wszyscy,
nie wytrzymają, gdyż przyjdzie na nich
dzień ich zagłady, czas ich kary.
22 Syk jak u syczącego węża słychać,
gdy nadciągają zastępy jego wojska,
z siekierami ruszają na niego jak drwale.
23 Wyrębują jego las — mówi Pan —
gdyż jest nie do przebycia;
albowiem jest ich więcej niż szarańczy
i są nie do zliczenia.
24 Okryta jest hańbą córka egipska,
wydana została w ręce ludu północnego.
25 Mówi Pan Zastępów, Bóg Izraela:
Oto Ja nawiedzę Amona z No
i faraona, i Egipt, i jego bogów,
i jego królów,
i tych, którzy na nim polegają,
26 I wydam ich w ręce tych, którzy czyhają na ich życie,
w rękę Nebukadnesara, króla babilońskiego,
i w ręce jego sług,
lecz potem będzie zamieszkały jak za dni dawnych — mówi Pan.
27 Lecz ty nie bój się, sługo mój, Jakubie,
i nie trwóż się, Izraelu,
bo oto Ja wybawię cię choćby z daleka,
a twoich potomków z ziemi ich niewoli.
I Jakub powróci, i będzie miał spokój,
i będzie bezpieczny, a nikt go nie zatrwoży.
28 Ty nie bój się, sługo mój, Jakubie — mówi Pan — bo Ja jestem z tobą;
gdyż wygładzę doszczętnie wszystkie narody,
wśród których cię rozproszyłem,
lecz ciebie nie zgładzę,
gdyż ciebie będę karcił według prawa
i nie pozostawię cię całkowicie bez kary.