Пісня про виноградник
1 Заспіваю моєму Улюбленому пісню мого Улюбленого про Його виноградник. В мого Улюбленого був виноградник у родючому місці на схилі гори.
2 Він перекопав його, очистив його від каміння і засадив його добірною виноградною лозою, – побудував посеред нього башту і викопав у ньому чавило . Він очікував, що лоза родитиме хороші грона винограду, а вона вродила дикі ягоди.
3 Тепер же ви, мешканці Єрусалима і мужі Юди, розсудіть між Мною і між Моїм виноградником.
4 Що ще Я мав би зробити для Мого виноградника, чого Я для нього не зробив? Чому ж, коли Я чекав, що він принесе добрий виноград, а він вродив дикі ягоди?
5 Отже, тепер Я сповіщу вам, що зроблю з Моїм виноградником. Заберу його огорожу, і нехай його нищать, – зруйную його стіну, і його топтатимуть, –
6 залишу його на спустошення. Його не будуть ні обрізувати, ні обкопувати, і він заросте терниною і будяками. А ще Я накажу хмарам, щоб не зрошували його дощем.
7 Виноградник Господа Саваота – це рід Ізраїля, і нащадки Юди – Його улюблені саджанці. Він сподівався правосуддя, – а тут кровопролиття, справедливості, – а ось голосіння.
Шестиразове «Горе»
8 Горе тим, що прилучають дім до дому, приєднують поле до поля, так що іншим немає місця, – так ніби ви одні поселені на землі.
9 До мого слуху долинув голос Господа Саваота: Через те багато будинків опустіють, – великі гарні оселі залишаться без мешканців.
10 Бо десять акрів виноградника даватиме лише один бат, а хомер посіяного вродить тільки ефу .
11 Горе тим, котрі з самого ранку шукають п’янких напоїв, і до пізнього вечора розпалюються вином!
12 На їхніх бенкетах є арфа, цитра, тимпан, сопілка і, звичайно ж, вино, тоді як на Господні діяння не вважають, і про діла Його рук не думають.
13 Тому Мій народ піде в полон несподівано, – його можновладці голодуватимуть, а чимало його громадян умліватимуть від спраги.
14 Тому шеол вже розширився і понад міру відкрив свою пащу, – туди зійде його (народу ) велич, безліч його багатств, його галас і все, що їх веселить.
15 Так буде впокорена людина, буде принижений чоловік, і опустяться очі гордих.
16 А Господь Саваот буде піднесений через суд, – Святий Бог виявить Свою святість у справедливості.
17 І будуть пастися вівці в місті , як на своєму пасовиську, а чужинці їстимуть залишене після спустошення багатих.
18 Горе тим, котрі тягнуть за собою гріхи, наче шнурами марноти, і беззаконня – наче мотузками від воза.
19 і при цьому, іронізуючи, кажуть: Нехай поспішить, пришвидшить Своє діло, аби ми Його побачили; нехай наблизиться Святий Ізраїлів зі Своїм задумом, щоб ми Його пізнали!
20 Горе тим, котрі зло величають добром, а добро – злом; котрі темряву вважають світлом, а світло – темрявою; котрі гірке називають солодким, а солодке – гірким.
21 Горе тим, хто мудрий у власних очах і розумний перед самим собою.
22 Горе тим, котрі хоробрі пити вино, й могутні у виготовленні міцних напоїв;
23 котрі за хабарі виправдовують винуватого, а невинному відмовляють у справедливості.
24 Тому, як вогонь пожирає солому, і полум’я нищить стерню, так зітліє, наче порох, навіть їхній корінь, а їхній цвіт розвіється, як курява. Адже вони відкинули Закон Господа Саваота і знехтували словом Святого Ізраїлевого.
25 Через те запалав Господь гнівом на Свій народ. Він простягнув проти нього Свою руку й вдарив його так, що затремтіли гори, а їхні трупи лежали, наче гній, на вулицях. І при всьому цьому Його гнів не припиниться, а Його рука залишиться простягнутою.
26 Тож Він підніме стяг у напрямку далекого народу, – покличе його посвистом від країв землі, – і той легко та швидко прибуде.
27 Немає з-посеред нього жодного втомленого, ні того хто спотикався б, – ніхто не задрімає і не засне. Не ослабиться пояс на його крижах, і ремінці його взуття не порвуться.
28 Його стріли нагострені, і всі його луки натягнуті; копита його коней немов кремінь, а його колеса – наче вихор.
29 Його ричання, ніби лев’яче, – він ричить, як левчук. З риком, він хапає здобич, несе її, і немає того, хто міг би врятувати!
30 Того дня він ричатиме над нею (здобиччю ), наче ревіння моря, – куди лишень глянеш на землю, скрізь непроглядна темрява, – навіть світло померкло в темних хмарах.
Pieśń o winnicy
1 Zaśpiewam mojemu ulubieńcowi
ulubioną jego pieśń o jego winnicy.
Ulubieniec mój miał winnicę na pagórku urodzajnym.
2 Przekopał ją i oczyścił z kamieni,
i zasadził w niej szlachetne szczepy.
Zbudował w niej wieżę i wykuł w niej prasę,
oczekiwał, że wyda szlachetne grona,
lecz ona wydała złe owoce.
3 Teraz więc, obywatele jeruzalemscy i mężowie judzcy,
rozsądźcie między mną i między moją winnicą!
4 Cóż jeszcze należało uczynić mojej winnicy, czego ja jej nie uczyniłem?
Dlaczego oczekiwałem, że wyda szlachetne grona,
a ona wydała złe owoce?
5 Otóż teraz chcę wam ogłosić,
co uczynię z moją winnicą:
Rozbiorę jej płot, aby ją spasiono,
rozwalę jej mur, aby ją zdeptano.
6 Zniszczę ją doszczętnie: Nie będzie przycinana ani okopywana,
ale poróśnie cierniem i ostem,
nadto nakażę obłokom, by na nią nie spuszczały deszczu.
7 Zaiste, winnicą Pana Zastępów jest dom izraelski,
a mężowie judzcy ulubioną jego latoroślą.
Oczekiwał prawa, a oto — bezprawie;
sprawiedliwości, a oto — krzyk.
„Biada złym…”
8 Biada tym, którzy przyłączają dom do domu,
a rolę do roli dodają,
tak że nie ma wolnego miejsca
i tylko wy sami osiedliście w kraju.
9 Dlatego w moich uszach rozległ się głos Pana Zastępów:
Zaiste, wiele domów spustoszeje,
wielkie i piękne pozostaną bez mieszkańca.
10 Bo dziesięć morgów winnicy wyda jedną baryłkę wina,
a jeden korzec ziarna wyda pół korca.
11 Biada tym, którzy od wczesnego rana gonią za trunkiem,
których do późnego wieczora rozpala wino,
12 A na ich ucztach jest cytra i lutnia,
bębenek i flet oraz wino,
lecz na dzieło Pana nie patrzą,
a sprawy jego rąk nie widzą.
13 Dlatego mój lud pójdzie w niewolę,
bo nic nie rozumie,
jego szlachetni umrą z głodu, a jego pospólstwo uschnie z pragnienia.
14 Dlatego piekło rozwarło swoją gardziel
i nad miarę rozdziawiło swoją paszczę,
i wpadnie w nie jego przepych
i zgiełkliwe pospólstwo
i ci, którzy się w nim weselą.
15 Wtedy ukorzy się człowiek
i uniży się mąż,
a oczy dumnych będą spuszczone.
16 Lecz Pan Zastępów będzie wywyższony przez sąd,
a Święty Bóg okaże się świętym przez sprawiedliwość.
17 I paść się będą owce jak na własnym wygonie,
a kozły żywić się na pustkowiu bogatych.
18 Biada tym, którzy ściągają winę sznurami nieprawości,
a grzech jakby powrozami wozów,
19 Którzy mówią: Niech przynagli,
niech przyśpieszy swoje dzieło, abyśmy widzieli,
niech wnet się spełni zamysł Świętego Izraelskiego, abyśmy go poznali.
20 Biada tym, którzy zło nazywają dobrem, a dobro złem,
którzy zamieniają ciemność w światłość, a światłość w ciemność,
zamieniają gorycz w słodycz, a słodycz w gorycz.
21 Biada tym, którzy we własnych oczach uchodzą za mądrych
i we własnym mniemaniu za rozumnych!
22 Biada tym, którzy są bohaterami w piciu wina
i mocarzami w mieszaniu mocnego napoju,
23 Którzy uniewinniają winowajcę za łapówkę,
a niewinnym odmawiają sprawiedliwości.
24 Dlatego jak pożera słomę język ognia i ginie w płomieniu plewa,
tak zgnije ich korzeń, a ich kwiat uleci jak proch,
gdyż odrzucili zakon Pana Zastępów
i wzgardzili słowem Świętego Izraelskiego.
25 Przeto zapłonął gniew Pana przeciwko jego ludowi
i wyciągnął swoją rękę przeciwko niemu i uderzył weń,
tak że zadrżały góry, a ich trupy leżały jak gnój na ulicach.
Mimo to nie ustawał jego gniew,
a jego ręka jeszcze jest wyciągnięta.
26 I wywiesi chorągiew dla narodu z daleka,
i świstem zwabi go od krańców ziemi,
a oto ten śpiesznie i szybko nadejdzie.
27 Nikt wśród nich nie jest zmęczony ani się nie potyka,
nikt nie drzemie ani nie śpi.
Nie rozluźnia się pas na jego biodrach,
nie rozrywa się rzemyk jego sandałów.
28 Jego strzały są ostre a wszystkie jego łuki napięte,
kopyta jego koni są jak krzemień,
a jego koła jak huragan.
29 Jego ryk jak u lwa i ryczy jak lwiątka,
warcząc porywa łup i unosi,
i nikt mu nie wyrwie.
30 I zahuczy nad nim w owym dniu jak huczy morze.
Gdy spojrzeć na ziemię, oto niepokojąca ciemność
i światło przyćmione przez ciemne obłoki.