Смертельна хвороба Єзекії та його чудесне зцілення
1 У той час Єзекія смертельно захворів. До нього прийшов пророк Ісая, син Амоса, і сказав йому, що говорить Господь: Віддай розпорядження своїм домашнім, бо ти не виздоровієш, а помреш.
2 Єзекія повернувся обличчям до стіни, і став молитися до Господа,
3 говорячи: О, Господи, згадай, благаю, як я ходив перед Тобою в правді та вірності серця й робив те, що Тобі до вподоби! Після цих слів Єзекія почав гірко ридати.
4 І було Господнє слово до Ісаї такого змісту:
5 Іди і повідом Єзекію, що говорить Господь, Бог твого батька Давида: Почув Я твою молитву, і побачив твої сльози, – Я додаю до твого віку ще п’ятнадцять років.
6 Я захищу тебе і це місто від ассирійського царя, – Я берегтиму це місто.
7 І ось тобі ознака від Господа, що Господь здійснює обіцяне слово:
8 Я заверну назад на десять ступенів тінь від сонця, що вже пройшла, по ступенях Ахазових . І повернулась тінь від сонця назад на десять ступенів, по ступенях, по яких вона вже пройшла.
Молитва царя Єзекії після його зцілення
9 Запис юдейського царя Єзекії, після того як він був хворий і виздоровів від своєї хвороби.
10 Я вважав, що в половині мого віку я буду позбавлений решти моїх літ, – я повинен відійти до брам Шеолу,
11 тому й казав: Більше не побачу я Господа, – мого Господа на землі живих; більше не бачитиму й людей – мешканців краю.
12 Домівка моя розібрана, й забрана від мене, як намет пастуха. Я згортаю, як ткач, своє життя, – Він мене відтинає від основи. Як удень, так і вночі я чекаю свого кінця.
13 Аж до ранку волаю я про допомогу, тоді як Він, наче лев, трощить мої кості, вдень і вночі наближаючи мою кончину.
14 Я скиглю, наче ластівка чи журавель, туркочу, як голуб, – я змучився, дивлячись угору. Владико мій, я пригнічений, – заступись за мене!
15 Що мені ще казати? Адже, що Він мені пообіцяв, те зробить. У гіркоті своєї душі доживатиму свій вік.
16 Мій Владико! Чим живуть усі люди, у тому і життя мого духа. Але Ти оздоровиш мене, дасиш мені життя!
17 Дійсно, добром і миром обернулась моя велика гіркота, – любов Твоя спасла мою душу від зіпсуття, – Ти позад Себе викинув усі мої гріхи.
18 Адже не шеол Тебе прославлятиме, й не мертві хвалитимуть Тебе, – не ті, котрі сходять у могилу, покладатимуться на Твоє милосердя.
19 Живий, тільки живий Тебе прославлятиме, як оце я сьогодні, – батько дітям сповіщатиме про Твоє милосердя!
20 Господь – спасіння моє, тому в усі дні нашого життя співатимемо в Господньому Храмі.
21 І сказав Ісая: Нехай зроблять пластир зі смокв (інжиру ), й прикладуть його до пухлини, і він виздоровіє.
22 А Єзекія запитав: Яка ознака, що я знову піду в Господній Дім !
Choroba, wyzdrowienie i pieśń dziękczynna Hiskiasza
(II Król. 20,1—11II Kron. 32,24—26)1 W owych dniach Hiskiasz śmiertelnie zachorował. I przyszedł do niego Izajasz, syn Amosa, prorok, i rzekł do niego: Tak mówi Pan: Uporządkuj swój dom, albowiem umrzesz, a nie będziesz żył.
2 Wtedy Hiskiasz obrócił się twarzą do ściany i modlił się do Pana,
3 I rzekł: Ach, Panie! Wspomnij, proszę, że postępowałem wobec ciebie wiernie i szczerze i czyniłem to, co dobre w twoich oczach. Następnie Hiskiasz wybuchnął wielkim płaczem.
4 I doszło Izajasza słowo Pana tej treści:
5 Idź i powiedz Hiskiaszowi: Tak mówi Pan, Bóg Dawida, twojego ojca: Słyszałem twoją modlitwę, widziałem twoje łzy. Oto dodam do twoich dni piętnaście lat.
6 I wyrwę ciebie i to miasto z ręki króla asyryjskiego, i osłonię to miasto.
7 A taki będzie znak od Pana, że spełni Pan to, co rzekł:
8 Oto Ja cofnę o dziesięć stopni cień na stopniach, po których zachodzi słońce na słonecznym zegarze Achaza. I cofnęło się słońce o dziesięć stopni na stopniach zegara, na których już zaszło.
9 Psalm Hiskiasza, króla judzkiego, gdy był chory i wyzdrowiał ze swojej choroby:
10 Rzekłem: W połowie moich dni muszę odejść,
na resztę mych lat zostałem wezwany do bram krainy umarłych.
11 Rzekłem: Już nie ujrzę Pana, Pana w krainie żyjących,
już nie zobaczę człowieka między mieszkańcami ziemi.
12 Moja chata rozebrana i odjęta mi jak namiot pasterski.
Zwinąłeś jak tkacz moje życie,
odciąłeś mnie od krosien,
poniechałeś mnie tak w dzień, jak w nocy.
13 Wołałem o pomoc aż do rana,
jak lew, tak miażdżył wszystkie moje kości;
poniechałeś mnie tak w dzień, jak w nocy.
14 Jak pisklę jaskółcze, tak świergotałem,
gruchałem jak gołąb.
Moje oczy zmęczone, zwrócone ku górze:
Panie! Mękę cierpię, ujmij się za mną!
15 Cóż mam mówić, skoro to On rzekł do mnie
i On sam to uczynił?
Wszystek mój sen spłoszony przez gorycz mojej duszy.
16 Panie! Ciebie wyczekuje moje serce,
pokrzep mojego ducha i uzdrów mnie, ożyw mnie!
17 Zaprawdę, zbawienna była dla mnie gorycz,
lecz Ty zachowałeś duszę moją od dołu zagłady,
gdyż poza siebie rzuciłeś wszystkie moje grzechy.
18 Nie w krainie umarłych bowiem cię wysławiają,
nie chwali ciebie śmierć,
nie oczekują twojej wierności ci, którzy zstępują do grobu.
19 Żywy, tylko żywy wysławia ciebie, jak ja dzisiaj,
ojciec dzieciom ogłasza twoją wierność.
20 O Panie! Wybaw nas! A będziemy grać na strunach przed domem Pana
po wszystkie dni naszego życia.
21 I rzekł Izajasz: Niech wezmą plaster figowy i przyłożą go na wrzód, aby wyzdrowiał.
22 I rzekł Hiskiasz: Jakiż jest znak, że znowu będę mógł iść do domu Pana?