Повстання веніямінця Шеви
1 Серед них (Ізраїльтян) був один веніямінець – негідний чоловік на ім’я Шева, син Біхрі. Він засурмив у сурму і вигукнув: Нічого спільного в нас нема з Давидом, й не маємо жодної спадщини в сині Єссея! Ізраїльтяни, розходьтесь по своїх оселях!
2 Після цього всі Ізраїльтяни, залишивши Давида, пішли за Шевою, сином Біхрі. А Юдеї залишились зі своїм царем від Йордану і аж до самого Єрусалима.
3 Прибувши до свого палацу в Єрусалим, Давид взяв десять колишніх наложниць, котрих залишав стерегти дім, і помістив їх у домі під охороною варти. Вони залишались на його утриманні, але він з ними не спілкувався. Так вони й жили як удовиці, усамітненими до своєї смерті.
4 Цар звелів Амасі: Протягом трьох днів склич мені мужів Юди, і сам будь присутнім.
5 Тож Амаса пішов скликати Юдеїв, але не вклався в призначений для нього час,
6 тому Давид сказав Авішаю: Тепер Шева, син Біхрі, може наробити нам більше лиха, аніж Авесалом, тому візьми воїнів свого володаря і дожени його, аби часом він не захопив якогось укріпленого міста та не втік від нас.
7 Отже, з Єрусалима вирушили хоробрі воїни Йоава разом з керетійцями та пелетійцями в погоню за Шевою, сином Біхрі.
8 Вони були вже біля Великого Каменя (Скелі ), що в Ґівеоні, коли їм назустріч появився Амаса. А Йоав мав на собі військовий плащ, поверх якого збоку висів у піхві, припасований до його пояса меч. Коли він ступив уперед, меч випав з піхви .
9 Йоав сказав до Амаси: Як твоє здоров’я, мій брате? І вхопив Йоав правою рукою бороду Амаси, як ніби хотів його поцілувати.
10 Амаса ж не зауважив меча, що був у другій руці Йоава. Він уразив Амасу в живіт, так що його нутрощі випали на землю; повторного удару не було, бо той помер. Після цього Йоав разом зі своїм братом Авішаєм вирушили в погоню за Шевою, сином Біхрі.
11 А один із воїнів Йоава, зупинившись над тілом убитого, заволав: Хто відданий Йоаву і хто за Давидом, – вперед за Йоавом.
12 Тіло Амаси лежало в крові посеред дороги, і цей воїн зауважив, що все військо зупиняється біля нього. Тому він відтягнув Амасу з дороги на поле, та накинув на нього плащ, оскільки він побачив, що кожен, хто проходив повз нього, зупинявся.
13 Таким чином, коли тіло Амаси прийняли з дороги, все військо побігло за Йоавом, у погоні за Шевою, сином Біхрі.
14 А Шева пройшов через усі Ізраїлеві племена аж до Авел-Бет-Маахи; зібралися і також пішли за ним у місто всі біхрійці.
15 Отже, усе військо Йоава підійшло, і взяло в облогу Авел-Бет-Мааху. Вони насипали навколо стін міста вал, готуючись штурмом зруйнувати стіну.
16 А тим часом одна мудра жінка заволала зі стіни міста: Послухайте! Послухайте! Передайте Йоаву, щоб він підійшов сюди, – я хочу з ним поговорити!
17 А коли він підійшов до неї, жінка запитала: Чи це ти Йоав? Він же відповів: Так, я! Вона ж сказала йому: Вислухай слова твоєї слугині! А він відповів: Я тебе слухаю!
18 Тоді вона почала говорити такі слова: В давні часи у наших пращурів була приказка такого змісту: Обов’язково порадьтесь у Авелі! Після того все добре закінчувалось.
19 Ми є одним зі спокійних і вірних міст Ізраїлю, а ти хочеш зруйнувати матір Ізраїльських міст? Для чого нищиш Господню спадщину?
20 Відповідаючи, Йоав сказав: Ні! Ні! У жодному разі я не хочу нищити й руйнувати.
21 Йдеться лише про одного чоловіка з Єфремового нагір’я на ім’я Шева, син Біхрі, котрий підняв свою руку на царя Давида. Видайте його одного, і я відійду від міста! Тоді жінка сказала Йоаву: Зараз його голову скинуть тобі зі стіни!
22 І та жінка пішла та своїм мудрим словом переконала весь народ. Тож відтяли голову Шеви, сина Біхрі, й кинули її Йоаву. Після цього він засурмив у ріг, і все військо відступило від міста, – кожен пішов до свого намету. Потім Йоав повернувся в Єрусалим до царя.
Найближче оточення Давида
23 Отже, Йоав став воєначальником над усім військом Ізраїлю, а Беная, син Єгояди, очолив керетійців і пелетійців;
24 Адорам був податківцем і керував трудовою повинністю , а Йосафат, Ахілудів син, був начальником канцелярії ;
25 Шева був писарем, а Садок, і Авіятар – священики;
26 так само Іра з Яіра був особистим священиком Давида.
Rokosz Szeby i jego stłumienie
1 Zdarzyło się, że był tam pewien niegodziwy człowiek imieniem Szeba, syn Bikriego, Beniaminita, który zadął w trąbę i zawołał:
My udziału w Dawidzie nie mamy,
Nie mamy dziedzictwa w synu Isajego,
Izraelici, idźcie, każdy do swojego namiotu!
2 Odeszli więc wszyscy mężowie izraelscy od Dawida i poszli za Szebą, synem Bikriego; lecz mężowie judzcy od Jordanu aż po Jeruzalem skupili się wokół swojego króla.
3 A gdy Dawid przybył do swojego domu w Jeruzalemie, kazał zabrać owe dziesięć nałożnic, które pozostawił, aby strzegły domu, i oddał je pod straż; utrzymywał je, lecz z nimi nie obcował. I były one pod strażą aż do dnia swojej śmierci, żyjąc niby we wdowieństwie.
4 Potem rozkazał król Amasie: Skrzyknij mi mężów judzkich w ciągu trzech dni; ty także się staw!
5 Poszedł więc Amasa, aby skrzyknąć Judejczyków. Lecz gdy przeciągnął termin zbiórki, jaki mu król wyznaczył,
6 Rzekł Dawid do Abiszaja: Teraz Szeba wyrządzi nam większą szkodę niż Absalom; weź więc ty sługi swego pana i puść się za nim w pogoń, aby przypadkiem nie zajął jakich miast warownych i nie sprawił nam kłopotu.
7 Wyruszyli z nim tedy wojownicy Joaba i Kreteńczycy, i Pletejczycy wraz ze wszystkimi rycerzami, i wyszli z Jeruzalemu, aby puścić się w pogoń za Szebą, synem Bikriego.
8 Gdy byli przy Wielkim Kamieniu, który jest w Gibeonie, Amasa ich wyprzedził. A Joab miał na sobie płaszcz żołnierski, a na nim miecz w pochwie przypasany do bioder, lecz ten mu się wysunął i wypadł.
9 I rzekł Joab do Amasy: Czyś zdrów, mój bracie? I pochwycił Joab Amasę prawą ręką za brodę, pod pozorem, że chce go pocałować.
10 Amasa zaś nie zauważył miecza w drugiej ręce Joaba. Ten zaś ugodził go w brzuch, tak iż wylał jego wnętrzności na ziemię bez drugiego ciosu, i tamten umarł. Potem Joab wraz ze swoim bratem Abiszajem puścili się w pogoń za Szebą, synem Bikriego.
11 Jeden zaś z pachołków Joaba stał przy zwłokach i wołał: Kto sprzyja Joabowi i kto jest za Dawidem, niech podąża za Joabem.
12 Amasa zaś zbroczony krwią leżał na środku gościńca; lecz gdy ten człowiek zauważył, że każdy przystaje przy nim, usunął Amasę z gościńca na pole i narzucił na niego płaszcz, ponieważ zauważył, że każdy, kto przechodził, przystawał.
13 Gdy tedy uprzątnięto go z gościńca, szedł każdy za Joabem w pogoni za Szebą, synem Bikriego.
14 Ten zaś przeciągnął przez wszystkie plemiona izraelskie aż do Abel-Beer-Maaka; zebrali się też wszyscy Bikryci i także poszli za nim.
15 Gdy doszli tam, oblegli go w Abel-Beer-Maaka i usypali wokół miasta szaniec, sięgający aż do muru, a wszystek lud zbrojny, który był z Joabem, szturmował, aby zburzyć mur.
16 Wtem pewna roztropna kobieta zawołała z wewnątrz miasta: Słuchajcie, słuchajcie! Powiedzcie Joabowi: Podejdź tutaj, a ja z tobą porozmawiam.
17 A gdy podszedł do niej, kobieta zapytała: Czy ty jesteś Joab? A on odpowiedział: Ja jestem. I rzekła do niego: Wysłuchaj słów swojej służebnicy! On odpowiedział: Słucham.
18 Ona rzekła: Dawnymi czasy mówiono tak: Niech się zapytają w Abel i w Dan, a rzecz dobrze się skończy.
19 Ja jestem jednym ze spokojnych i wiernych miast Izraela, a ty chcesz zniszczyć gród, matkę w Izraelu. Dlaczego chcesz pochłonąć dziedzictwo Pana?
20 W odpowiedzi Joab rzekł: Uchowaj Boże, uchowaj Boże, żebym miał gubić i niszczyć!
21 Nie tak ma się ta sprawa; lecz pewien człowiek z pogórza efraimskiego imieniem Szeba, syn Bikriego, podniósł swoją rękę na króla, na Dawida; wydajcie jego samego, a odstąpię od miasta. Wtedy rzekła ta kobieta do Joaba: Zaraz zostanie ci wyrzucona jego głowa przez mur.
22 I kobieta ta zwróciła się do całego ludu ze swoją mądrością, i ucięli Szebie, synowi Bikriego, głowę, i rzucili ją Joabowi. Ten zaś kazał zatrąbić i odstąpili od miasta. Każdy udał się do swego namiotu, Joab zaś powrócił do Jeruzalemu, do króla.
Dostojnicy królewskiego dworu Dawida
23 Joab został postawiony nad całym wojskiem izraelskim, Benaja, syn Jehojady, nad Kreteńczykami i Pletejczykami,
24 Adoram nad pańszczyzną, Jehoszafat, syn Achiluda, był kanclerzem,
25 Szewa pisarzem, Sadok i Ebiatar kapłanami.
26 Również Ira Jairyta był kapłanem Dawida.