Освячення Храму
1 Щойно Соломон закінчив молитву, як з небес зійшов вогонь і поглинув всепалення та інші жертви, після чого Храм сповнився Господньою славою.
2 І не могли вже священики ввійти в Господній Храм, оскільки Господній Храм наповнювала Господня слава.
3 Побачивши, як сходив з неба вогонь, а також Господню славу над Храмом, Ізраїльтяни попадали долілиць на кам’яну долівку й поклонились, прославляючи Господа: Він дуже добрий, і Його милосердя вічне!
4 Після цього цар з усім народом приносили перед Господом жертви.
5 Тоді цар Соломон приніс у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. Так цар з усім народом здійснили посвячення Божого Храму.
6 Священики в той час перебували на своїх місцях, виконуючи належне до них служіння. Так само й левіти з інструментами для супроводу Господнього співу, які виготовив цар Давид, щоб вони, граючи своїми руками , прославляли Господа піснею Давида: Господнє милосердя вічне. Стоячи перед ними, священики трубили в труби. Слухаючи , всі Ізраїльтяни стояли.
7 Потім Соломон освятив середину двору, що перед Господнім Храмом, бо там він приніс всепалення і жир мирних жертв, адже мідний жертовник, який спорудив Соломон, не міг умістити всіх усепалень, хлібних жертв і жиру принесених тварин .
8 У той час Соломон влаштував разом з усіма Ізраїльтянами, яких зібралось багато з усього краю, – від входу в Хамат і аж до Єгипетського Потоку, – урочисте свято протягом семи днів.
9 А восьмого дня відбулось урочисте зібрання. Адже посвячення жертовника відбувалось сім днів, – тобто сім днів тривало свято.
10 На двадцять третій день сьомого місяця він відпустив народ до своїх поселень. Усі були веселі, й від щирого серця раділи тим, як багато добра Господь учинив Давидові, Соломонові та Своєму народові, Ізраїлю.
Господь удруге з’являється Соломону
11 Отже, коли Соломон закінчив будівництво Господнього Храму й царського палацу; коли в усьому, що Соломон бажав зробити для Господнього Храму та свого палацу, йому щастило,
12 Господь з’явився Соломонові вночі й промовив до нього: Я вислухав твою молитву, і Я, дійсно, обрав Собі цей Храм як місце жертвоприношень.
13 Тому, якщо Я замкну небо, так що не буде дощу, або, коли скажу сарані, щоб спустошила край; якщо Я пошлю моровицю на Мій народ, –
14 але якщо Мій народ, який носить Моє Ім’я, впокориться й почне молитися, шукаючи спілкування зі Мною; якщо відвернеться від своєї дороги зла, то Я почую в небесах, прощу їхні гріхи, й оздоровлю їхню землю.
15 Відтепер Мої очі будуть відкриті, а Мої вуха уважні до всіх молитов з цього місця.
16 Отже, Я обрав і освятив цей Храм, щоб Моє Ім’я перебувало там навіки, як і Мої очі, та Моє серце пробуватимуть там по всі дні.
17 Так само й ти, якщо житимеш переді Мною, як жив твій батько Давид, й діятимеш у відповідності з усім, що Я тобі заповів, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх постанов,
18 то Я зміцню твій царський престол, як Я і заповів твоєму батькові Давидові, говорячи: Не забракне в тебе нащадка чоловічої статі, щоб владарювати в Ізраїлі!
19 Але якщо ви відступите й відкинете Мої постанови і Мої Заповіді, які Я вам дав; відступите й почнете служити іншим богам, поклоняючись їм,
20 то Я викореню вас із Моєї землі, яку Я вам дав, а цей Храм, який Я освятив для Свого Імені, Я геть відкину від Себе, і зроблю його приказкою й посміховиськом між усіма народами.
21 Кожен, хто проходитиме повз нього, – нині такого величного Храму, – жахнеться й промовить: І за що Господь таке учинив з цим краєм та з цим Храмом?!
22 Відповідь буде однозначною: За те, що вони залишили Господа, Бога своїх батьків, Котрий вивів їх із єгипетського краю, а приєднались до інших богів, поклонялися їм і служили їм. Саме тому Господь спровадив на них усе це лихо.
Cudowne zjawiska towarzyszące poświęceniu świątyni
1 A gdy Salomon zakończył modlitwę, spadł ogień z niebios i strawił ofiarę całopalną i ofiary rzeźne, a chwała Pańska wypełniła świątynię.
2 I nie mogli kapłani wejść do świątyni Pańskiej, gdyż chwała Pańska wypełniła świątynię Pańską.
3 Wszyscy synowie izraelscy zaś, widząc ogień spadający i chwałę Pańską nad świątynią, przyklęknęli twarzą do ziemi na posadzce i oddali pokłon, wysławiając Pana, że jest dobry i że na wieki trwa łaska jego.
Czynności kultowe w dniu poświęcenia świątyni
4 Król zaś i cały lud składali ofiary przed Panem.
5 Złożył tedy król Salomon na ofiarę dwadzieścia dwa tysiące wołów i sto dwadzieścia tysięcy owiec; w ten sposób poświęcili, król i cały lud, świątynię Bożą,
6 Kapłani zaś pełnili swoje czynności, również Lewici z przyborami do wtóru pieśniom dla Pana, które kazał sporządzić król Dawid ku wysławianiu Pana, że na wieki trwa łaska jego, gdy Dawid za ich pośrednictwem chwalił Pana; naprzeciw nich kapłani dęli w trąby, a cały Izrael stał.
7 Następnie poświęcił Salomon środek dziedzińca, który był przed świątynią Pana, złożywszy tam ofiary całopalne i tłuszcz ofiar pojednania; ołtarz spiżowy bowiem, który Salomon kazał sporządzić, nie mógł pomieścić ofiary całopalnej, ofiary z pokarmów i z tłuszczów.
Czas trwania uroczystości poświęcenia świątyni
8 W tym to czasie obchodził Salomon, a wraz z nim cały Izrael, ogromne zgromadzenie ludu, począwszy od miejsca, gdzie się idzie do Chamat, aż po Rzekę Egipską, uroczyste święto przez siedem dni,
9 Ósmego dnia zaś odbyli uroczyste zebranie, gdyż poświęcenie ołtarza obchodzili przez siedem dni i święto przez siedem dni.
10 W dwudziestym trzecim dniu siódmego miesiąca rozpuścił lud do jego namiotów, radosny i dobrej myśli z powodu dobroci, jaką Pan okazał Dawidowi i Salomonowi oraz Izraelowi, swojemu ludowi.
Ponowne ukazanie się Pana Salomonowi
(I Król. 9,1—9)11 A gdy Salomon dokończył świątynię Pańską i pałac królewski, i gdy pomyślnie wykonał wszystko, co umyślił w swoim sercu, aby uczynić w świątyni Pańskiej i w swoim pałacu,
12 Ukazał się Pan Salomonowi w nocy i rzekł do niego: Wysłuchałem twojej modlitwy i wybrałem sobie miejsce to na dom ofiarny.
13 Gdy zamknę niebiosa, tak iż nie będzie deszczu, albo gdy każę szarańczy, aby objadła ziemię, albo gdy ześlę zarazę na mój lud,
14 I ukorzy się mój lud, który jest nazwany moim imieniem, i będą się modlić, i szukać mojego oblicza, i odwrócą się od swoich złych dróg, to Ja wysłucham z niebios, i odpuszczę ich grzechy i ich ziemię uzdrowię.
15 I będą moje oczy otwarte, i moje uszy uważne na modlitwę w tym miejscu zanoszoną.
16 Bo oto wybrałem i poświęciłem tę świątynię, aby tam było moje imię na wieki, i moje oczy, i moje serce tam będą skierowane po wszystkie dni.
17 Jeśli tedy będziesz postępował wobec mnie tak, jak postępował Dawid, twój ojciec, czyniąc wszystko, co ci nakazałem, i przestrzegając moich przykazań i ustaw,
18 Utwierdzę tron twojego królestwa, jak sprzymierzyłem się z Dawidem, twoim ojcem, mówiąc: Nie braknie ci męskiego potomka na władcę w Izraelu.
19 Lecz jeśli odwrócicie się i porzucicie moje przykazania i nakazy, które wam dałem i zechcecie pójść służyć innym bogom i im oddawać pokłon,
20 To wykorzenię Izraela z mojej ziemi, którą im dałem, a tę świątynię, którą poświęciłem dla mego imienia, odrzucę od mego oblicza i uczynię ją osnową przypowieści i przedmiotem drwin u wszystkich ludów.
21 A nad tą świątynią, która była tak wyniosła, każdy przechodzący mimo wzdrygnie się i powie: Za co uczynił tak Pan tej ziemi i tej świątyni?
22 Wtedy odpowiedzą: Za to, że opuścili Pana, Boga swoich ojców, który wyprowadził ich z ziemi egipskiej, i przyłączyli się do innych bogów, i pokłon im oddawali, i służyli im, za to sprowadził Pan na nich to całe nieszczęście.