Єзекія святкує Пасху та Свято Опрісноків
1 Єзекія послав до всього Ізраїлю та до Юдеїв гінців з листами, починаючи з Єфрема та Манассії, закликаючи прийти до Господнього Храму в Єрусалим, аби разом справити Пасху для Господа, Бога Ізраїлю.
2 Цар порадився зі своїми можновладцями та з громадою Єрусалима, й було вирішено відзначити Пасху в другому місяці .
3 Адже не було можливості її справити в призначений для цього час, оскільки ще недостатньо було священиків, які освятились, – та й народ не міг прибути вчасно до Єрусалима.
4 Тому така пропозиція була найбільш оптимальною, як для царя, так і для всієї громади.
5 Після цього вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, – від Вірсавії й до Дана, – щоб усі прибули в Єрусалим для відзначення Пасхи Господу, Богові Ізраїлю, бо вже давно не святкували її так, як було прописано.
6 Отже, гінці з листами від царя і його можновладців поспішили по всьому Ізраїлю та Юдеї. В листах говорилось: Діти Ізраїля, наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, і Він повернеться до вас, – до всіх, котрі залишились живими, врятувавшись від рук ассирійських царів.
7 І не уподібнюйтесь до ваших батьків та до ваших братів, котрі відступили від Господа, Бога своїх батьків, через що Він і віддав їх на спустошення, як ви самі бачите.
8 Тож тепер не будьте тугошиїми, як ваші батьки! Простягніть ваші руки до Господа й прийдіть у Його Святилище, яке Він освятив навіки, та служіть Господу, вашому Богові, й Він відверне від вас Свій палкий гнів.
9 Бо якщо ви навернетесь до Господа, то й ваші брати і ваші діти відчують на собі милосердя з боку тих, котрі їх запровадили в неволю, й вони повернуться в цей край. Адже Господь, ваш Бог, милосердний і співчутливий, і Він не відверне Свого обличчя від вас, якщо ви навернетесь до Нього.
10 Отже, гінці проходили від міста до міста по краях Єфрема, Манассії аж до Завулона, але люди висміювали їх і глузували з них.
11 Проте деякі мужі з племен Асира, від Манассії та від Завулона впокорились і прибули до Єрусалима.
12 Рівно ж і на Юдеях була Божа рука, щоб зробити їх однодушними щодо виконання наказу царя і можновладців, які діяли за Господнім дорученням.
13 Таким чином у другому місяці, в Єрусалимі зібралась величезна кількість народу, щоб справити Свято Опрісноків. Отже, це зібрання виявилось дуже великим.
14 Насамперед, вони піднялись, і знищили всі ідольські жертовники, що були в Єрусалимі, а також усі жертовники для кадіння, – порозбивали їх та повкидали в потік Кедрон.
15 А чотирнадцятого дня другого місяця приготували пасхальне ягня. Засоромлені священики й левіти освятилися, і внесли жертви всепалення до Господнього Храму.
16 Вони знову зайняли належні їм місця і у відповідності з обов’язками, прописаними в законі Божого чоловіка Мойсея, священики кропили кров’ю, яку брали з рук левітів.
17 Оскільки серед зібраних було чимало людей , котрі перед цим не звершили обряду освячення, тому левіти повинні були самі різати пасхальних ягнят за всіх неосвячених, аби й вони стали освяченими для Господа.
18 Адже більша частина народу, переважно з нащадків Єфрема, Манассії, Іссахара та Завулона, не очистились, але їли Пасху не у відповідності з приписами, тому Єзекія молився за них, говорячи: Господи благий! Прости кожного,
19 хто всім своїм серцем бажає шукати Господа, Бога своїх батьків, навіть якщо він належним чином не освятився, аби уживати святиню.
20 І Господь вислухав Єзекію, й простив людям.
21 Отже, Ізраїльтяни, котрі зібрались в Єрусалимі, з великою радістю відзначали Свято Опрісноків протягом семи днів. Щодня левіти разом зі священиками щосили прославляли Господа, граючи на голосних інструментах для Господа.
22 Єзекія ж підбадьорливо розмовляв з усіма левітами, котрі так добре і вміло виконували служіння на честь Господа. Усі сім днів люди споживали святкову їжу, приносячи мирні жертви й прославляючи Господа, Бога своїх батьків.
23 Під кінець усе зібрання на своїй нараді вирішило продовжити святкування ще сім наступних днів. Тож з радістю святкували ще сім днів.
24 З цією метою Юдейський цар Єзекія, дав громаді тисячу тельців і сім тисяч овець; так само і можновладці пожертвували громаді тисячу тельців і десять тисяч овець. За цей час багато священиків також звершили обряд освячення.
25 Тому веселилась уся Юдейська громада разом зі священиками та левітами; раділи також усі ті, котрі зараз прийшли з Ізраїлю разом з усіма приходцями з Ізраїльського краю, котрі вже мешкали в Юдеї.
26 В Єрусалимі панувала велика радість, адже від часу владарювання Давидового сина Ізраїльського царя Соломона, чогось подібного в Єрусалимі ще не було .
27 Нарешті виступили священики та левіти, і поблагословили народ. Голос їхньої молитви був потужний, а їхня молитва досягала святого місцеперебування Господа на небесах!
Zaproszenie na Paschę do Jeruzalemu
1 A Potem posłał Hiskiasz do całego Izraela posłów, a do Efraimitów i Manassesytów napisał listy, aby przyszli do świątyni Pańskiej w Jeruzalemie celem odprawienia Paschy dla Pana, Boga Izraela.
2 Uradzili zaś król wraz z jego książętami i całym zgromadzeniem w Jeruzalemie, aby odprawić Paschę tę dopiero w drugim miesiącu,
3 Gdyż nie mogli jej odprawić w owym czasie, ponieważ niedostateczna liczba kapłanów się poświęciła i lud nie zebrał się w Jeruzalemie.
4 Toteż słuszną wydała się ta sprawa królowi i całemu zgromadzeniu,
5 Ustalili więc, że poda się tę wiadomość w całym Izraelu od Beer-Szeby aż po Dan, aby przybyli celem odprawienia Paschy dla Pana, Boga Izraela, w Jeruzalemie, gdyż nie obchodzono jej dotąd w tak wielkiej liczbie, jak było przepisane.
6 Rozbiegli się więc gońcy z listami od króla i jego książąt do całego Izraela i Judy, zgodnie z nakazem króla, powiadając: Synowie izraelscy! Nawróćcie się do Pana, Boga Abrahama, Izaaka i Izraela, a wtedy i On zwróci się znowu do resztki, która wam się uratowała z ręki królów asyryjskich.
7 Nie bądźcie tacy, jak wasi ojcowie i bracia, którzy sprzeniewierzyli się Panu, Bogu waszych ojców, że wydał ich na zagładę, jak to sami widzicie.
8 Nie usztywniajcie teraz waszych karków, jak wasi ojcowie, podajcie rękę Panu i przybądźcie do jego świętego przybytku, który na wieki poświęcił, i służcie Panu, waszemu Bogu, a wtedy odwróci On od was żar swego gniewu.
9 Jeżeli bowiem nawrócicie się do Pana, to wasi bracia i synowie doznają miłosierdzia od tych, którzy ich uprowadzili do niewoli, i powrócą do tej ziemi. Albowiem litościwy i miłosierny jest Pan, wasz Bóg, i nie odwróci od was swojego oblicza, jeżeli się do niego nawrócicie.
10 Szli tedy gońcy od miasta do miasta po krainie Efraimitów i Manassesytów i aż do Zebulonitów, lecz oni ich wyśmiewali i drwili z nich.
11 Wszakże niektórzy mężowie z Aszerytów, Manassesytów i Zebulonitów ukorzyli się i przybyli do Jeruzalemu.
12 Również na Judzie spoczęła ręka Boża, że natchnął ich jednomyślnością, aby spełnić nakaz króla i książąt według słowa Pańskiego.
13 I zebrał się w Jeruzalemie liczny lud, aby obchodzić Święto Przaśników w drugim miesiącu; a było to zgromadzenie bardzo liczne.
14 Zabrali się tedy do usuwania ołtarzy, które były w Jeruzalemie; usunęli też wszystkie ołtarzyki do ofiar z kadzidła i wrzucili je do potoku Kidron.
Pascha i Przaśniki
15 Potem czternastego dnia drugiego miesiąca zabili baranka paschalnego. Zawstydzeni kapłani i Lewici poświęcili się i wnieśli ofiary całopalne do świątyni Pańskiej,
16 Stanęli na swoich stanowiskach zgodnie z dotyczącym ich postanowieniem zakonu Mojżesza, męża Bożego. Kapłani kropili krwią, którą brali z rąk Lewitów.
17 Wielu bowiem było w zgromadzeniu takich, którzy się nie poświęcili, Lewici więc dokonywali uboju baranków paschalnych za tych wszystkich, którzy nie byli czyści, by je poświęcić Panu.
18 Większa bowiem część ludu, głównie z Efraimitów, Manassesytów, Issacharytów i Zebulonitów nie oczyściła się i jadła Paschę niezgodnie z przepisami. Dlatego Hiskiasz modlił się za nich tymi słowy: Panie, który jesteś dobry, racz odpuścić każdemu,
19 Kto swoje serce skłania do szukania Boga, Pana, Boga swoich ojców, choć nie jest tak czysty, jak należy, aby obcować z tym, co święte.
20 I wysłuchał Pan Hiskiasza i zachował lud.
21 Obchodzili tedy synowie izraelscy, którzy znaleźli się w Jeruzalemie, Święto Przaśników przez siedem dni z wielką radością, Lewici zaś i kapłani wysławiali Pana na każdy dzień z całej swej mocy.
22 Potem Hiskiasz przemówił serdecznymi słowy do wszystkich Lewitów, którzy wykazali się dobrą znajomością służby dla Pana. Tak tedy spożywali świąteczną ofiarę przez siedem dni, składając rzeźne ofiary pojednania i dziękując Panu, Bogu swoich ojców.
23 Lecz całe zgromadzenie postanowiło świętować jeszcze przez następne siedem dni; świętowali więc radośnie jeszcze siedem dni,
24 Gdyż Hiskiasz, król judzki, darował zgromadzeniu tysiąc cielców i siedem tysięcy owiec, książęta zaś darowali zgromadzeniu tysiąc cielców i dziesięć tysięcy owiec. Wtedy kapłani poświęcili się w wielkiej liczbie.
25 I radowało się całe zgromadzenie judzkie, i kapłani, i Lewici, również całe zgromadzenie, które zeszło się z Izraela, oraz obcy przybysze, którzy przyszli z ziemi izraelskiej, i ci, którzy osiedlili się w Judzie.
26 Była tedy wielka radość w Jeruzalemie, gdyż od czasów Salomona, syna Dawida, króla izraelskiego, nie było czegoś podobnego w Jeruzalemie.
27 Wreszcie wystąpili kapłani i Lewici, błogosławiąc lud, a głos ich został wysłuchany i ich modlitwa dotarła do świętego jego mieszkania w niebiesiech.