Смерть і поховання Самуїла
1 Помер Самуїл. З цього приводу зібрались Ізраїльтяни, оплакували його, й поховали його в його родинному місті, в Рамі. Тим часом Давид вирушив, і подався в пустелю Паран.
Навал відмовляє слугам Давида
2 У той час у Маоні жив один чоловік, володіння якого було в околицях Кармела. Цей чоловік був дуже багатий. У його отарах було три тисячі овець і тисячу кіз. Одного разу в Кармелі стригли його овець.
3 Звали того чоловіка Навал, а його дружину – Авігея. Та жінка була дуже розважливою і вродливою на вигляд, тоді як її чоловік був жорстоким грубіяном. Походив він з роду Халева.
4 Перебуваючи в пустелі, Давид дізнався, що Навал стриже своїх овець.
5 Тож Давид послав до нього десять слуг; Давид дав слугам таке доручення: Йдіть у Кармел, зайдіть до Навала та привітайте його від мого імені миром,
6 сказавши йому: Довгого тобі віку! Мир тобі, мир твоєму дому, і добробуту в усьому, що в тебе!
7 Власне кажучи, я почув, що в тебе якраз стрижуть овець. Коли твої пастухи були з нами, ми їм не завдавали жодної шкоди; в них нічого не пропало за весь час, поки вони були в Кармелі.
8 Запитай своїх слуг, і вони тобі засвідчать. Тож нехай мої хлопці знайдуть у твоїх очах ласку, адже ми прийшли до тебе в добрий час. Прошу , дай твоїм слугам і твоєму синові Давиду, що лише знайдеться в тебе під рукою.
9 Слуги Давида прийшли й передали Навалу від імені Давида всі його слова й чекали на відповідь.
10 Відповідаючи, Навал сказав слугам Давида: Хто такий Давид? Хто такий син Єссея? У наш час чимало рабів, що втікають від своїх господарів!
11 Невже я маю взяти мій хліб, мою воду і м’ясо моїх тварин, яке я приготував тим, котрі стрижуть моїх овець, і віддати людям, про яких не знаю, звідкіля вони?
12 Тож Давидові слуги пішли назад своєю дорогою ні з чим, а повернувшись, переказали всі ті слова йому.
13 Тоді Давид сказав своїм воїнам: Нехай кожен з вас візьме свій меч! І всі прилаштували до поясів свої мечі. Давид також узяв свій меч. З Давидом вирушило близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.
Мудре рішення Авігеї, дружини Навала
14 Тим часом один із слуг розповів Авігеї, дружині Навала, сказавши: Ось Давид, що в пустелі, послав гінців, аби привітати нашого господаря, але він накинувся на них і образив.
15 Але ж ці люди були дуже добрими до нас, – вони не заподіяли нам жодної кривди; в нас нічого не пропало протягом усього часу, поки ми перебували з ними на пасовиську в полі.
16 Вони були нашим захистом з усіх боків, і вдень і вночі, – весь час, коли ми були з ними, випасаючи стада.
17 Тепер же дивися сама, поміркуй, що маєш учинити, адже нашому господарю й усій родині загрожує велике лихо. Він же злостивий, – так що даремно з ним говорити!
18 Дуже кваплячись, Авігея прихопила з собою двісті хлібів, два бурдюки з вином, п’ять вже приготованих овець, п’ять мірок пряженого зерна, сто пучків родзинок і двісті фігових коржів. Усім цим вона нав’ючила ослів,
19 і сказала своїм слугам: Йдіть попереду мене, а я піду за вами! А своєму чоловікові, Навалу, про це не повідомила.
20 Так сталося, що коли вона, їдучи на ослі, спускалась із-за виступу гори вниз, то зненацька стикнулась з Давидом і його воїнами, які рухались їй назустріч.
21 Давид тоді розмірковував так: Хіба ж це справедливо, що я надаремно охороняв у пустелі все його майно, так що нічого в нього не пропало?! Він же віддячує мені злом за добро!
22 Тож нехай Бог сприяє ворогам Давида тепер і надалі, якщо я до ранку залишу живим хоч одного чоловіка, що належить йому!
23 Побачивши Давида, Авігея з поспіхом зійшла з осла, впала перед Давидом долілиць, і вклонилась йому.
24 Потім, припавши до його ніг, вона сказала: Це моя провина, мій володарю! Дозволь же твоїй слугині звернутись до тебе, а ти, будь ласка , вислухай слова твоєї слугині!
25 Нехай же мій володар не звертає уваги на цього негідника, на Навала, адже яке його ім’я, такий він і є. Назвали його Навалом , і його глупота залишається при ньому. А я, твоя слугиня, не бачила слуг мого володаря, котрих ти посилав.
26 Тепер же, мій володарю, як живий Господь і як живий ти, нехай Господь збереже тебе, щоб не сталось пролиття крові й не допустить, щоб твої руки вчинили помсту . Нехай твої вороги, а також усі, котрі замишляють зло моєму володареві, уподібняться до Навала!
27 А тепер візьми цей дар, який принесла твоя слугиня моєму володареві, та віддай його слугам, котрі супроводжують мого володаря.
28 Пробач, будь ласка, провину твоєї слугині, адже Господь неодмінно спорудить моєму володареві надійний дім, оскільки мій володар провадить Господні війни, і в тобі від народження відсутнє зло.
29 І якби хтось повстав, щоб тебе переслідувати та посягати на твоє життя, то нехай життя мого володаря буде заховане у в’язанці живих Господа, твого Бога, а життя твоїх ворогів Він викине, як із пращі камінці .
30 А коли Господь учинить з моїм володарем усе те добро, про яке Він говорив щодо тебе, й поставить тебе володарем над усім Ізраїлем,
31 то в тебе, мого володаря, не буде приводу для смутку, ні гризоти сумління через те, що мій володар пролив невинну кров, чинячи помсту за самого себе. І коли Господь виявить щодо мого володаря все те добро, тоді згадай про мене, – твою слугиню!
32 Вислухавши , Давид сказав до Авігеї: Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, Який сьогодні послав тебе мені назустріч.
33 Благословенна твоя благородна розсудливість, і благословенна ти сама, що стримала мене сьогодні від пролиття крові та спасла мене від самоправної помсти.
34 Адже, як живий Господь, Бог Ізраїлю, Він мене зупинив, щоб не заподіяти тобі зла, бо якби ти сьогодні не поквапилась і не вийшла мені назустріч, то не залишилося б у Навала до завтрашнього світанку жодного мужчини!
35 Після цього Давид прийняв з її рук усе, що вона йому привезла, а їй сказав: Йди з миром до свого дому. Дивись, я послухався тебе й поставився до тебе доброзичливо.
Навал помирає, а Авігея стає дружиною Давида
36 Коли Авігея прийшла до Навала, то застала в його домі бенкет, наче у царя. Сам же Навал був веселий і дуже п’яний, тому вона не сказала йому жодного слова аж до наступного ранку.
37 А вранці, коли Навал витверезився від випитого, його дружина розповіла йому все, що сталось. Після почутого його серце завмерло в ньому, і він став, наче камінь.
38 Так сталось, що через якихось десять днів Господь уразив Навала, й він помер.
39 Дізнавшись про смерть Навала, Давид сказав: Благословенний Господь, Який відплатив за зневагу щодо мене з боку Навала, та стримав Свого слугу від злочину; Господь обернув зло Навала на його ж голову! Потім Давид послав до Авігеї слуг, аби їй сказали, що він хоче взяти її собі за дружину.
40 Тож слуги Давида прибули до Авігеї в Кармел, і розмовляли з нею, говорячи: Давид послав нас до тебе, аби узяти тебе собі за дружину.
41 Почувши про це , вона встала, вклонилася долілиць і сказала передати : Ось я твоя слугиня й готова мити ноги слугам мого володаря!
42 Авігея з поспіхом встала, й сіла на осла; її супроводжували п’ять дівчат. Отже, вона поїхала за слугами Давида. Так вона стала йому дружиною.
43 Давид також узяв собі за дружину Ахіноаму з Єзреела. Вони обидві були його дружинами.
44 Тим часом Саул видав свою дочку Мелхолу, дружину Давида, за Палтія, сина Лаїша, що з Ґалліма.
Śmierć i pogrzeb Samuela
1 Wtem umarł Samuel. Wtedy zebrali się wszyscy Izraelici, odbyli po nim żałobę i pochowali go przy jego domu w Ramie. Dawid zaś ruszył i udał się na pustynię Paran.
Nabal i Abigail a Dawid
2 W Maon żył pewien mąż, który miał swoją posiadłość w Karmelu. Mąż ten był bardzo zamożny, miał bowiem trzy tysiące owiec i tysiąc kóz. Zajęty był właśnie strzyżeniem owiec w Karmelu.
3 Mąż ten nazywał się Nabal, a żona jego Abigail. Kobieta ta była roztropna i piękna, mąż zaś był nieokrzesany i niecnych postępków, z rodu Kalebita.
4 Gdy Dawid usłyszał na pustyni, że Nabal strzyże swoje owce,
5 Posłał dziesięciu sług i dał im takie polecenie: Idźcie do Karmelu, wstąpcie do Nabala, pozdrówcie go w moim imieniu
6 I powiedzcie tak do mego brata: Pokój niech będzie z tobą i pokój z twoim domem, i pokój ze wszystkim, co twoje.
7 Właśnie słyszałem, że strzygą u ciebie owce; otóż gdy twoi pasterze byli przy nas, nie lżyliśmy ich i nic im nie zginęło przez cały czas, dopóki byli w Karmelu;
8 Zapytaj twoich sług, a powiedzą ci; niech więc nasi młodzieńcy znajdą łaskę w twoich oczach, wszak przybyliśmy w dzień świąteczny. Daj więc, proszę, twoim sługom i twojemu synowi Dawidowi, co masz pod ręką.
9 Poszli więc słudzy Dawida i powtórzyli Nabalowi w imieniu Dawida wszystkie te słowa i czekali.
10 W odpowiedzi rzekł Nabal sługom Dawida: Któż to jest Dawid, a któż to jest syn Isajego? W obecnym czasie wiele jest sług, którzy się buntują przeciwko swoim panom.
11 Mamże wziąć mój chleb i moje wino, i mięso z moich zwierząt, które zarżnąłem dla moich postrzygaczy, i oddać mężom, o których nie wiem, skąd są?
12 Zawrócili tedy słudzy Dawida i przyszedłszy doń donieśli mu o tym wszystkim.
13 Rzekł więc Dawid do swoich wojowników: Przypaszcie każdy swój miecz! I przypasał każdy swój miecz, a także i Dawid przypasał swój miecz. I poszło za Dawidem około czterystu mężów, a dwustu pozostało przy jukach.
14 Tymczasem jeden ze sług doniósł Abigail żonie Nabala: Oto wysłał Dawid z pustyni, aby pozdrowili naszego pana, lecz on ich zbeształ.
15 A wojownicy ci byli dla nas bardzo dobrzy, nie zostaliśmy znieważeni i nic nam nie zginęło przez cały czas, gdy z nimi przestawaliśmy, będąc w polu.
16 Murem byli dla nas zarówno w nocy, jak we dnie przez cały czas, gdy byliśmy z nimi, pasąc owce.
17 Rozważ więc teraz i obmyśl, co zrobić, gdyż zguba pana naszego i całego jego domu jest postanowiona, on sam zaś jest zbyt złośliwy, żeby można z nim rozmawiać.
18 Abigail wzięła więc spiesznie dwieście chlebów, dwie łagwie wina, pięć owiec już oprawionych, pięć korców prażonego ziarna, sto pęczków rodzynków i dwieście placków figowych, załadowała to na osły
19 I rzekła do swoich sług: Idźcie przede mną, a ja pójdę za wami. Lecz mężowi swemu Nabalowi o tym nie powiedziała.
20 A gdy zakryta przez górę, siedząc na ośle w dół zjeżdżała, oto znienacka natknęła się na Dawida, który wraz ze swoimi wojownikami schodził w dół naprzeciw niej.
21 Dawid zaś myślał: Całkiem daremnie ochraniałem wszystko na pustyni, co do tamtego należy, tak że nic z jego własności nie zginęło, a on odpłacił mi złym za dobre.
22 Tak niechaj Bóg sprzyja wrogom Dawida teraz i nadal, jeżeli do rana pozostawię przy życiu któregokolwiek mężczyznę z tych, którzy do niego należą.
23 A gdy Abigail zobaczyła Dawida, zsiadła spiesznie z osła i padła przed Dawidem twarzą ku ziemi, składając mu pokłon,
24 Następnie rzuciwszy mu się do nóg, rzekła: Moja to wina, mój panie! Niech wolno będzie twojej służebnicy przemówić do ciebie, ty zaś wysłuchaj słów twojej służebnicy.
25 Niechaj mój pan nie zwraca uwagi na tego męża niegodziwego, na Nabala, gdyż jakie jest jego imię, taki i on sam: Nabal się nazywa i jest głupcem, a ja, twoja służebnica, nie widziałam sług mojego pana, których wysłałeś.
26 Oto teraz, mój panie, jako żyje Pan i jako żyje twoja dusza, którą powstrzymał Pan od przelewu krwi i od ratowania siebie swoją własną ręką, niechaj do Nabala będą podobni twoi wrogowie i ci, którzy obmyślają zło przeciwko mojemu panu.
27 Niechaj tedy ten dar, który przyniosła twoja służebnica mojemu panu, oddany będzie sługom, którzy towarzyszą mojemu panu.
28 Przebacz winę twojej służebnicy, a Pan wzniesie mojemu Panu trwały dom; wojny Pana bowiem prowadzi mój pan, a zła nie będzie w tobie po wszystkie dni twoje.
29 A jeśli powstanie ktoś, aby cię prześladować i nastawać na twoje życie, to niechaj życie mojego pana będzie przechowane w wiązance żyjących u Pana, Boga twego, życie zaś twoich wrogów niechaj wyrzuci, jak z samego środka procy.
30 A gdy Pan wykona na moim panu wszystko to dobre, które wypowiedział o tobie, i ustanowi cię księciem nad Izraelem,
31 To nie będzie to dla ciebie, mojego pana, potknięciem i wyrzutem sumienia, jakby było, gdybyś wylał krew niewinną i sam siebie ratował swoją własną rękę. Gdy zaś Pan wyświadczy dobro mojemu panu, wspomnij na swoją służebnicę.
32 I rzekł Dawid do Abigail: Błogosławiony Pan, Bóg Izraela, który cię wysłał dzisiaj na spotkanie ze mną,
33 I błogosławiona twoja roztropność, i błogosławionaś ty, że powstrzymałaś mnie dzisiaj od przelewu krwi i ratowania siebie swoją własną ręką.
34 Lecz jako żyje Pan, Bóg Izraela, który powstrzymał mnie od wyrządzenia Ci krzywdy; gdybyś nie była wyszła mi spiesznie na spotkanie, do jutra rana nie byłby ocalał u Nabala żaden mężczyzna.
35 I przyjął Dawid z jej ręki wszystko, co dla niego przywiozła, do niej samej zaś rzekł: Idź w pokoju do swojego domu; patrz, wysłuchałem twojej prośby i odniosłem się do ciebie życzliwie.
36 A gdy Abigail przyszła do Nabala, ten wyprawiał w swoim domu ucztę prawie po królewsku i był dobrze usposobiony, gdyż był bardzo pijany, toteż nie powiedziała do niego najdrobniejszego słówka aż do następnego poranka.
37 Lecz rano, gdy Nabal wytrzeźwiał, opowiedziała mu jego żona o tym, co zaszło; a w nim serce zamarło i zdrętwiał jak kamień.
38 A po mniej więcej dziesięciu dniach dotknął Pan Nabala, i ten umarł.
39 A gdy Dawid usłyszał, że Nabal umarł, rzekł: Błogosławiony Pan, że pomścił na Nabalu zniewagę przez niego mi wyrządzoną, sługę swego powstrzymał od zła, a zło Nabala zwrócił na jego własną głowę. Potem posłał Dawid swatów do Abigail z oświadczeniem, że chce ją pojąć za żonę.
40 I przybyli słudzy Dawida do Abigail do Karmelu, i rzekli do niej: Dawid posłał nas do ciebie, bo chce cię pojąć za żonę.
41 Wstała tedy i złożyła pokłon z twarzą ku ziemi, i rzekła: Oto twoja służebnica będzie niewolnicą, aby obmywać nogi sług mojego pana.
42 I powstała Abigail spiesznie, i wsiadła na osła, a pięć dziewcząt jej towarzyszyło. Pojechała tedy za posłańcami Dawida i została jego żoną.
43 Z Jezreel zaś pojął za żonę Achinoam, i obie były jego żonami.
44 Saul zaś wydał swoją córkę Michal, żonę Dawida, za Paltiego, syna Laisza z Gallim.