Бажання Давида побудувати Храм Господа та Божа відповідь на це
1 Якось, коли Давид замешкав у своєму палаці, то він промовив до пророка Натана: Ось я живу в палаці з кедрового дерева, а Ковчег Господнього Заповіту під Наметом.
2 А Натан відповів Давидові: Все, що в тебе на серці, роби, адже з тобою Бог.
3 Але тієї самої ночі сталося так, що до Натана було Господнє слово такого змісту:
4 Іди та передай Моєму слузі Давидові, що сказав Господь: Не ти будуватимеш Мені Храм, щоб Я в ньому перебував!
5 Адже Я не мешкав у Храмі з того дня, коли Я вивів Ізраїль, і до сьогодні, але Я переходив з намету в намет, і з одного Святилища в інше .
6 Хіба Я, мандруючи з усім Ізраїлем, будь-коли сказав хоча б одному із суддів Ізраїлю, яким Я доручав опікуватись Моїм народом, докоряючи: Чому ви досі не збудували Мені Храму з кедрового дерева?!
7 Тож тепер скажи Моєму слузі Давиду, що говорить Господь Саваот: Я взяв тебе з пасовиська, від отари, аби ти був володарем над Моїм народом, – над Ізраїлем.
8 Я був з тобою скрізь, де ти лише ходив; Я знищив перед тобою всіх твоїх ворогів, і зробив твоє ім’я славним, подібно до інших славнозвісних імен на землі.
9 Я визначив місце для Мого народу, Ізраїлю, і посадив його так, що він безпечно тут проживатиме. Його більше вже не гнобитимуть злочинці й більше не будуть принижувати його, як було раніше, –
10 з того часу, як Я призначав суддів над Моїм народом, Ізраїлем, упокорюючи усіх його ворогів. Я провіщаю тобі, що Господь збудує твій дім .
11 А коли сповниться твій вік, і ти приєднаєшся до своїх батьків, то Я підійму після тебе на престол твого нащадка, – одного з твоїх синів; Я зміцню його царство, й
12 він збудує Мені Храм, і Я утверджу його престол навіки.
13 Я буду йому Батьком, а він буде Мені сином; і не відніму від нього Своєї прихильності, як Я відняв від того, котрий був перед тобою.
14 Я поставлю його (нащадка ) в Моєму Храмі, як і в Моєму царстві навіки; так само і його трон буде утверджений навіки!
15 Усі ці слова і все це видіння Натан переказав Давидові.
Молитва царя Давида
16 Тоді цар Давид пішов, сів перед Господом і сказав: Хто я такий, Господи Боже, і чим вирізняється моя родина, що Ти мене аж досі провадив?
17 Але й цього для Тебе, Боже, було недостатньо, тому Ти ще дав обітницю для роду Твого слуги на далеке майбутнє; Ти, Господи Боже, вшанував мене, давши можливість зазирнути в майбутнє людства.
18 Чим може віддячити Тобі Давид за таку пошану до Свого слуги? Адже Ти знаєш Свого слугу!
19 Господи, задля Свого слуги, і за Своєю волею Ти вчинив усі ті великі справи, аби стала відомою всім Твоя велич.
20 Господи, немає рівного Тобі, і крім Тебе, немає Бога, в усьому тому, що ми чули на власні вуха.
21 Який інший народ на землі зрівняється з Твоїм, Ізраїльським народом, задля якого Бог прийшов, аби його Собі викупити, учинивши його Своїм народом, і прославивши тим Своє велике та страшне Ім’я?! Ти проганяв цілі народи перед Своїм народом, якого Ти викупив з Єгипту.
22 Ти учинив Ізраїльський народ Своїм народом навіки, і Ти, Господи, став їхнім Богом.
23 Тому тепер, Господи, те слово, яке Ти сказав про Свого слугу і про його рід, нехай стане непорушним навіки; тож учини, як Ти сказав!
24 Отже, нехай Твоє Ім’я увічниться і звеличується повіки, щоб люди говорили: Господь Саваот, Бог Ізраїлю, – Він є Богом над Ізраїлем, тоді й рід Давида, Твого слуги, стоятиме непорушно перед Тобою!
25 Оскільки Ти, мій Боже, оголосив Твоєму слузі, що збудуєш його рід, тому-то Твій слуга відважився саме так помолитися перед Тобою.
26 Отже, Господи, Ти є єдиним Богом і пообіцяв Своєму слузі всі ці добродійства!
27 Тепер же Ти милостиво почни благословляти дім Твого слуги, аби він повіки стояв перед Тобою, адже, якщо Ти, Господи, поблагословиш, то він буде благословенним навіки!
Przymierze Boga z Dawidem
(II Sam. 7,1—29)1 A gdy Dawid zamieszkał w swoim domu, rzekł do proroka Natana: Oto ja mieszkam w domu z drzewa cedrowego, a Skrzynia Przymierza Pańskiego pod zasłonami.
2 Wtedy odpowiedział Natan Dawidowi: Wszystko, co masz w sercu swoim, uczyń, gdyż Bóg jest z tobą.
3 Lecz jeszcze tej samej nocy doszło Natana słowo Boga tej treści:
4 Idź i powiedz Dawidowi, słudze memu: Tak mówi Pan: Nie ty zbudujesz mi dom, abym w nim mieszkał,
5 Gdyż nie mieszkałem w świątyni od dnia, kiedy wyprowadziłem Izraela, aż do dnia dzisiejszego, ale przechodziłem z namiotu do namiotu i z przybytku do przybytku.
6 Czy kiedykolwiek, wędrując z całym Izraelem, przemówiłem choćby do jednego z sędziów izraelskich, którym zleciłem pasterstwo nad moim ludem, w te słowa: Dlaczego nie zbudowaliście mi świątyni z drzewa cedrowego?
7 Teraz tedy tak powiedz słudze memu, Dawidowi: Tak mówi Pan Zastępów: Ja wziąłem cię z pastwiska, od trzody, abyś był księciem nad moim ludem, nad Izraelem,
8 I byłem z tobą wszędzie, gdziekolwiek chodziłeś, i wytępiłem wszystkich nieprzyjaciół sprzed twego oblicza, i czynię cię nader sławnym, jak sławni są wielcy na tej ziemi.
9 Wyznaczę też miejsce ludowi memu, Izraelowi, i zaszczepię go, i będzie tam bezpiecznie mieszkał, i nie będzie już niepokojony, i nie będą go już gnębić nikczemnicy jak poprzednio,
10 Odkąd wyznaczyłem sędziów nad moim ludem, nad Izraelem, i upokorzę wszystkich twoich nieprzyjaciół. Zwiastuję ci też, że Pan zbuduje ci dom.
11 A gdy dopełnią się twoje dni, aby pójść do swoich ojców, Ja wzbudzę ci potomka po tobie spośród twoich synów i utwierdzę jego królestwo.
12 On zbuduje mi świątynię, Ja zaś utwierdzę jego tron na wieki.
13 Ja będę mu ojcem, a on będzie mi synem, nie odejmę mu łaski mojej, jak odjąłem ją temu, który był przed tobą.
14 Usadowię go w moim domu i w moim królestwie na wieki, a tron jego będzie utwierdzony na wieki.
15 Zgodnie ze wszystkimi tymi słowy i zgodnie z całym tym widzeniem przemówił Natan do Dawida.
16 Wtedy poszedł król Dawid, usiadł przed Panem i rzekł: Kimże ja jestem Panie, Boże, a czym mój dom, że mnie przywiodłeś aż dotąd?
17 Lecz mało tego jeszcze było w oczach twoich, Boże, więc dałeś domowi twego sługi obietnice na daleką przyszłość i dałeś mu oglądać przyszłe pokolenia ludzkie, Panie, Boże!
18 Cóż tedy ma ci jeszcze Dawid do powiedzenia za taką chwałę twego sługi, wszak Ty znasz swego sługę.
19 Panie, przez wzgląd na swego sługę i według swego serca, uczyniłeś wszystkie te wielkie rzeczy, aby objawić wszystkie wspaniałości.
20 Panie, nie ma takiego jak Ty i nie ma Boga oprócz ciebie, według wszystkiego, co na własne uszy słyszeliśmy.
21 Któryż inny naród na ziemi jest jak lud twój izraelski, dla którego wyruszyłby Bóg, aby go sobie odkupić jako swój lud i uczynić się sławnym przez wielkie i straszne sprawy, wypędzając narody przed ludem swoim izraelskim, który wykupiłeś z Egiptu?
22 Uczyniłeś lud izraelski swoim ludem na wieki i Ty, Panie, zostałeś dla niego Bogiem.
23 Więc teraz, Panie, niechaj spełni się po wieczne czasy słowo, które wypowiedziałeś o twoim słudze i o jego domu, uczyń, jak powiedziałeś.
24 Niechaj trwa i rośnie sława twoja na wieki, aby mówiono: Pan Zastępów, Bóg Izraela, jest Bogiem dla Izraela, a dom Dawida, twego sługi, niech będzie utwierdzony przed tobą.
25 Gdyż Ty, Boże mój, objawiłeś twemu słudze, że zbudujesz mu dom, dlatego sługa twój zdobył się na odwagę, aby tak modlić się przed tobą.
26 A teraz, Panie, Ty sam jesteś Bogiem i obiecałeś to dobro słudze twemu;
27 Racz tedy pobłogosławić dom sługi twojego, aby był na wieki przed tobą, bo co Ty, Panie, pobłogosławisz, jest błogosławione na wieki.