Dedicatoria a Teófilo
1 Excelentísimo Teófilo: Muchos han tratado ya de relatar en forma ordenada la historia de los sucesos que ciertamente se han cumplido entre nosotros,
2 tal y como nos los enseñaron quienes desde el principio fueron testigos presenciales y ministros de la palabra.
3 Después de haber investigado todo con sumo cuidado desde su origen, me ha parecido una buena idea escribírtelo por orden,
4 para que llegues a conocer bien la verdad de lo que se te ha enseñado.
Anuncio del nacimiento de Juan
5 En los días de Herodes, rey de Judea, había un sacerdote llamado Zacarías, de la clase de Abías, cuya esposa, Elisabet, era descendiente de Aarón.
6 Ambos eran íntegros delante de Dios y obedecían de manera irreprensible todos los mandamientos y ordenanzas del Señor.
7 Pero no tenían hijos, porque Elisabet era estéril y los dos eran ya muy ancianos.
8 Un día en que Zacarías oficiaba como sacerdote delante de Dios, pues le había llegado el turno a su grupo,
9 le tocó en suerte entrar en el santuario del Señor para ofrecer incienso, conforme a la costumbre del sacerdocio.
10 Mientras se quemaba el incienso, todo el pueblo estaba orando afuera.
11 En eso, un ángel del Señor se le apareció a Zacarías. Estaba parado a la derecha del altar del incienso.
12 Cuando Zacarías lo vio, se desconcertó y le sobrevino un gran temor;
13 pero el ángel le dijo: «Zacarías, no tengas miedo, porque tu oración ha sido escuchada. Tu esposa Elisabet te dará un hijo, y tú le pondrás por nombre Juan.
14 Tendrás gozo y alegría, y muchos se regocijarán de su nacimiento,
15 pues ante Dios será un hombre muy importante. No beberá vino ni licor, y tendrá la plenitud del Espíritu Santo desde antes de nacer.
16 Él hará que muchos de los hijos de Israel se vuelvan al Señor su Dios,
17 y lo precederá con el espíritu y el poder de Elías, para hacer que los padres se reconcilien con sus hijos, y para llevar a los desobedientes a obtener la sabiduría de los justos. Así preparará bien al pueblo para recibir al Señor.»
18 Zacarías le preguntó al ángel: «¿Y cómo voy a saber que esto será así? ¡Yo estoy ya muy viejo, y mi esposa es de edad avanzada!»
19 El ángel le respondió: «Yo soy Gabriel, y estoy en presencia de Dios. He sido enviado a hablar contigo para comunicarte estas buenas noticias.
20 Pero como no has creído mis palabras, las cuales se cumplirán a su debido tiempo, ahora vas a quedarte mudo, y no podrás hablar hasta el día en que esto suceda.»
21 Mientras tanto, el pueblo esperaba a que saliera Zacarías, extrañados de que se tardara tanto en el santuario.
22 Pero cuando salió y no les podía hablar, comprendieron que habría tenido una visión en el santuario, pues les hablaba por señas y seguía mudo.
23 Cuando terminaron los días de su ministerio, Zacarías se fue a su casa.
24 Días después, su esposa Elisabet quedó encinta y se recluyó en su casa durante cinco meses, pues decía:
25 «El Señor ha actuado así conmigo para que ya no tenga nada de qué avergonzarme ante nadie.»
Anuncio del nacimiento de Jesús
26 Seis meses después, Dios envió al ángel Gabriel a la ciudad galilea de Nazaret
27 para ver a María, una virgen que estaba comprometida con José, un hombre que era descendiente de David.
28 El ángel entró en donde ella estaba y le dijo: «¡Salve, muy favorecida! El Señor está contigo.»
29 Cuando ella escuchó estas palabras, se sorprendió y se preguntaba qué clase de saludo era ese.
30 El ángel le dijo: «María, no temas. Dios te ha concedido su gracia.
31 Vas a quedar encinta, y darás a luz un hijo, y le pondrás por nombre JESÚS.
32 Este será un gran hombre, y lo llamarán Hijo del Altísimo. Dios, el Señor, le dará el trono de David, su padre,
33 y reinará sobre la casa de Jacob para siempre, y su reino no tendrá fin.»
34 Pero María le dijo al ángel: «¿Y esto cómo va a suceder? ¡Nunca he estado con un hombre!»
35 El ángel le respondió: «El Espíritu Santo vendrá sobre ti, y el poder del Altísimo te cubrirá con su sombra. Por eso el Santo Ser que nacerá será llamado Hijo de Dios.
36 También tu parienta Elisabet, la que llamaban estéril, ha concebido un hijo en su vejez, y ya está en su sexto mes de embarazo.
37 ¡Para Dios no hay nada imposible!»
38 María dijo entonces: «Yo soy la sierva del Señor. ¡Cúmplase en mí lo que has dicho!» Y el ángel se fue de su presencia.
María visita a Elisabet
39 Por esos mismos días, María fue de prisa a una ciudad de Judá que estaba en las montañas.
40 Al entrar en la casa de Zacarías, saludó a Elisabet.
41 Y sucedió que, al oír Elisabet el saludo de María, la criatura saltó en su vientre y Elisabet recibió la plenitud del Espíritu Santo.
42 Entonces ella exclamó a voz en cuello: «¡Bendita eres tú entre las mujeres, y bendito es el fruto de tu vientre!
43 ¿Cómo pudo sucederme que la madre de mi Señor venga a visitarme?
44 ¡Tan pronto como escuché tu saludo, la criatura saltó de alegría en mi vientre!
45 ¡Dichosa tú, que has creído, porque se cumplirá lo que el Señor te ha anunciado!»
46 Entonces María dijo:
«Mi alma glorifica al Señor,
47 y mi espíritu se regocija en Dios mi Salvador.
48 Pues se ha dignado mirar a su humilde sierva,
y desde ahora me llamarán dichosa
por todas las generaciones.
49 Grandes cosas ha hecho en mí el Poderoso;
¡Santo es su nombre!
50 La misericordia de Dios es eterna
para aquellos que le temen.
51 Con su brazo hizo grandes proezas,
y deshizo los planes de los soberbios.
52 Derrocó del trono a los poderosos,
y puso en alto a los humildes.
53 A los hambrientos los colmó de bienes,
y a los ricos los dejó con las manos vacías.
54 Socorrió a su siervo Israel,
y se acordó de su misericordia,
55 de la cual habló con nuestros padres,
con Abrahán y con su descendencia para siempre.»
56 María se quedó con Elisabet como tres meses, y después volvió a su casa.
Nacimiento de Juan el Bautista
57 Cuando se cumplió el tiempo, Elisabet dio a luz un hijo.
58 Y cuando sus vecinos y parientes supieron que Dios le había mostrado su gran misericordia, se alegraron con ella.
59 Al octavo día fueron para circuncidar al niño, y querían ponerle el nombre de su padre, Zacarías.
60 Pero su madre dijo: «No, va a llamarse Juan.»
61 Le preguntaron: «¿Por qué? ¡No hay nadie en tu familia que se llame así!»
62 Luego le preguntaron a su padre, por señas, qué nombre quería ponerle.
63 Zacarías pidió una tablilla y escribió: «Su nombre es Juan.» Y todos se quedaron asombrados.
64 En ese mismo instante, a Zacarías se le destrabó la lengua y comenzó a hablar y a bendecir a Dios.
65 Todos sus vecinos se llenaron de temor, y todo esto se divulgó por todas las montañas de Judea.
66 Todos los que oían esto se ponían a pensar, y se preguntaban: «¿Qué va a ser de este niño?» Y es que la mano del Señor estaba con él.
Profecía de Zacarías
67 Lleno del Espíritu Santo, Zacarías, su padre, profetizó:
68 «Bendito sea el Señor, Dios de Israel,
porque ha venido a redimir a su pueblo.
69 Nos ha levantado un poderoso Salvador
en la casa de David, su siervo,
70 tal y como lo anunció en el pasado
por medio de sus santos profetas:
71 “Salvación de nuestros enemigos,
y del poder de los que nos odian.”
72 Mostró su misericordia a nuestros padres,
y se acordó de su santo pacto,
73 de su juramento a nuestro padre Abrahán:
Prometió que nos concedería
74 ser liberados de nuestros enemigos,
para poder servirle sin temor,
75 en santidad y en justicia
todos nuestros días delante de él.
76 Y a ti, niño, te llamarán “Profeta del Altísimo”,
porque irás precediendo al Señor
para preparar sus caminos.
77 Darás a conocer a su pueblo la salvación
y el perdón de sus pecados,
78 por la entrañable misericordia de nuestro Dios.
La aurora nos visitó desde lo alto,
79 para alumbrar a los que viven en tinieblas
y en medio de sombras de muerte;
para encaminarnos por la senda de la paz.»
80 El niño fue creciendo y fortaleciéndose en espíritu, y vivió en lugares apartados hasta el día en que se presentó públicamente a Israel.
Передмова
1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,
2 і як нам передали їх ті, які із самого початку були очевидцями й служителями Слова,
3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,
4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.
Видіння Захарії
5 В дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її – Єлизавета.
6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.
7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.
8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,
9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.
10 А весь народ під час кадіння молився знадвору.
11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.
12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.
13 Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.
14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.
15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.
16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;
17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних – до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.
18 І промовив Захарія до ангела: З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.
19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, – той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.
20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!
21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався в храмі.
22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.
23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.
24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.
Ангел сповіщає діві Марії про народження Сина
26 А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,
27 до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із дому Давида, а ім’я діви – Марія.
28 І, прийшовши до неї, сказав: Радій , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].
29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.
30 Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.
31 І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.
32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,
33 і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!
34 І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?
35 У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.
36 Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;
37 тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!
38 А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.
Марія відвідує Єлизавету
39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.
40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом
42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!
43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?
44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.
45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!
Марія величає Господа
46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,
47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,
48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,
49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,
50 і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.
51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,
52 скинув сильних з престолів і підняв покірних,
53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.
54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,
55 як і проголосив нашим батькам – Авраамові та роду його аж до віку!
56 Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.
Народження Івана Хрестителя
57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.
58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.
59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарією.
60 Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!
61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.
62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.
63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я – Іван! І всі здивувалися.
64 В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.
65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.
66 Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!
Пророцтво Захарії
67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:
68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,
69 Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,
70 як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,
71 що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,
72 щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,
73 Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,
74 щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху
75 служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.
76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;
77 щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;
78 аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,
79 освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, й спрямувати наші ноги на дорогу миру!
80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.