Profecía contra el monte de Seír
1 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Hijo de hombre, dirige la mirada hacia el monte de Seír, y profetiza contra él.
3 Dile que así ha dicho Dios el Señor: “Yo estoy contra ti, monte de Seír. Voy a extender mi mano contra ti, y te convertiré en desierto y soledad.
4 Asolaré tus ciudades, y quedarás desolado. Así sabrás que yo soy el Señor.
5 »”Tú has sido siempre el enemigo de los hijos de Israel; en los peores momentos, cuando ellos estaban más afligidos, tú los entregaste al poder de la espada.
6 Por eso, juro que la sangre será tu destino. Puesto que no aborreces la sangre, siempre la sangre te perseguirá.
—Palabra de Dios el Señor.7 »”Monte de Seír, yo voy a convertirte en desierto y soledad. Voy a destruir a todo el que pase junto a ti.
8 Voy a llenar tus montes con tus muertos. Los que mueran a filo de espada llenarán tus colinas, tus valles y todos tus arroyos.
9 Voy a dejarte en ruinas para siempre. Jamás tus ciudades volverán a ser reconstruidas. Así sabrán que yo soy el Señor.
10 »”Y es que dijiste que tú tomarías posesión de las dos naciones, y que ambos países eran tuyos, aun cuando yo, el Señor, estaba allí.
11 Por eso, juro que voy a actuar con el mismo enojo y furor con que tú trataste a mi pueblo, por tu enemistad con ellos. Y cuando yo te juzgue, ellos me reconocerán.
—Palabra de Dios el Señor.12 »”Entonces sabrás que a mis oídos llegaron todas las injurias que proferiste contra los montes de Israel. Porque tú dijiste que ya habían sido destruidos, y que se te habían entregado para que te los devoraras.
13 Cuando me ofendiste, no te alcanzaba la boca ni te faltaban las palabras. Yo te oí muy bien.”
14 »Por eso, así ha dicho Dios el Señor: “Para regocijo de toda la tierra, voy a dejarte en ruinas.
15 Así como te alegraste cuando el territorio de Israel quedó devastado, así me alegraré también de ti, monte de Seír. Tú y todo Edom van a quedar asolados. Así sabrán que yo soy el Señor.”
Пророцтво щодо гори Сеір
1 І знову було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, зверни свою увагу на гору Сеір і проголоси щодо неї пророцтво.
3 Скажи їй, що говорить Владика Господь: Знай, Я виступаю проти тебе, горо Сеір! Я простягну на тебе Свою руку й перетворю тебе на спустошену пустелю.
4 Твої міста оберну в руїни, – ти станеш пустелею і пізнаєш, що Я – Господь!
5 Оскільки ти живеш вічною ненавистю і видавала Ізраїлевих нащадків під меч, у час їхнього лихоліття, – в період остаточної відплати за провини, –
6 тому, як Я живий, – говорить Владика Господь, – приречу тебе на кров, так що кров тебе переслідуватиме. Позаяк ти не гидувала пролиттям крові, то кров тебе й переслідуватиме.
7 І оберну гору Сеір на жахливу пустелю та знищу на ній як того, хто звідти виходить, так і того, хто туди повертається.
8 Я наповню твої гори тілами вбитих, – у твоїх долинах та твоїх байраках лежатимуть побиті мечем…
9 На вічні руїни приречу тебе, так що твої міста більше ніколи не будуть заселеними. Тоді зрозумієш, що Я – Господь!
10 Оскільки ти говорила: Обидва народи й обидві країни будуть моїми, і ми ними заволодіємо, дарма, що там був Господь.
11 Але, як Я живий, – говорить Владика Господь, – Я відплачу за твоєю злістю та за твоєю заздрістю, яку ти виявляла через свою ненависть до Ізраїльтян. Я дам їм (Ізраїльтянам ) Себе пізнати, коли буду тебе судити.
12 Тоді й пізнаєш ти, що Я – Господь. Адже Я чув увесь твій глум та знущання над Ізраїлевими горами, мовляв: Вони спустошені й віддані нам на поживу.
13 Ти навіть у своїх розмовах хизувалась проти Мене, зухвало відзиваючись про Мене. Але ж Я усе чув!
14 Тому так говорить Владика Господь: На радість усієї землі Я учиню тебе пустелею.
15 Як ти раділа спустошенню спадщини Ізраїлевого роду, так Я учиню з тобою: Ти сама, горо Сеір, як і весь Едом, будете спустошеними і всі зрозуміють, що Я – Господь!