Profecía de Jacob acerca de sus hijos
1 Jacob llamó a sus hijos, y les dijo:
«Júntense, que voy a hacerles saber lo que va a sucederles en los días finales.
2 »Júntense y escuchen, hijos de Jacob;
escuchen a Israel, su padre.
3 »Tú, Rubén, eres mi primogénito,
mi fortaleza, el principio de mi vigor;
eres excelente en dignidad y en poder,
4 e impetuoso como las aguas.
Pero ya no serás el principal,
porque usurpaste el lecho de tu padre;
¡te envileciste al usurpar mi estrado!
5 »Simeón y Leví son chacales;
sus espadas son armas de violencia.
6 Que no entre mi alma en sus reuniones,
ni mi honra se mezcle en su compañía,
porque en su enojo mataron hombres,
y por capricho desjarretaron toros.
7 Maldito sea su furor, tan tenaz,
y su enojo, tan implacable.
Yo los dividiré en Jacob,
y los dispersaré en Israel.
8 »A ti, Judá, te alabarán tus hermanos;
sujetarás a tus enemigos por el cuello,
y los hijos de tu padre se inclinarán ante ti.
9 Tú, Judá, eres un cachorro de león;
tú, hijo mío, te apartaste de tu presa.
Te encorvas, te echas como león;
te asemejas a un león viejo.
¿Quién se atreverá a despertarte?
10 No se te quitará el cetro, Judá;
ni el símbolo de poder de entre tus pies,
hasta que venga Siloh
y en torno a él se congreguen los pueblos.
11 Con tu pollino atado a una vid,
con tu borrico atado a una cepa,
lavarás tus vestidos en vino,
y en la sangre de las uvas tu manto,
12 con los ojos rojos por el vino
y los dientes blancos por la leche.
13 »Zabulón habitará en puertos de mar;
será un puerto para las naves,
y sus límites llegarán hasta Sidón.
14 »Isacar es un asno arisco
que se recuesta entre los campamentos.
15 Cuando probó lo bueno del descanso
y las delicias de la tierra,
doblegó sus hombros ante la carga
y se entregó al trabajo de esclavos.
16 »Dan juzgará a su pueblo,
como una de las tribus de Israel.
17 Dan será como una serpiente,
como una víbora junto al camino,
que muerde los talones del caballo,
y hace caer de bruces al jinete.
18 »¡Tu salvación espero, oh Señor!
19 »A Gad lo atacarán unos bandoleros,
pero él les devolverá el ataque.
20 »El pan de Aser será sustancioso;
él brindará deleites dignos de un rey.
21 »Neftalí es una cierva desatada,
madre de hermosos cervatos.
22 »José es una rama con frutos,
rama con frutos junto a una fuente,
cuyos vástagos cubren todo el muro.
23 Los arqueros lo hostilizan,
y en su odio le lanzan flechas;
24 pero su arco se queda tenso,
y los brazos se les entumecen
ante el poder del Fuerte de Jacob
(ante el nombre del Pastor, la Roca de Israel),
25 ante el Dios de tu padre, que te ayudará,
ante el Dios omnipotente, que te bendecirá
con bendiciones de los altos cielos,
con bendiciones del abismo profundo,
con bendiciones de los pechos y del vientre.
26 Fueron más las bendiciones de tu padre
que las bendiciones de mis progenitores.
Aun lo deseable de los montes eternos
bajará sobre la cabeza de José,
sobre la frente del príncipe de sus hermanos.
27 »Benjamín es un lobo rapaz
que por la mañana se come la presa
y por la tarde reparte los despojos.»
Muerte y sepelio de Jacob
28 Estas son todas las doce tribus de Israel, y esto es lo que su padre les dijo al bendecirlos. A cada tribu le dio su bendición.
29 Luego les dio esta orden:
«Yo estoy por reunirme con mi pueblo. Sepúltenme con mis padres en la cueva que está en el campo de Efrón el hitita.
30 Es la cueva que está en el campo de Macpela, frente a Mamre, en la tierra de Canaán. Abrahán la compró, junto con el campo mismo de Efrón el hitita, para sepultura hereditaria.
31 Allí sepultaron a Abrahán y a Sara, su mujer; allí sepultaron a Isaac y a Rebeca, su mujer; allí también sepulté yo a Lea.
32 El campo y la cueva que está en él, era de los hititas, pero fue comprada de ellos.»
33 Y cuando Jacob terminó de dar instrucciones a sus hijos, encogió sus pies en la cama y expiró. Así fue a reunirse con sus antepasados.
Настанови Якова своїм синам
1 Тоді покликав Яків синів своїх, попросивши: Зберіться, аби я сказав вам, що станеться з вами в прийдешні дні.
2 Зійдіться й уважно слухайте, сини Якова, прислухайтесь до вашого батька, Ізраїля.
3 Рувиме, ти – мій первенець, моя міць і початок моєї сили, – надзвичайно гордий та надмірно владний!
4 Ти стрімкий, наче вода, але не верховодитимеш! Адже ти увійшов на ложе свого батька; увійшовши на моє ложе, ти зганьбив мене.
5 Симеон і Левій – брати; їхні мечі – знаряддя жорстокості.
6 Моя душа не приєднається до їхньої змови, і до їхньої громади хай не прилучиться моя слава, тому що в своєму гніві вбили людину і в своїм свавіллі порізали сухожилля бику.
7 Проклятий їхній гнів, бо він безжалісний, а їхня лють жорстока; поділю їх у Якові й розпорошу їх в Ізраїлі.
8 Юдо, тебе вихвалятимуть твої брати; твоя рука на шиї твоїх ворогів. Тобі вклоняться сини твого батька.
9 Юда – молодий лев! Мій син повернувся з полювання, причаївся і заліг, наче лев. І як лева, хто його потурбує?
10 Не відійде скіпетр від Юди і з його покоління берло володаря, доки не прийде Той, Кому воно належить, і Йому коритимуться народи.
11 Він прив’язує до виноградної лози Свого осла, а Своє осля – до добірної лози. Він випере Свій одяг у вині, а Свої шати – в крові виноградної лози.
12 Його очі більш іскристі, ніж вино, а Його зуби біліші за молоко.
13 На березі моря, біля причалу кораблів оселиться Завулон, а його кордони – аж до Сидона.
14 Іссахар – сильний осел, що розлігся між двома кошарами;
15 він побачив добре місце для спочинку і хорошу землю, тому зігнув свої плечі під поклажею і став рабом тяжкої праці.
16 Дан судитиме свій народ, як одне з племен Ізраїлю.
17 Хай буде Дан змією при дорозі, гадюкою на стежці, яка жалить коня в п’яту, так що його вершник падає навзнаки.
18 На спасіння Твоє я сподіваюсь, Господи.
19 Ґад. Ватага розбійників нападе на нього, але він відбиватиметься від них, переслідуючи їх по п’ятах.
20 Щодо Асира, то він багатий на хліб і постачатиме царські ласощі.
21 Нефталим – вільна лань; він промовляє гарні слова.
22 Йосиф – пагін плодового дерева , гілки якого підіймаються по муру.
23 Великі прикрощі чинили йому, вороже ставилися до нього й пускали стріли вправні стрільці;
24 та його лук був непохитним, як і пружні рамена його рук, завдяки руці Сильного Бога Якова, Пастиря та Скелі Ізраїля,
25 завдяки Богові твого батька, Який допомагає тобі. Всемогутній благословить тебе небесним благословенням згори і благословенням підземної безодні, благословенням грудей і лона.
26 Благословення твого батька вищі за віковічні і благословенні гори та їхні вічні вершини. Вони спочиватимуть на Йосифовій голові, – на голові обраного між його братами.
27 Веніямін – хижий вовк: вранці він споживає упіймане , а ввечері ділить здобич.
28 Оце і всі дванадцять племен Ізраїлю, а також те, що їм сказав їхній батько, благословляючи їх. Він кожного з них поблагословив притаманним йому окремим благословенням.
Смерть і поховання Якова
29 Він дав їм Заповіт, промовляючи до них: Я приєднуюсь до свого народу. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона-хеттейця, –
30 в тій печері, що на полі Махпела, навпроти Мамре в ханаанській землі, на полі, яке купив Авраам у Ефрона-хеттейця для власної гробниці.
31 Там поховали Авраама і його дружину Сарру, там поховали Ісаака та його дружину Ревеку. Там я поховав Лію.
32 Те поле й печера, що на ньому, куплені в синів Хетових.
33 Давши Заповіт своїм синам, Яків замовк, простягнув ноги на ліжку і помер. Він приєднався до свого народу.