La rebeldía de Israel
1 ¡Aleluya!
¡Alabemos al Señor, porque él es bueno,
porque su misericordia permanece para siempre!
2 ¿Quién podrá contar las grandes obras del Señor?
¿Quién podrá cantar sus alabanzas?
3 ¡Dichosos los que imparten justicia
y siempre practican el derecho!
4 Señor, acuérdate de mí
cuando tu bondad alcance a tu pueblo;
¡ven a brindarme tu salvación!
5 Déjame ver tu bondad hacia tus escogidos;
déjame participar de la alegría de tu pueblo,
y alabarte en compañía de los que son tuyos.
6 Somos tan pecadores como nuestros padres.
Hemos hecho lo malo, hemos cometido maldad.
7 En Egipto, nuestros padres no entendieron tus maravillas;
no se acordaron de tu gran misericordia,
y a orillas del Mar Rojo se rebelaron contra ti.
8 Pero tú, Señor, por tu gran amor los salvaste
y diste a conocer tu gran poder.
9 Reprendiste al Mar Rojo, y este se secó,
y tu pueblo pasó por el mar como por un desierto.
10 Tú los salvaste del poder del enemigo;
¡los rescataste del poder de sus adversarios!
11 El mar cubrió a sus perseguidores,
y ninguno de ellos quedó con vida.
12 Entonces tu pueblo creyó en tu palabra,
y con alegría te cantaron alabanzas.
13 Pero muy pronto olvidaron tus obras;
no esperaron a conocer tus consejos.
14 Allí, en la soledad del desierto,
se entregaron al desenfreno y te pusieron a prueba.
15 Tú les diste lo que pidieron,
pero les enviaste una enfermedad mortal.
16 En el campamento, sintieron envidia de Moisés
y de Aarón, a quien tú consagraste a tu servicio.
17 La tierra se abrió, y se tragó a Datán,
y sepultó a la pandilla de Abirán.
18 El fuego se extendió entre ellos,
y los impíos fueron consumidos por las llamas.
19 En Horeb se hicieron un becerro de oro,
y ante esa horrenda imagen se arrodillaron;
20 ¡cambiaron la gloria de Dios
por la imagen de un buey que come hierba!
21 Se olvidaron del Dios que los salvó;
se olvidaron de sus grandes proezas en Egipto,
22 de las maravillas que hizo en tierra de Cam
y de su paso asombroso por el Mar Rojo.
23 Dios llegó a pensar en destruirlos,
pero Moisés, su escogido, se interpuso
e impidió que, en su indignación, los destruyera.
24 Ellos despreciaron una tierra muy deseable,
y no creyeron en las promesas de Dios.
25 En sus tiendas hablaron mal del Señor,
y se negaron a escuchar su voz.
26 Entonces Dios levantó su mano contra ellos
y juró que los haría morir en el desierto,
27 que los humillaría ante las naciones
y los dispersaría por todos los países.
28 Pero el pueblo se sometió ante Baal Pegor,
y participó de los sacrificios a un dios muerto.
29 Esto les acarreó la ira de Dios,
y una plaga mortal cayó sobre ellos.
30 Pero Finés se interpuso y castigó al culpable,
y entonces la plaga se detuvo.
31 Dios tomó su acción como un acto de justicia,
el cual permanece por siempre y para siempre.
32 Junto a las aguas en Meriba irritaron al Señor,
y por culpa de ellos le fue mal a Moisés,
33 pues hicieron que su ánimo se exaltara,
y que hablara con precipitación.
34 No destruyeron a los pueblos
que el Señor les ordenó destruir,
35 sino que se mezclaron con ellos
y asimilaron sus malas costumbres;
36 rindieron culto a sus ídolos,
y eso los llevó a la ruina;
37 ofrecieron a sus hijos y a sus hijas
en sacrificio a esos demonios,
38 y así derramaron sangre inocente;
sangre que fue ofrecida a los dioses de Canaán,
sangre que dejó manchada la tierra.
39 Esos hechos los hicieron impuros,
pues actuaron como un pueblo infiel.
40 El Señor se enfureció contra su pueblo,
y sintió repugnancia por los que eran suyos.
41 Los dejó caer en manos de los paganos,
y fueron sometidos por quienes los odiaban.
42 Sus enemigos los oprimieron;
los sometieron bajo su poder.
43 Muchas veces el Señor los libró,
pero ellos optaron por ser rebeldes,
y por su maldad fueron humillados.
44 Al verlos Dios angustiados,
y al escuchar su clamor,
45 se acordaba de su pacto con ellos,
y por su gran misericordia los volvía a perdonar
46 y hacía que todos sus opresores
les tuvieran compasión.
47 Señor y Dios nuestro, ¡sálvanos!
¡Haz que regresemos de entre las naciones
para que alabemos tu santo nombre,
y alegres te cantemos alabanzas!
48 ¡Bendito seas Señor, Dios de Israel,
desde siempre y hasta siempre!
Que todo el pueblo diga: «¡Amén!»
¡Aleluya!
Псалом 106
1 Алілуя!
Прославляйте Господа, бо Він добрий, і Його милосердя навіки!
2 Хто здатний описати величні Господні діла, хто може розповісти про всю Його славу?
3 Щасливі ті, котрі дотримуються правосуддя і завжди чинять справедливо!
4 Згадай і про мене, Господи, – у доброзичливості до Свого народу, відвідай мене спасінням Своїм, –
5 аби я міг бачити добробут Твоїх обранців, радів щастям Твого народу, хвалився з Твоєю спадщиною.
6 Ми грішили, як і наші батьки, творили беззаконня, діяли несправедливо.
7 Наші батьки не усвідомлювали Твоїх чудес у Єгипті, не пам’ятали численних виявів Твого милосердя і бунтувались біля моря, – біля моря Червоного.
8 Але Він їх рятував задля Свого Імені, виявляючи Свою всемогутність.
9 Він звелів Червоному морю – і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче через пустелю.
10 Спас їх від рук ненависників, – врятував їх з рук ворога.
11 Води покрили їхніх гнобителів, – жодного з них не залишилося.
12 Лише тоді повірили Його словам, заспівавши Йому пісню слави.
13 Проте дуже швидко забули Його діяння і не дотримувались Його настанов.
14 Вони дали волю своїй жадібності в пустелі, випробовували Бога в безлюдних місцях.
15 Він задовольнив їхні пожадання, але наслав на них виснажливу хворобу.
16 Коли ж у таборі вони запалали заздрістю проти Мойсея та Аарона, посвяченого Господу,
17 то розступилася земля й поглинула Датана; вона зімкнулась і над зборищем Авірона.
18 У їхньому натовпі спалахнув вогонь, і в полум’ї нечестиві загинули.
19 Вони зробили тельця під Хоривом, – стали поклонятися литому ідолові .
20 Проміняли свою Славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, свого Спасителя, Котрий велике вчинив у Єгипті, –
22 дивовижне в країні Хама, страшні речі над Червоним морем.
23 Вже сказав був про те, що їх знищить… якби не Його обранець, Мойсей, який став перед Ним у проломі, аби відвернути Його гнів і щоб Він їх не знищив.
24 Та недооцінили вони бажаний край, не повірили Його слову.
25 Нарікали в своїх наметах, не прислухались до Господнього голосу.
26 Тоді Він підняв на них Свою руку, щоб уразити їх у пустелі, –
27 розкидати їхніх нащадків серед народів, розпорошити їх по країнах.
28 Вони приєднались до Баал-Пеора, – їли жертви, що приносили для неживих.
29 Викликали своїми вчинками Божий гнів, через що серед них почала ширитися смертельна пошесть.
30 Тоді піднявся Фінеес, учинив суд, і покарання пошестю зупинилось.
31 Йому це було зараховано в праведність з покоління в покоління, навіки.
32 Вони прогнівили Бога біля вод Меріви. Тут через них постраждав і Мойсей,
33 оскільки люди так засмутили його духа , що вирвалось з його уст необачне слово.
34 Вони не знищили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з язичниками, перейнявши їхні звичаї.
36 Вони служили їхнім ідолам, які стали для них пасткою.
37 Вони приносили в жертву демонам своїх синів і своїх дочок,
38 проливаючи невинну кров, – кров власних синів і дочок, яких вони приносили в жертву божищам Ханаану. Таким чином земля була осквернена кров’ю…
39 Вони опоганились своїми вчинками, загрузли в своєму блудстві.
40 Тому запалав Господній гнів на Його народ, – Він відчув огиду до Свого спадку,
41 і передав їх у руки інших народів. Над ними запанували ті, котрі їх ненавиділи.
42 Їхні вороги гнобили їх, впокорюючи під свою владу.
43 Багато разів Він визволяв їх, однак вони й далі виявляли впертість у своїх намірах, а тому зазнавали приниження через свої беззаконня.
44 Дивлячись на їхні страждання і слухаючи їхнє волання, Він співчував їм, –
45 адже Він пам’ятав про Свій Заповіт – змилосерджувався у Своїй безмежній любові;
46 Він викликав співчуття в усіх тих, котрі їх тримали в полоні…
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми могли прославляти Твоє святе Ім’я, хвалитися, що можемо славити Тебе.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, від віку й до віку! І весь народ нехай скаже: Амінь! Алілуя!