El deber del atalaya
(Ez 3.16-21)1 La palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
2 «Hijo de hombre, ve y diles a los hijos de tu pueblo que, cuando yo haga venir la espada sobre algún país, si la gente de ese país pone como atalaya a uno de los suyos
3 y este ve la espada venir sobre el país y toca la trompeta para prevenir a su gente,
4 quien oiga el toque de la trompeta y no se prevenga será el responsable de su muerte, si la espada lo hiere.
5 Puesto que oyó el toque de la trompeta y no se previno, será el responsable de su muerte; por el contrario, el que se prevenga pondrá a salvo su vida.
6 »En cambio, si al venir la espada el atalaya no toca la trompeta para prevenir a la gente, cuando la espada llegue y hiera de muerte a alguien, este morirá por causa de su pecado, pero yo haré responsable de su muerte al atalaya.
7 »Es a ti, hijo de hombre, a quien yo he puesto como atalaya para el pueblo de Israel. Tú oirás de mí mismo la advertencia, y les advertirás para que se prevengan.
8 Cuando yo le diga a algún impío que está en peligro de muerte, si tú no le adviertes que se aparte de su mal camino, el impío morirá por causa de su pecado, pero yo te haré responsable de su muerte.
9 Por el contrario, si tú le adviertes al impío que se aparte de su mal camino, y este no te hace caso, morirá por causa de su pecado, pero tú habrás puesto a salvo tu vida.
Dios actúa con justicia
(Ez 18.21-32)10 »Tú, hijo de hombre, dile al pueblo de Israel: “Ustedes se disculpan y dicen: ‘Pesan sobre nosotros nuestras rebeliones y nuestros pecados, y por eso somos consumidos. ¿Cómo vamos a vivir así?’
11 Pues yo, su Señor y Dios, juro que no quiero la muerte del impío, sino que este se aparte de su mal camino y viva. ¿Por qué ustedes, pueblo de Israel, quieren morir? ¡Apártense, apártense de su mal camino!”
12 »Tú, hijo de hombre, di a los hijos de tu pueblo que al justo no lo salvarán sus buenas acciones, si este se rebela; ni tampoco será un impedimento para el impío su impiedad, si este se aparta de su impiedad. En cambio, si el justo peca, sus buenas acciones no le salvarán la vida.
13 Si a un hombre justo le aseguro que vivirá, y este, confiado en su justicia, actúa inicuamente, de nada le valdrán todas sus buenas acciones, sino que morirá por sus acciones inicuas.
14 En cambio, si a un malvado lo condeno a morir, y este se aparta de su maldad y actúa con justicia y rectitud,
15 y devuelve la prenda recibida, y restituye lo robado, y deja de hacer lo malo y sigue los estatutos de vida, de ninguna manera morirá, sino que vivirá.
16 No se le tomarán en cuenta los pecados que haya cometido, sino que vivirá por haber actuado con justicia y rectitud.
17 »Los hijos de tu pueblo van a decir: “El Señor no está actuando con justicia.” Lo cierto es que son ellos los que no actúan con justicia.
18 Si el hombre justo se aparta de la justicia y comete acciones inicuas, por causa de sus malas acciones morirá.
19 Pero si el impío se aparta de su impiedad y actúa con justicia y rectitud, entonces vivirá.
20 Pueblo de Israel, ustedes dicen que yo no actúo con justicia, pero yo juzgo a cada uno según su manera de actuar.»
La caída de Jerusalén
21 El día cinco del mes décimo del año duodécimo de nuestro cautiverio, un fugitivo vino a darme la noticia de que Jerusalén había sido conquistada.
22 La tarde antes de que el fugitivo llegara, el Señor había puesto su mano sobre mí y me había quitado el habla, pero al día siguiente vino a mí y me devolvió el habla, y ya no estuve mudo.
23 Entonces la palabra del Señor vino a mí, y me dijo:
24 «Hijo de hombre, los que habitan los sitios en ruinas de la tierra de Israel andan diciendo: “Abrahán era uno solo, y tomó posesión de la tierra, así que a nosotros, que somos muchos, se nos debe dar la tierra en posesión.”
25 Por lo tanto, ve y diles que yo, su Señor y Dios, he dicho: “Ustedes comen sangre, dirigen la mirada a sus ídolos, y además derraman sangre. ¿Y así quieren tomar posesión de la tierra?
26 Se apoyan en sus espadas, cometen actos repugnantes, pecan cometiendo adulterio con la mujer de su prójimo. ¿Y así quieren tomar posesión de la tierra?”
27 Ve y diles que yo, su Señor y Dios, he dicho: “Les juro que los que están en sitios desolados caerán a filo de espada, y que a los que andan por los campos los entregaré a las fieras, para que se los devoren, y que los que están en las fortalezas y en las cuevas morirán de peste.
28 Yo convertiré la tierra en desierto y soledad. Los montes de Israel quedarán asolados, y nadie volverá a pasar por ellos. La soberbia de sentirse poderosos llegará a su fin.
29 Cuando por causa de todos los actos repugnantes que han cometido yo convierta la tierra en desierto y soledad, sabrán que yo soy el Señor.”
30 »Hijo de hombre, por las paredes y las puertas de las casas tu pueblo va burlándose de ti. Unos a otros se dicen, cada uno con su hermano: “Vengan ahora; vamos a escuchar lo que el Señor nos va a decir.”
31 Y se acercan a ti en grupo, y delante de ti se sientan, como pueblo mío, para escuchar tus palabras, ¡pero no las ponen en práctica! Al contrario, se deshacen en elogios, pero su corazón solo busca satisfacer su codicia.
32 Para ellos, tú no eres más que un trovador romántico, de melodiosa voz y bien entonado. Oyen tus palabras, pero no las practican.
33 Pero cuando todo esto se cumpla (y ya está por cumplirse), sabrán que entre ellos hubo un profeta.»
Єзекіїль – вартовий для Ізраїлевого народу
1 Після цього було до мене Господнє слово такого змісту:
2 Сину людський, звернись до синів свого народу й скажи їм: Коли б Я на будь-який край спровадив меч, а народ того краю вибере з-посеред себе одну людину, і люди поставлять її у себе вартовим, то
3 він, побачивши, що на той край насувається меч, засурмить трубою і застереже народ.
4 Але хтось, почувши звук труби, може не взяти застереження до уваги, то коли меч прийде і його захопить, то його кров впаде на його ж голову.
5 Оскільки він чув звук труби, але не звернув уваги на застереження, то його кров залишиться на ньому; хто ж прислухався до застереження, той врятує своє життя.
6 Але коли вартовий побачить меч, що наближається, але не подасть звуку застереження трубою, і народ не буде попереджений, то коли меч прийде й забере в когось життя, то він загине за свою провину, але Я жадатиму його крові з рук вартового.
7 Отже, тебе, сину людський, Я поставив вартовим для Ізраїлевого роду; щоразу, як ти почуєш слово з Моїх уст, то застерігай їх від Мене.
8 Коли Я скажу злочинцеві: Беззаконнику, ти обов’язково помреш, а ти не говоритимеш з ним, аби застерегти беззаконника щодо його поганої дороги, то він, беззаконник, помре через свій злочин, але за його кров до відповідальності Я притягну тебе.
9 Якщо ж ти застережеш беззаконника, аби він зійшов зі своєї злочинної дороги, але він не зійде зі своєї лихої дороги, то він помре через свій злочин, а ти врятуєш своє життя.
10 Отже, ти, сину людський, скажи Ізраїлевому родові: Ви говорите такі слова: Якщо наші гріхи й наші провини тяжіють над нами і через це ми в’янемо, то як же нам жити?
11 Скажи їм: Як Я живий, – говорить Владика Господь, – Я не маю задоволення у смерті беззаконника, а прагну лише того, щоб він залишив свою злочинну дорогу, й залишався живим. Тож наверніться, зійдіть з ваших злочинних шляхів! Для чого вам помирати, роде Ізраїлів?
12 Ти ж, сину людський, скажи нащадкам свого народу: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, – як і беззаконня нечестивого, яке він чинив , його не погубить, якщо він навернеться від свого беззаконня. Так само й праведник не може залишитись живим, якщо почне грішити.
13 Коли Я кажу праведному: Ти, неодмінно, житимеш, а він, покладаючись на свою праведність, почне чинити беззаконня, то всі його діла праведності не згадаються. У своєму беззаконні, яке чинитиме, він загине!
14 Так само, коли Я скажу нечестивому: Ти безперечно помреш! – а він, відвернувшись від свого гріха, почне діяти справедливо й жити праведно:
15 поверне заставу й відшкодує пограбоване, діятиме за моральними принципами життя, не допускаючи беззаконня, то він обов’язково буде жити й не загине.
16 Усі його гріхи, які він учинив, не пригадаються йому, – він діє справедливо й живе праведно, тому залишиться живим.
17 Але твої одноплемінники кажуть: Господь чинить неправильно, – тоді як, насправді, роблять неправильно вони.
18 Якщо праведник відвернеться від своєї праведності й чинитиме беззаконня, то за це він помре.
19 І коли грішник відвернеться від свого беззаконня, – чинитиме справедливо й житиме праведно, – то його життя буде збережене.
20 А ви говорите, що Господь чинить неправильно. Кожного з вас, роде Ізраїлів, Я судитиму за вашими вчинками.
Країна перетвориться на безлюдну пустелю
21 А це відбулося в дванадцятому році нашого поневолення, десятого місяця , в п’ятий день місяця . Прийшов до мене втікач з Єрусалима й повідомив: Місто здобуте ворогом!
22 Проте ще ввечері, напередодні приходу втікача, доторкнулась до мене Господня рука, і Він відкрив мої уста. Перш ніж наступного дня втікач прийшов до мене, мої уста були вже відкриті, і я більше не мовчав.
23 Тож було до мене Господнє слово такого змісту:
24 Сину людський, ті люди , що живуть серед тих руїн в Ізраїлевому краю, говорять такі слова: Авраам був один, але отримав у володіння всю землю, а нас багато, тому нам належить ця земля як спадщина.
25 Тому скажи їм: Так говорить Владика Господь: Ви їсте м’ясо з кров’ю, підносите свої очі до ваших ідолів, проливаєте невинну кров і при цьому хочете успадкувати землю?
26 Ви покладаєтесь на свої мечі, чините гидоти, – кожен безчестить жінку свого ближнього, й разом з тим ви хочете успадкувати землю?
27 Тож скажи їм, що говорить Владика Господь: Як Я живий, – усі ті, котрі живуть серед руїн, поляжуть від меча, а тих, що живуть на відкритому полі, віддам на їжу диким звірам; що ж до тих, котрі ховаються в зруйнованих фортецях, то вони в тих печерах загинуть від моровиці!
28 Я оберну країну на безлюдну пустелю, і таким чином покладу край зарозумілості й силі, – спустошені будуть гори Ізраїлю, так що ніхто там не з’являтиметься.
29 І коли перетворю цю землю на жахливу пустелю за всі їхні гидоти, які вони чинили, тоді пізнають, що Я – Господь.
30 Щодо тебе, сину людський, то твої одноплемінники, обмовляючи тебе, ось що говорять один до одного й брат до брата попід стінами в дворах і біля дверей домів, мовляв: Давай підемо й дізнаємось, яке ще слово вийшло від Господа!
31 Так, вони приходять до тебе гуртом, як приходить Мій народ, сідають перед тобою і слухають твої слова, але не виконують їх, – адже вони роблять лише те, що для них приємне, а їхнє серце захоплюється лише прибутком.
32 А ти для них, наче милозвучний співак, з гарним голосом, – як хороша музика; отже, вони вислуховують твої слова, але виконувати їх не збираються.
33 Але коли воно (пророцтво) все ж збудеться, – а воно вже збувається, – тоді вони зрозуміють, що серед них був пророк.