Los dioses falsos y el Dios verdadero
1 Oigan la palabra que el Señor ha pronunciado contra ustedes, casa de Israel.
2 Así ha dicho el Señor:
«No sigan las enseñanzas de las naciones, ni tengan temor de las señales del cielo, aun cuando las naciones las teman.
3 Mantienen costumbres que no sirven para nada. Porque en el bosque cortan un árbol, y un artífice le da forma con un buril;
4 luego lo adornan con oro y plata, y lo afirman con clavos y martillo para que no se mueva.
5 Se quedan erguidos como una palmera, pero no hablan; ¡y tienen que ser llevados, porque no pueden andar! No tengan temor de ellos, porque no tienen ningún poder, ni para hacer mal ni para hacer bien.»
6 ¡Nada hay semejante a ti, Señor!
¡Grande eres tú, y grande tu fama y poder!
7 ¿Quién no te temerá, Rey de las naciones?
Tú eres digno de ser reverenciado,
porque no hay ningún sabio ni rey
que pueda compararse a ti.
8 Todos ellos son tontos y engreídos;
de sus dioses de madera solo aprenden tonterías.
9 De Tarsis traen planchas de plata,
y de Ufaz traen oro refinado;
y luego los visten con telas purpúreas.
Todo es obra de artífices y fundidores;
todo es obra de manos expertas.
10 Pero el Señor es el Dios verdadero;
es el Dios de la vida, ¡el Rey eterno!
Cuando se enoja, tiembla la tierra;
¡no hay nación que resista su furor!
11 Ustedes, díganles así:
«¡Que desaparezcan de la tierra, de lo que está bajo los cielos, los dioses que no hicieron los cielos ni la tierra!»
12 Con su poder, el Señor hizo la tierra;
con su saber, puso orden en el mundo;
con su sabiduría, extendió los cielos.
13 Habla él y se juntan las aguas en los cielos
y se levantan las nubes en los confines de la tierra.
Con los relámpagos le abre paso a la lluvia,
y deja que el viento salga de sus depósitos.
14 La gente carece de ciencia y de talento.
Los fundidores se avergüenzan de los ídolos que funden, porque su obra es una mentira: carece de espíritu.
15 Esos ídolos están vacíos; son una obra hueca. Cuando les llegue la hora del castigo, serán destruidos.
16 Pero el Dios que es la porción de Jacob, y cuyo nombre es el Señor de los ejércitos, no es así; él es quien ha hecho todo, y el pueblo de Israel es su herencia.
Asolamiento de Judá
17 Tú, que habitas en un lugar fortificado, recoge de la tierra tus mercaderías.
18 Porque así ha dicho el Señor:
«Esta vez me verás arrojar con una honda a los habitantes del país. Voy a afligirlos, para que lo sientan.»
19 ¡Ay de mí! ¡Estoy hecho pedazos! ¡Mi herida no va a sanar! Aunque tengo que admitir que este mal es mío, y tengo que sufrirlo.
20 Mi tienda de campaña está desmantelada; todas las cuerdas están rotas. Mis hijos me abandonaron, y ahora están muertos. ¡Ya no hay nadie que me ayude a levantar mi tienda, ni quien cuelgue mis cortinas!
21 A los pastores les falta inteligencia; no buscan al Señor; por eso no prosperan y todo su ganado se ha esparcido.
22 Se oye un rumor. Ya se aproxima. Del país del norte llega un gran desasosiego, que hará de todas las ciudades de Judá un desierto, una guarida de chacales.
23 Yo sé bien, Señor, que nadie es dueño de su vida, ni nadie puede por sí mismo ordenar sus pasos.
24 ¡Castígame, Señor, pero hazlo con justicia! ¡No me castigues con tu furor, pues de lo contrario acabarás conmigo!
25 Derrama tu enojo sobre los pueblos que no te conocen y sobre las naciones que no invocan tu nombre, porque se devoraron a Jacob; acabaron por completo con él, y dejaron en ruinas su país.
Справжній живий Бог і нікчемні ідоли
1 Послухай, роде Ізраїлів, слова, які щодо вас проголошує Господь!
2 Так говорить Господь: Не привчайтесь до звичаїв народів (язичників ) і не бійтеся небесних ознак, яких бояться ті люди!
3 Адже звичаї інших народів – марнота! Бо ідол – дерево, зрубане в лісі й оброблене сокирою ремісника;
4 воно прикрашене сріблом і золотом, на чомусь укріплене цвяхами та молотком, щоб не впало й не хиталось.
5 Вони (ідоли ), як опудала на баштані, які не розмовляють, – їх неодмінно потрібно носити, оскільки самі не ходять! Тому не бійтеся їх, адже вони не заподіють зла, – та й добра від них не чекайте!
6 Немає подібного до Тебе, Господи! Ти Один величний, – навіть у Твоєму Імені потужна сила.
7 Хто Тебе не боятиметься, Царю народів? Лише Тобі належить поклоніння! Усі мудреці народів, у всіх їхніх царствах, не можуть зрівнятись з Тобою!
8 Всі до одного вони безумні й безглузді, тому їхнє уявне напоумлення – порожнеча, бо що візьмеш з дерева?!
9 Так само й коване срібло, доставлене з Таршішу, як і золото з Уфазу, – усе це виріб митця і руки золотаря. Та й одежа на них з блакиті й порфіри – ніщо інше як вироби вмілих митців.
10 Але Господь є справжнім Богом, – Він живий Бог, вічний Цар! Від Його гніву здригається земля, а народи не здатні витримати Його обурення.
11 Отже, скажіть їм так: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі та з-під небес!
12 Господь же створив землю силою Своєю, утвердив усесвіт Своєю мудрістю, і Своїм розумом розпростер небеса.
13 Щойно зазвучить Його голос, – у небі починають шуміти води, з країв землі підіймаються хмари, блискавки звіщають про дощ, а з Його сховищ виривається вітер.
14 Стосовно ж людини та її знання, то вона виявляється зовсім немудрою. Адже кожний плавильник золота мав би соромитись свого ідола, розуміючи, що його виріб – ніщо інше як обман, позбавлений духа.
15 Вони нікчемні й варті глузування, оскільки в час відплати будуть знищені.
16 Не таким є уділ Якова! Його майбутнє – Той, Хто створив усе, а плем’я Його спадку – Ізраїль! Господь Саваот – Його Ім’я!
Майбутнє розпорошення народу і знищення Юдейських міст
17 Отже, збирай свої пожитки (клунки ) в краю, який в облозі.
18 Адже так говорить Господь: На цей раз Я відкину від Себе мешканців цього краю, завдам їм страждань, аби вони, шукаючи, знайшли Мене.
19 Горе мені в моїй скрусі! Мої рани невиліковні! Але я сказав: Це заслужена недуга, і я мушу її стерпіти!
20 Мій намет знищений, і всі мої шнури позривані. Мої діти відійшли від мене, і їх більше немає. Нема кому знову розіп’яти мій намет, й нікому повісити мої завіси.
21 Адже пастирі втратили глузд й не шукають Господа, через що їм не пощастило, і всі їхні стада розпорошені.
22 Вже чути галас, – звістка про те, що він наближається! Великий гуркіт несеться зі сторони північного краю, аби обернути Юдейські міста в руїни, – в поселення для шакалів.
Молитва Єремії
23 Знаю, Господи, що не від волі людини залежить її дорога, і сама по собі людина не здатна керувати своєю ходою.
24 Напоумляй мене, Господи, але за Своїм правосуддям, й не в Своєму гніві, щоб мені не загинути.
25 Вилий Своє обурення на народи, які Тебе не знають, і на племена, які не проголошують Твого Імені. Адже вони проковтнули Якова, – вони пожерли й знищили його, а поселення його спустошили.