Reinado de Ezequías
(2 Cr 29.1-2)1 Oseas hijo de Elá tenía tres años de reinar sobre Israel cuando Ezequías hijo de Ajaz, comenzó a reinar sobre Judá.
2 Tenía entonces veinticinco años, y reinó veintinueve años en Jerusalén. Su madre se llamaba Abí, y era hija de Zacarías.
3 Ezequías hizo lo recto a los ojos del Señor, como antes lo había hecho David su padre.
4 Quitó los altares de los montes y despedazó las imágenes, cortó los símbolos de Asera y destruyó la serpiente de bronce que había hecho Moisés, a la que hasta entonces los israelitas le quemaban incienso, y la llamó Nejustán.
5 Ezequías puso su esperanza en el Señor, Dios de Israel, y ni antes ni después de él hubo otro rey como él entre todos los reyes de Judá,
6 pues siguió al Señor y no se apartó de él; al contrario, obedeció los mandamientos que el Señor le prescribió a Moisés.
7 El Señor estaba con Ezequías. Adondequiera que él iba, tenía éxito. Se rebeló contra el rey de Asiria, y no se puso a su servicio.
8 Además, combatió a los filisteos hasta Gaza y sus fronteras, y desde las torres de las atalayas hasta la ciudad fortificada.
Caída de Samaria
9 En el séptimo año del reinado de Oseas hijo de Elá sobre Israel, que era el cuarto año del reinado del rey Ezequías de Judá, el rey Salmanasar de Asiria atacó la ciudad de Samaria y la sitió.
10 Tres años después logró conquistarla. En el año sexto del reinado de Ezequías, que era el noveno año del reinado de Oseas sobre Israel, Samaria fue conquistada.
11 El rey de Asiria hizo prisioneros a los israelitas, y los llevó cautivos a Asiria. Los puso en las ciudades de Jalaj y Jabor, junto al río Gozán, y en las ciudades de los medos.
12 Y es que los israelitas no obedecieron a la voz del Señor, su Dios, sino que faltaron a su pacto. No lo obedecieron, ni pusieron por obra todo lo que Moisés, el siervo del Señor, había mandado.
Senaquerib invade a Judá
(2 Cr 32.1-19Is 36.1-22)13 En el año catorce del reinado de Ezequías, el rey Senaquerib de Asiria atacó todas las ciudades fortificadas de Judá, y las conquistó.
14 Y el rey Ezequías de Judá envió a decirle al rey de Asiria, que estaba en Laquis:
«He pecado. Aléjate de mí, y yo haré todo lo que me impongas.»
El rey de Asiria impuso al rey Ezequías de Judá un tributo de nueve mil novecientos kilos de plata y novecientos noventa kilos de oro,
15 y Ezequías entregó toda la plata que había en el templo del Señor y en los tesoros del palacio real.
16 Además, removió el oro de las puertas y quiciales del templo del Señor, que el mismo rey Ezequías había recubierto de oro, y se lo entregó al rey de Asiria.
17 Después el rey de Asiria envió desde Laquis un gran ejército contra el rey Ezequías. Venía comandado por el Tartán, el Rabsaris y el Rabsaces, y estos vinieron y atacaron a Jerusalén. Cuando llegaron, acamparon junto al acueducto del estanque de arriba, en dirección al Campo del Lavador.
18 Allí, llamaron al rey, pero salieron a hablar con ellos el mayordomo Eliaquín hijo de Hilcías, el escriba Sebna, y el canciller Yoaj hijo de Asaf.
19 Y el Rabsaces les dijo:
«Vayan y díganle a Ezequías que así dice el gran rey de Asiria: “¿Qué base tienes para estar tan confiado?
20 Sin base alguna, aseguras contar con planes y fuerzas para declararme la guerra. ¿Pero cuál es tu apoyo para rebelarte contra mí?
21 Tú confías en Egipto, que no es más que un roto bastón de caña. Si te apoyas en ese bastón, acabarás con la mano atravesada. Eso es el faraón, el rey de Egipto, para todos los que en él confían.
22 Y si ustedes me dicen que confían en el Señor, su Dios, ¿acaso no es el mismo Dios cuyos altares Ezequías quitó, ordenando a Judá y a Jerusalén adorar solamente delante del altar de Jerusalén, que él mando hacer?”
23 »Ezequías, yo te sugiero que le des rehenes a mi señor, el rey de Asiria, que ha dicho: “Yo te daré dos mil caballos, si tú tienes otros tantos jinetes para que los monten.”
24 Aunque confíes en Egipto, y en sus carros de guerra y en su caballería, no podrás hacerle frente al menor de los capitanes de mi señor.
25 ¿Acaso crees que he venido aquí sin que el Señor me haya ordenado destruirlo? El Señor me ha dicho: “Ataca a ese país y destrúyelo.”»
26 Eliaquín hijo de Hilcías, y Sebna y Yoaj, le dijeron al Rabsaces:
«Por favor, háblanos en arameo, que nosotros lo entendemos. No nos hables en la lengua de Judá, que el pueblo que está sobre la muralla te va a escuchar.»
27 Pero el Rabsaces les contestó:
«¿Y acaso mi señor me ha enviado a decirles esto a ustedes y a su amo, y no a la gente que está sobre la muralla, expuestos como están a comerse, lo mismo que ustedes, su propio excremento y a beberse su propia orina?»
28 Dicho esto, el Rabsaces se levantó y en la lengua de Judá clamó a gran voz:
«¡Escuchen las palabras del gran rey de Asiria!
29 Así ha dicho el rey: “No se dejen engañar por Ezequías, porque él no podrá librarlos de mi mano.
30 No dejen que Ezequías los haga confiar en el Señor, aunque les asegure que el Señor los salvará, y que esta ciudad no será entregada en mis manos.
31 No le hagan caso.”
»Así dice el rey de Asiria: “Hagan las paces conmigo, y salgan a mi encuentro. Coma cada uno de ustedes sus uvas y sus higos; beba cada uno de ustedes el agua de su pozo,
32 hasta que yo venga y los lleve a una tierra como la de ustedes, donde hay trigo y vino, pan y viñas, olivas, aceite y miel. Así no morirán, sino que seguirán con vida. No le hagan caso a Ezequías, que los engaña cuando les dice que el Señor los librará.
33 ¿Acaso alguno de los dioses de las otras naciones ha librado a su tierra de mis manos?
34 ¿Dónde están los dioses de Jamat y de Arfad? ¿Dónde están los dioses de Sefarvayin, Hena, y Guivá? ¿Acaso esos dioses pudieron librar a Samaria de mi mano?
35 ¿Qué dios de todos los dioses de estas tierras ha librado de mi poder a su país, para que el Señor libre de mi mano a Jerusalén?”»
36 Pero el pueblo guardó silencio y no respondió nada, porque el rey había dado órdenes de no responderle.
37 Luego, el mayordomo Eliaquín hijo de Hilcías, el escriba Sebna y el canciller Yoaj hijo de Asaf fueron a ver a Ezequías, y con sus vestiduras rasgadas repitieron lo dicho por el Rabsaces.
Єзекія – цар Юдеї
1 У третьому році Ізраїльського царя Осії, сина Ели, зійшов на царський престол Юдеї Єзекія, син Ахаза.
2 Йому було двадцять п’ять років, коли став царем, і двадцять дев’ять років владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Авія, дочка Захарії.
3 Він робив те, що було до вподоби Господу, – згідно з усім, як діяв його прабатько Давид.
4 Він, нарешті, знищив узвишшя, розбив ритуальні стовпи, вирубав священні гаї Ашери й розтрощив мідного змія, якого зробив Мойсей ; адже до того часу Ізраїльтяни кадили перед ним пахощами, називаючи його Нехуштаном.
5 Єзекія повністю покладався на Господа, Бога Ізраїлю; так що після нього не було подібного до нього серед усіх Юдейських царів, як і серед тих, що були перед ним.
6 Він був цілковито відданий Господу, й не відступав від Нього, дотримуючись Його Заповідей, які заповів Господь Мойсеєві.
7 Тому й Господь був з Єзекією, – так що в усьому, що він чинив, мав успіх, бо діяв розумно. Він виступив проти ассирійського царя, й звільнився з-під його підданства.
8 Він також розгромив филистимців аж до Ґази з її околицями, – від вартової вежі й до фортеці міста.
Салманасар захоплює Самарію
9 У четвертому році царювання Єзекії, – це був сьомий рік Ізраїльського царя Осії, сина Ели, – сталося так, що виступив проти Самарії ассирійський цар Салманасар, узяв її в облогу,
10 і наприкінці третього року облоги підкорив її. Отже, шостого року Єзекії, тобто дев’ятого року правління Ізраїльського царя Осії, Самарія була здобута ассирійцями .
11 Ассирійський цар вислав мешканців Ізраїлю в Ассирію, поселивши їх у місцевості Халах, що над річкою Хавор, а також у місті Ґозан, та в інших мідійських містечках ,
12 оскільки вони не слухалися голосу Господа, свого Бога, й порушили Його Заповіт; усім, що переказав їм Господній слуга Мойсей, вони знехтували й не виконували.
Сеннахерів захоплює укріплені міста Юдеї
13 А чотирнадцятого року царювання Єзекії ассирійський цар Сеннахерів виступив проти всіх укріплених міст Юдеї і також захопив їх.
14 Тоді Юдейський цар Єзекія направив послів до ассирійського царя в Лахіш з пропозицією: Я провинився! Тож відступи від мене, а я прийму на себе все, що накладеш! І ассирійський цар зажадав від Юдейського царя Єзекії триста талантів срібла й тридцять талантів золота .
15 Тому Єзекія віддав усе срібло, яке знаходилось у Господньому Храмі та в скарбницях царського палацу.
16 В той час Єзекії довелось зняти навіть золоту оббивку з дверей Господнього Храму, а також з одвірків, які раніше покрив золотом сам Юдейський цар Єзекія. Усе це він віддав ассирійському цареві.
Посланці ассирійського царя підступили до Єрусалиму
17 Незважаючи на те, ассирійський цар послав з Лахіша до царя Єзекії свого полководця, головного євнуха-урядовця і головного радника – підчашного з великим військом до Єрусалима. Вони прибули, й підступивши до Єрусалима, зупинились біля водопроводу горішнього ставу, що біля дороги на поля валяльників .
18 Вони кликали царя, але до них вийшов Еліяким, син Хілкії, урядник над палацом; писар Шевна та Йоах, син Асафа, літописець.
19 Тоді головний радник до них промовив: Передайте Єзекії слова великого царя, – царя Ассирії: На що ти сподіваєшся?
20 Невже вважаєш, що у війні порожні слова можуть замінити радників і силу? На кого ти надієшся, що збунтувався проти мене?
21 Адже ти покладаєшся на Єгипет – оту надломлену палицю з тростини, яка проколює долоню кожного, хто лише обіпреться на неї. Саме таким є фараон, єгипетський цар, для кожного, хто на нього розраховує.
22 А якщо ти мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, нашого Бога, то хіба Він не той, святі узвишшя якого та жертовники Єзекія позносив, звелівши Юдеям та Єрусалимові: Перед цим єдиним жертовником, що в Єрусалимі, будете молитись?!
23 Тому тепер краще домовся з моїм володарем, царем Ассирії. Я дав би тобі дві тисячі коней, але хіба ти знайдеш для них вершників?!
24 Як же ти збираєшся прогнати хоча б одного з найменших намісників мого володаря? А може ти надієшся на Єгипет, на його колісниці й вершників?!
25 До того ж, хіба не без волі Господа я вирушив проти цієї країни, щоб її знищити? Це ж Господь сказав мені: Іди проти цієї країни та спустош її!
26 Тоді Еліяким, син Хілкії, Шевна та Йоах сказали головному раднику: Будь ласка, розмовляй з нами, твоїми слугами, арамійською, оскільки ми цю мову розуміємо, й не говори з нами юдейською, щоб чули люди, котрі на стінах міста!
27 Але головний радник заперечив: Хіба лише до вашого володаря і до вас послав мене мій володар сказати ці слова, а й не до тих людей, які знаходяться на стіні, та яким доведеться разом з вами їсти свій кал і пити свою сечу!?
28 І головний радник підвівся та почав ще голосніше кричати юдейською мовою, волаючи: Послухайте слів великого царя, – царя ассирійського!
29 Так говорить цар: Нехай не обманює вас Єзекія своїми словами, адже він не спроможний врятувати вас з моїх рук!
30 І нехай Єзекія вас не обнадіює Господом, запевняючи: Господь обов’язково вас врятує, й це місто не буде віддане в руки ассирійського царя!
31 Не слухайте Єзекії! Адже так говорить ассирійський цар: Зробіть мені таку ласку, і вийдіть мені назустріч, тоді кожен з вас споживатиме плоди зі свого виноградника і своєї смоківниці, та питиме воду зі своєї криниці,
32 аж поки не прийду й не заберу вас у таку країну, як ваш край, – у землю пшениці та вина, хліба та виноградників; у край оливкових садів, олії та меду, – ви там будете жити, а не вмирати! І не слухайте Єзекії, який вас обманює, запевняючи: Господь нас врятує!
33 Хіба врятували боги інших народів свої країни від ассирійського царя?
34 Де боги Хамата й Арфада? Де бог Сефарваїма, Хени та Івви? Хіба вони змогли врятувати Самарію від моїх рук?
35 Котрий з усіх богів тих народів захистив свою країну від моїх рук? Тож хіба Господь врятує Єрусалим від моєї руки?
36 Але всі люди мовчали й не відповідали йому жодного слова, бо таким був наказ царя: Не відповідайте йому!
37 І прийшов Еліяким, син Хілкії, урядник над палацом, писар Шевна та Йоах, син Асафа, літописець, до Єзекії в розідраних шатах, і розповіли йому слова головного радника царя.